Постанова

від 06.02.2024 по справі 1-165/2000

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

06 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 1-165/2000

провадження № 51 - 2785 ск 18

Суддя Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпровського обласного суду від 14 листопада 2000 року щодо нього,

встановила:

Вироком судової колегії по кримінальним справам Дніпропетровського обласного суду від 04 листопада 2000 року від 04 листопада 2000 року ОСОБА_2 засуджено за ст. 93 п."б", "г", "з"; ст. 17 ч. 2, ст. 93 п.п. "б", "г", "з"; ст. 145 ч. 1 КК 1960 року з урахуванням ст. 42 КК 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі. Вирішено питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 січня 2001 року вказаний вирок від 04 листопада 2000 року залишено без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 , потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2020 року заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 16 січня 2001 року щодо нього за нововиявленими обставинами повернуто на підставі ст. 464 ч. 3, ст. 429 ч. 3 п. 3 КПК.

Постановою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2020 року скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 16 січня 2001 року щодо нього за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалами Верховного Суду від 10 червня, 05 липня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вищезазначену ухвалу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року повернуто заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 16 січня 2001 року щодо нього за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вищезазначену ухвалу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року залишено без руху заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 16 січня 2001 року щодо нього за нововиявленими обставинами, у зв`язку з її невідповідністю вимогам ч. 2 ст. 462 КПК та надано п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року повернуто вищезазначену заяву, оскільки засуджений не усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 , датована 30 січня 2024 року, у якій він просить скасувати вирок Дніпропетровського обласного суду від 04 листопада 2000 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Також засуджений порушив питання про відновлення строку на касаційне оскарження.

За результатом перевірки матеріалів провадження за скаргою, Суд вважає за необхідне залишити без розгляду клопотання засудженого про відновлення строку на касаційне оскарження, та відмовити у витребовувані справи стосовно ОСОБА_2 ураховуючи зазначене.

Частиною 2 ст. 383 КПК 1960 року передбачено, що у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 386 КПК 1960 року у разі подачі скарги з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Зі змісту приписів частин 2, 3 ст. 353 КПК 1960 року вбачається, що клопотання про відновлення пропущеного строку особи можуть заявити перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову. Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу.

Однак, в порушення вищевказаних положень ст. 353 КПК 1960 року засуджений звернувся з клопотанням про відновлення строку на касаційне оскарження вироку Дніпропетровського обласного суду від 04 листопада 2000 року до Верховного Суду, який за законом не має повноважень на розгляд зазначеного вище клопотання. Ураховуючи викладене, Верховний Суд залишає це клопотання без розгляду.

Приписами ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року визначено, серед іншого, що справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог частини другої статті 386 не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Отже, через те, що ОСОБА_2 подав касаційну скаргу з пропуском строку касаційного оскарження судових рішень, визначеного ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, та відсутні відомості про його відновлення у встановленому процесуальним законом порядку компетентним судом, ця касаційна скарга відповідно до вимог ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, і справа, згідно з приписами ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року не витребовується.

З огляду на вищезазначене, керуючись статтями 353, 383 - 386, ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, суддя

постановила:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи щодо нього для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1