Постанова

від 01.11.2023 по справі 761/8506/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2023 року м. Київ

Справа № 761/8506/21

Провадження: № 22-ц/824/6315/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Кулікової С. В., Нежури В. А.,

секретар Сакалош Б. В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Радченко-Онатій Наталії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року, постановлену під головуванням судді Юзькової О.Л.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дживака», про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

у с т а н о в и в:

У березні 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач на підставі договору №2227/К про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №788-Ф від 05 лютого 2007 року, укладеним між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_1 .

У грудні 2020 року ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо», після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, стало відомо, що 05.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В. В. зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - ДРОРМ) приватне обтяження за №26774959 на підставі Договору застави рухомого майна від 01.07.2016 В подальшому 21.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Валігурою Г. В. зареєстровано зміни відомостей до приватного обтяження №26774959 та звернення стягнення на предмет застави на підставі заяви ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 (далі - відповідач 2,) за довіреністю, нотаріально посвідченою приватним нотаріусом КМНО Юрченком В. В. 05.07.2019 за реєстровим №378.

Відповідно до інформації з Державнного реєстру обтяжень рухомого майна, об?єктом обтяження є 41,660% усіх часток у статутному капіталі ТОВ «Дживака». Зазначене обтяження зареєстроване на підставі Договору застави рухомого майна, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який нібито укладений між ними 01.07.2016. Обтяження забезпечує основне зобов?язання, інформація про яке не деталізована, у розмірі 45 500 000, 00 грн. зі строком виконання 01.07.2018.

Термін дії обтяження - 05.07.2024 (тобто, 5 років з дати реєстрації приватного обтяження у ДРОРМ - 05.07.2019, а не з дати укладання правочину - 01.07.2016). Приватне обтяження та звернення стягнення на предмет застави зареєстровані через 3 роки після укладання основного та забезпечуючого зобов?язання, через 1 рік після настання строку виконання основного зобов?язання, через 2 місяці після накладення арешту. у виконавчому провадженні.

Враховуючи, що договір застави рухомого майна від 01.07.2016 не був нотаріально посвідчений, а запис про приватне обтяження на його підставі був зареєстрований лише 05.07.2019, ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» вважає, що правочин був фактично укладений у 2019 році, а не у 2016 році, тобто, «заднім числом». Такі дії відповідачами вчинено з метою уникнення звернення стягнення на майно, належне ОСОБА_1 , всупереч інтересам позивача, що вказує на наявність умислу обох сторін правочину, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , приховати справжні наміри його укладення, а саме обтяжити це майно під час існування виконавчого провадження щодо боржника, з метою уникнення виконання грошового зобов?язання на підставі рішення суду.

Одночасно ізпозовною заявою, ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно: 41,660% усіх часток у статутному капіталі ТОВ «Дживака», яке належить ОСОБА_1 ; заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав та обтяжень, вчиняти дії щодо відчуження та обтяження рухомого майна: 41,660% усіх часток у статутному капіталі ТО «Дживака», яке належить ОСОБА_1 ; накладення арешту на нерухоме майно: будівлю офтальмологічного корпусу (літ. Е), загальною площею 2186, 5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11997280000, яке належить на праві власності ТОВ «Дживака»; заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав та обтяжень, вчиняти дії щодо відчуження та обтяження нерухомого майна: будівліофтальмологічного корпусу (літ. Е), загальною площею 2186,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11997280000, яке належить на праві власності ТОВ «Дживака».

Заява мотивована тим, що вжиття вищенаведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а у разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушеного права кредитора. Також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки частка у статутному капіталі товариства та нерухоме майно може бути неодноразово відчужена, зменшена або обтяженаіншими зобов`язаннями.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на частку у статутному капіталі ТОВ «Дживака» у розмірі 41,660 %, що належить ОСОБА_1 .

Заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії по відчуженню та обтяженню частки у статутному капіталі ТОВ «Дживака» у розмірі 41,660 %, що належить ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Радченко-Онатій Н. М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що постановою про арешт майна боржника від 07 травня 2019 року приватним виконавцем на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва у справі № 2605/18536/12 уже накладено арешт на рухоме майно. Отже, не накладення арешту на активи, ніяким чином не вплине на виконання судового рішення у справі, адже арешт вже накладений в межах виконавчого провадження на виконання рішення суду на користь позивача.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Васильєва І. В. в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредо» заперечувала проти апеляційної скарги та зазначила, що накладений постановою приватного виконавця від 07 травня 2019 року арешт забезпечує виконання виключно судового рішення у справі №2605/18536/12 про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь «Фінансової компанії «Інвест-Кредо», а також запобігає відчуженню боржником, ОСОБА_1 , свого майна третім особам. Проте, такий арешт не перешкоджає зверненню стягнення на заставне майно боржника заставодержателем, ОСОБА_2 .

Окрім того, вказує на те, що заставодержатель ОСОБА_2 вже розпочав вчиняти дії, спрямовані на звернення стягнення на рухоме майно, а тому існують реальні загрози, що унеможливлять чи утруднять виконання судового рішення у разі задоволення позову. Просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні адвокат Губський В. В. в інтересах ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Адвокат Васильєва І. В. в інтересах ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» заперечувала проти апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Вислухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції, ураховуючи предмет позову, дійшов висновку, щонакладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ «Дживака» та заборона вчинення дій є обґрунтованим заходом забезпечення позову, оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до труднощів у виконанні майбутнього рішення суду.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; …

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Окрім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зважаючи на те, що спір між сторонами виник з приводу визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, оскільки невжиття таких заходів у майбутньому може призвести до ускладнення виконання судового рішення.

Сукупність попередньо вчинених відповідачами юридично значимих дій дає обґрунтовані підстави вважати про ймовірність вчинення ними подальших дій, спрямованих на відчуження майна, призведе до утруднення чи унеможливлення виконання можливого судового рішення про задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

Обраний позивачем та застосований судом першої інстанції вид забезпечення позовушляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ "Дживака" та заборони здійснювати реєстраційні дії по відчуженню та обтяженню такої відповідає меті забезпечення позову та у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Окрім того, застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпоряджатися часткою у статутному капіталі ТОВ "Дживака". Між сторонами виник спір та існує загроза утруднення виконання можливого рішення суду, а тому є підстави для забезпечення позову.

Доводи скаржника, що постановою приватного виконавця було накладено арешт на рухоме майно, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявність декількох обтяжень жодним чином не порушує права відповідача. Разом з тим, вказане обтяження, сприятиме запобіганню порушенню прав позивача на час вирішення спору в суді тау разі задоволення позовних вимогзабезпечить можливість відновлення його порушеного права кредитора.

Окрім того, колегія суддів наголошує на тому, що арешт, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторговим А. М. у виконавчому провадженні на рухоме майно від 07 травня 2019 року спрямований на виконання саме судового рішення у справі №2605/18536/12.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності чи відсутності факту порушення прав відповідача не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо забезпечення позову, оскільки наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, а не на стадії вирішення питання щодо забезпечення позову.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову та підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а тому апеляційна скарга адвоката Радченко-Онатій Н. М. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Радченко-Онатій Наталії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 09 лютого 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

С. В. Кулікова