Ухвала

від 11.01.2024 по справі 591/5298/23

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/5298/23

Провадження № 1-кс/591/101/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2024 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023202350000008від 08.06.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло вказане клопотання,мотивованетим,що слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві розслідується наведене кримінальне провадження.

У кримінальномупровадженні 14.09.2023 ОСОБА_4 повідомлено пропідозру увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.364КК України. Шкода, завдана вчиненим ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням, становить 588215,62 грн. Таким чином, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 з метою запобігання можливості його відчуження.

В судове засідання слідчий та захисник підозрюваного не прибули, повідомлені про місце і час розгляду справи належним чином, надали заяви про проведення розгляду клопотання без його участі.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий обґрунтовує клопотання про арешт майна необхідністю відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та запобігання можливості його відчуження.

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З поданого клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчих четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві знаходиться кримінальне провадження № 42023202350000008від 08.06.2023 заознаками кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.364,ч.5ст.27,ч.4ст.409КК України (а.с.5), як зазначається у клопотанні слідчого сума завданої майнової шкоди державі складає 588 215,62 грн..

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, до матеріалів клопотання доказів обґрунтованого розміру цивільного позову не додано, при цьому слідчий посилається на підставу накладення арешту як відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.

Крім цього, у суду відсутні дані про ринкову вартість майна, на яке просить накласти арешт слідчий, оскільки у разі накладення арешту на вказане майно підозрюваного, його вартість та сума заявленого цивільного позову мають бути співрозмірними.

Враховуючи викладене, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, той факт, що цивільний позов з метою забезпечення якого слідчий просить накласти арешт у кримінальному провадженні не подано, тобто у слідчого судді відсутні підстави для накладення арешту з огляду на вказану в клопотанні мету, на даний час потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, тому слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1