Постанова

від 27.03.2024 по справі 913/766/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/766/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит»

про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 913/766/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва»

про стягнення 3 520 976,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.02.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» (далі - ТОВ «Діброва») залишено без задоволення; ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 у справі № 913/766/21 залишено без змін.

Розгляд справи № 913/766/21 за касаційною скаргою ТОВ «Діброва» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 здійснювався без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

11.03.2024 на розгляд Верховного Суду передано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (далі - ТОВ «Сателлит»), подану 28.02.2024 через підсистему «Електронний суд», про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 112 066,36 грн, орієнтовний розрахунок яких було наведено товариством у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Діброва» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 у справі № 913/766/21.

Так, у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Сателлит» зробило заяву про стягнення з ТОВ «Діброва» на свою користь судових витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 4 500,00 Євро.

Подавши 28.02.2024, тобто протягом 5 днів після ухвалення Верховним Судом постанови, заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, ТОВ «Сателлит» уточнило суму витрат та надало докази на її підтвердження.

ТОВ «Діброва» подало через підсистему «Електронний суд» заяву про відмову в ухваленні додаткової постанови та зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 913/766/21, у якій просило відмовити в ухваленні додаткового рішення та зменшити розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат до нуля гривень.

За змістом частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2024 ухвалено здійснити розгляд заяви ТОВ «Сателлит» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 913/766/21 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у заяві доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрати, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Як свідчать матеріали справи, 20.01.2016 між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» (юридична фірма) та ТОВ «Сателлит» (замовник, клієнт) укладено договір про надання юридичних послуг та послуг адвокатів № 0793-583 (далі - договір № 0793-583), відповідно до умов якого юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати адвокатські послуги та інші види правової допомоги замовнику на умовах і в порядку, що визначені договором та Умовами надання юридичних послуг юридичною фірмою (Умови надання послуг), а замовник зобов`язується оплатити надання адвокатських послуг (правової допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 5.1 договору передбачено, що вартість послуг (гонорар) юридичної фірми та порядок розрахунків визначається згідно з Умовами надання послуг.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, якщо інший строк не буде визначений сторонами.

29.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 0793-583, відповідно до якої погодили продовження строку дії договору до 31.12.2018 (пункт 1), а також погодили, що договір № 0793-583 вважатиметься автоматично продовженим на 1 рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про припинення його дії не пізніше ніж за 30 днів до закінчення поточного терміну дії договору.

Додатковою угодою до договору № 0793-583, укладеною 28.10.2021, сторони погодили, що юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати адвокатські послуги та інші види правової допомоги клієнту при розгляді господарськими судами, зокрема, справи № 913/766/21 за позовом ТОВ «Сателлит» до ТОВ «Діброва» (пункт 1).

Вартість послуг юридичної фірми, які надаються відповідно до пункту 1 цієї додаткової угоди, по кожному з вищевказаних позовів (справ) встановлюється за фіксованим тарифом в 3 100,00 Євро в гривнях (з ПДВ), визначеним згідно обмінного курсу Національного банку України на дату виставлення рахунку юридичної фірми, за надання правової допомоги клієнту в кожній окремій судовій інстанції.

За Умовами надання юридичних послуг, що визначають засади співробітництва між юридичною фірмою та клієнтом, та становлять невід`ємну частину договору, укладеного між юридичною фірмою та клієнтом, вартість послуг юридичної фірми, якщо інше не обумовлено з клієнтом або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи с почасової ставки, встановленої юридичною фірмою для виконавця, та часу, витраченого на виконання завдань клієнта, при цьому одна година розподіляється на 10 шести хвилинних часток (підпункт 5.1 пункту 5). Юридична фірма встановлює для кожного зі спеціалістів почасову ставку, на підставі якої здійснюється розрахунок гонорару юридичної фірми (пункт 6).

ТОВ «Сателлит» у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Діброва» навело орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, повідомивши, що товариство очікує понести витрати у сумі 4 500,00 Євро, а докази понесених витрат будуть надані за правилами частини 8 статті 129 ГПК України.

Заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі (з уточненням їх розміру) ТОВ «Сателлит» направило до Верховного Суду в межах строку, передбаченого частиною 8 статті 129 ГПК України.

У цьому клопотанні ТОВ «Сателлит» за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ «Діброва» просило вирішити питання щодо розподілу судових витрат і стягнути з ТОВ «Діброва» на свою користь 112 066,36 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представництво інтересів ТОВ «Сателлит» у суді касаційної інстанції за договором безпосередньо здійснював адвокат Литвин А. Б. на підставі ордеру серії АХ № 1067940 від 16.09.2021.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції ТОВ «Сателлит» надало акт № 81 виконаних робіт (наданий послуг) від 27.11.2024, складений між юридичною фірмою та ТОВ «Сателлит», відповідно до якого юридична фірма надала консультаційні послуги правового характеру з питань українського законодавства відповідно до договору № 0793-583; загальна вартість наданих послуг становить 112 066,36 грн (з ПДВ); послуги надано якісно та в повному обсязі; претензії відсутні.

Також, ТОВ «Сателлит» надано рахунок № 41883 від 27.02.2024 на юридичні послуги згідно з договором № 0793-583 на суму 112 066,36 грн та деталізацію цього рахунку, складену юридичною фірмою, відповідно до якої загальна вартість наданої замовнику правничої допомоги складає 2 694,00 Євро у гривнях з урахуванням курсу валют на 27.02.2024 - 1 Євро = 41,598500 грн. Також у поданій деталізації рахунку зазначено види робіт (послуги), дата виконання робіт (надання послуг), виконавці робіт (послуг), витрачений час та гонорари виконавців. Так, з 01.02.2024 по 23.02.2024 адвокатами юридичної особи було надано замовнику такі роботи (послуги):

- 01.02.2024 - правовий аналіз касаційної скарги ТОВ «Діброва» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 (Литвин А. Б., 2,5 год);

- 02.02.2024 - підготовка та подання через електронний суд до Касаційного господарського суду заяви ТОВ «Сателлит» про ознайомлення з матеріалами справи № 913/766/21 в електронному вигляді ( ОСОБА_1 , 0,2 год.); підготовка проекту відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Діброва» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 (частково) ( ОСОБА_1 , 2,9 год.);

- 05.02.2024 - підготовка проекту відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Діброва» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 (частково) ( ОСОБА_1 , 2,8 год.);

- 06.02.2024 - підготовка проекту відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Діброва» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 (завершення) ( ОСОБА_1 , 5,9 год.); підготовка клопотання у справі № 913/766/21 щодо вжиття судом заходів (винесення окремої ухвали) у зв`язку з можливою причетністю до фінансування держави-агресора власниками та керівництвом ТОВ «Діброва», формування пакету документів та подання клопотання до Касаційного господарського суду через електронний суд ( ОСОБА_1 , 1,1 год.);

- 07.02.2024 - доопрацювання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Діброва» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2023, формування пакету документів та його подання через електронний суд ( ОСОБА_1 , 0,9 год.); внутрішня офісна нарада з питань реєстрації кримінального провадження за ознаками вчинення керівництвом та власниками ФГ «Криничне» та ТОВ «Діброва» злочинів, передбачених статтями 110-2, 111-1, 111-2 КК України (по телефону) ( ОСОБА_1 , 0.2 год.; ОСОБА_2 , 0,2 год);

- внутрішня офісна нарада з питань реєстрації кримінального провадження за ознаками вчинення керівництвом та власниками ФГ «Криничне» та ТОВ «Діброва» злочинів, передбачених статтями 110-2, 111-1, 111-2 КК України (по телефону) ( ОСОБА_1 , 0,2 год.; ОСОБА_3 , 0,2 год.); нарада з представником ТОВ «Сателлит» з питань реєстрації кримінального провадження за ознаками вчинення керівництвом та власниками ФГ «Криничне» та ТОВ «Діброва» злочинів, передбачених статтями 110-2, 111-1, 111-2 КК України (по телефону) ( ОСОБА_1 , 0,2 год.);

- 23.02.2024 - правовий аналіз постанови Верховного Суду у справі № 913/766/21 про залишення касаційної скарги ТОВ «Діброва» без задоволення ( ОСОБА_1 , 0,5 год.).

ТОВ «Діброва» у заяві про відмову в ухваленні додаткової постанови та зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 913/766/21, посилається на те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідач позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, а також зазначає, що заявлена позивачем до відшкодування сума судових витрат не відповідає критеріям співмірності, реальності та необхідності.

Дослідивши надані ТОВ «Діброва» докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення відповідача, суд касаційної інстанції зазначає про таке.

Верховним Судом у касаційному порядку переглядалась ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Діброва» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті касаційного провадження, тобто вирішувалось лише окреме процесуальне питання щодо наявності/відсутності підстав для поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарженні рішення суду першої інстанції; підстави, з яких позивач заперечував проти поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження у суді апеляційної та касаційної інстанцій, наведені у запереченнях проти відкриття апеляційного провадження та відзиві на касаційну скаргу, фактично є однаковими, відповідно підготовка відзиву на касаційну скаргу не потребувала значного часу; касаційна скарга розглядалась у письмовому провадженні без виклику сторін, що не потребувало понесення додаткових витрат.

Отже, враховуючи предмет касаційного оскарження, незначну складність справи та її розгляд у письмовому провадженні, враховуючи заяву відповідача про зменшення розміру судових витрат, а також критерії співмірності, реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.

За таких обставин, заява ТОВ «Сателлит» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а стягненню з ТОВ «Діброва» на користь ТОВ «Сателлит» - витрати у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 301, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 913/766/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» (ЄДРПОУ 21832609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (ЄДРПОУ 13501985) на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції 10 000,00 грн (десять тисяч гривень).

3. Доручити Господарському суду Луганської області на виконання цієї постанови видати відповідний наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко