Ухвала

від 21.12.2023 по справі 297/2875/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/2875/17

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Мацунича М.В. і Фазикош Г.В., з участюсекретаря Сливки С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Берегово-Тиса» (особа, яка не брала участі в справі) на рішення Берегівського районного суду від 12 квітня 2019 року (у складі судді Гецка Ю.Ю.) за позовом Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області до Берегівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсним і скасування розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації і витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Берегівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області звернулася до суду з позовом у грудні 2017 р. (т.1 а.с.2-15).

Просила:

-визнати недійсним і скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 79 від 14.03.2014 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність « ОСОБА_1 »;

-витребувати земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:03:001:0264, площею 0,0715 га, вартістю 91000 грн., яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь держави в особі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області;

-визнати недійсним і скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 84 від 14.03.2014 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 »;

-витребувати земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:03:001:0275, площею 0,0715 га, вартістю 154000 грн., яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , із незаконного володіння ОСОБА_8 на користь держави в особі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області;

-визнати недійсним і скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 90 від 14.03.2014 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 »;

-витребувати земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:03:001:0276, площею 0,0761 га, вартістю 162000 грн., яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , із незаконного володіння ОСОБА_6 на користь держави в особі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області;

-визнати недійсним і скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 89 від 14.03.2014 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 »;

-витребувати земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:03:001:0277, площею 0,0765 га, вартістю 149000 грн., яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , із незаконного володіння ОСОБА_7 на користь держави в особі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області;

-вирішити питання розподілу судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог указала, що розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 р. № 90 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 2110200000:03:001:0265, площею 0,0764 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту урочища «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , та передано її у приватну власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва.

Також, розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 79 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 2110200000:03:001:0264, площею 0,0715 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , та передано її у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва.

Крім цього, розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 84 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 2110200000:03:001:0275, площею 0,0715 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , та передано її у приватну власність ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва.

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 89 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0277, площею 0,0765 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , та передано її у приватну власність ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 5393, укладеного 16 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , останній набув право власності на земельну ділянку площею 0,0715 га за кадастровим номером 2110200000:03:001:0264, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 р.

Також, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 9607, укладеного 01 липня 2017 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , останній набув право власності на оскаржувану земельну ділянку №2110200000:03:001:0275 площею 0,0715 га, про що свідчить інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 року.

ОСОБА_9 у подальшому відчужив її згідно з договором купівлі-продажу від 04 квітня 2017 року за № 954, укладеним із ОСОБА_8 .

Крім того, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування № 5742, укладеного 25 листопада 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останній набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:03:001:0276, площею 0,0761 га, про що свідчить інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 року.

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування № 6074, укладеного 21 грудня 2015 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_7 земельну ділянку, а остання набула право власності на оскаржувану земельну ділянку № 2110200000:03:001:0277 площею 0,0765 га, про що свідчить інформаційна довідка від 16 грудня 2017 року за № 106358111.

Прокурор вважав, що оспорювані розпорядження видані всупереч вимогам статей 116, 149 ЗК України, оскільки спірні земельні ділянки на момент передачі їх у власність відповідачам перебували в постійному користуванні публічного акціонерного товариства «Берегово-Тиса» (далі ПАТ «Берегово-Тиса») на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000444 від 06 липня 1995 року, яке є правонаступником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берегівське» (далі СТОВ «Берегівське») та державного підприємства «Радгосп-завод «Берегівський» (далі ДП «Радгосп-завод «Берегівський»).

Рішенням Берегівського районного суду від 12 квітня 2019 р. (т.2. а.с.165-169) у задоволенні позову було відмовлено.

ПАТ «Берегово-Тиса» (особа, яка не брала участі в справі) у вересні 2021 р. подало апеляційну скаргу на вказане рішення (т.3 а.с.151-156), у якій просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким позов Берегівської окружної прокуратури задовольнити в повному обсязі. Доводить про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

На обґрунтування порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про відсутність правонаступництва у ПАТ «Берегово-Тиса» за правами та обов`язками ДП «Радгосп-завод «Берегівський», фактично вирішив питання про права та обов`язки ПАТ «Берегово-Тиса», не залучивши останнього до справи.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Апеляційне провадження у справі підлягає закриттю із таких мотивів.

Згідно з положеннями ст. 352 ч.1 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Визначальним моментом є з`ясування того, яким чином ухвалене судове рішення впливає на права та інтереси осіб, які не брали участі в справі.

Так, Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 р. у справі № 758/154 роз`яснив, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи і у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Отже, визначальним при вирішені питання про правомірність реалізації особою свого права на оскарження судового рішення у справі, в якій ця особа не брала участі, є встановлення обставин порушення її прав та обов`язків оскаржуваним рішенням.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Особливість подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі в справі, від подання апеляційної скарги учасником справи, полягає у різних мотивах обґрунтування доводів апеляційної скарги та різних підставах для оскарження судового рішення.

Особа, яка не брала участі в справі, в апеляційній скарзі має указати, яким чином оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Суд виходив із того, що відповідачі отримали спірні земельні ділянки за рахунок земель, які були надані в постійне користування саме ДП «Радгосп-завод «Берегівський».

ПАТ «Берегово-Тиса» не могло бути створене шляхом приватизації єдиного майнового комплексу колишнього ДП «Радгосп-завод «Берегівський», переданого в оренду СТОВ «Берегівське», а тому не є правонаступником ДП «Радгосп-завод «Берегівський» та користувачем спірних земельних ділянок.

При цьому суд установив, що Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 90 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 2110200000:03:001:0265, площею 0,0764 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту урочища «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , та передано її у приватну власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва (а.с.90,т. 1).

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 79 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 2110200000:03:001:0264, площею 0,0715 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , та передано її у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва (а.с.17, т.1).

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 84 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 2110200000:03:001:0275, площею 0,0715 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , та передано її у приватну власність ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва (а.с.84,т. 1).

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14 березня 2014 року № 89 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 2110200000:03:001:0277, площею 0,0765 га, яка розташована на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 , та передано її у приватну власність ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва (а.с.18, т.1).

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 5393, укладеного 16 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , останній набув право власності на земельну ділянку площею 0,0715 га за кадастровим номером 2110200000:03:001:0264, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 року (а.с.56-57, т. 1).

Також, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 9607, укладеного 01 липня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , останній набув право власності на оскаржувану земельну ділянку №2110200000:03:001:0275 площею 0,0715 га, про що свідчить інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 року. ОСОБА_9 у подальшому відчужив її згідно з договором купівлі-продажу від 04 квітня 2017 року за № 954, укладеним із ОСОБА_8 (а.с.58-59, т.1).

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування № 5742, укладеного 25 листопада 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останній набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:03:001:0276, площею 0,0761 га, про що свідчить інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 грудня 2017 року (а.с.60-61, т.1).

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування № 6074, укладеного 21 грудня 2015 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_7 земельну ділянку, а остання набула право власності на оскаржувану земельну ділянку № 2110200000:03:001:0277, площею 0,0765 га, про що свідчить інформаційна довідка від 16 грудня 2017 року за № 106358111 (а.с.62-63, т.1).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

У рішенні Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, або у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилався на те, що оспорювані ним розпорядження районної державної адміністрації видані з перевищенням своїх повноважень, оскільки повноваження щодо передачі таких земельних ділянок належали Головному управлінню Держземагентства в Закарпатській області.

Частиною першою статті 116 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з підпунктом 4.32 пункту 4 положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Із огляду на це розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в Закарпатській області згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України була держава в особі Головного управління Держземагентства в Закарпатській області, яке станом на момент розгляду справи реорганізовано в Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

Апеляційний суд бере до уваги, що прокурор обґрунтовував порушення інтересів держави, визначив орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками.

Незалучення користувача спірної земельної ділянки, не впливає на права та обов`язки апелянта, оскільки прокурор пред`явив позов в інтересах держави як власника спірних земельних ділянок.

Отже, правовий аналіз наявних у справі та додатково поданих документів і матеріалів дає підстави для висновку, що оскаржене рішення Берегівського районного суду від 12 квітня 2019 р. не стосується прав, інтересів та обов`язків апелянта. У свою чергу, останнє не довело факт порушення своїх прав указаним судовим рішенням і таких доказів у процесі судового розгляду не здобуто.

Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, подано особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішення питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Керуючись ст.ст. 352, 362 ч.1 п.3, ч.2, 368 ЦПК України, -

ухвалив:

1.Апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Берегово-Тиса» (особа, яка не брала участі в справі) на рішення Берегівського районного суду від 12 квітня 2019 року (у складі судді Гецка Ю.Ю.) за позовом Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області до Берегівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсним і скасування розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації і витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння закрити.

2.Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

3.Повне судове рішення складено 11 січня 2024 р.

Судді: