Постанова

від 25.01.2024 по справі 909/688/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р. Справа №909/688/23

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівПЛОТНІЦЬКОГО Б.Д.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Гулик Н.

За участю представників сторін від:

позивача Ткачишин С.М. (адвокат);

відповідача Покотило М.Б. (адвокат).

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Інтер`єр Експерт" б/н від 19.10.2023 (вх.ЗАГС №01-05/3289/23 від 24.10.2023)

на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2023 (повний текст 25.09.2023, суддя Фанда О.М.

у справі№909/688/23

за позовом:Фізичної особи-підприємця Стецевич Ірини Сергіївни, м.Івано-Франківськ

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер`єр Експерт, с.Микитинці, івано-Франківська область

простягнення заборгованості в сумі 55 562,65 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Фізична особа підприємець Стецевич Ірина Сергіївна з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер`єр Експерт" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 55 562,65 грн., з них: 51 450,00 грн. - основна заборгованість, 775,15 грн. інфляційні втрати та 3337,50 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору про надання послуг №18м/22 від 01.12.2022 в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги.

Рішенням суду від 12.09.2023 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Інтер`єр Експерт" користь ФОП Стецевич Ірини Сергіївни - 55 562,65 грн заборгованості за договором про надання послуг, з яких: 51 450, 00 грн - основна заборгованість, 775, 15 грн інфляційні втрати, 3 337, 50 грн - пеня та 2 684, 00 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем умов договору щодо надання послуг по просуванню сторінок відповідача у соціальних мережах у повному обсязі та належної якості. Водночас позивачем доведено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати заборгованості за вказані послуги у розмірі 51 450,00 грн. У зв`язку із зазначеним, правомірним та обґрунтованим є нарахування пені у сумі 3 337, 50 грн та 775, 15 грн інфляційних втрат.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду в частині задоволення позовних вимог, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Покликається на те, що стягуючи вартість послуг за грудень 2022 року березень 2023 року, судом не враховано, що у лютому березні 2023 року будь-які послуги позивачем не надавалися, а надані у грудні 2022 року січні 2023 року послуги мали суттєві недоліки, що унеможливило їх використання. При цьому, акти приймання-передачі послуг відповідачем не підписувалися. На думку апелянта, мало місце одностороннє розірвання спірного договору з ініціативи відповідача ще 01.02.2023, а тому відсутні підстави стягнення плати за послуги за лютий-березень 2023 року.

Вважає, що судом порушено також норми процесуального права, оскільки справу розглянуто по суті на першому судовому засіданні, про яке відповідач належним чином повідомлений не був.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Заперечує щодо доводів апелянта, мотивуючи тим, що вся інформація, яка подавалась в СМС повідомленнях позивачем на виконання умов договору висвітлювалась у тому тексті та обсязі, яка і була подана самим відповідачем. А тому, допущення із перелічених апелянтом в апеляційній скарзі помилок (описок) та термін їх подачі відбувалось з вини самого відповідача. Вказує на те, що договір набрав чинності 01.12.2022 і діяв до 31.03.2023. Посилання відповідача на одностороннє розірвання договору вважає таким, що не має юридичного підґрунтя, оскільки намір про розірвання договору було надіслано у чат-Телеграм без підпису та за відсутності уповноваженої особи. Свої зобов`язання за договором позивач належним чином виконував, а тому наявні підстави щодо оплати за надані послуги.

Також в поданому відзиві просить стягнути 10 000, 00 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи №909/688/23 в суді апеляційної інстанції.

25.01.2024 в судове засідання з`явився представник позивача, заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити. Водночас просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Представник апелянта взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів. Просила апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення суду скасувати.

Інших додаткових заяв чи клопотань, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2022 між ТОВ "Інтер`єр Експерт" (по договору - замовник/по справі - відповідач) та ФОП Стецевич Іриною Сергіївною ( по договору - виконавець/по справі - позивач) укладено Договір про надання послуг № 18м/22 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору виконавець зобов`язався за завданим замовника надати послуги по просуванню компанії в соціальних мережах в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2 договору сторони погодили відомості про послуги, які виконавець надає замовнику відповідно до договору, зокрема:

- ведення сторінок компанії в соціальних мережах;

- наповнення контентом сторінок в соціальних мережах;

- налаштування реклами в соціальних мережах;

- інші послуги, що вказані в додатку до договору "Просування в соціальних мережах".

Відповідно до пункту 3.1 , вартість щомісячного просування становить 14 700 гривень за місяць згідно пакетів "Індивідуальний" та "Таргетова реклама "Старт", що описаний в додатку до договору та фіксується в актах про надані послуги.

Пунктом 3.3. обумовлено порядок оплати за договором: аванс у розмірі 50 % вартості щомісячного просування перед початком місяця, в якому здійснюється просуванні і решту 50% - по закінченню місяця, в якому здійснюється просування протягом 5 робочих днів після підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 4.2.1., 4.2.2.,4.2.3. замовник зобов`язався приймати від виконавця послуги, що надаються згідно договору та після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, підписувати ці акти в 5-ти денний термін з моменту одержання та, на умовах і в порядку, зазначеному в п.3 цього Договору.

Відповідно до пункту 6.1 договір набув чинності з моменту його підписання сторонами (01.12.2022) та діяв до 31.03.2023.

З метою виконання умов договору сторони договору створили чат в Telegram.

На виконання умов договору позивач надавав відповідачу послуги відповідно до його умов.

Зазначене підтверджується переписною представників сторін у робочому чаті Telegram, роздруківка якої долучена до матеріалів справи, зокрема:

20.12.2022 позивач запросив інформацію щодо бажаної тематики контенту, яку необхідно розкрити у січні, інформацію про товар та можливі знижки, фото та відео товарів, магазину чи робочого процесу, каталог товарів компанії їх фото та опис. На вказаний запит отримав відповідь 22.12.2022 про те, що такої інформації поки що не надали виробники.

26.12.2022 позивач запросив інформацію для дописів, зокрема, фото та відео товарів, можливі акції та товар. 30.12.2022 позивач отримав інформацію лише щодо акцій, що мало наслідком відкладення публікацій у соцмережах.

05.01.2023 позивач презентував СММ - стратегію, яку змушений був допрацювати, відповідно до правок замовника, а саме: дописи за акційними товарами (причиною стало надання неактуальної інформації замовником) .

23.01.2023 позивач знову просив замовника переглянути створений ним контент для того, щоб оформити профілі та робити публікації.

25.01.2023 (після довгої паузи та ігнорування поточних робочих запитів позивача) відповідач по справі звернувся до позивача із проханням припинити всі публікації і рекламу.

27.01.2023 відповідач звернувся з вимогою про передання доступів до всіх створених позивачем сторінок у соцмережах, і почав блокувати та не приймати будь-яку роботу позивача.

01.02.2023 замовник через чат- Telegram надіслав листа без підпису уповноваженої особи про бажання достроково припинити дію договору, після чого продовжував робочу перепискою у чаті, наче нічого не відбулося (вказане підтверджується перепискою за лютий 2023 року).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем за грудень 2022 року та січень 2023 року надані наступні послуги:

У грудні:

Проведено робочу зустріч щодо старту проекту (01.12.2022) за участі Ольги Бойчук та ОСОБА_1 , групи від замовника, та учасників-спеціалістів групи виконавця:

l.SMM-супровід:

SMM-стратегія:

-Розроблено SММ-стратегію

Оформлено та наповнено сторінки Fb та Inst:

-розробка візуальної концепції сторінки та шаблонів для контенту;

-опис профілів.

Розроблено контент-стратегію:

-розроблено контент-план та рубрики контенту;

-створено 8 публікацій;

-підібрано тематику для кожної з рубрик.

Instagram, Facebook Stories:

-створено 12 сторіс-сетів.

2.Таргетова реклама:

Створення щомісячної рекламної стратегії:

-створено мапи таргетованої реклами з бюджетами.

Створення рекламних креативів:

-створено зображення для соцмереж (розміром 1080*1080)

Додатково було надано такі послуги:

-пошук сервісів для поєднання кількох адрес на сторінці;

-створення рекламного банера на сайт;

-підібрано референси для фото та відео.

У січні:

1.SMM- супровід:

SMM-стратегія:

коригування стратегії на запит клієнта.

Оформлено та наповнено сторінки Fb та Inst:

-створили аватарки;

-створили обкладинки для сторінки Facebook;

-створили highlіghts для Instagram;

-створили нові сторінки в Instagram та Facebook, наповнили їх.

Розроблено контент-стратегію:

-створили 8 публікацій (написання текстової частини та створення зображення до кожної з 8 публікацій);

-зробили дописи для старої сторінки про переїзд на нову;

-змонтували відео під параметри Facebook, Instagram.

Instagrara, Facebook Stories:

-створено 12 сторіс-сетів.

2.Таргетована реклама:

Створення таргетованої реклами:

-створили бізнес-менеджер та рекламний кабінет, об`єднали доступи;

-запустили першу публікацію на рекламу та рекламу на підписки.

Додатково було надано такі послуги:

-організували фотозйомку;

-провели відео зйомки із власним спеціалістом.

Вказані обставини спростовують твердження апелянта про те, що позивач практично не надала послуг за період грудень 2022 року січень 2023 року, а ті, що надані вже оплачено авансовим платежем у розмірі 7 350, 00 грн.

03.02.2023 ФОП Стецевич І.С. направила рекомендованим листом на адресу замовника акт приймання-передачі послуг №10м/23 від 03.02.2023 за грудень 2022 року - та січень 2023 року та рахунки для оплати послуг за цей період. Вказані документи відповідач отримав 10.02.2023, про що свідчить роздруківка (трекінг) з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", яка долучена до матеріалів справи.

З урахуванням пункту 4.2.2. договору у 5-ти денний термін з моменту одержання актів виконаних робіт, замовник не підписав їх, не надав зауважень до якості чи обсяги послуг та не оплатив надані позивачем послуги.

17.02.2023 замовник через чат відправив позивачу фото листа від 16.02.2023 (оригінал отримано поштою 24.02.2023), яким заперечив всю пророблену позивачем роботу за два місяці, заперечень щодо якості наданих послуг не наведено.

У відповідь на лист, ФОП Стецевич І.С. направила на юридичну адресу відповідача цінним листом з описом вкладення акт приймання-передачі послуг №14м/23 від 24.02.2023 з детальним описом наданих послуг за грудень 2022 року та акт приймання-передачі послуг №15м/23 від 24.02.2023 з детальним описом наданих послуг за січень 2023 року. Разом з актами було направлено супровідний лист та копії всіх матеріалів на підтвердження виконаних робіт за два місяці.

Зазначений лист, як вказує позивач, відповідач свідомо не отримував у поштовому відділенні. Відповіді не надав, заборгованість не оплатив.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, в спірному випадну між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі договору про надання послуг №18м/22 від 01.12.2022 щодо надання послуг по просуванню компанії в соціальних мережах.

Відповідно до ч. 1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатили виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.2 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач у справі на виконання умов спірного договору свої зобов`язання по наданню послуг по вказаному договору виконував належним чином та відповідно до умов договору, не зважаючи на те, що на робочі запити позивача щодо надання необхідної інформації та матеріалів , такі (інформації) не надавалися замовником, видавалися частково або замовник затягував їх надання. Вказане в свою чергу мало вплив на терміни та обсяги надання послуг. Зазначене підтверджується наявними доказами у справі (перепискою між сторонами в Telegram) та спростовує твердження відповідача про несвоєчасність виконання позивачем наданих послуг.

Щодо твердження апелянта про надання позивачем послуг з істотним порушенням їх якості надання (допущення орфографічних помилок та помилок при описі тварин, розміщення зображення, які не відповідають тексту, зазначення невірної інформації про товар, вводив в оману споживачів), то суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що вказані твердження не знайшли свого підтвердження. Так, допущення позивачем зазначених апелянтом помилок відбувалось саме з вини відповідача, оскільки з урахуванням умов договору, зокрема його п. 1 1., саме замовник визначає контент просування та надає позивачу наповнення інформаційного ресурсу, що і було здійснено (вказане підтвердження та не спростовуються наявними у матеріалах справи доказами - роздруківки з чату сторін в Telegram(а.с. 18-86). До прикладу, аркуш справи 76 містить переписку з якої вбачається , що після повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, відповідач намагається виправити власні помилки в Instagram і просить допомоги , які у відзиві видає за помилку позивача.

Окрім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що вказані помилки, зокрема, й орфографічні, могли нанести останньому як репутаційні, так і фінансові збитки, оскільки такі було допущено лише в розробленій SMM-стратегії, а не опубліковано на сторінках відповідача в соціальних мережах. Як було зазначено вище, вказана інформація була надана саме відповідачем і також на відповідача покладено обов`язок затвердити вказану стратегію і в разі наявності помилок замовник мав змогу просити їх виправлення/усунення.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що дія договору розпочалася фактично 26.01.2023. Однак суд апеляційної інстанції вважає таке твердження помилковим з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 631 ЦК України визначено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір укладено 01.12.2022. При цьому п. 6.1. договору визначено, що такий набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2023.

Щодо доводів апелянта про термін дії договору та наявність обставини розірвання такого в односторонньому порядку шляхом надсилання повідомлення 01.02.2023, а відтак і відсутність підстав для оплати за період лютий-березень 2023 року, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 651 ЦК України визначено підстави для зміни або розірвання договору. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2023 замовник через чат- Telegram надіслав листа без підпису уповноваженої особи про бажання достроково припинити дію договору, після чого продовжував робочу перепискою у чаті, наче нічого не відбулося (вказане підтверджується перепискою за лютий 2023 року).

Судова колегія погоджується із доводами позивача, що вказані дії не мають юридичного підґрунтя для того, щоб вважати, що спірний договір припинив свою дію з лютого 2023 року.

Так, п. 6.3. договору визначено, що договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або в односторонньому порядку з обов`язковим попереднім повідомленням другої сторони за 30 днів.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки договором не передбачено іншої форми його розірвання, то застосовуються загальні положення цивільного законодавства. Оскільки відповідачем не було дотримано письмової форми розірвання договору, то такий припинив свою дію лише 31.03.2023 у зв`язку із закінченням терміну, на який його було укладено. Тому безпідставним є твердження апелянта про те, що повідомлення у чаті є належною формою та способом розірвання договору в односторонньому порядку.

З урахуванням наведеного у відповідача виникла заборгованість по спірному договору, що відповідно до поданого розрахунку та умов п. 3.1. договору складає 51 450,00 грн. Тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення вказаної суми є обґрунтованими.

Пунктом 5.4 договору сторонами погоджено, що за недотримання строків сплати зазначених у п.3.3. договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд апеляційної інстанції погоджується із правомірністю та обґрунтованістю її нарахування у розмірі 3337,50 грн, а тому така підлягає стягненню із відповідача.

Згідно зі ч.2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, правомірним та обґрунтованим є нарахування і стягнення 775,15 грн інфляційних втрат.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Крім зазначеного апелянт покликався також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Так, апелянт вказує, що справу було розглянуто по суті на першому судовому засіданні, про яке відповідач належним чином повідомлений не був.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає вказані доводи апелянта безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської від 25.07.2023 про відкриття провадження у справі було надіслано 26.07.2023, та від 31.07.2023 про призначення справи до розгляду на 12.09.2023 було надіслано 31.07.2023 на адресу відповідача: вул. Юності, 41 А, с. Микитинці, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76494. Вказані ухвали повернулися на адресу суду з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань суди безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

Приписами ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, процесуальні документи суду першої інстанції надсилалися апелянту за належною адресою.

За змістом ч. 10 ст. 242 ГПК України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, судові рішення надсилалися відповідачеві у паперовій формі.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Суд апеляційної інстанції погоджується із позицією місцевого господарського суду, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Окрім вказаного, суд апеляційної інстанції звертає увагу також на те, що в матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, в якому викладено позицію сторони щодо суті спору. Водночас у поданому відзиву відповідач вказував, що із текстом ухвали суду від 25.07.2023 він ознайомився із сайту Судової влади 28.08.2023. Разом з цим, ухвала суду від 31.07.2023 про призначення справи до розгляду була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.08.2023. Тобто, скаржник мав можливість одночасно ознайомитися і з текстом ухвали від 31.07.2023.

Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує належне виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення сторони про розгляд справи, а тому відсутні процесуальні порушення, які мали б наслідком скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Водночас у поданому відзиві позивач просить стягнути 10 000, 00 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи №909/688/23 в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат позивач надала копію договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023 та ордер АТ №1046681 від 21.07.2023.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що клопотання відповідача про зменшення заявлених судових витрат не надходило.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2023 між ФОП Стецевич Іриною Сергіївною (клієнт) і адвокатом Ткачишин Світланою Миколаївною (виконавець) укладено Договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання правничої допомоги щодо надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництва інтересів у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами з питань, що стосуються чи будуть стосуватися прав чи обов`язків клієнта, в т.ч. у справі про стягнення боргу з ТОВ "Інтер`єр Експерт".

Пунктом 2.2.4. передбачено обов`язок клієнта сплачувати гонорар за надані правові послуги в розмірах та порядку, визначених даним договором.

Згідно із п.3.1 за послуги згідно цього договору, клієнт сплачує гонорар у розмірі 15 000, 00 грн за представництво в суді першої інстанції, 10 000, 00 грн за представництво в суді апеляційної інстанції.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (правова позиція Великої Палата Верховного Суду, викладена у постановах від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Судом апеляційної інстанції враховано, що адвокатом було здійснено представництво позивача у цій справі (участь у судовому засіданні, складання і підписання відзиву). Виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумної необхідності розміру заявлених витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають вказаним критеріям є витрати у розмірі 7 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер`єр Експерт" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Івано-Франківської від 12.09.2023 у справі № 909/688/23 без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

3.Заяву представника Фізичної особи-підприємця Стецевич Ірини Сергіївни про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер`єр Експерт" (вул. Юності, 41 А, с. Микитинці, Івано-Франківський район, 76494, код ЄДРПОУ 37952092) на користь Фізичної особи-підприємця Стецевич Ірини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7 000, 00 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи №909/688/23 в суді апеляційної інстанції.

В задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

судді Б.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ

О.С. СКРИПЧУК