Ухвала

від 25.03.2024 по справі 591/5298/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/5298/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_10 Номер провадження 11-сс/816/173/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 січня 2024 року, якою в задоволенні клопотання слідчого Четвертого СВ ( з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого в місті Полтаві ОСОБА_6 про арешт майна, відмовлено,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 січня 2024 року, в задоволенні клопотання слідчого Четвертого СВ ( з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого в місті Полтаві ОСОБА_6 про арешт майна, відмовлено.

Не погодившись зі вказаним рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11.01.2024, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання у кримінальному провадженні № 42023202350000008 від 08.06.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України, про накладення арешту на майно.

Накласти у кримінальному провадженні № 42023202350000008 від 08.06.2023 арешт, із забороною відчуження на земельну ділянку з кадастровим номером 5320883700:00:004:1033 площею 1,9992 (га) за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, Овсюківська сільська рада, а також 1/3 квартири (об`єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають у володінні підозрюваного ОСОБА_7 .

Заборонити ОСОБА_7 відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 5320883700:00:004:1033 площею 1,9992 (га) за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, Овсюківська сільська рада, а також 1/3 квартири (об`єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування апеляційних вимог, прокурор у кримінальному провадженні зазначає про те, що згідно відомості № 3051-1688 про нарахування грошового забезпечення за період часу з 27.06.2022 по 26.07.2023 ОСОБА_8 незаконно нараховано та виплачено грошові кошти в сумі 588 251 грн. 62 коп., у зв`язку з чим державі спричинено тяжкі наслідки у виді збитків в сумі 588 251 грн. 62 коп.

Таким чином, за рахунок дій ОСОБА_9 громадянці ОСОБА_8 , всупереч ЗУ «Про запобігання корупції» надано протиправні переваги, які були відсутні у жодного військовослужбовця фінансової служби ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України - вільне перебування та пересування за межами ВЧ НОМЕР_1 та Сумського гарнізону, не виконання обов`язків військової служби, не здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та отримання при цьому грошового забезпечення в загальній сумі 588 215 грн. 62 коп.

Подане слідчим клопотання обґрунтоване необхідністю арешту майна підозрюваного з метою подальшого відшкодування шкоди, спричиненої державі. Таким чином, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, в органу досудового розслідування виникла необхідність в накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 , з метою запобігання можливості його відчуження.

Розгляд апеляційної скарги прокурора відбувся в порядку письмового провадження, оскільки всі учасники написали заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі.

Тому перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, заданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу) 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що Четвертим СВ ( з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42023202350000008, внесеному до ЄРДР 08 червня 2023 року, за ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України.

У рамках даного кримінального провадження до слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми звернувся слідчий Четвертого СВ ( з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_6 із клопотанням про накладення арешту на майно, із забороню відчуження на земельну ділянку з кадастровим номером 5320883700:00:004:1033 площею 1,9992 (га) за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, Овсюківська сільська рада, а також 1/3 квартири (об`єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають у володінні підозрюваного ОСОБА_7 .

Своє клопотання слідчий мотивував тим, що з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_7 , а також з метою недопущення, можливого відчуження або ж передачі права власності на земельну ділянку та 1/3 квартири, в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.

Перевіряючи доводи вказаного клопотання, слідчим суддею було встановлено, що органом досудового розслідування не було додано до матеріалів клопотання, доказів обґрунтованості розміру цивільного позову, посилаючись при цьому на підставу накладення арешту як на відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Окрім цього, відсутні дані про ринкову вартість майна, на яке просить накласти арешт слідчий, оскільки у разі накладення арешту на вказане майно підозрюваного, його вартість та сума заявленого цивільного позову мають бути спів розмірними.

З такими висновками слідчого судді погоджується й колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.01.2024, ОСОБА_7 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 5320883700:00:004:1033, розташованої в Полтавській області, Гребінківський район, сільська рада Овсюківська та на праві приватної спільної часткової власності належить 1/3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що необхідність накладення арешту на вказане майно підозрюваного ОСОБА_7 , обумовлена метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, проте на час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, матеріали кримінального провадження не містять цивільний позов.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні.

Відповідно, органом досудового розслідування не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених п.4 ч.2 ст.170 КПК України, про які вказано у клопотанні, крім цього, колегія суддів бере до уваги, про відсутність даних наявності у даному кримінальному провадженні потерпілого.

Також, колегія суддів враховуючи позицію Європейського Суду та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звертає увагу, що слідчий в клопотанні, в порушення до ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.

Отже, наведені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді доводи, за яких він дійшов до переконання про необхідність відмовити слідчому в задоволенні клопотання про арешт майна, є змістовними та відповідають вимогам ч.1 ст.173 КПК України. Тому наведені в апеляційній скарзі в цій частині аргументи прокурора, як підстава для скасування рішення слідчого судді, є неспроможними.

Таким чином, на переконання колегії суддів, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні про арешт майна обставин та доданих до нього матеріалів не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не встановлено, у зв`язку з чим ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 січня 2024 року, якою в задоволенні клопотання слідчого Четвертого СВ (з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого в місті Полтаві ОСОБА_6 про арешт майна, відмовлено - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3