Ухвала

від 29.01.2024 по справі 405/3877/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2024 року

м. Київ

справа №405/3877/19

адміністративне провадження №Зі/990/11/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М., розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. у справі №405/3877/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про стягнення інфляційних та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У 2019 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просив стягнути інфляційні внаслідок невиконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 за період з червня 2015 по квітень 2019 у розмірі 64203,98 гривень та моральну шкоду у розмірі 1500000 гривень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.11.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.11.2019 та прийнято нове про часткове задоволення позову. Стягнуто з Управління Виконавчої дирекції ФСС України в Кіровоградській області на користь позивача інфляційні в сумі 25761 гривеню.

Постановою Верховного Суду від 07.04.2021 рішення судів попередніх інстанцій скасовано та провадження у цивільній справі закрито, оскільки спір має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2021 справу передано для розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Виконавчої дирекції ФСС України в Кіровоградській області на користь позивача інфляційні з червня 2015 по квітень 2019 у розмірі 214 гривень та моральну шкода в сумі 20000 гривень.

Постановою Верховного Суду від 13.03.2023 скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022, справу направлено на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 відповідача Управління Виконавчої дирекції ФСС України в Кіровоградській області замінено правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Під час розгляду справи позивач заявив клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи підтверджується документально розрахунок заборгованості з виплати страхових платежів за період з вересня 2004 по квітень 2010 з інфляцією станом на квітень 2019.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 призначено судову економічну експертизу по заявленому питанню, проведення якої доручено експерту Моспановій Т.М., провадження у справі зупинено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задоволено. Скасовано ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 про призначення експертизи та зупинення провадження. Справу направлено для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

24.01.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у надійшла касаційна скарга позивача.

Згідно з інформацією зазначеною у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 для розгляду судової справи №405/3877/19 (провадження № К/990/3168/24) визначено склад колегії суддів: Стародуб О.П. (суддя-доповідач), Єзеров А.А., Кравчук В.М.

24.01.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2024 заяву про відвід суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. визнано необґрунтованою, заяву про відвід суддів у справі №405/3877/19 передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.

За результатами автоматизованого розподілу від 26.01.2024 заяву позивача про відвід суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. передано для вирішення судді Чиркіну С.М.

Вказану заяву скаржник обґрунтовує тим, що вищевказаним складом колегії суддів було відмовлено у відкритті касаційного провадження за його скаргою на судові рішення у справі №340/1935/19. Також покликається на висновки, які зробила та ж колегія суддів у справі №405/6716/15-а. Вказане на думку позивача, свідчить про необ`єктивність та упередженість зазначених суддів та є підставами для їх відводу.

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

За приписами частини десятої статті 40 КАС України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід.

Перевіривши підстави зазначені в заяві скаржника про відвід суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. судом встановлено таке.

Частинами першою-третьою статті 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у тому числі (…) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Отже метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").

За таких обставин, вказані у заяві про відвід підстави для відводу суддів не свідчать про упередженість або необ`єктивність суддів, пряму чи опосередковану зацікавленість в результаті розгляду справи. Інформація зазначена в заяві фактично відображає особисту позицію позивача побудовану на припущеннях про існування суб`єктивних обставин, які начебто можуть вплинути на об`єктивність та неупередженість суддів при розгляді справи. Проте наведені припущення, не підтверджені належними і допустимими доказами.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

За приписами частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Доводи зазначені в заяві про відвід суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. позивач пов`язує необ`єктивність та упередженість суддів, полягає у постановленні ними рішень у інших справах, які, на його думку, постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Інших обставин, які б могли викликати сумніви в необ`єктивності і упередженості суддів, заявником не наведено.

Таким чином твердження заявника щодо можливої упередженості суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. мають суб`єктивний характер оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та не містять жодного факту вчинення дій, які б свідчили про їх упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність суддів.

Отже, відсутні підстави для висновку про наявність визначених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України та інших передумов для відводу суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. від участі у справі №405/3877/19.

За такого правового регулювання та обставин розгляду справи, твердження заявника не знайшли свого підтвердження щодо можливої упередженості суддів, оскільки мають суб`єктивний характер, не підтверджені належними та допустимими доказами та не містять жодного факту вчинення дій, які б свідчили про їх упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність суддів, у зв`язку із чим у задоволенні заяви позивача про відвід суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. необхідно відмовити.

У зв`язку з наведеним вище, підстави для задоволення заяви про відвід суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. у справі №405/3877/19 відсутні.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, Суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. у справі №405/3877/19 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М. Чиркін