Ухвала

від 12.02.2024 по справі 2-1515/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1515/09 Головуючий у 1 інстанції: Гінда О.М.

Провадження № 22-ц/811/396/24 Доповідач: Ніткевич А. В.

У Х В А Л А

про залишення без руху

12 лютого 2024 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду Ніткевич А.В., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2009 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Акріс ЛТД» до ОСОБА_1 , Обласного комунального підприємства ЛОР «БТІ та ЕО» про усунення перешкод у користуванні приміщенням, визнання права власності, зобов`язання до реєстрації права власності,-

встановив:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Акріс ЛТД» задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити Товариству з обмеженою відповідальністю компанія «Акріс ЛТД» перешкод у користуванні приміщенням площею 24, 7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю компанія «Акріс ЛТД» право власності на нежитлові приміщення площею 24, 7 кв. що по АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки в комплексі зареєструвати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю компанія «Акріс ЛТД» право власності на нежитлові приміщення площею 259 кв.м на АДРЕСА_1 , а саме: під індексами: 41 - пл. 3,1 кв.м., 42 - пл.46,2 кв.м,43 -8,2 кв.м, 44 -8,7 кв.м., 45- 20,4 кв.м., 46-7,2 кв.м., 47- 8,3 кв.м., 48-1,3 кв.м., 49 - 1,6 кв.м.,50 -1,7 кв,м., 51 - 2,0 кв.м., 52 - 15,7 кв.м., 53 - 22, 2 кв.м., 54 -1,6 кв.м., 55-8,9 кв.м., 56-2,1 кв.м., 57 - 13,8 кв.м., 58-2,1 кв.м., 59 - 2,0 кв.м., 60-2,1 кв.м., 61 - 12, 2 кв.м., 62- 1,1 кв.м., 63 - 38,4 кв.м., 64-3, 5 кв.м., 65 - 24, 7 кв.м.

Рішення суду оскаржила Львівська міська рада, як особа яка не брала участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси та(або) обов"язки, зокрема щодо майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності.

В прохальній частині скарги Львівська міська рада просить поновити строк на апеляційне оскарження, обгрунтовуючи тим, що про наявність судового рішення дізналася з листа ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" №4098 від 26.10.2023 року, в той час як участі у даній справі не брала, повідомлення про розгляд справи не отримувала, з матеріалами справи не ознайомлювалась.

Перевіривши матеріали справи, приходжу висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без руху враховуючи таке.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).

Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Згідно із п. 13 Перехідних положень ЦПК України судові рішення, які ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 ст. 294 та частиною 4 статті 295 ЦПК України в редакції, яка була чинною у 2009 році, встановлений такий порядок і строки апеляційного оскарження: заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За таких обставин органи місцевого самоврядування у правовідносинах, які зачіпають право комунальної власності територіальної громади, діють як її представники та можуть звертатися до суду з метою захисту прав та інтересів територіальної громади, яку вони представляють.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

За змістом частини другої та третьої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18), від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження № 61-10856св20).

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане заявником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, ТзОВ «Акріс ЛТД» є власником нежитлових приміщень площею 234, 7 кв.м. по АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.02.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. До нього примикає павільйон для обслуговування якого був укладений договір оренди земельної ділянки від 20.06.2006 між Львівською міською радою та позивачем. Оскаржуваним рішенням визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю компанія «Акріс ЛТД» право власності на нежитлові приміщення площею 24, 7 кв. що по АДРЕСА_1 .

Львівська міська рада звертаючись до суду з апеляційною скаргою зазначала, що суд визнав право власності на нежитлові приміщення площею 24, 7 кв. що по АДРЕСА_1 , які знаходяться на земельній ділянці комунальної власності, при цьому не залучив до участі у справі Львівсьої міської ради як власника земельної ділянки.

Зазначає, що про наявність судового рішення дізнався з листа ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" №4098 від 26.10.2023, проте до апеляційної скарги не долучено такий лист, при цьому не обгрунтовано, чому апеляційна скарга подана лише 05.02.2024, з врахуванням того, що лист отримали 26.10.2023.

Таким чином, підстави для поновлення строку наведені в апеляційній скарзі є неповажними.

Ураховуючи наведене, заявнику необхідно навести обґрунтовані обставини та подати докази на підтвердження причин тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Згідно із ст. 357 ч. 3 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, апелянту на виконання вищевказаних положень Закону подати заяву, в якій вказати про поважність підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2009 року залишити без руху.

Надати апелянту строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.

Роз`яснити, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суддя А.В. Ніткевич