Постанова

від 23.02.2024 по справі 913/766/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 913/766/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва»

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 (у складі колегії суддів: Тарасова І. В. (головуючий), Білоусова Я. О., Пуль О. А.) про відмову у відкритті апеляційного провадження

у справі № 913/766/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва»

про стягнення 3 520 976,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (далі - ТОВ «Сателлит») звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» (далі - ТОВ «Діброва») про стягнення штрафу у розмірі 3 520 976,74 грн за непоставку товару за договором поставки від 30.07.2020 № Р90030.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Діброва» на користь ТОВ «Сателлит» штраф у розмірі 3 520 976,74 грн та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 52 814,66 грн.

31.10.2023 ТОВ «Діброва» через систему «Електронний суд» подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі № 913/766/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Діброва» залишено без руху. Зобов`язано ТОВ «Діброва» усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати докази сплати судового збору у розмірі 63 377,60 грн, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та докази реєстрації в електронному кабінеті в ЕСІТС.

16.11.2023 ТОВ «Діброва» подало до Східного апеляційного господарського суду заяву про відкликання апеляційної скарги на підставі статті 266 ГПК України, у якій відповідач зазначив, що з метою усунення будь-яких можливих маніпуляцій щодо подання апеляційних скарг особою, яка, начебто, не має права її підписувати, існує необхідність повторного подання апеляційної скарги за підписом керівника відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 заяву ТОВ «Діброва» про відкликання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі № 913/766/21 задоволено. Повернуто апеляційну скаргу та додані до неї документи скаржнику.

29.11.2023 ТОВ «Діброва» через систему «Електронний суд» повторно подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022, у якій також просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Діброва» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі № 913/766/21; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Діброва» на рішення господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі № 913/766/21.

Ухвалу мотивовано тим, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено обставин, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у січні 2024 року ТОВ «Діброва» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК України), просить ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 скасувати, а справу передати для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судом апеляційної інстанції положень частини 1 статті 119, частин 3, 7, 8 статті 120, частин 5, 6 статті 242, частин 2, 3 статті 256, частини 2 статті 261 ГПК України.

За доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано, що військовий стан є об`єктивною обставиною та поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку; ТОВ «Діброва» не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справа; відсутність у адвоката Попова О. І. повноважень на представництво інтересів відповідача у суді; електронна пошта ТОВ «Діброва» була зламана невідомими особами, про що складено відповідний акт; повний текст рішення суду першої інстанції відповідач отримав в електронному вигляді лише після реєстрації 11.11.2023 в системі «Електронний суд».

Крім того, ТОВ «Діброва» надало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції та зазначило, що докази на їх підтвердження будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 913/766/21 за касаційною скаргою ТОВ «Діброва» з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

06.02.2024 ТОВ «Сателлит» подало до Верховного Суду через систему «Електронний суд» клопотання про винесення окремої ухвали стосовно порушення законодавства ТОВ «Діброва», ФГ «Криничне», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яке містить ознаки кримінального правопорушення за статтями 110-2, 111-1, 111-2 Кримінального кодексу України.

07.02.2024 ТОВ «Діброва» до Верховного Суду через систему «Електронний суд» подало заперечення на зазначене клопотання, в якому відповідач заперечує обставини, викладені позивачем у клопотанні про винесення окремої ухвали.

Проаналізувавши наведені позивачем у клопотанні доводи та врахувавши положення статті 246 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання позивача про необхідність постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Так, окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

Разом з тим, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц).

Крім того, суд касаційної інстанції зауважує, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14).

Ураховуючи зазначене, а також те, що перевірка обставин, викладених у клопотанні, виходить за межі розгляду справи за поданою касаційною скаргою, відсутні підстави для постановлення окремої ухвали.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що позивач не позбавлений права на звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою за наявності у нього інформації, підтвердженої відповідними доказами, щодо обставин, викладених у клопотанні.

Також, ТОВ «Сателлит» подало до Верховного Суду через систему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу, у якому, не погоджуючись з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін. Крім того, позивач надав орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 Євро, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції та зазначив, що кінцевий розрахунок та докази на підтвердження таких витрат будуть надані після ухвалення судового рішення.

07.02.2024 ТОВ «Діброва» подало до Верховного Суду через систему «Електронний суд» клопотання про визнання зловживанням позивачем процесуальними правами у зв`язку з подачею останнім відзиву на касаційну скаргу, у якому містяться неправдиві відомості щодо, начебто, співпраці відповідача з окупаційною владою держави-агресора, які на думку відповідача, є втручанням у діяльність судді та підставою для звернення до Вищої Ради Правосуддя для вжиття заходів в межах її компетенції.

Проаналізувавши наведені відповідачем у клопотанні доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки подання відзиву на касаційну скаргу є правом сторони, передбаченим статтею 296 ГПК України, перевірка відомостей, наведених позивачем у відзиві на касаційну скаргу, про які зазначає відповідач у клопотанні, виходить за межі повноважень суду у межах справи, що розглядається, діючим законодавством не передбачено звернення суду до Вищої Ради Правосуддя за клопотанням сторони у справі, а Суд не вбачає підстав для такого звернення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2).

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як установлено судом апеляційної інстанції, повний текст рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 було складено 18.11.2022. При цьому апеляційну скаргу на зазначене рішення відповідачем було подано 29.11.2023, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою від 29.11.2023, поданою відповідачем після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду, відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причин його пропуску, а саме на те, що через обставини, пов`язані зі збройною агресією російської федерації проти України, враховуючи окупацію зареєстрованого місцезнаходження відповідача, в умовах воєнного стану він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; повний текст оскаржуваного рішення не отримував та про обставини існування даної справи та зміст оскаржуваного рішення дізнався лише у жовтні 2023 року від свого представника - адвоката Бардіна І.С. після участі останнього у розгляді справи № 913/275/23 та ознайомлення адвоката з матеріалами даної справи; повний текст оскаржуваного рішення отримав в електронному вигляді лише після реєстрації 11.11.2023 в системі «Електронний суд»; електронна пошта, якою користувався відповідач, була зламана невідомими та невстановленими особами, відповідач втратив фактичний доступ до неї ще у квітні 2022 року, про що 12.04.2022 складено відповідний акт.

Частиною 2 статті 261 ГПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Зазначений у частині 2 статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, наведених у зазначеній нормі права.

Отже, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011).

Подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною 2 статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести обставини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи зазначене, а також доводи відповідача, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема про те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо поновлення такого строку відповідно до частини 2 статті 261 ГПК України, мав встановити, чи був повідомлений відповідач судом першої інстанції про розгляд справи № 913/766/21.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.11.2021 та на час звернення відповідача з апеляційною скаргою, місцем знаходження ТОВ «Діброва» є вул. Міловська, 68А, смт Мілове, Старобільський район, Луганська область.

Зазначене місце знаходження ТОВ «Діброва» включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75.

Пунктом 21 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції, чинній на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення), якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, інтереси ТОВ «Діброва» у справі № 913/766/21 у суді першої інстанції представляв адвокат Попов О. І. на підставі довіреності від 17.11.2021, виданої та підписаної генеральним директором ТОВ «Діброва», яким на той час був ОСОБА_3 , на строк один рік - до 17.11.2022.

Отже, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, що на час розгляду справи у суді першої інстанції, в тому числі, на час ухвалення 09.11.2022 оскаржуваного судового рішення, адвокат Попов О. І. був уповноваженим представником відповідача.

Під час розгляду справи № 913/766/21 у суді першої інстанції Попов О. І. як представник ТОВ «Діброва» подавав до суду процесуальні документи: відзив на позовну заяву (т. 1 а. с. 121), заперечення на відповідь на відзив (т. 2 а. с 140), додаткові пояснення (т. 2 а. с. 218) та приймав участь у судових засіданнях 08.12.2021, 09.02.2021.

Також представник ТОВ «Діброва» Попов О. І. 07.10.2022 та 03.11.2022 подавав до суду першої інстанції клопотання про відкладення судових засідань, призначених на 11.10.2022 та 09.11.2022 відповідно, у яких зазначав про відсутність у нього з моменту окупації зв`язку з довірителем та можливості узгодити правову позицію з клієнтом та стратегії захисту його інтересів.

Судові засідання, призначені у суді першої інстанції, неодноразово відкладались, у тому числі, і за клопотанням відповідача.

При цьому, про призначені судові засідання на 11.10.2022, 26.10.2022, 09.11.2022 відповідач був повідомлений шляхом направлення ухвал суду на його офіційну електронну пошту, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань - dibrova2012@@i.ua та яку зазначав його представник - адвокат Попов О. І. у поданих ним від імені відповідача заявах та клопотаннях, а також шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному сайті Судової влади України відповідно до вимог ГПК України та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а також про ці судові засідання був повідомлений представник відповідача - адвокат Попов О. І.

Доводи відповідача про те, що електронна пошта ТОВ «Діброва» була зламана невідомими особами і відповідач втратив фактичний доступ до неї ще у квітні 2022 року, судом обґрунтовано не взято до уваги з огляду на те, що до Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань не було внесено зміни щодо відомостей про офіційну адресу електронної пошти відповідача, в той час, як 22.11.2022 за заявою ТОВ «Діброва» було проведено державну реєстрацію відомостей щодо зміни керівника відповідача. Про зміну відомостей про офіційну адресу електронної пошти відповідач суду не повідомляв.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, про призначені судові засідання на 11.10.2022, 26.10.2022 та 09.11.2022 також був повідомлений і представник відповідача - адвокат Попов О. І. шляхом направлення ухвал суду на повідомлену ним адресу електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про обізнаність якого свідчать клопотання, які він подавав до суду в цей час.

Відповідно до частини 3 статті 120, частини 7 статті 242 ГПК України, якщо про розгляд справи повідомлений представник, то вважається, що повідомлена й особа, яку він представляє.

При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на розірвання договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного з адвокатом Поповим О. І., шляхом направлення останньому відповідного повідомлення від 27.02.22, оскільки докази надсилання такого повідомлення адвокату Попову О. І. відсутні, а також з огляду на те, що сам представник не заявляв суду про такі обставини. Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно зауважено, що згідно з копією повідомлення про розірвання клієнтом договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.02.2022, поданої відповідачем до суду апеляційної інстанції, адресою адвоката зазначено адресу самого відповідача - вул. Міловська, 68А, смт Мілове, Старобільський район, Луганська область, тоді як у довіреності від 17.11.2021 адресою адвоката Попова О. І. зазначено - вул. Гв. Широнінців ,43-А, м. Харків.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач був повідомлений судом першої інстанції про дату, час та місце проведення судових засідань, у тому числі, і призначеного на 09.11.2022.

Про інші обставини, передбачені частиною 2 статті 261 ГПК України, за наявності яких суд апеляційної інстанції може відкрити апеляційне провадження після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, скаржник не зазначає.

Суд касаційної інстанції також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона має цікавитись про стан відомого їй судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

ТОВ «Діброва» було відомо про розгляд судом справи № 913/766/21, а всі судові рішення у цій справі були опубліковані у Єдиному державному реєстрі судових рішень і на офіційному сайті Судової влади України.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, 25.11.2022 за заявою ТОВ «Діброва» Солом`янською районною у місті Києві державною адміністрацією було проведено державну реєстрацію відомостей щодо зміни керівника відповідача, зазначені обстави свідчать про можливість ТОВ «Діброва» дізнатися про стан розгляду справи № 913/766/21. Про таку можливість свідчать і доводи відповідача, викладені у запереченнях на клопотання ТОВ «Сателлит» про винесення окремої ухвали, у яких він зазначає про перебування керівника ТОВ «Діброва» на підконтрольній Україні території.

Доводи скаржника про отримання рішення лише 11.11.2023 через систему «Електронний суд» спростовуються обставинами подання відповідачем першої апеляційної скарги ще 31.10.2023.

Ураховуючи наведене, підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанцій відсутні.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на правові висновки, викладені у чисельних постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо вирішення питання поважності причин пропуску строків, передбачених ГПК України, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційна скарга, за якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження, подана відповідачем після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, отже питання відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у такому випадку вирішується відповідно до частини 2 статті 261 ГПК України, яка не передбачає врахування поважності причин пропуску такого строку.

При цьому Верховний Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи в цілому зводяться до незгоди скаржника з прийнятою судом апеляційної інстанції ухвалою та до суб`єктивного тлумачення скаржником обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що стали підставою для відмови у задоволенні заяви ТОВ «Діброва» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, що розглядається.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ «Діброва» без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 у справі № 913/766/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко