Ухвала

від 11.01.2024 по справі 368/1525/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1525/23

2-з/368/3/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шевченко І.І.,

за участю секретаря Варлам Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Воропая Руслана Миколайовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького районного споживчого товариства про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

представник заявника ОСОБА_1 адвокат Воропай Р.М. просить суд Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, заборонити Кагарлицькому районному споживчому товариству (код ЄДРПОУ 30334741) приймати рішення або вчиняти дії спрямовані на укладання договорів (угод) про продаж єдиних майнових комплексів та/або корпоративного права на підприємства (об`єднання), інших утворених споживчим товариством суб`єктів господарювання, об`єктів основних засобів споживчого товариства, його підприємств (об`єднань), інших утворених споживчим товариством суб`єктів господарювання, міни, дарування, списання, передачу в заставу, тимчасову передачу, у тому числі надання позики, позички, здачу в оренду основних засобів споживчого товариства, його підприємств (об`єднань), інших утворених споживчим товариством суб`єктів господарювання членам споживчих товариств, підприємствам, організаціям, іншим фізичним і юридичним особам, обґрунтовуючи наступним.

У провадженні перебуває на розгляді дана цивільна справа за їхньою позовною заявою про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

31.08.2023 позивач була звільнена у зв`язку зі скороченням штату, згідно постанови від 16.06.2023, відповідно до записів в трудовій книжці, Розпорядження №4 від 31.08.2023.

У грудні позивачу ОСОБА_1 стало відомо із усної розмови з іншими членами товариства, що одним із питань порядку денного буде стояти розподіл майна або його продаж.

На час подачі позовної заяви відповідачі будь-яких дій по відшкодуванню заподіяної нам шкоди не здійснили.

Виходячи з бездіяльності відповідача, розміру матеріального збитку вони вважають, що відповідач може в любий час відчужити своє нерухоме майно.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до керівних роз`яснень Верховного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ суд при наявності для цього підстав (а в даному випадку дійсно невжиття вказаних заходів може реально спричинить істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам позивача ) суд має право вжити заходи забезпечення позову , у т.ч. шляхом накладання арешту на майно відповідача.

Усім вказаним вище безпосередньо підтверджується реальність загрози порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача , якщо не будуть вжиті судом заходи забезпечення позову та відповідно й обґрунтованість даної заяви.

При цьому невжиття судом заходів забезпечення позову дійсно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він й звернувся до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову

Так, позов забезпечується зокрема

-накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідач має можливість у будь-який момент розпорядитися своїм нерухомим майном, що зробить неможливим чи значно ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а відтак й ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача виявиться вже неможливим або буде значним чином ускладненим .

Враховуючи предмет позову, керуючись відповідними нормами ЦПК України, якими і передбачено право суду вжити заходи забезпечення позову, а також з метою недопущення виникнення під час розгляду справи порушення прав та законних інтересів позивача, як осіб які звернулись до суду з вказаним позовом за захистом їх охоронюваних законом прав та інтересів , з врахуванням конкретних обставин, викладених вище просять суд задовольнити дану заяву .

Забезпечення позову це створення можливості для майбутнього виконання рішення суду.

Підкреслюють, що забезпечення таким шляхом позову має тимчасовий характер, а саме: на час слухання справи у суді та забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно й вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову та накладання арешту лише на час розгляду та вирішення справи у суді є тимчасовим заходом і жодним чином не є та не може вважатися фактичним виконанням рішення суду.

П.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, вивчивши заяву та додані до неї письмові докази, приходить до наступного висновку.

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького районного споживчого товариства про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зістаттею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Відповідно дост. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до норм ч.2ст.149ЦПК України «Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду».

Крім того, ч. 3 ст.150ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Ч.1 ст.150ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно ч. 1ст. 157 ЦПК Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

При задоволені заяви про забезпечення позову, суд повинен також врахувати практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними».

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що «засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 року у справі № 308/7086/20.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, тобто у даній справі між сторонами існує спір щодо існування у відповідача обов`язку сплатити грошові кошти при звільненні з роботи у розмірі близько 100000,00 грн.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність і адекватність, дійшли висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом спору у цій справі, суд доходить до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту нана нерухоме майно що належить Кагарлицькому районному споживчому товариству.

Отже,обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами

Враховуючи викладене заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151-154 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Воропая Руслана Миколайовича про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арештна майно,а саме:на нерухомемайно (магазин),що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 та знаходитьсяна земельнійділянці зкадастровим номером3222210100:01:435:0025,що належитьКагарлицькому районномуспоживчому товариству(кодЄДРПОУ 30334741)та заборонити державним реєстраторам, нотаріусам не приймати рішення або вчиняти дії спрямовані на укладання договорів (угод) про поділ, продаж, обмін, дарування чи безоплатну передачу у власність вище зазначеного об`єкту.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки з дня постановлення ухвали суду.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Кагарлицьке районнеспоживче товариство - 09201, м. Кагарлик Обухівський район Київської області, вул. Незалежності, 5, код ЄДРПОУ 30334741.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Боржник: Кагарлицьке районнеспоживче товариство - 09201, м. Кагарлик Обухівський район Київської області, вул. Незалежності, 5, код ЄДРПОУ 30334741.

Повний текст ухвали виготовлено 11.01.2024 р.

Суддя: І.І.Шевченко