Ухвала

від 04.03.2024 по справі 913/156/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

04 березня 2024 року м. Харків Справа № 913/156/22

Східний апеляційний господарський суд у складі: суддя Лакіза В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, м. Київ (456 Л/2 від 16.02.2024)

на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 (повний текст рішення складено та підписано 10.04.2023, суддя Фонова О.С.)

за позовом ОСОБА_1 , м. Київ,

до 1. ОСОБА_2 , м. Київ

2. ОСОБА_3 , АДРЕСА_3

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод", м. Лисичанськ Луганської області,

за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос", м. Київ,

про визнання права власності на частку у спільному майні, визнання незаконним рішення загальних зборів, скасування запису про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 (перший відповідач у справі), ОСОБА_3 (другий відповідач у справі) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (третій відповідач у справі), в якому просила:

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143187427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (код ЄДРПОУ 00382987);

- визнати незаконними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (код ЄДРПОУ 00382987), які оформлені протоколом №12 від 08.08.2013;

- скасувати запис №13811050001001642, вчинений 16.08.2013 Державним реєстратором Лисичанської міської ради Луганської області Власенко О.В. про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (код ЄДРПОУ 00382987) та реєстрацію зміни складу засновників Товариства;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143187427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (код ЄДРПОУ 00382987).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.08.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" (вул. Нижній Вал, буд.7-9, м. Київ, 04052, ідентифікаційний код 42322556).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.10.2022 провадження у справі №913/156/22 зупинено до закінчення перегляду в апеляційному порядку Київським апеляційним судом справи №755/1637/21 за позовом ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ "ЛИПСИ", треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович, Лисичанська міська рада Лисичанської області про визнання правочину з передачі частки в статутному капіталі та рішення загальних зборів недійсними, та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 30.11.2022 у справі №755/1637/21:

- задоволено клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Рогового М.В. про закриття провадження у справі;

- рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16.02.2022 скасовано з ухваленням нового судового рішення, закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод", треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович, Управління адміністративних послуг Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, про визнання правочину з передачі частки в статутному капіталі та рішення загальних зборів недійсними;

- роз`яснено позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання ним ухвали про закриття провадження у цій справі - звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

- залишено без задоволення клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" Микитенко О.В. про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 06.03.2023 суд першої інстанції поновив провадження у справі №913/156/22.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 позов задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143187427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (вул. Потапенка, 500, м. Лисичанськ, Луганська область, 93193, код ЄДРПОУ 00382987).

Визнано незаконними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (вул. Потапенка, 500, м. Лисичанськ, Луганська область, 93193, код ЄДРПОУ 00382987), які оформлені протоколом №12 від 08.08.2013.

Ухвалено скасувати запис №13811050001001642, вчинений 16.08.2013 Державним реєстратором Лисичанської міської ради Луганської області Власенко О.В. про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (вул. Потапенка, 500, м. Лисичанськ, Луганська область, 93193, код ЄДРПОУ 00382987) та реєстрацію зміни складу засновників Товариства.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143187427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (вул. Потапенка, 500, м. Лисичанськ, Луганська область, 93193, код ЄДРПОУ 00382987).

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору в сумі 4981,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору в сумі 4981,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (вул. Потапенка, 500, м. Лисичанськ, Луганська область, 93193, код ЄДРПОУ 00382987) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору в сумі 4981,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №913/156/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 залишено без змін.

16.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави та повноваження на звернення з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України апелянт зазначає, що на виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, знаходиться виконавче провадження за НОМЕР_4, відкрите 12.01.2024 на виконання Виконавчого листа №2-2725/2011 від 13.11.2013, виданого для примусового виконання Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 у справі №2-2725/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості у розмірі 45 411 984,35 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.06.2016 у справі №22725/2011 замінено особу стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта банк», а в подальшому з ПАТ «Дельта банк» на ТОВ «ФК «Геліос» (стягувач за виконавчим листом).

Скаржник зазначає, що аналізуючи долучені Стягувачем матеріали попередніх виконавчих проваджень, а також матеріалів судових справ, ініційованих Стягувачем, попередніми виконавцями, Боржником або однією із його дружин, вбачається, що Боржник ухиляється від виконання рішення суду, не виконує вимоги виконавців та вживає заходи із приховання власного майна і майна, яким він володіє спільно з іншими особами шляхом застосування цивільно-правових інструментаріїв з виведення власних активів на інших осіб, у тому числі шляхом визнання (або незаперечення) позовів осіб, на яких виводяться активи Боржника.

Апелянт зазначає, що виконавчий лист у справі №2-2725/2011 перебуває на виконанні понад 10 років, а саме, з 30.12.2013. За 10 років примусового виконання рішення суду, погашено лише 124 788,38 грн.

Апелянт також зазначає, що провадження у справі №913/156/22 зупинялось судом до закінчення перегляду в апеляційному порядку Київським апеляційним судом справи №755/1637/21 та поновлено після прийняття судом ухвали від 30.11.2022, яка в подальшому скасована постановою Верховного Суду від 15.08.2023, а справа №755/1637/21 передана до Київського апеляційного суду для продовження апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Скаржник наголошує, що апеляційна скарга подається в інтересах Боржника (БілогоА.П.), незалежно і саме з урахуванням наявності дефекту волі Боржника до захисту власних майнових активів та дефекту волі на виконання рішення суду у справі №2-2725/2011 та спрямована на захист прав і майнових інтересів Боржника, з метою недопущення незаконного позбавлення ОСОБА_2 майнових активів, за рахунок яких Боржник мав би можливість виконати власні обов`язки за Виконавчим листом по справі №22725/2011.

Заявник апеляційної скарги вважає, що його повноваження та право на звернення з апеляційною скаргою до суду в інтересах інших осіб визначено ч. 3 ст. 4, ч. 3 ст. 41 ГПК України, ч. 4 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження». А як на виконавця судового рішення, законодавцем покладено обов`язок вжиття заходів примусового виконання рішення суду, що закріплені у тому числі в ст. 10 Закону, а саме, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Щодо повноважень виконавців у представництві інтересів боржників у спорах, що стосуються майнових активів боржників, то, як зазначає апелянт, Великою Палатою Верховного Суду здійснено з цього питання однозначний висновок у постанові від 06.10.2020 у справі №2-24/494-2009 та в постанові від 08.06.2022 у справі №2-591/11.

Зважаючи на викладене, заявник апеляційної скарги вважає, що рішенням суду першої інстанції у даній справі вирішено питання про права та обов`язки виконавця виконавчого листа №22725/2011 від 13.11.2013, на якого покладено обов`язок виявлення та вжиття заходів із захисту майна боржника і заходів з його повернення у власність боржника від інших осіб, а також права боржника, якого незаконно позбавлено частини дороговартісного майна (корпоративних прав), за рахунок якого могла бути погашена заборгованість боржника за виконавчим листом.

Одночасно до апеляційної скарги апелянтом надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22.

Посилаючись на подання апеляційної скарги в межах 20-денного строку з дня ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення суду, скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Гненному Д.А. строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, з метою розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024, відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/156/22; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи. Постановлено копію ухвали надіслати апелянту та Господарському суду Луганської області.

27.02.2024 матеріали справи №913/156/22 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та доводи, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судом встановлено наступне.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 про визнання права власності на частку у спільному майні, визнання незаконним рішення загальних зборів, скасування запису про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння за позовом .

З приводу клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення у справі №913/156/22 прийнято Господарським судом Луганської області 30.03.2023, повний текст рішення складено та підписано 10.04.2023. Отже, строк на подання апеляційної скарги в розумінні приписів ст. 256 ГПК України закінчився 01.05.2023 (з урахуванням вихідних днів).

Скаржник, не будучи учасником справи, з апеляційною скаргою звернувся 16.02.2024, подавши відповідне клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

За змістом частин 1 та 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення ( п. 8 ч.1 ст. 129 Конституції України).

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 р. № 11-рп/2007 ).

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.08.2019 у справі № 62/112 зробила висновок, що вирішення питання про те, чи є рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, не залученої до участі у справі на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи є передчасним.

У частині другій статті 261 ГПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

З приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Таким чином, скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 у справі № 32/257-10 звернув увагу на те, що можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

За приписами частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 ГПК України ).

В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що про наявність спору між сторонами у даній справі №913/156/22, а також про наявність оскаржуваного рішення суду приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Гненному Дмитру Анатолійовичу, стало відомо після отримання від ТОВ «ФК «Геліос» інформації і копії документів, набутих в рамках ознайомлення представниками ТОВ «ФК «Геліос» з матеріалами виконавчого провадження №63571975, а також із судовими справами, учасником яких є (або були) Боржник та ТОВ «ФК «Геліос», які долучені до матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4 із клопотанням ТОВ «ФК «Геліос» від 30.01.2024 (копія долучається).

Скаржник зазначає, що серед матеріалів справи №755/1637/21, долучених Стягувачем до матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4, учасниками якої є відповідачі у даній справі, Стягувач та приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович, наявний лист Господарського суду Луганської області від 13.04.2023 (копія долучається), поданий до Верховного Суду у відповідь на запит останнього щодо місцезнаходження справи №755/1637/21. Саме із наданої копії зазначеної відповіді Господарського суду Луганської області апелянту стало відомо про наявність справи №913/156/22 та про короткий зміст рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22.

Не будучи учасником ні справи №755/1637/21, ні даної справи №913/156/22, зі змістом повного оскаржуваного рішення у даній справі, зазначає заявник, він ознайомився 31.01.2024 з Єдиного державного реєстру судових рішень, під час аналізу отриманих матеріалів, долучених до клопотання ТОВ «ФК «Геліос» від 30.01.2024.

Посилаючись на те, що апеляційну скаргу подано в межах 20-денного строку з дня ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення суду, скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Гненному Д.А. строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22.

Суд враховує, що виконавче провадження НОМЕР_4 відкрито приватним виконавцем 12.01.2024 та як зазначає скаржник, зі змістом повного оскаржуваного рішення він ознайомився 31.01.2024 з Єдиного державного реєстру судових рішень, під час аналізу отриманих від стягувача матеріалів, долучених до клопотання ТОВ «ФК «Геліос» від 30.01.2024. Отже, строк на ознайомлення із оскаржуваним судовим рішенням апелянт пов`язує з посиланням на дату отримання 30.01.2024 клопотання стягувача з доданими до нього документами.

Дослідивши документи, надані до апеляційної скарги на підтвердження наведених в клопотанні доводів, суд зазначає, що п. 4 додатків до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом зазначено копію клопотання ТОВ «ФК «Геліос» від 30.01.2024 про долучення копій документів до матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4, в ході вивчення яких, за твердженням апелянта, приватному виконавцю стало відомо про факт існування оскаржуваного рішення.

До заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом надано копії наступних документів: рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22, лист приватного виконавця Гненний Д.А. від 12.01.2024 на адресу боржника та стягувача про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2024, постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2024 НОМЕР_4, опис вкладення про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника ОСОБА_2 , реєстр поштових відправлень (нечитаєма копія), лист Господарського суду Луганської області від 13.04.2023 №01-05/141/2023 з додатками про його направлення до Верховного Суду, а також клопотання ТОВ «ФК «Геліос» від 01.02.2024 про долучення до матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4 інформації про актуальні банківські реквізити стягувача (із зазначенням вхідного номеру приватного виконавця - №369 від 01.02.2024 на клопотанні).

Разом з цим, копії клопотання ТОВ «ФК «Геліос» від 30.01.2024 про долучення копій документів до матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4 (п.4 додатку до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження), апелянтом до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження не надано, що не підтверджує доводи заявника про отримання приватним виконавцем лише 30.01.2024 клопотання ТОВ «ФК «Геліос» з долученими документами, за результатом ознайомлення з якими, приватний виконавець 31.01.2024 ознайомився з оскаржуваним рішенням та, в подальшому, протягом 20-денного строку подав апеляційну скаргу.

За змістом наданого ТОВ «ФК «Геліос» клопотання від 01.02.2024 вбачається, що стягувач просив про долучення до матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4 інформації про актуальні банківські реквізити стягувача. Інших доказів про надання та отримання від стягувача клопотання від 30.01.2024 з доданими документами, в тому числі, оскаржуваного рішенням, апелянтом не надано.

Зважаючи на вищезазначене, доводи скаржника про можливість ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення суду лише 31.01.2024 з Єдиного державного реєстру судових рішень не підтверджені належними доказами. Зважаючи на відкриття виконавчого провадження 12.01.2024, апелянт не підтвердив належними доказами неможливість подання апеляційної скарги до 16.02.2024.

Отже, посилання приватного виконавця на ознайомлення із оскаржуваним судовим рішенням 31.01.2024 не свідчить про доведеність апелянтом обставин, які покладено в обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, відлік якого апелянт пов`язує із часом ознайомлення із оскаржуваним судовим рішенням. Ні з апеляційної скарги, ні з заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та додатків до них неможливо встановити, коли саме скаржнику стало відомо про наявність оскаржуваного рішення.

Таким чином, наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, скаржник має навести інші підстави, що унеможливили подання апеляційної скарги впродовж 20-денного строку з дня відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4. Відсутність доказів, що підтверджують, коли саме скаржник ознайомився із оскаржуваним рішенням, не свідчить про доведеність апелянтом обставин, що обумовили пропуск процесуального строку.

Згідно з ч.3, 4 ст.260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Отже, з метою усунення зазначеного недоліку заявник має навести інші підстави щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з урахуванням вищенаведених обставин та надати на їх підтвердження належні докази.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Апелянтом до апеляційної скарги надано платіжну інструкцію №490 від 16.02.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 22414,50 грн.

Як зазначає апелянт, позивачем у даній справі за подання позову сплачено 14 943,00 грн. Тому, 22 414,50 грн судового збору розраховано ним як 150% від суми судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розумінні п.п. 4 п. 2 ч. 2 Закону України «Про судовий збір».

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначені розміри ставок судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на судові рішення.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" з 1 січня 2022 року розмір прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений у розмірі 2 481,00 гривні.

Отже, мінімальний розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у 2022 році, в якому був поданий позов у цій справі, становив 2 481,00 грн, а максимальний - 868 350,00 грн.

Предметом позову у цій справі є вимоги про:

- визнання права власності на частку в розмірі 49,9996% номінальною вартістю 143 187 427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (код ЄДРПОУ 00382987);

- визнання незаконними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод", оформлені протоколом №12 від 08 серпня 2013 року;

- скасування запису №13811050001001642, вчиненого 16 серпня 2013 року Державним реєстратором Лисичанської міської ради Луганської області Власенко О. В. про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" та реєстрацію зміни складу засновників Товариства;

- витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 частки розміром 49,9996% номінальною вартістю 143 187 427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод".

Стаття 162 ГПК України містить положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Отже, судовий збір за подання позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Таким чином, за подання до господарського суду першої інстанції позовної заяви, за якою було відкрите провадження у цій справі, судовий збір підлягав сплаті у розмірі 873 312,00 грн, з яких:

- 868 350,00 грн - судовий збір за подання позову майнового характеру (про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства номінальною вартість 143 187 427,25 грн та витребування цієї частки з незаконного володіння) - максимально гранична сума судового збору;

- 4 962,00 грн - судовий збір за подання двох позовних вимог немайнового характеру.

Господарський суд Луганської області рішенням від 30.03.2023 у цій справі, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023, позов задовольнив повністю та визнав за ОСОБА_1 право власності на частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143 187 427,25 грн у статутному капіталі ТОВ "Лисичанський пивоварний завод"; визнав незаконними рішення загальних зборів ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", оформлені протоколом № 12 від 08.08.2013; скасував запис №13811050001001642, вчинений 16.08.2013 Державним реєстратором Лисичанської міської ради Луганської області Власенко О. В. про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" та реєстрацію зміни складу засновників Товариства; витребував з незаконного володіння ОСОБА_3 частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143 187 427,25 грн у статутному капіталі ТОВ "Лисичанський пивоварний завод".

За змістом п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання приватним виконавцем апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 до сплати підлягає судовий збір у розмірі 1 047 974,40 грн, виходячи з такого розрахунку:

873 312,00 грн х 150% х 0,8 де

- 873 312,00 грн - ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позовної заяви до господарського суду першої інстанції у цій справі;

- 150% - розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, встановлений п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

- 0,8 - понижуючий коефіцієнт за подання апеляційної скарги в електронній формі відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Аналогічний підхід до розрахунку судового збору у даній справі застосовано Верховним Судом в ухвалі від 03.08.2024, якою залишено без руху касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія «Геліос» на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №913/156/22.

Зважаючи на здійснення часткової оплати судового збору у розмірі 22414,50 грн, апелянт має здійснити доплату судового збору у розмірі 1 025 560,00 грн.

Оскільки в порушення п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі за подання апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Зважаючи на викладене, апелянт має усунути недоліки апеляційної скарги шляхом доплати судового збору у розмірі 1 025 560,00 грн, докази сплати надати суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 залишити без руху.

2. Встановити апелянту 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду:

- клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надання на їх підтвердження належних доказів;

- доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 025 560,00 грн.

3. Роз`яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя В.В. Лакіза