Постанова

від 03.10.2023 по справі 285/3227/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/3227/22 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А.В.

Категорія 16 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 285/3227/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Романюка Івана Миколайовича, на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому зазначила, що після смерті її тітки - ОСОБА_3 , отримала у спадщину будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,60 га, що розташовані по АДРЕСА_1 . Проте, сусід позивачки, ОСОБА_2 , на земельній ділянці біля будинку, розмістив межові знаки.

ОСОБА_1 зазначає, що згодом дізналась, про те що частина успадкованої нею земельної ділянки передана у власність ОСОБА_2 .

Звертає увагу на те, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 6 липня 2021 року визнано за нею у порядку спадкування право на завершення приватизації земельних ділянок, згідно з рішенням Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 1 лютого 1995 року, яким спірні земельні ділянки були передані ОСОБА_3 у приватну власність.

Правонаступником Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області є Стриївська сільська рада Звягельського району Житомирської області.

Позивачка також зазначає, що після набрання судовим рішенням законної сили вона звернулась до КП «Новоград-Волинське міське земельно-кадастрове бюро» з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площею 0,25 га, для обслуговування успадкованого житлового будинку. Проте, державний кадастровий реєстратор відмовив у державній реєстрації земельної ділянки, посилаючись на те, що в межах спірної земельної ділянки знаходяться інші земельні ділянки. Зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 1824081800:06:001:0030, площа співпадіння2.1601 % та земельна ділянка з кадастровим номером 1824081800:06:001:0250, площа співпадіння41.7086 %.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що причиною перетину є те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1824081800:06:001:0250, яка була відведена у приватну власність ОСОБА_2 , сформована за рахунок земель, які вона успадкувала після смерті ОСОБА_3 .

Вказує, що ОСОБА_2 не погоджував межі земельної ділянки, хоча йому було відомо про те, що спірна земля перебуває у користуванні позивачки та отримана нею у спадок.

Вважає протиправним рішення Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 30 травня 2019 року, яким передано ОСОБА_2 у приватну власність спірну земельну ділянку площею 0,6311 га для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 30.05.2019 року за № VІІ/2019/25-14 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 1824081800:06:001:0250.

Також просила визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824081800:06:001:0250, площею 0,6311 га, та запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 31938962 від 5 червня 2019 року ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1849061818240).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вона не набула права власності на спірну земельну ділянку.

При цьому посилається на те, що право власності у неї виникло на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 6 липня 2021 року, яким визнано за нею у порядку спадкування право на завершення приватизації земельних ділянок, які 1 лютого 1995 року рішенням другої сесії ХХІІ скликання Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області були передані у приватну власність спадкодавцю ОСОБА_3 . Вказане рішення було прийнято на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», відповідно до якого право власності на земельні ділянки виникає на підставі рішень про їх приватизацію, з подальшим оформленням державних актів на землю.

Звертає увагу на те, що відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Судувід 30 червня 2020 року у справі № 372/2626/15-ц, від 4 серпня 2021 року у справі № 556/1395/16 та у постанові Великої палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3 вересня 2020 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з житлового будинку та надвірними будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок розташований на неприватизованій земельній ділянці (а.с.9).

Матеріали справи свідчать, що рішенням другої сесії ХХІІ скликання Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 1 лютого 1995 року передано у приватну власність ОСОБА_3 земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства в межах населеного пункту с. Немильня, Новоград-Волинського району, Житомирської області, загальною площею 0,6000 га, у тому числі : ріллі - 0,5100 га, садів - 0,0700 га, інших угідь - 0,0100 га тапід будівлями - 0,0100 га , у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,2500 га (а.с. 10).

Наявна в матеріалах справи довідка Стриївської сільської ради Звягельсько району Житомирської області № 284 від 6 вересня 2019 року, свідчить про те, що за ОСОБА_3 рахувалися земельні ділянки, загальною площею 0,6000 га, та 1 лютого 1995 року рішенням другої сесії ХХІІ скликання були безкоштовно передані їй у приватну власність. Державні акти на право приватної власності на землю не видавалися (а.с.67, зворот).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 6 липня 2021 року у цивільній справі № 285/2109/21 визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 право на завершення приватизації земельних ділянок, які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 та були передані у приватну власність спадкодавцю ОСОБА_3 , рішенням другої сесії ХХІІ скликання Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 1 лютого 1995 року (а.с.12-13).

Матеріали справи свідчать, що у червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до КПНовоград-Волинського міського земельно-кадастрового бюродля виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки, площею 0,25 га, для обслуговування успадкованого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, державним кадастровим реєстратором було відмовлено у реєстрації земельної ділянки у зв`язку з тим, що встановлено перетин ділянки, яку позивачка мала намір отримати у власність, з ділянкою з кадастровим номером 1824081800:06:001:0250, власником якої є відповідач.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_2 набув право власності на вказану земельну ділянку на підставі рішення Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 30 травня 2019 року.

Матеріали справи також свідчать, що рішенням сільської ради від 31 травня 2018 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,6400 га, для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Немильня, в тому числі, із земель комунальної власності, земель не наданих у власність або постійне користування, в межах населених пунктах Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (а.с.14).

Правонаступником Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області є Стриївська сільська рада Звягельского району Житомирської області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, які саме спадкові права на вказану земельну ділянку вона мала на час прийняття сільською радою спірного рішення. При цьому, суд зазначив, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 6 липня 2021 року за ОСОБА_1 лише визнано право на завершення приватизації земельних ділянок після смерті ОСОБА_3 .

Суд також зазначив, що згідно з витягом з рішення Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області ОСОБА_3 передані у приватну власність земельні ділянки, розташовані на території с. Немильня, без зазначення їх місця розташування ( а саме: АДРЕСА_1 ) на чому наголошувала позивачка. При цьому, суд не взяв до уваги наданий ОСОБА_1 витяг із вказаного рішення, у якому зазначено повну адресу місця розташування переданих у власність ОСОБА_3 земельних ділянок, оскільки його зміст не відповідає змісту архівного витягу.

Також суд виходив з того, що позивачка набула право на приватизацію вказаних земельних ділянок в судовому порядку вже після передачі спірної земельної ділянки у власність відповідачеві. Окрім того, вона не позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права за рахунок земель сільської ради.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Частинами першою-третьою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться шляхом :приватизації земельнихділянок,які перебуваютьу користуваннігромадян; одержання земельнихділянок внаслідокприватизації державнихі комунальнихсільськогосподарських підприємств,установ таорганізацій; одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 118 ЗК України громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права ( пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Подібні правові висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц.

У вказаній постанові Велика Палата також зазначила, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 набула у власність житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 , у лютому 1995 року, рішенням органу місцевого самоврядування їй у приватну власність передано земельні ділянки в с. Немильня, у тому числі й земельну ділянку, площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд. Проте, правовстановлюючі документи на ці земельні ділянки, не були видані ОСОБА_3 .

Позивачка, успадкувавши право власності на житловий будинок, вправі ставити питання про передачу їй у приватну власність й земельної ділянки, яка призначена для його обслуговування.

При цьому, орган місцевого самоврядування, прийнявши у лютому 1995 року рішення про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, й достовірно знаючи про те, що позивачка є її спадкоємцем, неправомірно прийняв рішення про передачу у власність відповідачеві земельної ділянки з кадастровим номером 1824081800:06:001:0250, яка на 41,7086 % накладається на земельну ділянку, право власності на яку ОСОБА_5 не встигла оформити за життя.

Як пояснила позивачка в судовому засіданні, земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування успадкованого нею житлового будинку, за життя перебувала у постійному користуванні ОСОБА_3 , а після її смерті у її користуванні.

Отже, у спірних правовідносинах були порушені права ОСОБА_1 на захист її законного інтересу щодо оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташоване належне їй нерухоме майно. Це право залежить від правомірної поведінки органу місцевого самоврядування.

Таким чином, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення,- про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259,268,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Романюка Івана Миколайовича, задовольнити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 30 травня 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 1824081800:06:001:0250.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,6311 га, кадастровий номер 1824081800:06:001:0250, запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №31938962 від 5 червня 2019 року ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1849061818240).

Стягнути з ОСОБА_2 та Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 по 1240 грн. судового збору з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: