Постанова

від 20.02.2024 по справі 136/2162/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/2162/16-ц

Провадження № 22-ц/801/276/2024

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 рокуСправа № 136/2162/16-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалуВінницького районногосуду Вінницькоїобласті ускладі суддіКарпінської Ю.Ф. від 05 грудня 2023 року про повернення заяв про уточнення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області Врублевська Ю. В., про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на частку в спадковому майні,

встановив:

21 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2023 року заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 22 травня 2020 року, 05 серпня 2020 року, 30 листопада 2020 року, 24 березня 2021 року, 24 січня 2022 року, 06 травня 2022 року, 31 жовтня 2022 року, 13 квітня 2023 року та 07 липня 2023 року залишено без руху та надано ОСОБА_1 строк протягом п`яти днів з дня отримання ухвали усунути недоліки, зазначені в мотивувальній частині.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що всупереч частині третій статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у заявах про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 не зазначила, в якій частині належить визнати недійсними кожне свідоцтво про право на спадщину за законом, видані відповідачам; не зазначила майно, право власності на 1/3 якого просить визнати за собою; не вказала ціну позову. Також вказані заяви не містять попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, та підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того позивачка в своїх заявах про уточнення позовних вимог заявила ще одну вимогу немайнового характеру, проте квитанції про сплату судового збору за цією вимогою або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, не надала.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог повернуто позивачці на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд не вірно з`ясував обставини справи та не врахував, що ухвалу про наявність у заявах недоліків під розписку вона не отримувала, а тому відлік строку не почався.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою третьою статті 367 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2023 року заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області Врублевська Ю. В., про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання права власності на частку в спадковому майні від 22травня 2020року,05серпня 2020року,30листопада 2020року,24березня 2021року,24січня 2022року,06травня 2022року,31жовтня 2022року,13квітня 2023року та07липня 2023року залишенобез руху та надано позивачці строк протягом п`яти днів з дня отримання ухвали усунути недоліки, зазначені в мотивувальній частині.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог визнано неподаними та повернуто позивачці разом з доданими документами.

Повертаючи заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на день постановлення ухвали, позивачка не усунула недоліки заяви в установлений строк, зокрема не сплатила судового збору за нову вимогу немайнового характеру.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предмет позовукореспондується ізспособами захиступрава,які визначені,зокрема устатті 16Цивільного кодексуУкраїни (даліЦК України),а томузміна предметапозову означаєзміну вимоги,що можеполягати вобранні позивачеміншого/інших,на відмінувід первіснообраного/нихспособу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Завданням цивільного судочинства, яким повинні керуватись суд та учасники судового процесу і яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Недобросовісна поведінка особи, яка полягає в учиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Не отримання ОСОБА_1 судової кореспонденції за зазначеною нею ж адресою не можна вважати добросовісною поведінкою учасника цивільного процесу, оскільки вона не сприяє своєчасному вирішенню справи, а навпаки веде до затягування її розгляду.

Відповідно до супровідного листа Вінницького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2023 року копію ухвали суду від 23 жовтня 2023 року направлено ОСОБА_1 для виконання за адресою, вказаною нею при зверненнідо суду (м. Вінниця, вул. Вишневського, 5).

Поштове відправлення повернулися до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 9 а. с. 185 186).

Згідно з пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судову адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2023 року у справі № 591/4832/22 виснував, що «довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки».

Оскільки ухвала Вінницького районногосуду Вінницькоїобласті від23жовтня 2023року про залишення заяв про уточнення позовних вимог без руху, як така, що повернулась із відміткою про відсутність ОСОБА_1 за повідомленим нею суду її місцем проживання, вважається їй врученою, ОСОБА_1 у встановлений судом першої інстанції строк недоліки не усунула, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про повернення уточнених позовних заяв позиваці, вважаючи їх неподаними.

Таким чиномдоводи апеляційноїскарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, норми процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не має.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 383 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета