Рішення

від 29.04.2024 по справі 463/4460/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/4460/23

Провадження № 2/463/725/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідачів - ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Комунального некомерційного підприємства «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області про визнання незаконними та скасування наказів,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів, відповідно до якого просить визнати незаконним та скасувати наказ від 21.02.2023 року № 91-к «Про відрахування з інтернатури ОСОБА_1 », виданий Департаментом охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації та зобов`язати поновити позивача ОСОБА_1 в правах інтерна; визнати незаконним та скасувати наказ від 22.02.2023 року № 690-з «Про відрахування з освітньої частини інтернатури ОСОБА_1 », виданий Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького та зобов`язати зарахувати позивача ОСОБА_1 до освітньої частини інтернатури; визнати незаконним та скасувати наказ «Про оголошення догани» від 30.01.2023 року, виданий Комунальним некомерційним підприємством «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.06.2022 року вона отримала диплом магістра за спеціальністю «Медицина» і 18.07.2022 року була призначена на посаду лікаря-інтерна КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області, куди прибула 12.01.2023 року для проходження заочної форми інтернатури та, зі слів директора, повинна була приступити до виконання обов`язків лікаря-інтерна з 27.01.2023 року. В подальшому, з 30.01.2023 року по 07.02 2023 року вона хворіла і 08.02.2023 року повідомила про це усно завідувача терапевтичного відділення та директора КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області, які на той час не вимагали від неї жодних пояснень. Після цього, 14.02.2023 року через погане самопочуття вона звернулась до сімейного лікаря, а 15.02.2023 року їй в телефонному режимі повідомили про відрахування з КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області. 21.02.2023 року її відрахували з інтернатури, а 22.02.2023 року - з освітньої частини інтернатури. Вважає наказ про її відрахування незаконним, оскільки їй не надали можливість надати пояснення про причини відсутності на робочому місці, не ознайомили з посадовою інструкцією, не проінспектували з питань охорони праці та техніки безпеки, не повідомили про дату виконання посадових обов`язків. З огляду на зазначене, просить в судовому порядку скасувати зазначені вище накази і поновити її в правах лікаря-інтерна.

Представник відповідача Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації не погодився та подав відзив на позовну заяву. Зазначає, що керівник бази стажування направив відповідне подання про відрахування позивача з інтернатури за допущені нею порушення і саме на підставі цього позивач була відрахована з інтернатури. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Львівського національного медичного університету імені Д.Галицького також подала відзив на позовну заяву, зазначаючи, що з 02.01.2023 року по 12.02.2023 року позивач безпідставно була відсутня на базі стажування КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області та допустила систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, за що правомірно була відрахована з інтернатури. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області у своєму відзиві зазначає, що з 02.01.2023 року позивач не з`являлась до медичної установи для проходження інтернатури, а 30.01.2023 року усно в телефонному режимі відмовилась від надання пояснень про причини своєї відсутності. За порушення трудової дисципліни 30.01.2023 року їй оголошено догану. Після цього позивач також не з`являлась до медичної установи для проходження інтернатури і через це було внесено подання про відрахування її з інтернатури. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на такі відзиви позивач наводить аргументи, аналогічні мотивам позову.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог статті 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування не надходило.

Позовна заява поступила до суду 05.06.2023 року та була передана для розгляду судді Рудакову Д.І.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 07.06.2023 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова (суддя Рудаков Д.І.) від 12.07.2023 року, провадження у справі закрито, оскільки спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з цією ухвалою позивач оскаржила її в апеляційному порядку. Постановою Львівського апеляційного суду від 12.12.2023 року, ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 12.07.2023 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Після надходження матеріалів справи 15.01.2024 року така передана для розгляду судді Грицку Р.Р.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 16.01.2024 року, справу прийнято до провадження та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.

Ухвалою суду від 15.04.2024 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, суд залишив без розгляду клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Позивач та її представник в судовому засіданні під час виступу із вступним словом позовні вимоги підтримали. Дали пояснення, аналогічні вищенаведеним та просять позов задовольнити.

Представники відповідачів - Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА, Львівського національногомедичного університетуім.Д.Галицького та КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області в судовому засіданні під час виступу із вступним словом проти позову заперечили з підстав, викладених у відзивах. Просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно долученої до матеріалів справи копії диплому магістра (а.с.6), позивач у 2022 році закінчила Львівський національний медичний університет ім.Д.Галицького за спеціальністю «Медицина».

Відповідно до наказу Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА № 456-к від 18.07.2022 року (а.с.92), позивача з 01.08.2022 року призначено на посаду лікаря-інтерна КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області терміном на 2 роки та скеровано для проходження інтернатури: заочна база інтернатури - КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області, очна база інтернатури - Львівський національний медичний університет ім.Д.Галицького.

Відповідно до наказу КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області № 243-к від 25.07.2022 року, витяг з якого долучено до матеріалів справи (а.с.93), позивач зарахована в інтернатуру.

Як вбачається із змісту доповідних записок працівників КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області (а.с.95-98), позивач з 02.01.2023 року не з`являлась для проходження інтернатури до КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області.

Наказом директора КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області № 41-в від 27.01.2023 року (а.с.99), створено відповідну комісію для перевірки відробки робочого часу.

Згідно акту від 27.01.2023 року (а.с.100), позивач була відсутня на робочому місці 27.01.2023 року, а згідно акту від 30.01.2023 року (а.с.101), відмовилась надати пояснення про причини відсутності на робочому місці 27.01.2023 року.

Згідно наказу № 17-к від 30.01.2023 року (а.с.102), за порушення трудової дисципліни та відсутність на робочому місці 27.01.2023 року понад три години позивачу оголошено догану.

Позивач також була відсутня на робочому місці 14.02.2023 року, про що працівники КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області, склали відповідний акт (а.с.104).

З огляду на таку поведінку позивача директор КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області 21.02.2023 року скерував відповідне подання до Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА про відрахування позивача з інтернатури.

Згідно наказу Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА № 91-к від 21.02.2023 року (а.с.4), позивача відраховано з посади лікаря-інтерна КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області з 22.02.2023 року у зв`язку з систематичним порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку, а згідно наказу Львівського національного медичного університету ім.Д.Галицького № 690-з від 22.02.2023 року (а.с.5), через ті самі порушення позивача відраховано з освітньої частини інтернатури.

Також відомо, що у період з 14 по 20 лютого 2023 року, з 06 по 15 березня 2023 року, з 14 по 17 березня 2023 року, з 17 по 22 березня 2023 року, з 22 по 24 березня 2023 року позивач перебувала на лікарняному, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії відповідних листків непрацездатності (а.с.16-20).

З метою захисту своїх прав інтерна позивач звернулась до суду з цим позовом.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша-друга статті 149 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Крім того, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 757/37016/21 (постанова від 18.03.2024 року) пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.07.2021 року у справі № 643/10816/17.

У справі яка розглядається, факт відсутності позивача на робочому місці, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем визнається, та крім цього, підтверджується згаданими вище доповідними записками працівників КНП «Мостиська міськалікарня» Мостиськоїміської радиЛьвівської області (а.с.95-99) та актом про відсутність на робочому місці від 27.01.2023 року (а.с.100), а складеним відповідачем актом від 30.01.2023 року підтверджується небажання позивача надати пояснення з цього приводу.

Проте навіть якщо припустити, що позивачу дійсно не було запропоновано надати письмові пояснення з приводу її відсутності на робочому місці, то підставою для скасування дисциплінарного стягнення можуть бути виключно беззаперечні докази про поважність причин відсутності на робочому місці.

Однак, до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які б підтверджували поважність причин відсутності позивача на робочому місці 27.01.2023 року, а відтак, відповідач - директор КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області правомірно застосував до позивача дисциплінарне стягнення у виді догани і підстав для скасування цього наказу суд не вбачає.

Аргументи позивача про те, що її не ознайомили з посадовою інструкцією, не проінспектували з питань охорони праці та техніки безпеки, не повідомили про дату виконання посадових обов`язків суд відкидає, оскільки такі не підтверджені жодними доказами та суперечать іншим фактичним обставинам справи, відповідно до яких позивач достеменно знала, де вона проходитиме інтернатуру та за яким медичним напрямком.

Порядок організації навчання та проходження інтернатури випускниками другого (магістерського) рівня вищої освіти на базах стажування лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів та у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів регламентовано Положенням про інтернатуру, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України № 1254 від 22.06.2021 року.

Відповідно до пункту 3 розділу VII цього Положення, відрахування з інтернатури здійснюється, серед іншого, у разі, якщо лікар (фармацевт/провізор)-інтерн не з`явився своєчасно та не повідомив про поважні причини відсутності протягом 10 календарних днів з дати початку освітньої частини програми підготовки в інтернатурі заклад вищої освіти, що здійснює підготовку лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів; за невиконання програми підготовки в інтернатурі (у разі виконання менше третини обсягу програми підготовки); за систематичне порушення правил внутрішнього розпорядку.

Згідно пункту 4 розділу VII Положення про інтернатуру відрахування з інтернатури здійснюється наказом структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, закладу вищої освіти, або бази стажування, які видали наказ про зарахування до інтернатури, за поданням керівника бази стажування, або керівника закладу вищої освіти.

Копія наказу про відрахування з інтернатури направляється до бази стажування лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів та до закладу вищої освіти відповідно.

У справі яка розглядається надані відповідачем докази свідчать про те, що окрім як 27.01.2023 року, позивач також була відсутня на робочому місці в інші дні, чого, як вбачається з мотивів позову, остання не заперечує.

Доказів поважності причин своєї неявки починаючи з 02.01.2023 року позивач не надала, що свідчить про систематичність порушення нею правил внутрішнього трудового розпорядку, а відтак, дії відповідачів Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА та Львівського національного медичного університету ім.Д.Галицького щодо відрахування позивача з інтернатури за ці порушення є правомірними.

Таким чином, діями відповідачів права позивача не порушені, а це, в свою чергу, виключає можливість задоволення позовних вимог. Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позову через його безпідставність.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати в силу вимог пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.10, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенніпозову ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького,Комунального некомерційногопідприємства «Мостиськаміська лікарня»Мостиської міськоїради Львівськоїобласті провизнання незаконнимита скасуваннянаказів - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул.Конопницької,3, код ЄДРПОУ 02013047.

Відповідач: Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, місцезнаходження: 79010, м.Львів, вул.Пекарська,69, код ЄДРПОУ 02010793.

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області, місцезнаходження: 81300, Львівська область, Яворівський район, м.Мостиська, вул.Я.Мудрого,111, код ЄДРПОУ 01996606.

Повний текст судового рішення складено - 30 квітня 2024 року.

Суддя Грицко Р.Р.