Ухвала

від 12.02.2024 по справі 904/4715/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4715/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Верхогляд Т.А., судді - Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.)

від 08.01.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод"

про стягнення заборгованості в розмірі 212 363,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2022 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - позивач, Оператор ГРМ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу № 094205СGТВР016 від 01.01.2016 у розмірі 212 363, 56 грн, з яких: 155 764, 72 грн - основний борг, 37 211, 45 грн - пеня, 17 075, 31 грн - інфляційні втрати, 2 312, 08 грн - 3 % річних.

2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг за період квітень-травень 2022 року.

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач набув право зменшення величини замовленої річної потужності на 2022 рік, оскільки листом № 1/964 від 27.09.2021 подав оператору ГРМ відповідну заявку у порядку пункту 2 глави 6 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, а позивач не довів належними доказами наявність заборгованості відповідача у сумі 155 764,72 грн, тому й відсутні підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення грошових зобов`язань зі сплати вказаної заборгованості.

5. 08.01.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив повністю, стягнув з відповідача на користь позивача 155 764,72 грн основного боргу, 37 211,45 грн пені, 17 075,31 грн інфляційних втрат, 2 312,08 грн трьох процентів річних, 3 185,45 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 4 778,18 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача обов`язку з перерахунку місячної вартості послуги з розподілу газу за весь календарний рік відповідно до пункту 1 глави 6 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем є помилковими; спір між сторонами виник саме внаслідок невиконання відповідачем свого договірного обов`язку зі сплати наданих йому позивачем послуг; у випадку, якщо відповідач вважав, що позивач безпідставно ухиляється від здійснення перерахунку, він мав право, зокрема, заявити зустрічний позов з відповідними вимогами про зобов`язання здійснити перерахунок фактично наданих послуг, або ж звернутися з окремою позовною заявою; доказів неправомірного нарахування або невідповідності розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу відповідач не надав, зустрічний позов у цій справі ним не подавався, з вимогами про зобов`язання позивача здійснити перерахунок вартості послуг з розподілу природного газу, зокрема, за травень 2022 року відповідач до суду не звертався; відповідач не надав докази оплати позивачу в повному обсязі за надані у квітні-травні 2022 року послуги по розподілу природного газу, що свідчить про порушення ним договірних зобов`язань з оплати цих послуг, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 155 764, 72 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних, інфляційних втрат та пені, суд встановив, що розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично правильним, тому також підлягають задоволенню.

7. 25.01.2024 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та виходить з наступного.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

11. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

14. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 481,00 грн = 248 100,00 грн).

15. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

16. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням у цій справи, при розгляді справи № 904/1237/23, яка знаходиться у провадженні Центрального апеляційного господарського суду, за позовом Товариства до Оператора ГРМ про стягнення переплати в розмірі 208 101,73 грн (підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

17. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

18. Верховний Суд зауважує, що норма права про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що скаржник в касаційній скарзі має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження.

19. Твердження скаржника, що обставини, встановлені судами у цій справі, можуть бути покладені в основу рішення у справі № 904/1237/23, Суд не бере до уваги, оскільки скаржник не зазначає, які саме встановлені у цій справі обставини він позбавлений можливості спростувати у іншій справі, а також, посилаючись лише на один і той самий період юридичного конфлікту, не доводить, що у цій справі, яка переглядається, та у справі № 904/1237/23 до предмета доказування входять одні й ті самі обставини.

20. Доводи касаційної скарги зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи, переоцінку встановлених судом обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.

21. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

22. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

23. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

24. Щодо посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, необхідність відступити від висновку стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах, то Суд зазначає, що вони є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 та 2 частини другої статті 287 ГПК України, натомість, не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадків, які дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

25. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення у розмірі 212 363, 56 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

27. Зважаючи на предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/4715/22 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко