Постанова

від 27.02.2024 по справі 128/4250/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/4250/23

Провадження № 22-ц/801/442/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 рокуСправа № 128/4250/23м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:головуючого суддіСала Т.Б.,суддів Берегового О.Ю., Ковальчука О.В.,секретар ЛуцишинО.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційнускаргу Релігійної організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с.Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України» на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 січня 2024 року про забезпечення позову, постановлену суддею Бондаренко О.І., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України», Агрономічної сільської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державний реєстратор Абразовська Олена Валеріївна, про скасування записів щодо земельної ділянки,

встановив:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,21 га, кадастровий номер 0520683800:02:007:0087, реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна номер: 2805140905206 від 29.09.2023, запис про право власності/довірчої власності: 51932708 від 25.09.2023, запис про інше речове право: 51932813 від 25.09.2023, внесені державним реєстратором Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Абразовською О.В..

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Релігійній організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької-Барської єпархії Православної церкви України» вчиняти дії з використанням реєстрації земельної ділянки площею 0,21 га кадастровий номер 0520683800:02:007:0087, реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна номер 2805140905206, у тому числі щодо прийняття до експлуатації та реєстрації нерухомого майна, розташованого на ній.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що у судах на розгляді знаходяться справи за позовами ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України» з приводу проведення зборів релігійної громади, прийняття статуту у новій редакції, правомірності реєстрації земельної ділянки і при цьому громада ПЦУ у будь-який спосіб намагається оформити документи про право власності на будівлю Храму. І проведена 03 січня 2024 року технічна інвентаризація будівлі є доказом таких намірів, оскільки надає право отримати технічний паспорт на будівлю з подальшим оформленням документів про прийняття її в експлуатацію. На сьогодні не існує жодних перешкод, щоб відповідач використовував реєстрацію земельної ділянки у власних інтересах. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до оформлення технічно та юридично значимих документів на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, якає предметом даного позову.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10 січня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Забезпечено позов шляхомвчинення заборони Релігійній організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької-Барської єпархії Православної церкви України» вчиняти дії з використанням земельної ділянки площею 0,21 га кадастровий номер 0520683800:02:007:0087, реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна номер 2805140905206, у тому числі щодо прийняття до експлуатації та реєстрації нерухомого майна, розташованого на ній.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Релігійна організація «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову залишити без задоволення, а також просить стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги.

У скарзі зазначає, що матеріали справи не свідчать про наявність у ОСОБА_1 прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,21 га з кадастровим номером 0520683800:02:007:0087. На даний момент фактичним та юридичним користувачем цієї земельної ділянки та будівлі храму, що на ній розташована, є РО «РГ Різдва Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району ПЦУ». Вжитті судом заходи забезпечення позову забороняють релігійній організації користуватися земельною ділянкою, що є тотожним вирішенню спору по суті, оскільки позовні вимоги в існуючій редакції безпосередньо спрямовані на позбавлення релігійноїгромади права постійного користування. Позивач не вказує, як саме невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання судового рішення чи не призведе до поновлення його нібито порушених прав та або законних інтересів. Доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях.

26 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить визнати причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу поважними та поновити йому цей строк, мотивуючи тим, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року про відкриття апеляційного провадження судом визначено строк для подання відзиву протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження він отримав 25 січня 2024 року, а апеляційну скаргу 30 січня 2024 року. Оскільки він не має юридичної освіти, його інтереси по справі представляє адвокат Романовська Н.О., яка з 22 січня 2024 року по 24 лютого 2024 року хворіла. Вказане унеможливило подачу відзиву на апеляційну скаргу у строк, встановлений судом. Також у відзиві просить відмовити Релігійній організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України» в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 359 ЦПК України, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

У силу частини 1статті 127 ЦПК України,суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2ст. 127 ЦПК України,встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на «встановлені законом» і «встановлені судом» тавідрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміни їх подання.

Строк на подання відзиву встановлюється судом, отже його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, а положеннями частини 2статті 127 ЦПК Українипередбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 надано строк протягом п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження 29 січня 2024 року (підтверджується відстеженням поштового відправлення із сайту Укрпошта 0600245769382), аз апеляційною скаргою ознайомився 30 січня 2024 року.

Тоді як відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано 26 лютого 2024 року.

Апеляційний суд вважає, що позивач та його представник не були позбавлені можливості у строк, встановлений апеляційним судом, подати відзив на апеляційну скаргуабо подати до апеляційного суду заяву про продовження такого строку, однак таких звернень до суду апеляційної інстанції у встановленому порядку не надходило.

Довідки про огляд лікаря, додані до відзиву на апеляційну скаргу, підтверджують лише факти звернення представника до лікаря у визначені дні, однак, не вони не підтверджують факт його перебування на лікарняному з 22 січня 2024 року по 24 лютого 2024 року, про що стверджує заявник.

Відповідно дост. 126 ЦПК Україниправо на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу не підлягає задоволенню, а відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду, оскільки він поданий до суду поза межами встановленого судом строку.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційнаскаргапідлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, беручи до уваги зміст позовних вимог, за якими між сторонами виник спір щодо перебування на праві власності майна (юридичного статусу), з метою усунення загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду дійшов висновку за необхідне заборонити релігійній організації вчиняти дії з використанням земельної ділянки, у тому числі щодо прийняття до експлуатації та реєстрації розташованого на нійнерухомого майна.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

За положеннями статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, законом визначені наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позовуу справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цивільній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Стаття 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Заходизабезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

У пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це заходи процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту цивільного процесуального права у тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно певної сторони у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову,суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову можливе виключно за наявності вказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Предметом даного спору є земельна ділянка площею 0,21 га, по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520683800:02:007:0087, а предметом позову - вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо цієї земельної ділянки (про право власності/довірчої власності та про інше речове право).

Забезпечення позову шляхом заборони Релігійній організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької-Барської єпархії Православної церкви України» вчиняти дії з використанням реєстрації земельної ділянки, у тому числі щодо прийняття до експлуатації та реєстрації нерухомого майна, розташованого на ній, не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права тане є співмірним із заявленими позивачем вимогами в цій справі.

ОСОБА_1 не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може зашкодити (чи утруднити) виконанню рішення суду у справі, яке буде стосуватися дій реєстратора, а не відповідача.

Відтак, відсутня доцільність у застосування такого заходу забезпечення.

Крім того, зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 бажає забезпечити позов не з метою уникненняможливих труднощів при виконанні рішення суду у разі задоволення позову, а з метою чинення перешкод відповідачу при законному оформлені документів на будівлю (Храм).

Однак, спору між сторонами щодо нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці площею 0,21 га з кадастровим номером 0520683800:02:007:0087 не має.

ОСОБА_1 в тексті заяви про забезпечення позову неодноразово використовує таке словосполучення, як «захоплення православного Храму» з боку юридичної особи, зякого випливає суть заходу забезпечення позову позбавити релігійну організацію можливості користуватися та розпоряджатися нерухомим майном - будівлею Храму, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

Описані в заяві про забезпечення обставини свідчать про наявність конфліктної ситуації між двома громадами: Українською православною церквою (МП) таПравославною церквою України щодо користування

ОСОБА_2 доказу на підтвердження факту оформлення відповідачем у власність нерухомого майна (чи інших юридичних дій щодо будівлі), яке розташоване на спірній земельній ділянці, заявником надано не було, тому мотиви заяви в цій частині є голослівними.

Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом заборони релігійній організації вчиняти дії з використанням реєстрації земельної ділянки, тоді як суд забезпечив позов шляхом заборони релігійній організації вчиняти дії з використанням земельної ділянки, що не є тотожними поняттями.

Судом першої інстанції взагалі не обґрунтовано через призму вимог згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 та обставин даної справи, зокрема, крайню необхідністьзаборони релігійній організації вчиняти дії з використанням земельної ділянки, у тому числі щодо прийняття до експлуатації та реєстрації нерухомого майна, розташованого на ній.

Суд першої інстанції порушив право відповідача на користування земельною ділянкою та надав перевагу позиції позивача ще до моменту вирішення справи по суті.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій постановляючи ухвалу про забезпечення позову, не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, не з`ясував співмірність видів забезпечення позову, які просив застосувати позивач позовним вимогам, належним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України,підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

У зв`язкуіз задоволеннямвимогапеляційної скарги,сплачений Релігійноюорганізацією «Релігійнагромада храмуРіздва ПресвятоїБогородиці с.МедвежеВушко Вінницькогорайону Вінницько-Барськоїєпархії Православноїцеркви України» за її подання судовий збір в розмірі 3028 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на її користь.

Керуючись ст. 374,376,381-384,389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргуРелігійної організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України» задовольнити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 січня 2024 року скасувати, постановити нову.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Релігійної організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с.Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України» (ЄДРПОУ 37663659) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови 29 лютого 2024 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю Береговий

О.В. Ковальчук