Постанова

від 23.09.2024 по справі 1-165/2000

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

23 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 1-165/2000

провадження № 51 - 2785 ск 18

Суддя Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року щодо нього,

встановила:

Вироком судової колегії по кримінальним справам Дніпропетровського обласного суду від 04 листопада 2000 року від 04 листопада 2000 року ОСОБА_2 засуджено за ст. 93 п."б", "г", "з"; ст. 17 ч. 2, ст. 93 п.п. "б", "г", "з"; ст. 145 ч. 1 КК 1960 року з урахуванням ст. 42 КК 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі. Вирішено питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 січня 2001 року вказаний вирок від 04 листопада 2000 року залишено без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 , потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2020 року заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 16 січня 2001 року щодо нього за нововиявленими обставинами повернуто на підставі ст. 464 ч. 3, ст. 429 ч. 3 п. 3 КПК.

Постановою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2020 року скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 16 січня 2001 року щодо нього за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалами Верховного Суду від 10 червня, 05 липня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вищезазначену ухвалу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року повернуто заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 16 січня 2001 року щодо нього за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вищезазначену ухвалу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року залишено без руху заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 16 січня 2001 року щодо нього за нововиявленими обставинами, у зв`язку з її невідповідністю вимогам ч. 2 ст. 462 КПК та надано п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року повернуто вищезазначену заяву, оскільки засуджений не усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року.

До Київського апеляційного суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Дніпровського обласного суду від 14 листопада 2000 року, в порядку передбаченому ст. 353 КПК України 1960 року, як пропущеного з поважних причин

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Дніпровського обласного суду від 14 листопада 2000 року щодо нього.

Так, відповідно до вимог ч. ч. 2, 4 ст. 386 КПК України 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

Системне тлумачення положень ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 386 КПК 1960 року дозволяє зробити висновок, що в разі пропуску строку на апеляційне (касаційне) оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляційної (касаційної) скарги, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок, про відновлення пропущеного строку.

Тобто, вказані норми кримінально-процесуального закону регулюють питання щодо відновлення строку на касаційне оскарження судових рішень особам, які мають право на подання касаційної скарги, зокрема, особам, чиї касаційні скарги ще не розглядалися касаційним судом по суті.

Як вбачається з матеріалів провадження, на час звернення засудженого ОСОБА_2 до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Дніпровського обласного суду від 14 листопада 2000 року, ОСОБА_2 вже скористався своїм правом на подачу касаційної скарги, при цьому була дотримана належна правова процедура щодо забезпечення касаційного оскарження засудженим відповідного судового рішення.

Таким чином, у своєму клопотанні засуджений фактично порушував питання про поновлення строку на повторне касаційне оскарження вироку, однак процедура повторного касаційного перегляду судових рішень нормами КПК 1960 року не передбачена.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в ухвалі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року (справа №596/681/17, провадження №51-1804 км 18).

Відповідно до вимог ст. 353 КПК України 1960 року неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, у зв`язку з чим апеляційний суд не порушуючи вимог закону, ухвалив рішення за результатами розгляду такого клопотання.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінальної справи. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування ухвали апеляційного суду, в касаційній скарзі не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суддя

постановила:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи щодо нього для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1