Постанова

від 18.01.2024 по справі 638/1488/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 січня 2024 року

м.Харків

справа № 638/1488/21

провадження № 22-ц/818/793/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

Суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у порядкуст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири,-

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гіль Євгена Вікторовича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року, постановлене суддею Аркатовою К.В.

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 15260,00 грн матеріальної шкоди завданої за залиттям квартири, та 5000,00 гривень суму моральної шкоди, а також вирішити питання судових витрат.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 08 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційні скарги вмотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлене без повного з`ясування всіх обставин справи, а висновки суду не відповідають матеріалам справи. Звертає увагу, що залиття квартири сталося внаслідок постійної течі трубопроводу у квартирі відповідача. Суд першої інстанції не взяв до уваги численні акту про залиття квартири, які підтверджують факт спричинення шкоди позивачу. Також зведений кошторисний розрахунок вартості поточного ремонту квартири виконаний у відповідності до стандартів ДСТУ.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, задоволенню не підлягають, оскільки не встановлений факт залиття, не встановлено винність дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діями відповідача.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 листопада 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колядою Тетяною Геннадіївно та зареєстрованим в реєстрі за № 1795.

У період часу з 29 червня 2011 року по 09 жовтня 2020 року періодично відбувалися залиття квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту обстеження від 08 липня 2011 року залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося, ймовірно, з причин прориву в квартирі АДРЕСА_2 а з`єднювального гибкого трубопроводу подачі холодної води на проводу машину.

Згідно з актом обстеження від 14 липня 2017 року залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося з причин необережного користування сантехприборами мешканцями квартири АДРЕСА_2 .

У ніч з 24 на 25 жовтня 2019 року із квартири АДРЕСА_1 , розташованої на четвертому поверсі, відбулося залиття квартири позивача АДРЕСА_2 , про що 26 жовтня 2019 року до дільниці № 4 КП «Жилкомсервіс» подано заяву про огляд затопленого приміщення та надано відповідний акт. На підставі заяви та в результаті огляду комісія зафіксувала результати залиття на стелі санвузла розміром до двох метрів квадратних. Комісія дійшла висновку, що залиття квартири АДРЕСА_2 відбулося з причин халатного відношення до правил користування сантехприладами у приміщеннях санвузла та ванної кімнати мешканцями квартир АДРЕСА_3 , власником якої є відповідач.

Відповідно до акту обстеження від 29 жовтня 2019 року залиття квартири АДРЕСА_1 відбувся з причин халатного ставлення мешканців квартири АДРЕСА_2 до користування сантехприборами у приміщеннях санвузла та ванної кімнати.

Згідно з актами обстеження від 27 лютого 2020 року, від 19 червня 2020 року та від 01 вересня 2020 року відповідно, залиття квартири АДРЕСА_1 халатного ставлення мешканців квартири АДРЕСА_2 до користування сантехприборами у приміщеннях санвузла та ванної кімнати.

Згідно Акту обстеження від 27.02.2020 року складеного начальником відділу обстеження та планування Управління експлуатації житлового фонду КП «Жилкомсервіс» та начальником відділку №4 КП «Жилкомсервіс» вбачається, що в ході обстеження дерев`яних конструкцій перекриття у санвузлі квартири АДРЕСА_2 встановлено, замокання конструкцій між етажного перекриття, що може привести до обвалу конструкції. Рекомендовано мешканцям квартири АДРЕСА_4 не допускати протікання з трубопроводу, а також необхідно виконати гідроізоляцію полів в санвузлі своєї квартири для запобігання в майбутньому конструкцій між етажного перекриття.

Згідно Акту обстеження від 01.09.2020 року складеного інженером відділку №4 та майстром відділу №4 КП «Жилкомсервіс» встановлено, залив квартири АДРЕСА_2 з квартири розташованої поверхом вище №15а, власником якої є ОСОБА_2 через халатне відношення до використання сантехприборів.

В Акті обстеження від 09.10.2020 року складеного інженером відділку №4 та майстром відділу №4 КП «Жилкомсервіс» встановлено, що залив квартири АДРЕСА_2 з квартири розташованої поверхом вище №15а, власником якої є ОСОБА_2 стався через незадовільний стан трубопровода внутриквартирної розводки.(а.с.38 т.1) До акту долучено фотографії фрагментів стелі та стін санвузла та ванної кімнати після заливу водою станом на 09.10.2020 року (а.с.39-47 т.1)

Даний акт був складений членами комісії інженера КП «Жилкомсервіс» та майстра КП «ХТМ». Суб`єктний склад комісії відповідає вимогам п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 75.

Відповідно до ч.1 та п. 1 ч. 2 ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2ст.1166ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 2Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27березня 1992року №6«Про практикурозгляду судамицивільних справза позовамипро відшкодуванняшкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Згідно ч.2ст.1192ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 3ст.386ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем надано Зведений кошторисний розрахунок вартості ремонту приміщень квартири АДРЕСА_1 , яким визначено розмір загальної кошторисної вартості ремонту у зв`язку із залиття у сумі 15260,00 грн. Коштористний розрахунок виконаний інженером проектувальником ОСОБА_3 який має кваліфікаційний сертифікат (а.с.65 т.1).

Даних на спростування зазначеного розміру шкоди відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає, що вина відповідача ОСОБА_2 встановлена численними Актами про залиття квартири АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом нижче, із квартири АДРЕСА_2 а власником якої є відповідач. У актах встановлено факт, причина залиття квартири та вина відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч 1,5,6ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно дост.89ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані позивачем вищезазначені письмові докази (акти про залиття, фотокартки, зведений кошторисний розрахунок), колегія суддів вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми фактичними даними, якими встановлений факт залиття відповідачем квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачу, та розмір майнової шкоди.

Доказів відсутності вини відповідача у залитті квартири позивача, що сталася внаслідок незадовільного стану трубопроводу внутриквартирної розводки, матеріали справи не містять.

Статтею 179 ЖК Українивстановлено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.7, 18 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45, власник, наймач (орендар) квартири зобов`язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Власники квартир зобов`язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.

Колегія суддів вважає доведеним, що залиття квартири позивача сталося внаслідок протиправної бездіяльності власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , що полягала у незабезпеченні належного стану внутрішньоквартирної системи труб, технічне обслуговування яких було покладено на нього як власника.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди завданої залиттям квартири, підлягають задоволенню.

Також стягненню підлягають витрати понесені позивачем у зв`язку із сплатою послуг по складанню Кошторисного розрахунку (а.с.74)

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди судова колегія зазначає наступне.

Частинами першою та другоюстатті 23ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.

Судова колегія бере до уваги, що залиття квартири позивача відбувалось тривалий час, на звернення позивача щодо усунення недоліків залиття відповідач не реагував, оскільки факт спричинення шкоди майну доведений є підстави для стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат судова колегія зазначає наступне.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В позовній заяві позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Згідно договору про надання правової допомоги №20/38 від 14.12.2020 року укладеного між ОСОБА_4 та Адвокатським об`єднанням «Прецендент» сторони узгодили всі істотні умови щодо представництва інтересів у суді.

З додатку до договору від 14.12.2020 року вбачається, що сторони погодили у п.1 виплату фіксованої суми гонорару за надання адвокатом правничої допомоги у сумі 5000,00 грн.

Зі змістустатті 58 ЦПК Українивбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ст. ст.15,60 ЦПК Українипредставництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою та третьою статті 27Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Згідно зі статтею 11ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегією суддів установлено, що між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатським об`єднанням «Презендент» укладено Договір про надання правової допомоги.

За умовами п.1.1, п. 3.1 Договору, адвокат зобов`язується надавати Клієнту правничу допомогу, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар на умовах визначених цим договором.

Порядок оплати послуг адвоката, яка встановлюється у Додатковій угоді, визначений у п. 1 Договору.

Відповідно до частини першоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частина 3ст. 141 ЦПК Українивстановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Заперечення щодо розміру та розрахунку витрат на правничу допомогу з боку відповідача відсутні.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих заявником документів, колегія суддів вважає співмірним наданий адвокатом обсяг послуг з їх вартістю (5000 грн.), враховуючи фактичний вид правової допомоги (підготовка та подання позовної заяви, заперечень, тощо, участь у судових засіданнях) складністю справи, затраченим часом на надання таких послуг.

Також стягненню підлягають судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, (18280*100/20260,00=90,2% задоволено вимоги) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 819,01 грн, та судовий збір сплачений у суді апеляційної інстанції за оскарження ухвали суду про залишення позову без розгляду у сумі 506,20 грн та за подання апеляційної скарги у сумі 1228,52,00 грн.

Щодо стягнення витрат понесених на отримання досліджень на предмет виявлення бактеріального забруднення у сумі 1980,00 грн, задоволенню не підлягає, як безпідставні.

Відповідно до пункту 2частини 1статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень частини першоїстатті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та постановлення нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.367,368, п.2 ч.1 ст.374, .п. 4 ч. 1 ст.376,381,382-384,389,390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гіль Євгена Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири у розмірі 15260,00 грн. витрати на оплату проектно-кошторисної документації, у сумі 5000,00 грн. та моральну шкоду у розмір 5000,00 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2047,53 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина