Ухвала

від 05.02.2024 по справі 463/4460/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 463/4460/23

провадження № 61-950ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М., розглянувши касаційну скаргуЛьвівського національного університету імені Данила Галицького на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівського національного університету імені Данила Галицького, Комунального некомерційного підприємства «Мостиської міської лікарні» Мостиської міської ради Львівської області про визнання незаконними наказів,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівського національного університету імені Данила Галицького, Комунального некомерційного підприємства «Мостиської міської лікарні» Мостиської міської ради Львівської області про визнання незаконними наказів від 21 лютого 2023 року та 22 лютого 2023 року «Про відрахування з інтернатури ОСОБА_1 » та наказу «Про оголошення догани» від 30 січня 2023 року, у кому просить: визнати незаконним та скасувати наказ від 21 лютого 2023 року № 91-к «Про відрахування з інтернатури ОСОБА_1 » виданий Департаментом охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації; визнати незаконним та скасувати наказ від 22 лютого 2023 року № 690-з «Про відрахування з освітньої частини інтернатури ОСОБА_1 » виданий Львівським національним університетом імені Данила Галицького; визнати незаконним та скасувати наказ від 30 січня 2023 року «Про оголошення догани» виданого КНП «Мостиською міською лікарнею» Мостиської міської ради Львівської області». Окрім цього позивач просила поновити термін на подання позовної заяви.

Ухвалою судді від 07 червня 2023 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 12 липня 2023 року провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

Львівська обласна державна адміністрація є органом державної виконавчої влади, де Департамент охорони здоров`я, як її структурний підрозділ, прийняв наказ щодо позивачки. Першечерговим органом, який приймає рішення щодо відрахування інтерна, є відповідний структурний підрозділ обласної державної адміністрації. На підставі відповідного наказу Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації приймається наказ закладом вищої освіти. Предметом позовних вимог є визнання незаконним і скасування наказ Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА від 21 лютого 2023 року № 91-к «Про відрахування з інтернатури ОСОБА_1 », такий спір підвідомчий адміністративному суду.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 12 липня 2023 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку із оголошенням догани позивачці та відрахуванням її з інтернатури. Заявлений спір стосується щодо захисту трудових прав та обов`язків позивача на освіту. Дійсно одним із відповідачів є державний орган Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, однак у даному випадку між ним та позивачкою не виникло публічно правових відносин, а виносячи оскаржуваний наказ орган не діяв як суб`єкт владних повноважень, а повноваження такого у правовідносинах що виникли стосуються механізму, порядку, процедури, тощо, як зарахування позивачки до інтернатури, так і відрахування, однак вказане має місце у зв`язку із реалізацією освітніх та трудових прав та обов`язків позивачки та у таких правовідносинах відсутні публічно правові стосунки.

Спірні правовідносини стосуються реалізації позивачкою своїх прав на працю, на освіту та пов`язані із обов`язками в цих сферах, зокрема, спір стосується поновлення її права на проходження інтернатури.

Оскарження наказів відповідачів, двоє з яких взагалі не є та не можуть бути суб`єктами владних повноважень, в даному випадку не має на меті захист прав позивачки як учасниці адміністративних правовідносин, а є зверненням щодо захисту її трудових прав та прав на отримання освіти.

Спір виник із приватноправових правовідносин, і не є публічно-правовим та має вирішуватися судом за правилами цивільного судочинства.

17 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» керівник Львівського національного університету імені Данила Галицького подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, яка не відповідає вимогам статей 389, 392 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

оскаржена постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального прав та порушенням норм процесуального права, апеляційний суд прийняв постанову без урахування висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, не врахував, що зазначений спір між учасниками публічно-правових відносин й стосується незгоди позивача із відрахуванням її з інтернатури, про що відповідно прийнято індивідуальний акт органом державної влади, який позивач просить скасувати.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 зазначено, що «предметом розгляду в справі, що переглядається, є вимоги про скасування: державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний № 190504346101, за відповідачем-1 (ЄДРПОУ 33695378); скасування запису про проведену 07 жовтня 2013 року державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний № 190504346101, за відповідачем-1 (ЄДРПОУ 33695378); скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний № 190504346101, від 24 травня 2017 року за відповідачем-2 (ЄДРПОУ 41326759); скасування запису про проведену 24 травня 2017 року державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на АДРЕСА_1 , реєстраційний № 190504346101, за відповідачем-2 (ЄДРПОУ 41326759). (пункт 5.9). Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам. (пункт 5.19)».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 є неприйнятними, оскільки прийняті за інших фактичних обставин справи, які є відмінним від позовних вимог ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду.

Разом з цим, до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2024 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум на працездатну особу складає 3 028,00 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При поданні касаційної скарги в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 грн * 0,8).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідний документ.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 260, 389, 392 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівського національного університету імені Данила Галицького на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року залишити без руху.

Надати Львівського національного університету імені Данила Галицького строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Русинчук