Постанова

від 20.08.2024 по справі 463/4460/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/4460/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/811/1674/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року в складі судді Грицка Р.Р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Комунального некомерційного підприємства «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області про визнання незаконними та скасування наказів,-

встановив:

У червні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Комунального некомерційного підприємства «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області про визнання незаконними та скасування наказів.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 10.06.2022 вона отримала диплом магістра за спеціальністю «Медицина» і 18.07.2022 призначена на посаду лікаря-інтерна КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області, куди прибула 12.01.2023 для проходження заочної форми інтернатури та, зі слів директора, повинна була приступити до виконання обов`язків лікаря-інтерна з 27.01.2023.

В подальшому, з 30.01.2023 по 07.02.2023 вона хворіла, 08.02.2023 повідомила про це усно завідувача терапевтичного відділення та директора КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області, які на той час не вимагали від неї жодних пояснень. Після цього, 14.02.2023 року через погане самопочуття вона звернулась до сімейного лікаря, а 15.02.2023 їй в телефонному режимі повідомили про відрахування з КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області.

21.02.2023 її відрахували з інтернатури, а 22.02.2023 з освітньої частини інтернатури.

Вважає наказ про її відрахування незаконним, оскільки їй не надали можливість надати пояснення про причини відсутності на робочому місці, не ознайомили з посадовою інструкцією, не проінспектували з питань охорони праці та техніки безпеки, не повідомили про дату приступити до виконання посадових обов`язків.

Просила визнатинезаконним таскасувати наказвід 21.02.2023року №91-к«Про відрахуванняз інтернатури ОСОБА_1 »,виданий Департаментомохорони здоров`яЛьвівської обласноїдержавної адміністраціїта зобов`язатипоновити позивача ОСОБА_1 в правахінтерна,визнати незаконнимта скасуватинаказ від22.02.2023року №690-з«Про відрахуванняз освітньоїчастини інтернатури ОСОБА_1 »,виданий Львівськимнаціональним медичнимуніверситетом іменіДанила Галицькогота зобов`язатизарахувати позивача ОСОБА_1 до освітньоїчастини інтернатури,визнати незаконнимта скасуватинаказ «Прооголошення догани»від 30.01.2023року,виданий Комунальнимнекомерційним підприємством«Мостиська міськалікарня» Мостиськоїміської радиЛьвівської області.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Комунального некомерційного підприємства «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області про визнання незаконними та скасування наказів відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , вважає таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, судом не взято до уваги належних та допустимих доказів, які є у матеріалах справи, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідачем КНП «Мостиська міська лікарня» при прийнятті наказу від 30.01.2023 №17(ос) «Про оголошення догани» порушено вимоги ч.1 ст. 149 КЗпП України, відповідно до якої, перед застосуванням дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідачем долучено до матеріалів справи Акт від 30.01.2023 «Про відмову у надані письмових пояснень», у якому зазначається, що ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення (по телефону), що не відповідає дійсності.

Апелянт просить врахувати, що при звільненні за прогул працедавець має враховувати не лише загальні правила і порядок звільнення працівників, а й правила і порядок звільнення працівників з ініціативи роботодавця, а також строки застосування, правила та порядок накладення, оголошення дисциплінарних стягнень, а саме: звільнити працівника за прогул має право тільки орган, якому надано право приймати цього працівника на роботу; звільнити працівника за прогул можна лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що при звільненні позивача з посади лікаря-інтерна КНП «Мостиська міська рада» відповідачем не взято до уваги, що на відносини між нею, лікарем-інтерном, та ним, як заочною базою стажування, розповсюджуються вимоги Положення «Про інтернатуру», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 22.06.2021 №1254.

Звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь які докази, які б засвідчували, що ОСОБА_1 не виконала навчальну програму, чи частини такої в певному обсязі, чи допустила систематичне порушення правил внутрішнього розпорядку, що завадило її виконання.

Додає, що табелі обліку робочого часу, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, викликають у позивачки сумнів, оскільки в таких міститься різна інформація, зокрема в одному не зазначено підрозділу лікарні, де табелювання починається з 01 січня 2023 року, а в іншому зазначено терапевтичне відділення, де облік починається з 02 січня 2023 року. Службова записка заступника директора з лікувальної роботи п. І.М. Заяць проте, що ОСОБА_1 не присутпила до навчання з 02 січня без поважних причин, чим порушила правила внутрішнього трудового розпорядку, датована 27 січнем 2023 року. Аналогічна доповідна записка на ім`я директора ОСОБА_2 поступила від завідуючого терапевтичним відділенням ОСОБА_3 теж 27 січня 2023 року. Вказані докази, на думку апелянта, свідчать про змовний характер збирання доказів.

Зауважує, що судом не взято до уваги факту зарахування на картковий рахунок позивача заробітної плати за січень 2023 року, яка очевидно нарахована за іншим Табелем обліку робочого часу.

Враховуючи наведене, вважає, що дії КНП «Мостиська міська лікарня» є упередженими, містять неправомірний характер та не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач, Департамент охорони здоров`я ЛОДА, видаючи оскаржуваний наказ від 21.02.2023 №91-к «Про відрахування з інтернатури ОСОБА_1 » не перевірив та не надав можливості позивачу, як особі, якої стосується даний наказ, надати пояснення та спростувати надані доводи відповідача КНП «Мостиська міська лікарня» про систематичне порушення нею правил внутрішнього трудового розпорядку КНП «Мостиська міська лікарня», а також впевнитись, чи дійсно у даному випадку, вказаним відповідачем правомірно застосовано дисциплінарне стягнення з оголошення догани та наступним відрахуванням з інтернатури із застосуванням положень ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Аналогічно відбулась процедура видання наказу від 22.02.2023 за №690-з «Про відрахування з освітньої частини інтернатури ОСОБА_1 » Львівським національним медичним університетом ім. Д.Галицького.

На підставі вищезазначеного, просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

31 липня 2024 року від Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач висловив свої заперечення з приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 . Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною.

Серед іншого зазначив, що під час проходження практичної частини підготовки в інтернатурі, на лікарівінтернів поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, встановлені для працівників даного закладу охорони здоров`я. Оскільки ОСОБА_1 тривалий час була відсутня на роботі в КНП «Мостиська міська лікарня», то відповідачами правомірно застосовано до неї такий вид стягнення, як догана, та подальше звільнення.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 20 серпня 2024 року не прибули, позивачка ОСОБА_1 не повідомила суд про причини неявки, з клопотаннями та заявами не зверталася, а відповідачів представники Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, та Комунального некомерційного підприємства «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які б підтверджували поважність причин відсутності позивачки на робочому місці 27.01.2023 року, а відтак, відповідач КНП«Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області правомірно застосував до позивачки дисциплінарне стягнення у виді догани і підстав для скасування цього наказу суд не вбачає.

Оскільки доказів поважності причин своєї неявки починаючи з 02.01.2023 позивачка не надала, що свідчить про систематичність порушення нею правил внутрішнього трудового розпорядку, а відтак дії відповідачів Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА та Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького щодо відрахування позивачки з інтернатури за ці порушення є правомірними.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 у 2022 році закінчила Львівський національний медичний університет ім.Д.Галицького за спеціальністю «Медицина».

Відповідно до наказу Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА № 456-к від 18.07.2022 року, ОСОБА_1 з 01.08.2022 призначена на посаду лікаря-інтерна КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області терміном на 2 роки та скеровано для проходження інтернатури: заочна база інтернатури - КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області, очна база інтернатури - Львівський національний медичний університет ім.Д.Галицького (т. 1 а.с.92).

Нказом КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області №243-к від 25.07.2022, витяг з якого долучено до матеріалів справи, позивачка зарахована в інтернатуру (т. 1 а.с.93).

Як вбачається із змісту доповідних записок працівників КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області, позивачка з 02.01.2023 не з`являлась для проходження інтернатури до КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області (т. 1 а.с.95-98).

Наказом директора КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області № 41-в від 27.01.2023 створено відповідну комісію для перевірки відробки робочого часу (т. 1 а.с.99).

Згідно із актом від 27.01.2023 позивачка відсутня на робочому місці 27.01.2023, а згідно із актом від 30.01.2023, відмовилась надати пояснення про причини відсутності на робочому місці 27.01.2023 (т. 1 а.с.100, 101).

Наказом № 17-к від 30.01.2023, за порушення трудової дисципліни та відсутність на робочому місці 27.01.2023 року понад три години позивачці оголошено догану (а.с.102).

Позивачка також була відсутня на робочому місці 14.02.2023, про що працівники КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області склали відповідний акт (т. 1 а.с.104).

З огляду на таку поведінку позивачки, директор КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області 21.02.2023 скерував відповідне подання до Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА про відрахування позивачки з інтернатури.

Згідно із наказом Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА № 91-к від 21.02.2023, позивачка відрахована з посади лікаря-інтерна КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області з 22.02.2023 у зв`язку з систематичним порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку, а згідно із наказом Львівського національного медичного університету ім.Д.Галицького № 690-з від 22.02.2023, через ті самі порушення позивачка відрахована з освітньої частини інтернатури (т. 1 а.с.4, 5).

Також відомо, що у період з 15 по 20 лютого 2023 року, з 06 по 15 березня 2023 року, з 14 по 17 березня 2023 року, з 17 по 22 березня 2023 року, з 22 по 24 березня 2023 року позивачка перебувала на лікарняному, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії відповідних листків непрацездатності (т. 1 а.с.16-20).

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Згідно із ст. 140 цього ж Кодексу, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Крім цього, відповідно до ст. 141 КЗпП України, роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну (ст. 142 КЗпП України).

В даному випадку специфікою правовідносин, що склалися між сторонами є те, що позивачка, будучи зарахованою до штату КНП «Мостиська міська лікарня», обійняла посаду лікаря-інтерна.

Водночас, відповідно до ч.7 ст.18 Закону України «Про освіту», інтернатура (первинна спеціалізація), це форма післядипломної підготовки випускників за лікарськими та провізорськими спеціальностями. Інтернатура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах, закладах охорони здоров`я, визнаних центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я як бази інтернатури.

Тобто позивачка, працюючи в зазначеному закладі охорони здоров`я поєднувала роботу лікаря із статусом здобувача освіти, при цьому, відповідно до ч.3 ст.53 Закону України «Про освіту», була зобов`язана виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти; дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності).

Згідно із статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством (ст. 147-1 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст.148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок та чи не закінчився встановлений для цього строк.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Так, у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18).

Судом першої інстанції вірно встановлено та надано повну правову оцінку тому факту, що 27 січня 2023 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі протягом робочого дня з 9:00 год до 14:41 год.

Актом від 30.01.2023 зафіксовано відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення причин її відсутності на робочому місці 27 січня 2023 року.

На спростування наведеного позивачка не надала жодних доказів. У позовній заяві зазначала про високу температуру у період з 30 січня до 07 лютого 2023 року, що не охоплюється з 27 січня 2023 року.

Відповідно, 30.01.2023 КНП «Мостиська міська лікарня» винесено Наказ №17-к від 30.01.2023 «Про оголошення догани за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці більше 3-ох годин 27.01.2023 року).

Колегія суддів відзначає, що наказ відповідача КНП «Мостиська міська лікарня» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності був доведений до її відома у спосіб повідомлення по телефону, по причині нез`явлення на роботі. Жодних пояснень, які б були визнані поважними щодо відсутності на роботі, позивачка не надавала, про що також було зафіксовано відповідними актами.

Із наданих стороною позивачки пояснень встановлено, що прогули позивачка допускала систематично, чого вона й не заперечувала, посилаючись на далеку відстань, хворобливий стан, відсутність до 27.01.2023 закріпленого за нею керівника ОСОБА_4 . Проте, такі причини відсутності на роботі визнати поважними не можна, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Крім цього, Актом від 14.02.2023 комісією КНП «Мостиська міська рада», створеною відповідно до наказу №45-в від 14.02.2023, зафіксовано відсутність лікаря-інтерна ОСОБА_1 на робочому місці 14.02.2023 у період з 09:00 год до 14:41 год.

Положенням про інтернатуру, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 22.06.2021 №1254, яке поширюється на осіб, які вступають в інтернатуру у пункті 3 розділу VII визначено перелік підстав, за наявності яких здійснюється відрахування з інтернатури, де абзацом 4 передбачено відрахування з інтернатури «за систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку».

Доповідна записка №115 від 21.02.2023 КНП «Мостиська міська лікарня», адресована Департаменту здоров`я Львівської обласної державної адміністрації містить інформацію про порушення п.3 розділу VII Положення про інтернатуру, а саме, у разі, якщо лікар (фармацевт/провізор)-інтерн не з`явився своєчасно та не повідомив про поважні причини відсутності протягом 10 календарних днів з дати початку освітньої частини програми підготовки в інтернатурі, заклад вищої освіти, що здійснює підготовку лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів; за невиконання програми підготовки в інтернатурі (у разі виконання менше третини обсягу програми підготовки); за систематичне порушення правил внутрішнього розпорядку, здійснюється відрахування з інтернатури

Жодних пояснень чи спростувань щодо виявлених порушень Положення, ОСОБА_1 не надала як КНП «Мостиська міська лікарня», так і Департаменту охорони здоров`я ЛОДА, а також Львівському національному університету ім.. Д.Галицького, що і слугувало підставою для відрахування ОСОБА_1 з інтернатури, яке оформлено Наказом Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації №91-к від 21.02.2023 так і відрахування з освітньої частини інтернатури, що оформлено Наказом Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького №690-з від 22.02.2023.

Позивачка, яка мала на меті пройти процедуру післядипломного навчання за лікарською спеціальністю як лікар-інтерн, та діючи із розумною обачливістю, у поєднанні із її обов`язком виконувати вищезгадані приписи статті 139 КЗпП України та ч.3 ст.53 Закону України «Про освіту», мала дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни.

Відповідно до роз`ясненнь, наведених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суд України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Апеляційний суд зауважує, що відсутність лікаря-інтерна на роботі не може свідчити про належне виконання програми підготовки в інтернатурі .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачі Департамент охорони здоров`я ЛОДА, а також Львівський національний університет ім. Д. Галицького, відраховуючи з інтернатури ОСОБА_1 з посади лікаря-інтерна КНП «Мостиська міська лікарня», діяли правомірно, адже усі вище наведені законодавчі вимоги ними дотримано, а факти систематичних порушень правил внутрішнього розпорядку, що проявилося у відсутності позивачки без поважних причин на робочому місці, за які до неї попередньо застосовано заходи дисциплінарного стягнення, задокументовані належним чином.

Колегія суддів погоджується із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи та зазначає, що ОСОБА_1 , заявляючи в апеляційній скарзі про порушення вимог чинного законодавства при застосуванні дисциплінарного стягнення у виді догани та відрахуванні з інтернатури, цих обставин не спростувала,

Натомість, колегія суддів відзначає, що позивачку відраховано за систематичне порушення працівником правил внутрішнього розпорядку, невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором, а причини, за яких вона порушила умови трудового договору та правила внутрішнього розпорядку, є неповажними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування Наказу КНП «Мостиська міська лікарня» №17-к від 30.01.2023; Наказу Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації №91-к від 21.02.2023 та Наказу Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького №690-з від 22.02.2023.

Суд першої інстанції, правильно з`ясувавши предмет позову, фактичні обставини справи, а також у повній мірі вивчивши надані докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, з чим погоджується і колегія суддів у повній мірі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування, передбачені положеннями ст. 376 ЦПК України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 20 серпня 2024 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк