Постанова

від 12.06.2024 по справі 922/4338/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/4338/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р.- головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

прокурора - Зарудяна Н.О.

представників учасників справи:

Відділу освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації Харківської області - не з`явився,

Фізичної особи-підприємця Левченка Віктора Григоровича - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 (суддя Ольшанченко В.І.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 (колегія суддів: Шевель О.В., Білоусова Я.О., Здоровко Л.М.)

у справі за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - прокурор)

до фізичної особи-підприємця Левченка Віктора Григоровича (далі - ФОП Левченко В.Г.)

про визнання недійсними договору, акту та протоколу.

Суть спору

1. У 2017 році Відділ освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації уклав попередній договір з ФОП Левченко В.Г., за яким останній мав розробити проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт будівлі школи.

2. У 2020 році ФОП Левченко В.Г. в судовому порядку стягнув з Відділу заборгованість за договором (справа №922/20/20). У справі №922/20/20 суди встановили, що ФОП Левченко В.Г. у повному обсязі виконав роботи за договором, а Відділ прийняв їх без будь-яких заперечень.

3. Прокурор вважав, що договір є підробленим, оскільки у ньому та документах до нього (протоколі та акті) проставлені різні печатки (нового зразка), зокрема ті, які Відділ почав використовувати більш ніж через рік після дати укладення договору та документів до нього. Тому він звернувся до суду з позовом до ФОП Левченка В.Г. про визнання недійсним договору, протоколу погодження договірної ціни, акту виконаних робіт.

4. Справа розглядалась судами неодноразово. Верховний Суд постановою від 20.06.2023 направив цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Суд першої інстанції під час нового розгляду справи закрив провадження в частині визнання недійсним акту виконаних робіт (вважав, що він не є правочином, належить до первинних документів, тому ці вимоги не підлягають розгляду судом), а в іншій частині позову відмовив (вважав, що заявлені прокурором вимоги про визнання договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту). Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.

6. Прокурор звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

7. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи є ефективним спосіб захисту в частині визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності;

- чи впливає на законність та обґрунтованість судового рішення відмова суду витребувати оригінали доказів за клопотанням особи, яка надала засвідчені копії таких документів.

8. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 19.01.2017 Відділ освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації (далі - Відділ) (як замовник) в особі директора Новосел В.В. та ФОП Левченко В.Г. (як підрядник) підписали попередній договір (далі - Договір), за умовами якого:

- підрядник зобов`язався за плату розробити за завданням замовника та передати останньому проектно-кошторисну документацію на: Капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с. Шарівка Валківського району Харківської області (документація), у порядку та на умовах, визначених цим договором;

- види і зміст робіт щодо розробки документації підрядником, вимоги щодо таких робіт визначаються дефектним актом з переліком необхідних робіт; завершення виконання робіт щодо розробки документації та передача такої документації оформляється шляхом підписання акта виконаних робіт (п.1.2);

- замовник зобов`язується надати підряднику необхідні для виконання робіт щодо розробки документації вихідні дані, а саме: дефектний акт, в строк не пізніше 3-х діб з моменту підписання договору (п.1.3);

- завдання замовника на розробку документації за цим договором готується підрядником на підставі вихідних даних, наданих замовником, і стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником; підрядник підтверджує, що він має усі необхідні дозволи (сертифікати), які вимагаються чинним законодавством України для виконання ним своїх обов`язків за цим договором (пункти 1.4-1.5);

- загальна ціна робіт щодо розробки документації підрядником включає в себе відшкодування витрат підрядника та плату за виконані ним роботи розраховується згідно з чинними Правилами визначення вартості проектно-кошторисних робіт та експертизи проектної документації на будівництво ДСТУ Б Д. 1.1-7:2013 Зміна №1,2 і становить: 376 575,65 грн, у тому числі єдиний податок 5%; протокол погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1);

- згода сторін стосовно розміру договірної ціни на виконання робіт за Договором підтверджується протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації, що був підписаний та завірений печатками сторін;

- за 3 календарних дні до закінчення строку передання документації підрядником замовнику, підрядник подає замовнику акт виконаних робіт та саму документацію у двох примірниках шляхом особистої передачі (п.4.1);

- замовник зобов`язаний прийняти подані підрядником відповідно до п.4.1 цього договору документацію та акт і протягом 3-х календарних днів з дня отримання акта виконаних робіт підписати його та в строк 3-х календарних днів повернути підряднику один примірник (п.4.2);

- Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 цього договору та закінчується 31.02.2017; договір має силу основного договору та не зобов`язує сторони укладати будь-які інші договори на проведення проектно-кошторисних робіт (пункти 7.1-7.3).

10. Підписанню Договору передувало проведення ФОП Левченко В.Г. технічного обстеження будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с.Шарівка Валківського району Харківської області. На підставі цього обстеження складено акт технічного обстеження від 19.01.2017, який затверджено начальником Відділу Новосел В.В.

11. 06.02.2017 начальник Відділу Новосел В.В. та ФОП Левченко В.Г. на виконання вимог пунктів 1.2 та 1.3 Договору склали акт виконаних робіт, відповідно до якого ФОП Левченко В.Г. виконав та оформив роботу з виготовлення проектно-кошторисної документації на "Капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с.Шарівка Валківського району Харківської області"; загальна вартість робіт 376 575,65 грн. Актом сторони підтвердили повне виконання ФОП Левченко В.Г. Договору.

12. ФОП Левченко В.Г. звертався до суду з позовом до Відділу про стягнення заборгованості за Договором (справа №922/20/20).

13. Господарський суд Харківської області рішенням від 18.03.2020 у справі №922/20/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020, позов задовольнив: стягнув з Відділу на користь ФОП Левченко В.Г. 1 046 215,96 грн, з яких 376 575,65 грн боргу, 106 118,84 грн інфляційних втрат, 108 020,28 грн 10% річних, 342 528,49 грн пені, 112 972,70 грн штрафу за Договором.

14. Суди у справі №922/20/20, суди виходили з наявності між сторонами договірних відносин на підставі попереднього Договору, який за своїм змістом є договором підряду на виконання проектно-кошторисних робіт, та обставини щодо виконання ФОП Левченко В.Г. у повному обсязі обумовлених Договором проектно-кошторисних робіт у визначеній вартості, прийнятих Відділом без будь-яких заперечень за актом приймання-передачі від 06.02.2017. Судові рішення у справі №922/20/20 не оскаржувались в касаційному порядку, зокрема, з підстав не укладення Договору.

Короткий зміст позовних вимог

15. Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Відділу з позовом до ФОП Левченка В.Г. про визнання недійсним Договору, протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017, акту виконаних робіт від 06.02.2017.

16. Позовні вимоги мотивовані тим, що

1) у ході досудового розслідування процесуальний керівник встановив, що у Договорі та акті технічного обстеження від 19.01.2017, які складені в один день, проставлені печатки різних зразків від імені Відділу:

- у дефектному акті від 22.01.2017 та завданні на розробку кошторисної документації від 22.01.2017 проставлені від імені Відділу аналогічні печатки тій, що проставлена у акті технічного обстеження від 19.01.2017;

- у протоколі погодження договірної ціни від 06.02.2017 та акті виконаних робіт від 06.02.2017 проставлені від імені Відділу аналогічні печатки тій, що проставлена у Договорі;

2) згідно з журналом обліку і видачі печаток і штампів Відділу встановлено, що печатка, проставлена в дефектному акті від 22.01.2017, завданні на розробку кошторисної документації від 22.01.2017, акті технічного обстеження від 19.01.2017, введена в експлуатацію 19.03.2012 та використовувалась Відділом на момент підписання зазначених документів;

- водночас печатка, проставлена у протоколі погодження договірної ціни від 06.02.2017, акті виконаних робіт від 06.02.2017, Договорі була введена в експлуатацію та почала використовуватись Відділом лише з 25.12.2018, тобто через 1 рік та 10 місяців від дати складання документів, на яких стоїть відбиток, на підтвердження чого додано відповідь ФОП Зягун М.В. від 14.05.2021 на запит слідчого та копію журналу обліку і видачі печаток і штампів Відділу;

3) печатка, виготовлена 19.12.2018, проставлена на Договорі, протоколі погодження договірної ціни від 06.02.2017, акті виконаних робіт від 06.02.2017, а тому Договір не міг бути укладеним; з огляду на положення статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), п.7.1 Договору, оскільки днем виготовлення печатки є 19.12.2018, такий договір є недійсним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. Господарський суд Харківської області рішенням від 21.12.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, у задоволенні позову відмовив повністю.

18. Верховний Суд постановою від 20.06.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 скасував, а справу направив на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

19. Верховний Суд виходив, зокрема, з такого:

- суди, з урахуванням посилань Прокуратури на те, що у ході досудового розслідування встановлено використання Відділом різних печаток при оформлені документів, для правильного вирішення спору мали встановити дату набрання чинності Договором, та, в залежності від встановленого перевірити можливість фактичного виконання сторонами зобов`язань за спірним договором;

- до матеріалів справи долучено копію попереднього Договору, на який також міститься посилання у справі №922/20/20, водночас у матеріалах справи №922/4338/21 наявна копія акта виконаних робіт від 06.02.2017, в якому сторони вказали про виконання робіт згідно з Договором підряду на проведення проектно-кошторисних робіт від 19.01.2017, при цьому номер такого договору, з копії вказаного акта встановити неможливо з огляду на якість копії акта; суди залишили поза увагою та не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у частині встановлення повного чи часткового виконання Договору з урахуванням позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата), викладеної у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, щодо застосування ч.3 ст.215, частин 1, 2 ст.216 ЦК;

- суди для визначення ефективності/нефективності обраного Прокуратурою способу захисту мали встановити факт виконання чи невиконання (повністю або частково) спірного попереднього Договору;

- передчасними є висновки про відмову в задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017 та про визнання недійсним акта виконаних робіт від 06.02.2017 як похідних від вимоги про визнання недійсним основного договору, адже суди мали встановити, чи взагалі підлягають розгляду в господарському судочинстві вказані вимоги і в залежності від встановленого здійснити відповідну процесуальну дію, в тому числі таку як закриття провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК.

20. Господарський суд Харківської області рішенням від 20.11.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, закрив провадження у справі в частині визнання недійсним акту виконаних робіт від 06.02.2017, а в решті позову відмовив.

21. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:

- позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача (правова позиція Об`єднаної палати, викладена у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21);

- оскільки прокурор заявив позов про визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності, то такі вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки цей спосіб не призводить до поновлення майнових прав позивача, що є підставою для відмови у позові в цій частині;

- виходячи зі змісту спірного попереднього Договору, він не є попереднім договором, а є договором підряду на проведення проектних робіт; п.7.1 Договору сторони визначили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, отже, навіть якщо припустити, що на момент підписання сторонами Договору він не був скріплений печатками сторін, оскільки печатка Відділу, відбиток якої міститься на спірному договорі від 19.01.2017, була виготовлена лише 19.12.2018, то позовні вимоги про визнання цього договору недійсним все одно не підлягають задоволенню, оскільки в такому випадку договір є неукладеним, а неукладений договір не може бути визнаний недійсним (висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц);

- позовні вимоги про визнання протоколу від 06.02.2017 погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації також не є ефективним способом захисту та не підлягають задоволенню, оскільки згідно з п.2.1 Договору протокол погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації є невід`ємною частиною цього договору та відповідно до статей 844, 887 ЦК є істотною умовою договору підряду на проведення проектних робіт; отже, якщо прокурор просить визнати недійсним Договір повністю, то визнавати недійсним протокол погодження договірної ціни, який є невід`ємною його частиною, окремо від Договору не потрібно;

- позовні вимоги про визнання недійсним акту виконаних робіт від 06.02.2017 не підлягають розгляду господарським судом відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки акт виконаних робіт від 06.02.2017 не є правочином або ненормативним актом індивідуальної дії; акт виконаних робіт належить до первинних документів та фіксує факт здійснення господарської операції, відображає факт виконання робіт/надання послуг та конкретні види, може бути використаний у справі лише в якості доказу виконання або невиконання зобов`язання за договором та не є окремим правочином у розумінні ст.202 ЦК, а отже визнання його недійсним за ст.215 ЦК, якою встановлено підстави недійсності правочину, не передбачено; провадження у справі в частині визнання недійсним акту виконаних робіт від 06.02.2017 підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

22. 27.02.2024 прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, в якій просить скасувати їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

23. Верховний Суд ухвалою від 22.03.2024 касаційну скаргу залишив без руху. 09.04.2024 від прокурора, серед іншого, надійшла уточнена редакція касаційної скарги.

24. Прокурор посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та, зокрема, зазначає:

1) відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ч.1 ст.2, ч.2 ст.320 ГПК, ч.1 ст.203 ЦК, абз.3 ч.2 ст.207 ЦК (станом на 19.01.2017), ч.1 ст.215 ЦК щодо ефективності способу захисту в частині визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності за відсутності об`єктивної можливості заявити позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину;

2) відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування положень ч.1 ст.86, ч.2 ст.74, ч.1 ст.236 ГПК щодо законності та обґрунтованості судового рішення, винесеного судом без безпосереднього дослідження оригіналів документів, пов`язаних з укладенням та виконанням договору, за умови посилання учасника справи на невчинення сторонами належних дій щодо його укладення та виконання та заявлення стороною клопотання про витребування відповідних доказів.

25. Прокурор у касаційній скарзі також зазначає:

- відповідно до абз.3 ч.2 ст.207 ЦК (станом на 19.01.2017) обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін; така обов`язковість була прямо прописана у тексті Договору (п.7.1. - Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін);

- висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги прокурора не є ефективним способом захисту, не відповідають обставинам справи; суди не врахували, що прокурор позбавлений можливості заявити позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, оскільки Господарський суд Харківської області рішенням від 18.03.2020 у справі №922/20/20 стягнув з Відділу на користь ФОП Левченко В.Г. 1 046 215,96 грн боргу за оспорюваним договором; рішення суду у цій справі може стати підставою для перегляду рішень у справі №922/20/20 за нововиявленими обставинами;

- метою звернення прокурора до суду з позовом не є створення підстав для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційної обставини чи доказу для іншого судового провадження; мета позовної заяви - відновлення порушеного права, яке буде реалізоване шляхом оскарження рішень у справі №922/20/20 за нововиявленими обставинами та повернення до бюджету грошових коштів;

- суди закрили провадження в частині визнання недійсним акту виконаних робіт від 06.02.2017, проте оскільки цей акт складений у зв`язку з виконанням Договору, питання щодо недійсності акту відноситься до компетенції господарського суду, не суперечить закону та відповідає вимогам ст.5 ГПК;

- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про витребування у відповідача доказів, а саме оригіналів Договору, акту технічного обстеження від 19.01.2017, дефектного акту від 22.01.2017, завдання на розробку кошторисної документації від 22.01.2017, протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017 та акта виконаних робіт від 06.02.2017, які знаходяться у володінні ФОП Левченко В.Г.; саме за наявності оригіналів цих документів можна встановити дату набрання чинності Договором (як це зазначено у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у цій справі) та дотримання вимог законодавства при його укладенні та виконанні.

26. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

27. Верховний Суд ухвалою від 29.04.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 12.06.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо порушених інтересів держави та способу їх захисту

28. Прокурор у касаційній скарзі вказує, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування ч.1 ст.2, ч.2 ст.320 ГПК, ч.1 ст.203 ЦК, абз.3 ч.2 ст.207 ЦК (станом на 19.01.2017), ч.1 ст.215 ЦК щодо ефективності способу захисту в частині визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності за відсутності об`єктивної можливості заявити позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину.

29. Суди попередніх інстанцій врахували правову позицію Об`єднаної палати, викладену у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21, та вказали, що оскільки прокурор заявив позов про визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності, то такі вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки цей спосіб не призводить до поновлення майнових прав позивача, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

30. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника та погоджується з позицією судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

31. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

32. Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

33. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

34. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п.2 ч.2 ст.16 ЦК).

35. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 ЦК (ч.1 ст.215 ЦК).

36. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини 1 - 3, 5 та 6 ст.203 ЦК).

37. Суди попередніх інстанцій у цій справі з порушеного прокурором питання щодо ефективності способу захисту врахували правову позицію Об`єднаної палати, викладену у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

38. У касаційній скарзі прокурор хоч і вважав посилання судів попередніх інстанцій на постанову Об`єднаної палати від 26.05.2023 у справі №905/77/21 необґрунтованим, однак не обґрунтовував необхідність відступлення від таких висновків Об`єднаної палати та належним чином не обґрунтовував помилковість їх застосування.

39. Так, у справі №905/77/21 Об`єднана палата розглянула спір за позовом прокурора про визнання недійсними рішень тендерного комітету та договору на виконання робіт.

40. Суди попередніх інстанцій у справі №905/77/21 відмовили у задоволенні позову, мотивувавши свої рішення неефективністю обраного позивачем способу захисту, хоча й дійшли висновку про обґрунтованість доводів щодо проведення торгів з порушенням процедури, визначеної нормами Закону "Про публічні закупівлі".

41. Об`єднана палата у справі №905/77/21 погодилася з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову та відхилила доводи скаржника щодо ефективності такого способу судового захисту, як визнання недійсним виконаного договору про закупівлю без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину. Об`єднана палата мотивувала це таким.

42. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

43. Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи ст.5 ЦК суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

44. Частинами 1 і 2 ст.216 ЦК передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

45. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

46. Проте згідно з ч.5 ст.216 ЦК вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

47. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абз.2 ч.5 ст.216 ЦК зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19).

48. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ГПК).

49. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (п.82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (п.24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (п.63)).

50. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст.16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз.12 ч.2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (п.7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

51. Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч.1 ст.2 ГПК (ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України). Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.

52. Уточнюючи висновок, викладений в п.5.29 постанови від 21.09.2022 у справі №908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в п.154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч.1 ст.216, ст.387, частин 1, 3 ст.1212 ЦК).

53. Об`єднана палата у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 уточнила висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного / частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

54. Враховуючи, що у справі, що переглядається, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору, протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017, акту виконаних робіт від 06.02.2017, але при цьому не просив застосувати наслідки недійсності правочину, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Щодо застосування принципу res judicata

55. На думку прокурора, відсутній висновок Верховного Суду щодо ефективності способу захисту в частині визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності за відсутності об`єктивної можливості заявити позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину.

56. Прокурор зазначив, що метою позову є відновлення порушеного права, яке буде реалізоване шляхом оскарження рішень у справі №922/20/20 (в якій суд стягнув з Відділу кошти на користь ФОП Левченко В.Г.) за нововиявленими обставинами та повернення до бюджету грошових коштів.

57. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.

58. Верховний Суд наголошує на необхідності забезпечення принципу res judicata, який є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

59. В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися (пар.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brumarescu v. Romania" (заява №28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ у справах "Ryabykh v. russia" (заява №52854/99), "Науменко проти України" (заява №41984/98), "Pravednaya v. russia" (заява №69529/01), "Христов проти України" (заява №24465/04), "Понамарьов проти України" (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

60. Принцип res judicata передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків (постанова Верховного Суду від 28.04.2023 у справі №904/5121/19).

61. Крім того, цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22).

62. Скаржник вказував, що метою звернення до суду у цій справі не є створення підстав для подальшого звернення з іншим позовом або створення преюдиційної обставини чи доказу для іншого судового провадження; мета позову - відновлення порушеного права, яке буде реалізоване шляхом оскарження рішень у справі №922/20/20 (в якій суд стягнув з Відділу кошти на користь ФОП Левченко В.Г.) за нововиявленими обставинами та повернення до бюджету грошових коштів.

63. Тобто, прокурор не приховує того факту, що рішенням суду у цій справі він фактично намагається добитися перегляду справи №922/20/20, рішення в якій набрало законної сили.

64. Прокурор стверджував, що він позбавлений можливості заявити позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, оскільки Господарський суд Харківської області рішенням від 18.03.2020 у справі №922/20/20 вже стягнув з Відділу на користь ФОП Левченко В.Г. 1 046 215,96 грн боргу за Договором.

65. Також прокурор фактично вважав Договір підробленим, оскільки у протоколі погодження договірної ціни та акті виконаних робіт були проставлені інші печатки (нового зразка), які почали використовуватися Відділом через 1 рік та 10 місяців від дати складення документів, на яких стоїть її відбиток. Вказував, що відповідно до абз.3 ч.2 ст.207 ЦК (станом на 19.01.2017) обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін; така обов`язковість була прямо прописана у п.7.1. Договору.

66. Водночас суди попередніх інстанцій у цій справі вказали, що прокурор не надав: доказів підроблення документів, доказів ідентичності (тотожності, відповідності) відбитку печатки Відділу у Договорі та виготовленої ФОП Зягуном М.В. у 2018 році, не надав висновку експерта щодо невідповідності (не ідентичності або не тотожності) відбитку печатки Відділу зразка 2012 року до відбитку печатки зразка 2018 року, а також доказів того, що на спірних документах (договорі, протоколі та акті) міститься відбиток саме тієї печатки, яка була отримана Відділом за накладною №Н247/18 від 19.12.2018.

67. Крім того, суди встановили, що зі змісту судових рішень у справі №922/20/20 не вбачається заперечення Відділом факту укладення Договору, зокрема, в частині підписання уповноваженою особою та скріплення печаткою юридичної особи цього договору, а також складання сторонами на виконання умов Договору акта виконаних робіт, тобто, суди у справі №922/20/20 встановили існування між сторонами відносин, спрямованих на виконання Договору. Як вказав суд апеляційної інстанції, ці обставини не спростовувалися прокурором в ході апеляційного провадження.

68. Тому, доводи прокурора в цій частині фактично зводяться до необхідності вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу та здійснення переоцінки доказам, що в силу ч.2 ст.300 ГПК виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Ані прокурор, ані Відділ не були позбавлені можливості заявити свої доводи щодо недійсності Договору з огляду на його невідповідність вимогам абз.3 ч.2 ст.207 ЦК в редакції станом на дату його укладення під час розгляду справи №922/20/20.

69. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Щодо необхідності витребування оригіналів документів

70. У касаційній скарзі прокурор зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування ч.1 ст.86, ч.2 ст.74, ч.1 ст.236 ГПК щодо законності та обґрунтованості судового рішення, винесеного судом без безпосереднього дослідження оригіналів документів, пов`язаних з укладенням та виконанням договору, за умови посилання учасника справи на невчинення сторонами належних дій щодо його укладення та виконання та заявлення стороною клопотання про витребування відповідних доказів.

71. Прокурор у касаційній скарзі також вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про витребування у відповідача доказів, а саме оригіналів Договору, акту технічного обстеження від 19.01.2017, дефектного акту від 22.01.2017, завдання на розробку кошторисної документації від 22.01.2017, протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017 та акта виконаних робіт від 06.02.2017, які знаходяться у володінні ФОП Левченко В.Г.; саме за наявності оригіналів цих документів можна встановити дату набрання чинності Договором (як це зазначено у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у цій справі) та дотримання вимог законодавства при його укладенні та виконанні.

72. Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника з огляду на таке.

73. У цій справі Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про неефективність обраного прокурором способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у позову.

74. Втім, Верховний Суд вважає за необхідне надати відповідь на поставлені прокурором питання щодо порушення процесуального права.

75. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК).

76. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК).

77. Як зазначив суд апеляційної інстанції, протокольною ухвалою від 05.09.2023 Господарський суд Харківської області задовольнив клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи копій документів, зокрема, засвідчених копій Договору, акту технічного обстеження від 19.01.2017, дефектних актів від 22.01.2017, завдання на розробку кошторисної документації від 06.02.2017, протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017, акту виконаних робіт від 06.02.2017 тощо.

78. Тобто, прокурор подав до суду засвідчені копії тих доказів, оригінали яких він мав намір витребувати у відповідача.

79. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2 ст.91 ГПК).

80. Подання прокурором засвідчених копій документів свідчить про те, що їх зміст та зовнішнє відображення повністю відповідають оригіналам таких документів.

81. Крім того, прокурор не вказує, як саме відмова у його клопотанні про витребування оригіналів доказів вплинула на встановлення фактичних обставин справи.

82. Суд апеляційної інстанції навпаки вважав, що з наявних у справі документів у їх сукупності можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, зокрема, про те, що виконання Договору підтверджується актом виконаних робіт від 06.02.2017.

83. Крім того, суди попередніх інстанцій, врахувавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у цій справі, встановили що шляхом підписання акту виконаних робіт від 06.02.2017 сторони підтвердили повне виконання відповідачем Договору; крім того, факт виконання Договору підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 у справі №922/20/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020, яке набрало законної сили, отже, Договір було фактично виконано - ця обставина є встановленою судом у справі №922/20/20 і відповідно до ч.4 ст.75 ГПК не підлягає доказуванню.

84. З огляду на це, доводи прокурора в частині порушення судами попередніх інстанцій положень ч.1 ст.86, ч.2 ст.74, ч.1 ст.236 ГПК не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

86. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

87. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

88. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №922/4338/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Кролевець

В. Студенець