Постанова

від 06.02.2024 по справі 922/4338/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/4338/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури вх. №2685 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023, ухвалене суддею Ольшанченком В.І. у приміщенні Господарського суду Харківської області 20.11.2023 о 16 год. 20 хв. (повне рішення складено 23.11.2023) у справі №922/4338/21

за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації Харківської області

до Фізичної особи-підприємця Левченка Віктора Григоровича, м. Валки Харківської області

про визнання недійсними договору, акту та протоколу,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації з позовом до фізичної особи-підприємця Левченка Віктора Григоровича (далі - відповідач) про визнання недійсним договору від 19.01.2017 №19-01-17, протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017, акту виконаних робіт від 06.02.2017.

Зазначені позовні вимоги прокурор обґрунтовував наступним:

- у ході досудового розслідування процесуальним керівником встановлено, що у Договорі та акті технічного обстеження від 19.01.2017, які складено в один день, проставлено печатки різних зразків від імені Відділу; у дефектному акті від 22.01.2017 та завданні на розробку кошторисної документації від 22.01.2017 проставлено від імені Відділу аналогічні печатки тій, що проставлена у акті технічного обстеження від 19.01.2017; у протоколі погодження договірної ціни від 06.02.2017 та акті виконаних робіт від 06.02.2017 проставлена від імені Відділу аналогічні печатки тій, що проставлена у Договорі;

- згідно з журналом обліку і видачі печаток і штампів Відділу встановлено, що печатка проставлена в дефектному акті від 22.01.2017, завданні на розробку кошторисної документації від 22.01.2017 року, акті технічного обстеження від 19.01.2017 введена в експлуатацію 19.03.2012 та використовувалась Відділом на момент підписання зазначених документів. Водночас, печатка, проставлена у протоколі погодження договірної ціни від 06.02.2017, акті виконаних робіт від 06.02.2017, Договорі була введена в експлуатацію та почала використовуватись Відділом лише з 25.12.2018, тобто через 1 рік та 10 місяців від дати складання документів, на яких стоїть відбиток, на підтвердження чого додано відповідь ФОП Зягун М.В. від 14.05.2021 на запит слідчого та копію журналу обліку і видачі печаток і штампів Відділу;

- печатка, виготовлена 19.12.2018, проставлена на Договорі, протоколі погодження договірної ціни від 06.02.2017, акті виконаних робіт від 06.02.2017, а тому Договір не міг бути укладеним, з огляду на положення статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 7.1 Договору, оскільки днем виготовлення печатки є 19.12.2018, такий договір є недійсним.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю. Вказані судові рішення мотивовані посиланнями на наступні обставини: під час укладення спірного договору у Підприємця не було обов`язку перевіряти справжність печатки замовника (Відділу); суду не надано доказів наявності обмежень щодо представництва директора Новосела В.В. від імені Відділу та таких обставин не встановлено у межах спору у справі №922/20/20; у випадку визнання недійсним договору Відділ повинен буде компенсувати Підприємцю вартість розроблення проектно-кошторисної документації, яка на дату відшкодування може бути навіть більшою а ніж на дату проведення тендеру, а тому державні інтереси не будуть захищені, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення; прокуратурою не доведено порушення, оспорення чи не визнання прав Відділу; вимога про визнання недійсним протоколу погодження договірної цін є похідною від вимоги про визнання недійсним основного договору, а отже не підлягає задоволенню, а заявлена Прокуратурою вимога про визнання недійсним акта виконаних робіт не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки акти виконаних робіт за своїми ознаками не відноситься до актів, які носять характер обов`язкових до виконання ненормативних актів, та не є правочином.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2023 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №922/4338/21 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Суд касаційної інстанції визнав передчасними вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій, зазначивши, що оскільки відповідно до пунктів 7.1-7.2 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 цього договору та закінчується 31.02.2017. Тобто судами, з урахуванням посилань Прокуратури на те, що у ході досудового розслідування процесуальним керівником встановлено, що у Договорі та акті технічного обстеження від 19.01.2017, які складено в один день, проставлено печатки різних зразків від імені Відділу; у дефектному акті від 22.01.2017 та завданні на розробку кошторисної документації від 22.01.2017 проставлено від імені Відділу аналогічні печатки тій, що проставлена у акті технічного обстеження від 19.01.2017; у протоколі погодження договірної ціни від 06.02.2017 та акті виконаних робіт 06.02.2017 проставлені від імені Відділу аналогічні печатки тій, що проставлена у Договорі, для правильного вирішення даного спору необхідно було встановити дату набрання чинності вказаним Договором, та, в залежності від встановленого перевірити можливість фактичного виконання сторонами зобов`язань за спірним договором; судам для визначення ефективності/неефективності обраного Прокуратурою способу захисту у даній справі, необхідно було встановити факт виконання чи невиконання (повністю або частково) спірного попереднього Договору, що, враховуючи викладене судами зроблено не було. Також Верховний Суд не погодився із висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017 та про визнання недійсним акта виконаних робіт від 06.02.2017 як похідних від вимоги про визнання недійсним основного договору, зазначивши, що в даному випадку судам необхідно було встановити чи взагалі підлягають розгляду в господарському судочинстві вказані вимоги і в залежності від встановленого здійснити відповідну процесуальну дію, в тому числі таку як закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/4338/21 закрито провадження у справі в частині визнання недійсним акту виконаних робіт від 06.02.2017. В решті позову відмовлено повністю.

У вказаному рішенні господарський суд зазначив наступне: позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача (в обґрунтування вказаного висновку господарський суд послався на правову позицію об`єднана палата Касаційного господарського суду у складу Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 по справі №905/77/21); оскільки прокурором заявлено позов про визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності, то такі вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки цей спосіб не призводить до поновлення майнових прав позивача, зазначене є підставою для відмови у позові в цій частині. Також господарський суд зазначив, що, виходячи зі змісту спірного попереднього договору №19-01-17 на проведення проектно-кошторисних робіт від 19.01.2017, він не є попереднім договором, а є договором підряду на проведення проектних робіт; пунктом 7.1 договору сторонами визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, отже, навіть якщо припустити, що на момент підписання сторонами договору він не був скріплений печатками сторін, оскільки печатка Відділу, відбиток якої міститься на спірному договорі від 19.01.2017, була виготовлена лише 19.12.2018, то позовні вимоги про визнання цього договору недійсним все одно не підлягають задоволенню, оскільки в такому випадку договір є неукладеним, а неукладений договір не може бути визнаний недійсним (аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 по справі №145/2047/16-ц (п. 7.34). Позовні вимоги про визнання протоколу від 06.02.2017 погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації також, на думку суду першої інстанції, не є ефективним способом захисту та не підлягають задоволенню, оскільки згідно з п. 2.1 договору протокол погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації є невід`ємною частиною цього договору та відповідно до статей 844, 887 ЦК України є істотною умовою договору підряду на проведення проектних робіт, отже, якщо прокурор просить визнати недійсним договір повністю, то визнавати недійсним протокол погодження договірної ціни, який є невід`ємною його частиною, окремо від договору не потрібно. Позовні вимоги про визнання недійсним акту виконаних робіт від 06.02.2017 господарський суд визнав такими, що не підлягають розгляду господарським судом відповідно до ст. 20 ГПК України, оскільки акт виконаних робіт від 06.02.2017 не є правочином або ненормативним актом індивідуальної дії; акт виконаних робіт належить до первинних документів та фіксує факт здійснення господарської операції, відображає факт виконання робіт/надання послуг та конкретні види, може бути використаний у справі лише в якості доказу виконання або невиконання зобов`язання за договором та не є окремим правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а отже визнання його недійсним за статтею 215 ЦК України, якою встановлено підстави недійсності правочину, не передбачено, тому, на думку господарського суду, провадження у справі в частині визнання недійсним акту виконаних робіт від 06.02.2017 підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/4338/21 та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора.

В обґрунтування вимог скарги заявник наводить наступні доводи: враховуючи положення статей 203, 207, 215 ЦК України, пункту 7.1 Договору, згідно з яким договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, а також оскільки днем виготовлення печатки є 19.12.2018 (тобто договір не міг бути укладеним раніше ніж 19.12.2018), такий договір є недійсним. Апелянт зазначає, що у даній справі прокурор позбавлений можливості заявити позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 у справі №922/20/20 з Відділу освіти, молоді та спорту Валківської РДА Харківської області стягнуто 1046215,96 грн боргу за оспорюваним договором на користь ФОП Левченка В.Г., у той же час, рішення суду у даній справі №922/4338/21 може стати підставою для перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 у справі №922/20/20. Також прокурор не погоджується з висновком господарського суду про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним акту виконаних робіт не підлягають розгляду господарським судом відповідно до ст. 20 ГПК України, а саме, апелянт наполягає на тому, що оскільки вказаний акт від 06.02.2017 складено у зв`язку з виконанням договору від 19.01.2017 №19-01-17, питання щодо недійсності акту відноситься до компетенції господарського суду, не суперечить закону та відповідає вимогам ст.5 ГПК України. Апелянт також зазначає, що місцевий господарський суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про витребування у відповідача доказів, а саме, оригіналів договору від 19.01.2017 №19-01-17, акту технічного обстеження від 19.01.2017, дефектного акту від 22.01.2017, завдання на розробку кошторисної документації від 22.01.2017, протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017 та акту виконаних робіт від 06.02.2017, які знаходяться у ФОП Левченка В.Г.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/4338/21. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "09" січня 2024 р. о 17:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк до 04.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо. Також Східним апеляційним господарським судом було витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, які надійшли до суду апеляційної інстанції 22.12.2023.

Ухвалою суду від 08.01.2024 у зв`язку з відпусткою судді-доповідача Шевель О.В. розгляд справи було відкладено на 06 лютого 2024 року об 11:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104.

У судовому засіданні 06.02.2024 взяли участь: прокурор, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, та представник відповідача, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не скористався своїм процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутні в судовому засіданні учасники справи не висловлювали заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши прокурора і представника відповідача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

19.01.2017 Відділом освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації (замовник) в особі директора Новосел В.В. та Підприємцем (підрядник) підписано попередній Договір (далі-Договір), за умовами якого підрядник зобов`язався за плату розробити за завданням замовника та передати останньому проектно-кошторисну документацію на: ?Капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с. Шарівка Валківського району Харківської області? (документація), у порядку та на умовах, визначених цим договором (т.1, а.с.16, т.2, а.с.151).

Підписанню вказаного Договору передувало проведення Підприємцем технічного обстеження будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с.Шарівка Валківського району Харківської області. На підставі даного обстеження було складено акт технічного обстеження від 19.01.2017, який було затверджено начальником відділу освіти Валківської РДА Новосел В.В.

Відповідно до пункту 1.2. Договору види і зміст робіт щодо розробки документації підрядником, вимоги щодо таких робіт визначаються дефектним актом з переліком необхідних робіт. Завершення виконання робіт щодо розробки документації та передача такої документації оформляється шляхом підписання акта виконаних робіт.

Згідно з пунктом 1.3 Договору замовник зобов`язується надати підряднику необхідні для виконання робіт щодо розробки документації вихідні дані, а саме: дефектний акт, в строк не пізніше 3-х діб з моменту підписання даного договору.

Пунктами 1.4 - 1.5 Договору передбачено, що завдання замовника на розробку документації за цим договором готується підрядником на підставі вихідних даних, наданих замовником, і стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник підтверджує, що він має усі необхідні дозволи (сертифікати), які вимагаються чинним законодавством України для виконання ним своїх обов`язків за цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна ціна робіт щодо розробки документації підрядником включає в себе відшкодування витрат підрядника та плату за виконані ним роботи розраховується згідно з чинними ?Правилами визначення вартості проектно-кошторисних робіт та експертизи проектної документації на будівництво ДСТУ Б Д. 1.1-7:2013? Зміна № 1,2 і становить: 376575,65 грн, у тому числі єдиний податок 5%. Протокол погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації є невід`ємною частиною цього договору.

Згода сторін стосовно розміру договірної ціни на виконання робіт за Договором підтверджується протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації, що був підписаний та завірений печатками сторін.

Згідно з пунктом 4.1 Договору за 3 календарних дні до закінчення строку передання документації підрядником замовнику, підрядник подає замовнику акт виконаних робіт та саму документацію у двох примірниках шляхом особистої передачі.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти подані підрядником відповідно до пункту 4.1 цього договору документацію та акт і протягом 3-х календарних днів з дня отримання акта виконаних робіт підписати його та в строк 3-х календарних днів повернути підряднику один примірник.

Відповідно до пунктів 7.1-7.3 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 цього договору та закінчується 31.02.2017. Цей договір має силу основного договору та не зобов`язує сторони укладати будь-які інші договори на проведення проектно-кошторисних робіт.

На виконання вимог пунктів 1.2 та 1.3 договору між замовником в особі начальника Відділу Новосел В.В. та підрядником було складено акт виконаних робіт від 06.02.2017 (т.1, а.с.20, т.2, а.с.165), відповідно до якого підрядником виконана та оформлена робота по виготовленню проектно-кошторисної документації на "Капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с.Шарівка Валківського району Харківської області"; загальна вартість робіт 376575,65 грн.

Згідно з вказаним актом, сторони підтвердили повне виконання відповідачем Договору.

Також судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено, що господарським судом розглядалась справа №922/20/20 за позовом Підприємця до Відділу про стягнення заборгованості за Договором.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 у справі № 922/20/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020, позов задоволено повністю. Стягнуто з Відділу на користь Підприємця 1046215,96 грн, з яких 376575,65 грн боргу, 106118,84 грн інфляційних втрат, 108020,28 грн 10% річних, 342528,49 грн пені, 112972,70 грн штрафу, за Договором.

За змістом судових рішень у справі №922/20/20, суди виходили з наявності між сторонами договірних відносин на підставі попереднього Договору, який за своїм змістом є договором підряду на виконання проектно-кошторисних робіт, та обставини щодо виконання позивачем (Підприємцем, відповідач у даній справі №922/4338/21) у повному обсязі обумовлених Договором проектно-кошторисних робіт у визначеній вартості, прийнятих відповідачем (Відділом, позивач у даній справі № 922/4338/21) без будь-яких заперечень за актом приймання-передачі від 06.02.2017.

Вказані судові рішення не оскаржувались в касаційному порядку, зокрема, з підстав не укладення Договору.

У жовтні 2021 року прокурор подав до Господарського суду Харківської області у даній справі № 922/4338/21. Як уже зазначалося, справа розглядалася судами неодноразово.

Предметом перегляду в даному апеляційному провадженні є рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/4338/21, яким закрито провадження у справі в частині визнання недійсним акту виконаних робіт від 06.02.2017, в решті позову відмовлено повністю - з наведених вище підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає вказане рішення за апеляційною скаргою прокурора, в межах наведених у скарзі доводів та вимог, відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позовних вимог прокурора у даній справі є визнання недійсним попереднього договору від 19.01.2017 №19-01-17 на проведення проектно-кошторисних робіт, протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017 та акта виконаних робіт від 06.02.2017.

Так, одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої 2 статті 16 ЦК України).

Загальні підстави та наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 6).

Статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правову позицію щодо особливостей застосування вказаних норм матеріального права у спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у даній справі №922/4338/21, якою рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №922/4338/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст.316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у даній справі №922/4338/21 зазначив, зокрема, про те, що для правильного вирішення даного спору необхідно було встановити дату набрання чинності спірним договором та, в залежності від встановленого, перевірити можливість фактичного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, господарський суд в ході нового розгляду справи, на підставі наявних у ній доказів встановив, що шляхом підписання акту виконаних робіт від 06.02.2017 сторони підтвердили повне виконання відповідачем договору; крім того, факт виконання договору підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 у справі №922/20/20, що було залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 та набрало законної сили, отже, договір було фактично виконано - ця обставина є встановленою судом у справі №922/20/20 і відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зазначив, що зі змісту судових рішень у справі № 922/20/20 не вбачається заперечення відповідачем (Відділом освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації Харківської області, позивач у даній справі № 922/4338/21) факту укладення Договору, зокрема в частині підписання уповноваженою особою та скріплення печаткою юридичної особи цього договору, а також складання сторонами на виконання умов Договору акта виконаних робіт, тобто, судами в межах справи № 922/20/20 було встановлено існування між сторонами відносин, спрямованих на виконання оспорюваного в межах даної справи №922/4338/21 договору.

Відповідні обставини не спростовувалися прокурором в ході даного апеляційного провадження, навпаки, апелянт зазначив, що рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 у справі №922/20/20 з Відділу освіти, молоді та спорту Валківської РДА Харківської області стягнуто 1046215,96 грн боргу за оспорюваним договором на користь ФОП Левченка В.Г.

До матеріалів даної справи № 922/4338/21 долучено копію попереднього договору підряду № 19-01-17 на проведення проектно-кошторисних робіт, на який також міститься посилання і у справі № 922/20/20, водночас у матеріалах справи № 922/4338/21 наявна копія акта виконаних робіт від 06.02.2017, в якому сторони вказали про виконання робіт згідно з договором підряду на проведення проектно-кошторисних робіт від 19.01.2017, при цьому номер такого договору, з наявної у матеріалах справи копії вказаного акта (т.1 а.с. 20) встановити неможливо з огляду на якість копії акта - на відповідну обставину звернув увагу Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у даній справі №922/4338/21.

Дослідивши вказані документи, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку, що зі змісту спірного попереднього договору №19-01-17 на проведення проектно-кошторисних робіт від 19.01.2017 вбачається, що він не є попереднім договором, а є договором підряду на проведення проектних робіт.

Колегія суддів також зазначає, що в ході першого та нового розгляду справи, її учасниками не надано доказів укладення між сторонами будь-яких інших договорів від 19.01.2017 на розробку проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с. Шарівка Валківського району Харківської області з визначеною ціною робіт 376575,65 грн - окрім наявного в матеріалах справи Договору від 19.01.2017 №19-01-17.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

З урахуванням наведених принципів та стандартів, про необхідність дотримання яких зазначив Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у даній справі, колегія суддів зазначає, що дослідження доказів у справі в їх сукупності надає підстави для висновку про те, що акт виконаних робіт від 06.02.2017 на суму 376575,65 грн стосується саме спірного Договору від 19.01.2017 №19-01-17.

Доказів підроблення вказаних документів прокурор не надав - про що також обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні. Окрім того, місцевий господарський суд правомірно вказав на ті обставини, що прокурор не надав суду доказів ідентичності (тотожності, відповідності) відбитку печатки Відділу у договорі та виготовленої ФОП Зягуном М.В. у 2018 році, не надав висновку експерта щодо невідповідності (не ідентичності або не тотожності) відбитку печатки Відділу зразка 2012 року до відбитку печатки зразка 2018 року, а також доказів того, що на спірних документах (договорі, протоколі та акті) міститься відбиток саме тієї печатки, яка була отримана Відділом по накладній №Н247/18 від 19.12.2018.

Тому твердження апелянта про те, що Договір є недійсним, оскільки днем виготовлення печатки є 19.12.2018 (тобто договір не міг бути укладеним раніше ніж 19.12.2018), колегія суддів не визнає обґрунтованими.

Заявник скарги посилається на те, що місцевий господарський суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про витребування у відповідача доказів, а саме, оригіналів договору від 19.01.2017 №19-01-17, акту технічного обстеження від 19.01.2017, дефектного акту від 22.01.2017, завдання на розробку кошторисної документації від 22.01.2017, протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017 та акту виконаних робіт від 06.02.2017, які знаходяться у ФОП Левченка В.Г.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, протокольною ухвалою від 05.09.2023 господарський суд задовольнив клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи копій документів, зокрема, засвідчених копій договору №19-01-17 від 19.01.2017, акту технічного обстеження від 19.01.2017, дефектних актів від 22.01.2017, завдання на розробку кошторисної документації від 06.02.2017, протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017, акту виконаних робіт від 06.02.2017 тощо.

Суд апеляційної інстанції вважає, що за відсутності належних доказів, що свідчили б про підробку документів, або відповідних експертних висновків стосовно нетотожності печаток (про що зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні) самі по собі оригінали вищевказаних документів не є доказами, що можуть підтвердити правомірність позовних вимог.

Із наявних у справі документів у їх сукупності можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, зокрема, про те, що виконання Договору від 19.01.2017 №19-01-17 підтверджується актом виконаних робіт від 06.02.2017. Отже, вищенаведені аргументи апелянта також не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Місцевий господарський суд у рішенні додатково вказав, що, навіть якщо припустити, що на момент підписання сторонами договору він не був скріплений печатками сторін, оскільки печатка Відділу, відбиток якої міститься на спірному договорі від 19.01.2017, була виготовлена лише 19.12.2018, то позовні вимоги про визнання цього договору недійсним все одно не підлягають задоволенню, оскільки в такому випадку договір є неукладеним, а неукладений договір не може бути визнаний недійсним.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №638/17380/19 звернув увагу на недопустимість використання у судовому рішенні слів «навіть», «якби», оскільки це є припущенням.

Разом з тим, зазначене не вплинуло на правильність вищенаведених висновків господарського суду про те, що спірний договір було укладено між сторонами, а також про те, що на момент подання прокурором позову в даній справі № 922/4338/21 цей договір було фактично виконано - що підтверджується актом виконаних робіт від 06.02.2017, а також рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 у справі №922/20/20, яке набрало законної сили.

Тобто, на виконання вказівки Верховного Суду в даній справі, господарський суд установив факт повного виконання сторонами спірного договору. Про вжиття сторонами заходів щодо виконання спірного договору зазначає також і прокурор в апеляційній скарзі.

Із позовної заяви в даній справі № 922/4338/21 вбачається, що прокурор не заявив вимог про застосування наслідків недійсності договору від 19.01.2017 №19-01-17. В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що в даній справі він був позбавлений можливості заявити позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 у справі №922/20/20 з Відділу освіти, молоді та спорту Валківської РДА Харківської області стягнуто 1046215,96 грн боргу за оспорюваним договором на користь ФОП Левченка В.Г.

Однак апеляційна скарга не містить обґрунтування - яким чином наявність відповідних судових рішень у справі №922/20/20 перешкоджала звернутися з реституційною вимогою у даній справі № 922/4338/21, враховуючи, що двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

У постанові від 20.06.2023 у даній справі № 922/4338/21 Верховний Суд зазначив про необхідність врахування правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21, в якій сформульовано уточнюючий, в співвідношенні з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, висновок щодо застосування норм частини третьої статті 215, частин першої, другої статті 216 ЦК України, а саме:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Прокурор в апеляційній скарзі зазначав, що рішення суду у даній справі №922/4338/21 може стати підставою для перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 у справі №922/20/20, тобто, відповідно до змісту аргументів прокурора, задоволення його позову в даному випадку саме по собі не призвело б до поновлення прав держави (які, на думку прокурора, є порушеними) без подальшого перегляду рішення суду в іншій справі.

Однак об`єднана палата у справі №905/77/21, застосовуючи висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.09.2022 у справі №908/976/19, та від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом також у постанові від 20.12.2023 у справі № 913/366/21.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд, встановивши обставини щодо повного виконання сторонами спірного договору, із посиланням на вищенаведену правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/77/21, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки прокурором заявлено позов про визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності, то така вимога не є ефективним способом захисту, бо її задоволення не призведе до поновлення майнових прав позивача - що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним протоколу від 06.02.2017 погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації - колегія суддів зазначає, що згідно з п. 2.1 Договору протокол погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації є невід`ємною частиною цього договору та відповідно до статей 844, 887 ЦК України є істотною умовою договору підряду на проведення проектних робіт.

Отже, оскільки, як було встановлено вище, позовна вимога про визнання недійсним договору в цілому не підлягає задоволенню з підстав неефективності обраного заявником способу захисту, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога про визнання недійсним протоколу погодження договірної ціни (як частини цього договору) також не є ефективним способом захисту та не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі заявником не наведено жодних доводів, що спростовували б зазначений висновок.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним акту виконаних робіт від 06.02.2017, прокурор в ході апеляційного провадження наполягав на тому, що оскільки вказаний акт складено у зв`язку з виконанням договору від 19.01.2017 №19-01-17, питання щодо недійсності акту відноситься до компетенції господарського суду, не суперечить закону та відповідає вимогам ст.5 ГПК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Разом з тим, положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до п.1, 10 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, позовні вимоги про визнання недійсним акту виконаних робіт від 06.02.2017 не підлягають розгляду господарським судом відповідно до ст. 20 ГПК України, оскільки акт виконаних робіт від 06.02.2017 не є правочином або ненормативним актом індивідуальної дії, а належить до первинних документів та фіксує факт здійснення господарської операції, відображає факт виконання робіт/надання послуг та конкретні види, може бути використаний у справі лише в якості доказу виконання або невиконання зобов`язання за договором та не є окремим правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а отже визнання його недійсним за статтею 215 ЦК України, якою встановлено підстави недійсності правочину, не передбачено.

Тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що провадження у справі в частині визнання недійсним акту виконаних робіт від 06.02.2017 підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за приписами якого господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Апелянтом не спростовано вищенаведеного висновку, який відповідає вказівкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у даній справі, який зазначив, що судам необхідно дослідити, чи взагалі підлягають розгляду в господарському судочинстві вказані вимоги і в залежності від встановленого здійснити відповідну процесуальну дію, в тому числі таку як закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак обставин, що могли б бути визнані належною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та для задоволення позову, прокурором в апеляційній скарзі не наведено.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам апелянта, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/4338/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.02.2024

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко