Ухвала

від 22.02.2024 по справі 450/177/24

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/177/24 Провадження № 2/450/623/24

УХВАЛА

22 лютого 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лазор Андрія Олеговича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лазор Андрій Олегович до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лазор Андрій Олегович до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 80000, 00 доларів США; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 07.02.2024 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

21.02.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лазор Андрія Олеговича на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову - 80 000,00 доларів США, що станом на 08.01.2024 року становить 3046200 грн на майно Відповідачки - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ), в тому числі грошові кошти, які розміщені на рахунках в банках України, рухоме майно та все нерухоме майно, в тому числі: на частку ОСОБА_2 в розмірі 100% статутного капіталу ТзОВ «Логос Девелопмент» (ідентифікаційний код 13830950), номінальною вартістю 811512,15 грн.

В обґрунтування зазначає, що у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лазор Андрій Олегович до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Зазначає, що 18 жовтня 2021 р. між ОСОБА_3 та Позичальником - ОСОБА_2 був укладений Договір позики. Відповідно до Розписки Позичальника ОСОБА_2 одержала суму в розмірі 80000 доларів США під 2 % місячних згідно договору позики від 18.10.2021 укладеного між Позичальником та Позикодавцем. Сторони домовились, що Позичальник зобов`язується повернути позику до 31.12.2023 року, в готівковому порядку шляхом передачі відповідних коштів Позичальником Позикодавцю. Однак станом на 08.01.2024 року - грошові кошти не повернуті. Предметом позову у даній справі є стягнення боргу за договором позики від 18.10.2021 року у розмірі 80000 доларів США. Вважає,що відповідачмає реальнуможливість уникнути майнової відповідальності шляхом відчуження майна на інших осіб, як фіктивно так і здійснити відчуження належного йому майна до винесення рішення судом, унаслідок чого буде неможливо виконати рішення суду, крім цього боржник може вільно розпоряджатись належними йому грошовими коштами та на дату виконання судового рішення таких коштів на рахунках у Відповідача може не бути взагалі. Як вбачається з інформаційної довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 366655187 від 21.02.2024 все нерухомемайно відповідачки(ІПН НОМЕР_1 ) передано віпотеку,право іпотекодержавтелязареєстроване. Таким чином у відповідачки відсутнє нерухоме майно на яке можна накласти арешт і яке не порушить права іпотекодержателя ОСОБА_4 .

Натомість ОСОБА_2 є засновником ТзОВ «Логос Девелопмент» (ідентифікаційний код 13830950), розмір частки складає 100% статутного капіталу, номінальна вартість: 811 512,15 грн, що є суттєво меншим ніж сума заявлених вимог у даній справі. На даний час відсутні будь-які перепони у відповідача щодо відчуження належного йому рухомого та нерухомого майна під час судового розгляду, що явно ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також ефективне поновлення прав позивача. Позивач має підстави побоюватись, що відповідач зможе розпорядитися своїм майном, що спричинить порушення його права на повернення грошових коштів. На підставі наведеного, просить заяву задоволити.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ч.3 ЦПК України).

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лазор Андрій Олегович до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 80000, 00 доларів США; судові витрати покласти на відповідача.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за договором позики, ціна позову становить 80 000,00 доларів США, що станом на 08.01.2024 року становить 3046200 грн.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно доусталеної практикиЄвропейського судуз правлюдини володіннямайном повиннобути законним(див.рішення усправі «Іатрідіспроти Греції»).Поняття «законність»у розумінніКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року передбачаєдотримання відповіднихположень національногозаконодавства тапринципу верховенстваправа,що включаєсвободу відсвавілля (див.рішення усправах «Антрішпроти Франції»та «Кушоглупроти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

За змістом позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 80000, 00 доларів США та судові витрати.

В той же час, заявляючи вимогу про накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача в межах ціни позову, позивач не вказав на які саме рахунки та в яких банках слід накласти арешт та не надав доказів належності таких рахунків відповідачу, що унеможливлює надання правового аналізу необхідності накладення арешту.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄДР від 21.02.2024 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС ДЕВЕЛОПМЕНТ»; відсоток частки статутного капіталу: 100. Розмір статутного капіталу становить 811512, 15 грн.

Суд приймає до уваги, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності ТзОВ «Логос Девелопмент».

Заявником не надано належних і допустимих доказів того, що відповідачем взагалі вчиняються якісь дії спрямовані на намір відповідача відчужити належну їй частку у статутному капіталі частково чи цілком) у ТОВ «ЛОГОС ДЕВЕЛОПМЕНТ» .

Судом зазначається, що в заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, від можливих недобросовісних дій відповідача, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову.

Суд приймає до уваги, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності ТзОВ «Логос Девелопмент».

Таким чином заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, спрямовані на обмеження прав невизначеного кола осіб, що може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не заявлені учасниками судового процесу.

Із наявних в матеріалах справи витягів щодо Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 366655187 ( ОСОБА_2 ) від 21.02.2024 року вбачається, що всі об`єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_5 , обтяжені іпотекою, іпотекодержатель: ОСОБА_4 .

Подані представником позивача витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не можуть бути розцінені судом як наведення переліку рухомого та нерухомого майна, на яке слід накласти арешт, оскільки сама заява про забезпечення позову, у якій позивач на власний розсуд в прохальній частині розпорядився своїм правом визначити її предмет та межі, взагалі конкретизовані відомості про таке рухоме або нерухоме майно не містить.

Разом з тим, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі, предметом якої є стягнення з відповідача боргу у розмірі 80000, 00 доларів США, що є безпосередньою метою забезпечення позову як інституту цивільного процесуального законодавства.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співрозмірним із предметом спору.

Проаналізувавши матеріалисправи,дослідивши доказиу їхсукупності,суд приходитьдо висновку,що позивачемне обґрунтованонаведено припущенняпро те,що невжиттязаходів забезпеченняпозову можев майбутньомуутруднити чизробити неможливимвиконання судовогорішення усправі та,як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,призвести допорушення правта законнихінтересів позивача,враховуючи те,що видзабезпечення позовузапропонований позивачему заявіпро забезпеченняпозову, суд вважає неспівмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, суд прийшов до висновку, що вказана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 153, 259, 260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лазор Андрія Олеговича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лазор Андрій Олегович до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст складено 22.02.2024 року.

СуддяІ. І. Мельничук