Постанова

від 29.01.2024 по справі 761/33715/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/16651/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/33715/21

29 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Рейнарт І.М.

- Кирилюк Г.М.

при секретарі - Смолко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мироненко Катерини Борисівни на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів-

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування позову зазначав, що він здійснив перерахування на банківський рахунок ОСОБА_2 грошових коштів на загальну суму 1 064 900 грн., а саме: 19.12.2018 року-100000 грн.; 29.11.2018 року-200000 грн.; 22.01.2019 року-200000 грн.; 22.01.2019 року-49900 грн.; 23.01.2019 року-115000 грн.; 31.01.2019 року-200000 грн.; 31.01.2019 року-100000 грн.; 27.02.2019 року-100000 грн.

Інформація про перерахування підтверджується випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 .

Зазначає, що перерахування вказаних коштів було здійснено без будь-яких правових підстав, будь-які правочини між сторонами не укладалися, а тому дані кошти є безпідставно набутими.

Вказує на те, що 28 березня 2021 року на адресу ОСОБА_2 була направлена претензія із проханням повернути грошові кошти в розмірі 1 064 900 гривень шляхом перерахування на банківський рахунок ОСОБА_1 . Однак відповіді на претензію не було отримано, кошти не були повернуті позивачу.

Зазначає, що під час перевірки руху коштів за банківськими рахунками, відкритими в АТ «СБЕРБАНК» на імя ОСОБА_1 , також з`ясувалося, що ОСОБА_2 на підставі банківської довіреності були отримані з рахунку грошові кошти на загальну суму 275 000 доларів США , а саме: 07.12.2017 року-30 000 доларів США; 29.01.2018 року-20 000 доларів США; 06.02.2018 року-20 000 доларів США; 23.02.2018 року-20 000 доларів США; 06.04.2018 року-20 000 доларів США; 17.05.2018 року-20 000 доларів США; 29.05.2018 року-20 000 доларів США; 07.06.2018 року-35 000 доларів США; 13.06.2018 року-20 000 доларів США; 27.08.2018 року-15 000 доларів США; 29.08.2018 року-10 000 доларів США; 11.09.2018 року-10 000 доларів США; 02.11.2018 року-30 000 доларів США; 09.11.2018 року-5 000 доларів США.

Інформація про отримання вказаних коштів підтверджується випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 . 18 березня 2021 року на адресу відповідача ОСОБА_2 була направлена претензія із проханням повернути кошти в розмірі 275 000 доларів США шляхом перерахування їх на банківський рахунок ОСОБА_1 . Однак відповіді на претензію отримано не було, грошові кошти не повернуті позивачу.

Зазначає, що станом на 27 травня 2021 року офіційний курс долара США до гривні складає 26,6362 /долар США. Враховуючи даний курс заборгованість ОСОБА_2 складає: 275 000*26,6362=7 324 955 грн. Загальна сума позовних вимог складає: 1 064 900 + 7 324 955 =8 389 855 грн.

Враховуючи викладене, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти 8 389 855 грн.

16 січня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування зустрічного позову зазначав, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 -позивача. Відповідач вже довгий час проживає в Угорщині, що і підтверджується фактичною адресою вказаною в позовній заяві.

Вказує на те, що історія фінансових взаємовідносин між сторонами даної справи розпочалися в 2000 - х роках. Оскільки син відповідача працював в банківських установах спочатку в Україні в ПАТ « БАНК ФОРУМ» та ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», а згодом в Угорщині в SberbankEurope AG, то відповідно сторони (батько з сином) домовились, що ОСОБА_2 перерахує особисті грошові кошти на рахунки ОСОБА_1 та останній за вказівками позивача за зустрічним позовом буде виконувати доручення.

Вказане підтверджується електронним листуванням, виданими банківськими довіреностями на ім'я один одного щодо розпоряджання грошовими коштами, банківськими переказами, платіжними дорученнями, показаннями свідків.

Вказані правовідносини між позивачем- ОСОБА_1 , та відповідачем - ОСОБА_2 , мають ознаки змішаних договорів, таких як договору доручення та рідко комісії, що і підтверджується вказаними обставинами, передачею коштів сину для вчинення конкретних дій за вказівкою позивача - ОСОБА_2 тощо.

В період дії зазначених договорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювалися перекази грошових коштів.

14 вересня 2022 року позивачем було направлено лист відповідачу- ОСОБА_1 на всі відомі поштові та електронні адреси про відмову від договору доручення, прохання надати звіт про виконання доручення та передати все одержане у зв`язку з виконанням доручення. Однак, відповідь на вказаний лист не надійшла, а електронні листи проігноровані.

Враховуючи, що договірні відносини по договору доручення між сторонами припинилися, то правова підстава для збереження в себе грошових коштів, переданих на виконання доручень, наразі відпала і всі кошти повинні бути передані позивачу.

Враховуючи викладене, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 14 853 736,90 грн. та 3 172 759,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день подачі позову становить 116 023 374, 97 грн.

08 серпня 2023 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва від представника ОСОБА_2 адвоката Лященко Аліни Михайлівни надійшла заява про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначала, що на даний час ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 щодо стягнення грошових коштів в сумі 130 000 000 грн.

Предметом зустрічного позову є стягнення грошових коштів в сумі більше 130 000 000 грн. Підставою подання позову стало невиконання зобов`язань по договору доручення, повернення безпідставно утриманих (підстава на яких отримані відпала, у зв`язку з розірванням договору доручення) грошових коштів. Вважає, що спір про право існує.

Зазначає, що після того, як ОСОБА_1 отримав вимоги про повернення коштів, з метою ухилення від майнових претензій ОСОБА_2 , в тому числі, приховування майна та невиконання можливого рішення суду щодо повернення коштів у розмірі 130 877 111, 87 грн., відповідачем за зустрічним позовом були вчинені всі можливі дії щодо відчуження всього наявного у нього майна на території України , а саме:

-01.12.2022 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 здійснив продаж частки в статутному капіталі ТОВ «ТПД «СВІТ ХОУМ» (код ЄДРПОУ 32425065) ОСОБА_5 у розмірі 100%, що в гривневому еквіваленті 1 300 000,00 грн.

-01.12.2022 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 здійснив продаж частки в статутному капіталі ТОВ «ЕСТІМА РЕЗІДЕНС» (код ЄДРПОУ 43762335) ОСОБА_6 у розмірі 100%, що в гривневому еквіваленті становить 110 000 000,00 грн.

-01.12.2022 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 здійснив продаж частки в статутному капіталі ТОВ «ЕПСІЛОН ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 35467066) ОСОБА_6 у розмірі 80,4878%, що в гривневому еквіваленті становить 2 562 500,00 грн.

- 26.05.2023 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 здійснив продаж будинків з земельною ділянкою під ними за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3 600 000,00 гри саме після подання зустрічного позову та відзиву у справі № 761/33715/21.

Вказує на те, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову.

Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду.

Співвідносячи вартість проданого майна та можливо наявного майна та суму боргу, апелянт вважає, що накладення арешту на нерухоме майно, рухоме майно та на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках ОСОБА_1 є співмірним із предметом позову та забезпечить досягненню цілей правосуддя.

Враховуючи викладене, просила суд накласти арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , в тому числі, на частини квартири АДРЕСА_2 .

Накласти арешт на все рухоме майно ОСОБА_1 . Накласти арешт на грошові кошти, що розміщенні на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в банківських установах на території України та інших держав, які будуть виявлені виконавцем під час виконання виконавчих дій в межах ціни позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року заяву позивача за зустрічним позовом про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено

Накладено арешт на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 та на все нерухоме майно ОСОБА_1 ; накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_1 ; накладено арешт на грошові кошти, що розміщення на банківських рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_1 в банківських установах на території України та інших держав, які будуть виявлені виконавцем під час здійснення виконавчих дій з виконання цієї ухвали суду, в межах ціни позову - 130 877 111,87 грн.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, 23 жовтня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мироненко Катерина Борисівна подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або мас намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Так, в оскаржуваній ухвалі судом зазначено, що після пред`явлення ОСОБА_1 вимоги про повернення коштів, а також після пред' явлення зустрічного позову ОСОБА_1 здійснив відчуження належного йому майна, а саме: 01.12.2022 року відчужено частки у статутному капіталі ТОВ «ТПЛ «Світ Хоум» у гривневому еквіваленті 1300000 грн. на користь ОСОБА_5 , у ТОВ «Естіма Резіденс» у гривневому еквіваленті 110 000 000 грн. - на користь ОСОБА_6 , у ТОВ «Епсілон Інвест» у гривневому еквіваленті 2 562 000 грн. - на користь ОСОБА_6 . Окрім того, 26.05.2023 року ОСОБА_1 здійснив продаж належних йому будинків та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 3 600 000 грн.

Однак, суд жодним чином не дослідив обставин, яким чином факт вчинення правочинів міг бути пов`язаним саме із вимогами ОСОБА_2 повернути кошти, які нібито передані ним ОСОБА_1 , та яким чином наведені правочини можуть призвести до неможливості виконання можливого рішення суду у даній справі.

Зазначає, що стосується правочинів щодо відчуження майна, то це обумовлено не пред`явленням безпідставних вимог ОСОБА_2 , а фактом тривалого проживання ОСОБА_1 за кордоном. Перебуваючи за кордоном, ОСОБА_1 було досить важко та затратно здійснювати управління та контроль над майном на території України, а особливо - з початком збройної агресії Російської федерації. У зв`язку із наведеними обставинами ОСОБА_1 дійшов висновку про економічну доцільність продати вказане майно.

Вказує на те, що зустрічний позов прийнято до провадження лише 21.06.2023 року, а тому сам факт укладення ОСОБА_1 правочинів щодо відчуження належного йому майна не є свідченням його ухилення від виконання будь-яких зобов`язань та свідченням неможливості виконання рішення у майбутньому.

Зазначає, що будь-яких інших обставин, які б стали підставою для забезпечення позову, в ухвалі суду не зазначено, а тому висновки суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованими.

Посилається на те, що відповідно до ст. 150 ЦПК України, серед видів забезпечення позову відсутній такий захід, як накладання арешту на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках, відкритих в банківських установах на території інших держав, які будуть виявлені виконавцем під час здійснення виконавчих дій з виконання цієї ухвали суду.

При цьому, ухвала суду не містить посилання на норми будь-якого іншого закону чи міжнародного договору, у яких було б передбачено можливість накладення арешту на рахунки в банківських установах на території інших держав. Більше того, вжитий захід забезпечення позову суперечить усім юридичним принципам щодо національної юрисдикції органів державної влади України.

Апелянт вважає що, постановивши ухвалу про накладення арешти на грошові кошти на рахунках, відкритих у банківських установах на території інших держав, суд не лише перевищив власні повноваження, але і безпідставно надав виконавцю вищі повноваження, ніж виконавець має право здійснювати відповідно до закону. Відтак, арешт на рахунках, відкритий у банках на території іноземних держав, накладено судом з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Однак, в порушення наведених вимог, суд наклав арешт на усе нерухоме майно ОСОБА_1 , а не у межах вартості заявлених позовних вимог. Так само, в порушення вимог закону щодо співмірності заходів забезпечення позову розміру позовних вимог, суд наклав арешт на усе рухоме майно ОСОБА_1 , а не у межах вартості заявлених позовних вимог. При цьому, позивач за зустрічним позовом не надав жодних доказів, а суд - не досліджував обставин, яке взагалі майно є наявним у ОСОБА_1 , яка його загальна вартість та чи не може бути такого, що усе рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , у своїй сукупності буде коштувати більше заявленої ціни позову.

05 грудня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 адвоката Лященко Аліни Михайліни в якому представник зазначає, шо постановлена судом ухвала про забезпечення зустрічного позову є законною, мотивованою та прийнята з дотриманням норм процесуального права.

Зазначає, що післятого, як ОСОБА_1 отримав вимоги про повернення коштів, з метою ухилення від майнових претензій ОСОБА_2 , в тому числі, приховування майна та невиконання рішення суду, відповідачем за зустрічним позовом були вчинені всі можливі дії щодо відчуження всього наявного у нього майна на території України.

Звертає увагу суду на те, що всі здійснені ОСОБА_1 правочини по відчуження часток в статутному капіталі товариств посвідчені в один і той самий день, одним і тим самим приватним нотаріусом КМНО Кравчук О.П. правочин по відчуженню будинків з земельною ділянкою під ними був здійснений пізніше, але знову ж таки був посвідчений приватним нотаріусом Кравчуком О.П.

Сукупність даних обставин дає підстави вважати, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно, як боржника.

Співвідносячи вартість проданого майна та можливо наявного майна відповідача та суму боргу, можна дійти висновку, що накладення арешту на нерухоме майно, рухоме майно та на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках ОСОБА_1 є співмірним із предметом позову та забезпечить досягнення цілей правосуддя.

Окрім того, адвокатом Лященко А.М. в інтересах ОСОБА_1 було направлено заяву про надання інформації. 30.11.2023 року було отримано відповідь на заяву N59047 відповідно до якої, у ОСОБА_1 відсутні відкриті рахунки в усіх, запитуваних виконавцем банківських установах.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований на території України та не проживає на території України протягом значного проміжку часу.

Більше того, накладення арешту на майно залишає за відповідачем право користування та володіння майном, відтак, його права не порушуються.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мироненко Катерина Борисівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сиротюк Роман Валерійович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувані ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.11.2006 року.

01 грудня 2022 року між ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було підписано акт приймання- передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово- промисловий дом світ хоум» відповідно до якого продавець передає, а покупець прийняв частку у статутному капіталі юридичної особи за законодавством України- Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово- промисловий дом світ хоум». Відповідно до п. 3.1 розмір частки, що відчужується складає 1 300 000,00 грн., що становить 100% відсотків статутного капіталу Товариства.

01 грудня 2022 року між ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було підписано акт приймання- передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс» відповідно до якого продавець передає, а покупець прийняв частку у статутному капіталі юридичної особи за законодавством України- Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс». Відповідно до п. 3.1 розмір частки, що відчужується складає 110 000 000,00 грн., що становить 100% відсотків статутного капіталу Товариства.

01 грудня 2022 року між ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було підписано акт приймання- передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Епсілон- інвест» відповідно до якого продавець передає, а покупець прийняв частку у статутному капіталі юридичної особи за законодавством України- Товариства з обмеженою відповідальністю Епсілон- інвест». Відповідно до п. 3.1 розмір частки, що відчужується складає 2 562 500,00 грн., що становить 80,4878 % відсотків статутного капіталу Товариства.

26 травня 2023 року між ОСОБА_4 , яка діє від імені гр.. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі- продажу житлових будинків з надвірними будівлями та земельної ділянки.

Відповідно до умов договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність житловий будинок, загальною площею 106,8 кв.м, житловий будинок, загальною площею 97,2 кв.м, розташовані про АДРЕСА_1 та земельну ділянку,площею 0,2528 га, на якій вони розташовані, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 7 договору цей продаж вчинено за ціною 3 600 000,00 грн.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 в частині накладення арешту на частину квартири АДРЕСА_3 та на все рухоме та нерухоме майно та на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках відкритих на імя ОСОБА_1 в банківських установах на території України в межах ціни позову 130 877 111,87 грн., суд першої інстанції посилався на те, що таке забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та невжиття вказаних заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду в цій справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 130 877 111, 87 грн.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового характеру й предметом позову є грошові кошти.

Враховуючи зміст позовних вимог, предмет спору та ціну позову, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що забезпечення позову способом накладення арешту на належне відповідачу рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_1 в банківських установах на території України в межах ціни позову 130 877 111,87 грн. є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_1 в банківських установах на території інших держав з огляду на наступне.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З урахуванням зазначеного та враховуючи, що заявником не надано суду відомостей про те, в яких саме іноземних державах ОСОБА_1 має банківські рахунки, на які він просить накласти арешт, колегія суддів приходить до висновку, що заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в банківських установах на території інших держав не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про неправильність висновків суду першої інстанції в цій частині є обгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив обставин, яким чином факт вчинення ОСОБА_1 правочинів щодо відчуження його майна міг бути пов`язаним саме із вимогами ОСОБА_2 повернути кошти, які нібито були передані ним ОСОБА_1 , та яким чином наведені правочини можуть призвести до неможливості виконати рішення суду, колегія суддів відхиляє? оскільки судом були досліджені всі наявні у справі докази та надана їм відповідна правова оцінка при вирішенні питання щодо необхідності застосування вказаних позивачем заходів забезпечення позову та щодо їх співмірності заявленим позовним вимогам у зустрічному позові.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не забезпечення позову в даному випадку може призвести до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення зустрічного позову.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мироненко Катерини Борисівни підлягає частковому задоволенню, ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що розміщенні на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в банківських установах на території інших держав підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у вжитті даних заходів забезпечення позову. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.149, 150, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мироненко Катерини Борисівни задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що розміщенні на банківських рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_1 в банківських установах на території інших держав скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у вжитті даного заходу забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено

Повний текст постанови складено 01 лютого 2024 року.

Головуючий: Судді: