Постанова

від 26.02.2024 по справі 923/77/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 923/77/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Найденко І.А.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин"

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 року

по справі №923/77/22

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Централізовані закупівлі Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин"

про стягнення 1 822 381,20 грн.

(суддя першої інстанції: Волков Р.В., дата та місце ухвалення рішення: 10.10.2023 року, Господарський суд Одеської області),

У січні 2022 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" про стягнення 1 822 381,20 грн, з яких: 1 310 065,20 грн пені та 512 316,00 грн. штрафу, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки продукції за Договором поставки від 22.04.2020 № 53-129-01-19-01856.

Справа розглядалась Господарським судом Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. за правилами загального позовного провадження.

14.02.2022 до Господарського суду Херсонської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод крупних електричних машин», в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 в порядку ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус судді» змінив на Господарський суд Одеської області територіальну підсудність судових справ, які підсудні Господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Господарським судом Херсонської області).

За Актом прийому-передачі евакуйована справа № 923/77/22 була передана Господарському суду Одеської області. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 року справу розподілено судді Волкову Р.В.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 по даній справі позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (101032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, 31; код ЄДРПОУ 26251923) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод крупних електричних машин» (27000, Кіровоградська обл., смт. Добровеличківка, вул. Центральна, буд. 84; код ЄДРПОУ 39968214) про стягнення 1 822 381,20 грн. задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод крупних електричних машин» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 1 310 065,20 грн. пені, 512 316,00 грн. штрафу, 27 335,72 грн. витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем умов Договору в частині виконання обов`язку зі своєчасної поставки товару згідно умов Договору та Специфікації. Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 1 310 065,20 грн. та штрафу у розмірі 512 316,00 грн., суд зазначив про правильність здійснених нарахувань, з урахуванням чого визнав, що позовні вимоги про стягнення 1 310 065,20 грн. пені та 512 316,00 грн. штрафу визнаються судом обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що позивач і відповідач є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики, відтак невиконання або неналежне виконання однією із сторін договірних зобов`язань може завдати істотної шкоди іншій та суперечитиме як законним правам та інтересам відповідної сторони господарських правовідносин, так і вимогам процесуального закону, оскільки не враховує матеріальні інтереси такої сторони. Місцевий господарський суд наголосив, що за укладеним між сторонами Договором поставки відповідач свідомо узяв на себе договірні зобов`язання, всі істотні умови договору між сторонами погоджено, Договір та Специфікація до нього містять підписи позивача та відповідача, які скріплено відтисками печаток сторін.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Завод крупних електричних машин» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1105138,80 грн. пені та 256 158,00 грн. штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, ТОВ «Завод крупних електричних машин» з рішенням суду першої інстанції не погоджується частково, вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення підлягає частковому скасуванню.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано положень ст.613 Цивільного кодексу України, відповідно до яких кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. На переконання заявника з положень Договору та приписів чинного законодавства вбачається, що обов`язковою передумовою для проведення таких випробувань було погодження позивачем програми та методики випробувань.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що якби позивач відразу погодив Програму і методику типових випробувань, а не висував вимог про заміну розрахункового методу підтвердження сейсмостійкості на експериментальний метод, від яких в подальшому сам же і відмовився, то випробування електродвигуна можна було б провести вже в жовтні 2019 року (адже електродвигуни були виготовлені ще у вересні 2019, про що відповідач зазначив у листі №02/523 від 20.09.2019), а не в лютому 2020 року, і таким чином можна було б завершити поставку двигунів у передбачений Договором поставок строк до 31.01.2020. Таким чином, прострочення кредитора (позивача) щодо погодження програми та методики випробувань тривало з 04.10.2019 по 05.02.2020, що становить 123 дні.

На переконання відповідача, згідно положень ч.2 ст. 613 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання відповідача щодо поставки продукції за Договором поставки має бути відстрочене на час прострочення позивача, а саме на 123 дні.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, не врахував положень ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України. Відповідач вказує, що з огляду на обставини, які мають місце у даній справі, зокрема відсутність будь-яких збитків у позивача, добросовісність дій відповідача, окупацію м.Нова Каховка, у зв`язку з якою відповідач втратив доступ до своїх активів та тимчасово позбувся можливості здійснювати основну господарську діяльність, стягнення неустойки в передбаченому Договором поставки розмірі є непропорційним, несправедливим, невиправдано обтяжливим та непосильним тягарем для відповідача, а тому справедливим є зменшення неустойки на 50%, а сам: штрафу з 512316,00 до 256158,00 грн. та пені з 409 852,80 грн. до 204926,40 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №923/77/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №923/77/22.

15.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №923/77/22.

30.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023.

У відзиві позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, справедливим та таким, що прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.

Також ДП «НАЕК «Енергоатом» зазначає, що викладені в апеляційній скарзі обставини не спростовують вини відповідача та не звільняють його від відповідальності за порушення строків постачання продукції за договором, а навпаки доводять наявність факту вини.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 по справі №923/77/22 призначено на: 29.01.2024 року об 11-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду, за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судового засідання №8.

04.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло колопотання від Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Централізовані закупівлі Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про проведення судового засідання по справі №923/77/22, розгляд якої призначено на 29.01.2024 року об 11-00 год. в режимі відеоконференції з Господарським судом міста Києва (01054, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 44-б), а у разі неможливості забезпечити проведення судового засідання у зазначеному суді, провести засідання в режимі відео конференції у Господарському суді Київської області (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри16/108), або Північному апеляційному господарському суді (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1а), або Верховному суді (Касаційний господарський суд) (01016, м.Київ, вул.О.Копиленка,6).

Крім того, 12.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 задоволено заяву Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Централізовані закупівлі Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про проведення судового засідання по справі №923/77/22, розгляд якої призначено на 29.01.2024 року об 11-00 год. в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області.

23.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про заміну сторони правонаступником, в якому позивач повідомив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1420 на підставі Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 06.02.2023 утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать Державі, шляхом перетворення державного підприємства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 заяву Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про заміну сторони правонаступником задоволено, здійснено заміну позивача у справі №923/77/22 з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661; 01032, місто Київ, вул. Назарівська,3), відкладено розгляд справи №923/77/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 на: 26.02.2024 року о 12-00 год.

В судове засіданні 26.02.2024 з`явився представник позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України, відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції на розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

22.04.2019 між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником укладено Договір поставки № 53-129-01-19-01856 (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити електродвигуни 0,4 кВ власного виробництва для потреб ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію (а.с. 16-20).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2020, а в частині оплати за поставлену продукцію до повного розрахунку (п. 10.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено у Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Сума Договору становить 7 318 800,00 грн (п. 3.1. Договору).

За умовами п. 4.2. Договору покупець зобов`язаний оплатити продукцію протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки продукції зазначено у Специфікації. За погодженням з покупцем допускається дострокова поставка продукції та поставка продукції партіями.

Поставка продукції згідно Специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP склад вантажоодержувача згідно Інкотермс 2010, склад вантажоодержувача (Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство»: 55000, Україна, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ). Постачальник не пізніше, ніж за 3 дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури, вартості та кількості одиниць партії продукції, що поставляється (п. 5.2. Договору).

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Належне виконання постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції відповідної якості та кількості підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі продукції (абз. 4 п. 5.8. Договору).

У відповідності з п/п 6.3.2., 6.3.3. п. 6.3. Договору постачальник зобов`язався забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором, та забезпечити відповідність якості продукції, що поставляється, умовам договору.

Згідно з п. 7.2. Договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Додатком № 1 до Договору є Специфікація № 1, згідно з якою сторони погодили строк поставки електродвигунів у кількості 6 шт. на загальну суму 7 318 800,00 грн: з 01.01.2020 по 31.01.2020 (а.с. 21).

Відповідно до видаткової накладної № 414 від 31.07.2020 відповідач поставив позивачу електродвигуни у кількості 3 шт. на суму 3 659 400,00 грн (а.с. 24).

Згідно з видатковою накладною № 405 від 27.07.2020 відповідач поставив позивачу електродвигуни у кількості 3 шт. на суму 3 659 400,00 грн (а.с. 25).

Позивач направив відповідачу претензію № 1777/51 від 11.02.2021, якою вимагав сплатити неустойку на загальну суму 1 822 381,20 грн за порушення строків поставки по Договору (а.с. 26-28).

У відповідь на претензію відповідач направив позивачу листа № 09/86 від 24.03.2021, в якому зауважив, що його вина у порушенні строків поставки продукції відсутня (а.с. 30-32).

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема, із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (ч. 1 ст. 268 ГК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

Статтею 664 Цивільного кодексу унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

Частиною 1, 4 статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено судом вище, у Договорі сторони узгодили, що строк поставки продукції визначається у Специфікації (п. 5.1. Договору), а датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію (п. 5.4. Договору).

Так, відповідно до Специфікації продукція (електродвигуни, на загальну суму 7 318 800,00 грн) мала бути поставлена відповідачем у строк з 01.01.2020 по 31.01.2020, в той час як у відповідності з видатковими накладними поставка частини продукції на суму 3 659 400,00 грн. відбулась 27.07.2020, а іншої частини на таку ж суму 31.07.2020.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушено умови Договору в частині виконання обов`язку зі своєчасної поставки товару згідно умов Договору та Специфікації.

Доводи апеляційної скарги стосовно прострочення поставки з вини позивача судовою колегією не приймаються до уваги з огляду на умови укладеного між сторонами договору. Зазначені обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовують його вини у порушенні строків постачання продукції та не звільняють його від відповідальності передбаченої умовами укладеного Договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України та не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені та штрафу, погоджується з правомірністю та правильностю здійсненого розрахунку пені у розмірі 1 310 065,20 грн. та штрафу у розмірі 512 316,00 грн.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру. Відповідна правова позиція щодо можливості суду зменшити неустойку з власної ініціативи викладена у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №910/3716/21, 30.03.2021 у справі №902/538/18, 28.06.2022 у справі №902/653/21 та 13.07.2022 у справі №925/577/21.

У постанові від 03.11.2020 у справі №927/184/13-г Верховним Судом також зазначено, що розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому варто зазначити, що ст. 551 ЦК України, 233 ГК України, застосовані судом апеляційної інстанції, та положення ГПК України не містять норми, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто, суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Таким чином, з аналізу наявної судової практики слід зробити висновок, що зменшення неустойки можливе у тому числі за ініціативою суду, при цьому не лише судом першої інстанції, а і судом апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №911/867/19 та 25.02.2020 року у справі №904/2542/19).

При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, від 28.06.2022 року у справі №902/653/21).

Так, у п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

Приймаючи до уваги наведене, та те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасного виконання робіт; те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність відповідача, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем пеня та штраф у розмірі 1 310 065,20 грн. та у розмірі 512 316,00 грн. відповідно є занадто великими, не співмірними з обсягом правопорушення відповідача, здійсненого ним у зв`язку із неналежним виконанням своїх господарських зобов`язань, є надмірно обтяжливою для нього у сучасних реаліях.

А тому, у зв`язку із тим, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, колегія суддів, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає, що у даному разі належить зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення пені з 1 310 065,20 грн. та штрафу 512 316,00 грн. на 50%.

При цьому, судова колегія зазначає, що таке зменшення є розумним та оптимальним балансом наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції встановлена часткова невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам даної справи, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 року по справі №923/77/22 підлягає частковому скасуванню, у зв`язку із зменшенням розміру пені та штрафу до 50%.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються у повному обсязі на відповідача як особу, винну у виникненні судового спору.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 року по справі №923/77/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 року по справі №923/77/22 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (101032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, 31; код ЄДРПОУ 26251923) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод крупних електричних машин» (27000, Кіровоградська обл., смт. Добровеличківка, вул. Центральна, буд. 84; код ЄДРПОУ 39968214) про стягнення 1 822 381,20 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод крупних електричних машин» (27000, Кіровоградська обл., смт. Добровеличківка, вул. Центральна, буд. 84; код ЄДРПОУ 39968214) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (101032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, 31; код ЄДРПОУ 26251923) 655 032,6 грн. пені, 256 158,00 грн штрафу, 27 335,72 грн витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.02.2024 року.

Головуючий суддя Н.М. ПринцевськаСудді Г.І. Діброва А.І. Ярош