Постанова

від 16.01.2024 по справі 918/582/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Справа № 918/582/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача 1: Савчук О.В. адвоката, ордер серія ВК №1116526 від 16.01.24

відповідача 2: Лук`янчук В.С. адвоката, ордер серія ВК №1051363 від 10.11.23

відповідача 3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЗВ" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 19.09.23р. суддею Качур А.М. о 15:12 у м.Рівному, повний текст складено 25.09.23р. у справі №918/582/23

за позовом: Обслуговуючого кооперативу "ЗВ"

до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Нова Ера"

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фахівець"

про: визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив "ЗВ" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Нова Ера" про визнання недійсним договорів:

- договору про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, що укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера" з моменту його укладення;

- договору про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, що укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера" з моменту його укладення;

- додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладеної 01 лютого 2021 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера" з моменту її укладення;

- додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладеної 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера" з моменту її укладення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 квітня 2018 року Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" (виконавець послуг), ТзОВ "Фахівець" (власник мереж), ОК "ЗВ" (замовник) укладено договір про приєднання яке є нестандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм.

Згодом, 25 жовтня 2019 року Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" (виконавець послуг), ТзОВ "Фахівець" (власник мереж), ОК "ЗВ" (замовник) укладено договір про приєднання яке є нестандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм.

Позивач вказує, що із інформації отриманої від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" йому стало відомо, що 25 листопада 2019 року Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" (виконавець послуг), ОК "ЗВ" (замовник), ОК "ЖБК "Нова Ера" (новий замовник) укладено договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, та договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року.

Після відкриття провадження у справі позивачу стало відомо що 01 лютого 2021 року та 25 листопада 2019 року Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера" було укладено додаткові угоди №1 до договорів про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року та №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, відповідно до яких було внесено зміни до пунктів 7.1. договорів.

Позивач вказує, що договори від 25 листопада 2019 року про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, та договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року ним не підписувались та не скріплювались відтиском печатки.

Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом про визнання правочинів недійсними.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.09.23 у справі №918/582/23 у задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "ЗВ" відмовлено.

При ухваленні рішення, суд дійшов наступних висновків:

- з огляду на графічне виконання досліджуваних підписів договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера" та договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера" зі сторони замовника ОК "ЗВ" підписаний не В.В. Коровайним, а іншою особою. Оспорювані правочини про заміну сторони не містять відтиск печатки ОК "ЗВ";

- щодо позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладену 01 лютого 2021 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера" та додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладену 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера", відзначає, що ані позовна заява, ані заява про зміну предмету позову не містять обґрунтування підстав для їх визнання недійсними. У своїх заявах по суті спору позивач не навів тверджень щодо того яке саме право або ж законний інтерес позивача було порушено, невизнано або оспорено. Позивач не конкретизував які саме його права мають бути поновлені за результатами розгляду цього спору, та яким саме чином має бути таке поновлення;

- з посиланням на постанову Об`єднаної палати від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, докази наявні в матеріалах справи, зауважив, що позивач не довів наявність у нього об`єктів, що потребували підключення до електромереж за вказаними адресами на час вирішення спору. Позивач не обґрунтував порушення своїх прав, а тому не має можливості з`ясувати чи саме права позивача зазнали негативних наслідків через дії відповідачів, чи мало місце порушення прав позивача, чи дійсно потребують вони захисту, і чи буде забезпечено ефективне поновлення у правах у випадку задоволення позову, зокрема чи не матимуть сторони необхідності докладати додаткових зусиль для врегулювання спору повторно. Після заміни сторони у договорах про приєднання, яке не є стандартним №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року та №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року відбувалось виконання вказаних договорів, а тому позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, а проте таких вимог позивачем не заявлено. Позивачем не надано доказів виконання вказаних договорів у межах строків, зі своєї сторони. Позивачем не обґрунтовано яким чином виконаний оспорюваний правочин порушує його права та інтереси, та яким чином визнання недійсними додаткових угод якими продовжено дію договорів після 25 жовтня 2019 року та 17 квітня 2020 року може відновити його порушене право.

А тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, відповідно і відмову в задоволені заяви про застосування строків позовної давності.

Не погодившись із ухваленим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою в якій просить виключити із мотивувальної частини рішення господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2023 року у справі №918/582/23 наступний висновок: Разом з тим, після заміни сторони у договорах про приєднання, відбулось виконання вказаних договорів, а тому позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину. А проте таких вимог позивач не заявив. Позивач не довів суду, що його права були порушені та потребували судового захисту. Змінити підстави відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладену 01 лютого 2021 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера" та додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладену 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера", та відмовити у задоволенні позову в цій частині з підстав їх не укладання.

Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2023 року у справі № 918/582/23 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними додаткової угоди №1 до договору №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладену 01 лютого 2021 року, та додаткової угоди №1 до договору №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладеної 25.11.2019, та ухвалили в цій частин нове рішення, яким задоволити позов у цій частині.

Вказує, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, з посиланням на ст.ст. 180, 207 ГК України, ст. 638 ЦК України, зауважує, що суд першої інстанції повно та достеменно встановив обставини, за якими спірні договори не підписувалися уповноваженим представником позивача та відповідно, істотних умов цих договорів позивач не погоджував.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Вважає, що з урахуванням встановлених судам першої інстанції обставин відсутні підстави вважати, що сторонами були укладені: додаткова угода №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладену 01 лютого 2021 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера" та додаткова угода №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладену 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера".

На думку скаржника, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладену 01 лютого 2021 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера" та додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладену 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера", слід було відмовити з підстав їх не укладання, а не з підстав того, що після заміни сторони у договорах про приєднання, відбулось виконання вказаних договорів, а тому позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, а таких вимог позивач не заявив.

Зауважує, що позивач, як сторона договору про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ «Рівнеобленерго» №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 р. та договору про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ «Рівнеобленерго» №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 р., не була стороною додаткової угоди №1 до договору №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладену 01 лютого 2021 року, та додаткової угоди №1 до договору №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладеної 25.11.2019, а отже при їх укладанні був порушений суб`єктивний склад учасників правовідносин, що є порушенням приписів ст. 188 ГК України та частини 1 ст. 654 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Рівнеобленерго» наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить рішення Господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2023 року у справі № 918/582/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЗВ» від 14 жовтня 2023 року - без задоволення.

Відзивів на апеляційну скаргу від Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Нова Ера" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фахівець" не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Представники Обслуговуючого кооперативу «ЗВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фахівець" не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, ухвалу від 06.12.2023 про призначення скарги до розгляду було надіслано на електронну скриньку адвоката та на поштові адреси юридичних осіб.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та відповідача 3, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представники відповідачів 1,2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять рішення Господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2023 року у справі № 918/582/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЗВ» від 14 жовтня 2023 року - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників відповідачів 1, 2, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

17 квітня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" (виконавець послуг/відповідач 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фахівець" (власник мереж/відповідач 3), ОК "ЗВ" (замовник/позивач) було укладено договір про приєднання яке є нестандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм (далі - договір 1), відповідно до предмету якого до електричних мереж власника мереж приєднується зблокований житловий будинок, який розташований за адресою: м. Рівне, вул. Ю.Горліса-Горського 32, місце забезпечення потужності об`єкта замовника встановлюється на: РУ -0,4 кВ ТП-566 м. Рівне.

Відповідно до пункту 2.1. договору 1, виконавець послуг зобов`язався забезпечити приєднання електроустановок об`єкта замовника (погодження схеми обліку, перевірки і обстеження схеми обліку, опломбування вузла обліку, оформлення акта допуску, подання телефонограми власнику мереж на подачу напруги, виконання будівельно-монтажних робіт) відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації.

Відповідно до пункту 2.2. договору 1 замовник оплачує виконавцю послуги вартості приєднання.

Власник мереж здійснює підключення до своїх мереж після оформлення акта допуску виконавцем послуг і укладення замовником договору про користування/постачання електричної енергії з виконавцем послуг (пункт 2.3. договору 1).

Згідно з умовами пункту 3.1. договору 1, виконавець послуг зобов`язаний: забезпечити в установленому порядку приєднання об`єкта замовника (погодження схеми обліку, перевірка і обстеження схеми обліку, опломбування вузла обліку, оформлення акта допуску, подання телефонограми власнику мереж на подачу напруги, виконання будівельно-монтажних робіт) у строки, зазначені в договорі, після виконання замовником зобов`язань, визначених пунктом 3.3 цього розділу.

Подати телефонограму власнику мереж на подачу напруги після виконання замовником таких етапів: а) оплати Замовником вартості приєднання; б) введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника; в) надання документів, що підтверджують готовність до експлуатації електроустановки об`єкта замовника; г)узгодження із замовником акта розмежування балансової належності електроустановок та експлуатаційної відповідальності сторін, д) укладення договору про постачання/користування електроенергії.

Згідно з умовами пункту 3.2. договору 1, власник мереж зобов`язаний: підключити електроустановки замовника до електричних мереж протягом 10 днів після введення в експлуатацію об`єкта замовника в порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування.

Відповідно до пункту 3.3. договору 1, замовник зобов`язаний: розробити па підставі технічних умов від 17 квітня 2018р. № 123-18-ЦО-Рвм, які є додатком до цього договору, проектну документацію та погодити її з виконавцем послуг та власником мереж; оплатити на умовах цього договору вартість наданих виконавцем послуг з приєднання електроустановок замовника в точці приєднання; надати виконавцю послуг проектну документацію на зовнішнє електропостачання у 1 примірнику для виконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до пункту 4.1. договору 1, для приєднання, яке не є стандартним, плата за приєднання остаточно узгоджується після погодження електропередавальною організацією проектної документації. Уточнене значення оформляється додатковою угодою до цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань, але не довше ніж до 17 квітня 2020 року (пункт 7.1. договору 1).

25 жовтня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" (виконавець послуг/відповідач 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фахівець" (власник мереж/відповідач 3), ОК "ЗВ" (замовник/позивач) було укладено договір про приєднання яке є нестандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм (далі - договір 2), відповідно до предмету якого до електричних мереж власника мереж приєднується зблокований житловий будинок, який розташований за адресою: м. Рівне, вул. Ю.Горліса-Горського 30, місце забезпечення потужності об`єкта замовника встановлюється на: оп 79 ПЛ-0,4 кВ Л-6 від ТП-566 м. Рівне.

Відповідно до пункту 2.1. договору 2, виконавець послуг зобов`язався забезпечити приєднання електроустановок об`єкта замовника (погодження схеми обліку, перевірки і обстеження схеми обліку, опломбування вузла обліку, оформлення акта допуску, подання телефонограми власнику мереж на подачу напруги, виконання будівельно-монтажних робіт) відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації.

Відповідно до пункту 2.2. договору 2 замовник оплачує виконавцю послуги вартості приєднання.

Власник мереж здійснює підключення до своїх мереж після оформлення акта допуску виконавцем послуг і укладення замовником договору про користування/постачання електричної енергії з виконавцем послуг (пункт 2.3. договору 2).

Згідно з умовами пункту 3.1. договору 2, виконавець послуг зобов`язаний: забезпечити в установленому порядку приєднання об`єкта замовника (погодження схеми обліку, перевірка і обстеження схеми обліку, опломбування вузла обліку, оформлення акта допуску, подання телефонограми власнику мереж на подачу напруги, виконання будівельно-монтажних робіт) у строки, зазначені в договорі, після виконання замовником зобов`язань, визначених пунктом 3.3 цього розділу.

Подати телефонограму власнику мереж на подачу напруги після виконання замовником таких етапів: а) оплати Замовником вартості приєднання; б) введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника; в) надання документів, що підтверджують готовність до експлуатації електроустановки об`єкта замовника; г)узгодження із замовником акта розмежування балансової належності електроустановок та експлуатаційної відповідальності сторін, д) укладення договору про постачання/користування електроенергії.

Згідно з умовами пункту 3.2. договору 2, власник мереж зобов`язаний: підключити електроустановки замовника до електричних мереж протягом 10 днів після введення в експлуатацію об`єкта замовника в порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування.

Відповідно до пункту 3.3. договору 2, замовник зобов`язаний: розробити па підставі технічних умов від 25 жовтня 2017 р. № 395-17-ЦО-Рвм, які є додатком до цього договору, проектну документацію та погодити її з виконавцем послуг та власником мереж; оплатити на умовах цього договору вартість наданих виконавцем послуг з приєднання електроустановок замовника в точці приєднання; надати виконавцю послуг проектну документацію на зовнішнє електропостачання у 1 примірнику для виконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до пункту 4.1. договору 2, для приєднання, яке не є стандартним, плата за приєднання остаточно узгоджується після погодження електропередавальною організацією проектної документації. Уточнене значення оформляється додатковою угодою до цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань, але не довше ніж до 25 жовтня 2019 року (пункт 7.1. договору 2).

Згідно з наявними в матеріалах справи доказів, 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, відповідно до предмету яких продавець передав у власність покупця земельні ділянки площею 0,1101 га кадастровий номер 5610100000:01:054:0647 та площею 0,1101 га, кадастровий номер 5610100000:01:054:0646.

07 вересня 2018 року наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради №90/м затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва у м. Рівне, на вул. Юрія Горліса-Горського, Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Нова Ера", земельні ділянки за кадастровим номером 5610100000:01:054:0647 та 5610100000:01:054:0646.

Наказом Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради №170 від 09 листопада 2018 року житловому будинку площею 370,1 кв.м. що збудований на земельній ділянці за кадастровим номером 5610100000:01:054:0647 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Наказом Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради №171 від 09 листопада 2018 року житловому будинку площею 1040,8 кв.м. що збудований на земельній ділянці за кадастровим номером 5610100000:01:054:0646 присвоєно поштову адресу: м. Рівне, вул. Юрія Горліса-Горського 32.

Надалі, 25 листопада 2019 року Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" (виконавець послуг/відповідач 1) ОК "ЗВ" (замовник/позивач) та ОК ЖБК "Нова Ера" (відповідач 2/новий замовник) укладено договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2019 року, відповідно до предмету якого сторони погодилися змінити сторону замовника договору №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2019 року, а саме передати новому замовнику усі права та обов`язки замовника за договором про нестандартне приєднання. Після підписання сторонами даного договору новий замовник стає стороною договору про нестандартне приєднання і є повним правонаступником замовника відносно його прав та обов`язків за договором приєднання. Замовник зобов`язується передати новому замовнику оригінал договору про нестандартне приєднання, додаток №1 до договору про нестандартне приєднання "Технічні умови", а також іншу документацію та інформацію, які є важливим для його використання.

25 листопада 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" (виконавець послуг/відповідач 1) ОК "ЗВ" (замовник/позивач) та ОК ЖБК "Нова Ера" (відповідач 2/новий замовник) було укладено договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, відповідно до предмету якого сторони погодилися змінити сторону замовника договору №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, а саме передати новому замовнику усі права та обов`язки замовника за договором про нестандартне приєднання. Після підписання сторонами даного договору новий замовник стає стороною договору про нестандартне приєднання і є повним правонаступником замовника відносно його прав та обов`язків за договором приєднання. Замовник зобов`язується передати новому замовнику оригінал договору про нестандартне приєднання, додаток №1 до договору про нестандартне приєднання "Технічні умови", а також іншу документацію та інформацію, які є важливим для його використання.

25 листопада 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" та ОК ЖБК "Нова Ера" було укладено додаткову угоду №1 до договору про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, відповідно до змісту якої сторони домовились внести зміни до пункту 7.1. договору та викласти його в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до завершення терміну будівництва".

01 лютого 2021 року між Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фахівець" та ОК ЖБК "Нова Ера" було укладено додаткову угоду №1 до договору про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, відповідно до змісту якої сторони домовились внести зміни до пункту 7.1. договору та викласти його в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до завершення терміну будівництва".

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що договір 1 та договір 2 про заміну сторони позивачем не підписувалися ним та не скріплювались його печаткою, а тому є недійсними оскільки в них наявні дефекти їх елементів: дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідності волі та волевиявлення.

У квітні 2023 року позивач направив на адресу відповідача 1 лист, в якому позивач повідомив відповідача про не укладання ОК "ЗВ" договору 1 про заміну сторони та договору 2 про заміну сторони, а також поставлена вимога про анулювання технічних умов щодо підключення.

У відповідь на вказаний лист ПрАТ "Рівнеобленерго" своїм листом від 22 травня 2023 року за №28/4366 повідомило позивача про правомірність договорів.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Нормами статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, установлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера" та договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера" мають бути визнані недійсними, оскільки не підписані та не скріплені печаткою однієї із сторін правочину (ОК "ЗВ").

Як убачається із наявних в матеріалах справи копій договорів про заміну сторони, зі сторони замовника "ОК "ЗВ", в якості підписанта вказаний В.В. Коровайний, та міститься відтиск печатки ТОВ "Фахівець".

Водночас, подана позовна заява також підписана В.В.Коровайним та містить відтиск печатки ОК "ЗВ". Такі обставини дають змогу оцінити приналежність підпису, що наявний у спірних договорах.

Окрім того договір про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, та договір про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року також підписані зі сторони замовника "ОК "ЗВ" В.В.Коровайним та містять відтиск печатки ОК "ЗВ".

Дослідивши вказані документи суд апеляційної інстанції відзначає, що договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера" та договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера" зі сторони замовника ОК "ЗВ" підписаний не В.В. Коровайним, а іншою особою, що є очевидними з огляду на графічне виконання досліджуваних підписів.

Крім того, оспорювані правочини про заміну сторони не містять відтиск печатки ОК "ЗВ".

Слід зауважити, що підпис фізичної особи на певному документі є відображенням формалізованої волі цієї особи та передбачає власноручне нанесення особистого підпису у відповідних реквізитах документів. Особистий підпис це власноручно виконаний зразок почерку, що дозволяє ідентифікувати особу, що його виконала, а також відображає певну презумпцію походження документу від конкретної особи. Підпис фізичної особи має індивідуальні та повторювані ознаки, що проявляються при кожному його відтворенні. Така наявність індивідуальних та повторюваних ознак є очевидною для сторонніх спостерігачів, що дозволяє щоразу проводити верифікацію особи та вчиненої нею відповідної дії (підпис на документі). Кожна особа, що проставляє особистий підпис на документі, таким чином підтверджує своє волевиявлення. При цьому, такий механізм "підтвердження особистим підписом" дає змогу використовувати особисті підписи у повсякденному житті без застосування спеціальних знань щодо належності певного підпису тій чи іншій особі.

З огляду на таку природу особистого підпису фізичної особи, на думку суду апеляційної інстанції в даному випадку можна самостійно оцінити транскрипційну спорідненість та схожість підпису В.Коровайного із підписом, що виконаний у оспорюваних правочинах від його імені та зробити узагальнений висновок щодо приналежності такого підпису представнику позивача.

При цьому, підставою для проведення експертизи є необхідність застосування спеціальних знань, зокрема в галузі науки. Під спеціальними знаннями, необхідними для призначення експертизи, суд розуміє такі, що лежать за межами правових знань, загальновідомих уявлень, які випливають з досвіду людей, тобто такі, якими володіє вузьке коло фахівців.

В даному випадку суд не потребує застосування спеціальних знань, оскільки наявні в матеріалах справи докази, у яких відображені власноручні підписи В.Коровайного, містять об`єктивні ознаки, що дають можливість стверджувати про характерні відмінності, транскрипційну неспівставність та несхожість підписів В.Коровайного та підписів які вчинені від його імені у договорі про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, що укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера" та договорі про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера".

З врахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера" та договір про заміну сторони в договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладений 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЗВ" ОК "ЖБК "Нова Ера" не підписані В.Коровайним та не скріплені печаткою ОК "ЗВ", а підписані іншою особою, та скріплені печаткою ТОВ "Фахівець".

Щодо позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладену 01 лютого 2021 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера" та додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладену 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера", судова колегія зауважує, що ані позовна заява, ані заява про зміну предмету позову не містять обґрунтування підстав для їх визнання недійсними. У своїх заявах по суті спору позивач не навів тверджень щодо того яке саме право або ж законний інтерес позивача було порушено, невизнано або оспорено. Позивач не конкретизував які саме його права мають бути поновлені за результатами розгляду цього спору, та яким саме чином має бути таке поновлення.

Згідно з приписами статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

З урахуванням викладеного, Об`єднана палата у згаданій постанові уточнила висновок, викладений в раніше ухваленій постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 таким чином:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення позивача з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для позивача та відповідача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості виконання сторонами умов договору та досягнення цілей, метою яких укладено такий договір.

Отже, як убачається із матеріалів справи, договори про приєднання, яке не є стандартним №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року та №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року були укладені з метою приєднання до електричних мереж зблокованих житлових будинків, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 .

Після укладення вказаних договорів, 29 серпня 2018 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, відповідно до предмету яких продавець передав у власність покупця земельні ділянки площею 0,1101 га кадастровий номер 5610100000:01:054:0647 та площею 0,1101 га, кадастровий номер 5610100000:01:054:0646.

07 вересня 2018 року наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради №90/м затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва у м. Рівне, на вул. Юрія Горліса-Горського, Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Нова Ера", земельні ділянки за кадастровим номером 5610100000:01:054:0647 та 5610100000:01:054:0646.

Наказом Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради №170 від 09 листопада 2018 року житловому будинку площею 370,1 кв.м. що збудований на земельній ділянці за кадастровим номером 5610100000:01:054:0647 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Наказом Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради №171 від 09 листопада 2018 року житловому будинку площею 1040,8 кв.м. що збудований на земельній ділянці за кадастровим номером 5610100000:01:054:0646 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

На замовлення ОК "ЖБК "Нова Ера" ТОВ "БК "Енерго" було розроблено робочий проект будівництва ЛЕП 0,38кВ для електропостачання зблокованого будинку ОК "ЖБК "Нова Ера" в м. Рівне, вул. Юрія Горліса-Горського 32.

Окрім того суд відзначає, що договори про приєднання, яке не є стандартним №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року та №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року були укладені до 25 жовтня 2019 року та 17 квітня 2020 року відповідно.

З врахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що у випадку визнання недійсними додаткових угод якими продовжено дію вказаних договорів, правочини про приєднання, яке не є стандартним №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року та №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року фактично будуть припиненими 25 жовтня 2019 року та 17 квітня 2020 року у зв`язку зі спливом строку їх дії, що ставить під сумнів ефективність способу захисту порушеного права позивача як сторони правочину, оскільки є незрозумілим яке право чи інтерес в даному випадку порушують додаткові угоди про продовження дії договорів. Обґрунтування порушеного права чи інтересу, та яким чином вказане право буде відновлено, позивач не навів.

Водночас, як підтверджується матеріалами справи, після зміни власника земельних ділянок на яких розміщені житлові будинки, новий власник земельних ділянок почав вчиняти дії з підключення до електромережі власника мереж, житлових будинків, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , шляхом вчинення ряду дій, а саме: отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва; вчинив дії щодо присвоєння поштової адреси; розроблено робочий проект будівництва ЛЕП.

Натомість позивач не довів наявність у нього об`єктів, що потребували підключення до електромереж за вказаними адресами на час вирішення спору.

Оскільки позивач не обґрунтував порушення своїх прав, як у суду першої інстанції, так і у суду апеляційної інстанції не має можливості з`ясувати чи саме права позивача зазнали негативних наслідків через дії відповідачів, чи мало місце порушення прав позивача, чи дійсно потребують вони захисту, і чи буде забезпечено ефективне поновлення у правах у випадку задоволення позову, зокрема чи не матимуть сторони необхідності докладати додаткових зусиль для врегулювання спору повторно.

Метою ефективного захисту прав є відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Ефективний захист має неодмінно приводити до бажаних результатів - поновлювати порушене право. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить не лише від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, а також і від характеру його порушення. Разом з тим, кожен розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких умов, захисту підлягає не якесь абстрактне, невизначене право чи інтерес, а конкретне суб`єктивне право, яке не може бути реалізоване управненою особою саме з причин його порушення іншими особами. Таким чином захисту підлягає саме порушене право, що має доводитись особою, яка звертається за захистом та обирає спосіб захисту.

З врахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що після заміни сторони у договорах про приєднання, яке не є стандартним №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року та №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року відбувалось виконання вказаних договорів, а тому погоджується із судом першої інстанції, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, а проте таких вимог позивачем не заявлено.

Окрім того позивачем не надано доказів виконання вказаних договорів у межах строків, зі своєї сторони. Позивачем не обґрунтовано яким чином виконаний оспорюваний правочин порушує його права та інтереси, та яким чином визнання недійсними додаткових угод якими продовжено дію договорів після 25 жовтня 2019 року та 17 квітня 2020 року може відновити його порушене право.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18; в пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Згідно статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №123-18-ЦО-Рвм від 17 квітня 2018 року, укладену 01 лютого 2021 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера" та додаткової угоди №1 до договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ "Рівнеобленерго" №395-17-ЦО-Рвм від 25 жовтня 2017 року, укладену 25 листопада 2019 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ОК "ЖБК "Нова Ера", слід було відмовити з підстав їх не укладання, а не з підстав того, що після заміни сторони у договорах про приєднання, відбулось виконання вказаних договорів, а тому позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, а таких вимог позивач не заявив є необґрунтованими, спростовуються наведеним вище та є власною позицією скаржника.

Крім того, в суді першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

А тому, оскільки суд дійшов висновку що право позивача не порушене та відмовив у позові, позовна давність у такому випадку не застосовується.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 19.09.23 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування або зміни мотивувальної частини рішення.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЗВ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.09.23 у справі №918/582/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19.09.23 у справі №918/582/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу № 918/582/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "18" січня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.