Ухвала

від 05.06.2024 по справі 913/766/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

05 червня 2024 року м. Харків Справа № 913/766/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря Андерс О.К.

від позивача- не з`явився;

від відповідача - Бардін І.С., ордер серії АХ від 06.10.2023 № 1152188, Колісниченко А.С., ордер серії АР від 03.04.2024 № 1170516;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом апеляційної скарги відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва (вх. № 2586 Х/2-5) на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі № 913/766/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва, смт Мілове Міловського району Луганської області,

про стягнення 3 520 976,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сателлит звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва, в якій просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 3 520 976,74 грн. за непоставку товару за Договором поставки від 30.07.2020 №Р90030.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі № 913/766/21 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит штраф у розмірі 3520976,74 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 52 814,66 грн.

11.11.2022 позивачем до Господарського суду Луганської області подано заяву про винесення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та понесених позивачем під час розгляду даної справи, в розмірі 90 245,42 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі № 913/766/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит про винесення додаткового рішення від 11.11.2022 задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 90 245,42 грн.

Відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю Діброва було подано до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі № 913/766/21, в якій він просив це рішення скасувати та відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит про винесення додаткового рішення від 11.11.2022.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва задоволено частково.

Додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі № 913/766/21 змінено шляхом викладення пунктів 1, 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит про винесення додаткового рішення від 11.11.2022 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва (92500, Луганська обл., Міловський р-н, смт Мілове(з), вул. Міловська, буд. 68А, ідентифікаційний код 21832609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32Б, офіс 1019, ідентифікаційний код 13501985) витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги в розмірі 40755 грн.

В іншій частині заяви відмовити.»

20.05.2024 від відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва надійшла заява (вх. № 6976), в якій він просить долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом його апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі № 913/766/21 та здійснити розподіл цих витрат відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 20.05.2024 для розгляду справи № 913/766/21 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 прийнято заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом його апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі № 913/766/21, та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 05.06.2024 о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи № 913/766/21 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.

05.06.2024 від позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" надійшло клопотання (вх. № 6976), в якому він просить відмовити у розподілі судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю Діброва на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом його апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі № 913/766/21.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув, що відповідно до положень ч. 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом його апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі № 913/766/21, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У пункті 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Наведені вище норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Аналіз частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України дає підстави зробити висновок, що питання про стягнення / визначення / розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони, на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Водночас склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у вирішенні заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим положення статей 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України в сукупності з положеннями статті 221 Господарського процесуального кодексуУкраїни дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву, суд може вирішити питання про судові витрати шляхом ухвалення додаткового рішення.

Зокрема, пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз положень частин третьої - четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що у разі якщо при ухваленні судового рішення за результатами розгляду справи (вирішення спору по суті) не було вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою сторони в тому самому складі ухвалити додаткове судове рішення. Заява сторони про ухвалення додаткового рішення має бути розглянута протягом десяти днів із дня надходження.

У разі якщо така заява підлягає задоволенню, суд ухвалює додаткове рішення (постанову). У випадку якщо суд розглядає заяву про ухвалення додаткового рішення та вона не підлягає задоволенню, то суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.

Відповідно до частини першої статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 232 ГПК України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частина четверта статті 232 ГПК України).

У силу положень частини п`ятої статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Право апеляційного оскарження додаткового рішення та/або ухвали про відмову в прийнятті додаткового рішення передбачено положеннями частини першої статті 254 та пунктом 19 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексуУкраїни.

Так, предметом апеляційного оскарження у постанові Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі № 913/766/21 зазначене додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі № 913/766/21.

До заяви про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом його апеляційної скарги на вказане додаткове рішення, в якості доказів цих витрат додано Договір про надання професійної правничої допомоги від 06.10.2023 № 06/10/2023, Детальний опис робіт (наданих послуг) з надання професійної правничої допомоги, акт від 17.05.2024 виконаних робіт за вказаним Договором про надання професійної правничої допомоги.

Разом з тим норми статті 244 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Тобто є актом правосуддя, яким вирішуються окремі процесуальні питання, що не були вирішені судом під час ухвалення судового рішення за результатами вирішення спору по суті. Таке рішення не вирішує / змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті (наведена правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19).

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яка згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України полягає у такому: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Водночас судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи та вирішенням по суті, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (висновок, викладений у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц та у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №907/418/21).

Як вже було зазначено вище, положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначають порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору.

Суд звертає увагу, що загальні положення щодо розгляду справи по суті наведено у параграфі 1 глави 6 розділу ІІІ ГПК України. Зокрема, у статті 194 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Разом з тим положення частини третьої статті 233 Господарського процесуального кодексу України визначають, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Отже, положеннями статті 233 Господарського процесуального кодексу України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №914/201/19, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15 та в ухвалі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 903/834/20).

Крім того, зміст статей 221 і 244 Господарського процесуального кодексу України також свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті), якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).

Суд зазначає, що оскаржуване в апеляційному порядку додаткове рішення суду першої інстанції не є судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи по суті, оскільки не вирішує / змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі на підставі положень статей 129 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження додаткового судового рішення не є окремими судовим розглядом спору по суті та прямо залежить від розгляду основної справи, а тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення, яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим.

Оскільки у апеляційному провадженні з перегляду додаткового рішення спір по суті не вирішувався, у суду відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених при зазначеному перегляді.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для розподілу судових витарт, понесених стороною під час перегляду додаткових рішень, викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 910/9714/22, ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 905/1840/21, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2024 у справі № 905/1260/23, від 30.01.2024 у справі № 925/790/17.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом його апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі № 913/766/21.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом його апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі № 913/766/21, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 10.06.2024.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя О.А. Пуль

Суддя Н.О. Мартюхіна