Ухвала

від 09.04.2024 по справі 128/4250/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 128/4250/23

провадження № 61-4562ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України», Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа - Державний реєстратор Абразовська Олена Валеріївна, про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права користування земельною ділянкою.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення у вказаній справі шляхом заборони Релігійній організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької-Барської єпархії Православної церкви України» (відповідачу) вчиняти дії з використанням реєстрації земельної ділянки площею

0,21 га кадастровий номер 0520683800:02:007:0087, реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна номер 2805140905206, у тому числі щодо прийняття до експлуатації та реєстрації нерухомого майна, розташованого на ній.

Заява мотивована тим, що у судах на розгляді знаходяться справи за позовами ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України» з приводу проведення зборів релігійної громади, прийняття статуту у новій редакції, правомірності реєстрації земельної ділянки і при цьому громада Православної церкви України у будь-який спосіб намагається оформити документи про право власності на будівлю храму.

Проведена 03 січня 2024 року технічна інвентаризація будівлі є доказом таких намірів, оскільки надає право отримати технічний паспорт на будівлю з подальшим оформленням документів про прийняття її в експлуатацію. На сьогодні не існує жодних перешкод, щоб відповідач використовував реєстрацію земельної ділянки

у власних інтересах. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до оформлення технічно та юридично значимих документів на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, яка є предметом даного позову.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у вказаній справі задоволено.

Забезпечено позов шляхом вчинення заборони Релігійній організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької-Барської єпархії Православної церкви України» вчиняти дії з використанням земельної ділянки площею 0,21 га кадастровий номер 0520683800:02:007:0087, реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна номер 2805140905206, у тому числі щодо прийняття до експлуатації та реєстрації нерухомого майна, розташованого на ній.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України» задоволено.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 січня 2024 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у даній цивільній справі відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У березні 2024 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, в якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 січня 2024 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд скасовуючи ухвалу суду першої інстанції вийшов за межі розгляду апеляційної скарги, оскільки констатував можливість відповідача законно оформити документи на будівлю (храм).

Крім того, Вінницький апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою заборони вчинення дій саме відповідачу (Релігійній організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України») і жодних вимог про інше забезпечення позову (арешт, заборона відчуження тощо) не заявляв.

На переконання позивача, заборона Релігійній організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України» вчиняти дії з використання реєстрації земельної ділянки є способом недопущення використання незаконної, на думку ОСОБА_1 , реєстрації для подальших юридичних дій до закінчення розгляду справи судом.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами

у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати

в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться

у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом

в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі

№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого

є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Встановивши, що предметом спору, який виник між сторонами у справі, є земельна ділянка площею 0,21 га, по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520683800:02:007:0087, а предметом позову - вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо цієї земельної ділянки (про право власності/довірчої власності та про інше речове право), а також те, що забезпечення позову шляхом заборони Релігійній організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці

с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької-Барської єпархії Православної церкви України» вчиняти дії з використанням реєстрації земельної ділянки, у тому числі щодо прийняття до експлуатації та реєстрації нерухомого майна, розташованого на ній, не відповідає змісту порушеного, на думку ОСОБА_1 , права та не є співмірним із заявленими позивачем вимогами в цій справі, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені

у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд є судом права і його повноваження визначені статтями 400, 409 ЦПК України.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України», Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа - Державний реєстратор Абразовська Олена Валеріївна, про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права користування земельною ділянкою, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць