Ухвала

від 30.04.2024 по справі 913/156/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/156/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенця В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Лакіза В.В., Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.,

від 25.03.2024

у справі за позовом ОСОБА_1 ,

до: 1.) ОСОБА_2 ;

2.) ОСОБА_3 ;

3.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" ,

про визнання права власності на частку у спільному майні, визнання незаконним рішення загальних зборів, скасування запису про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 (суддя Фонова О.С.): позов задоволено повністю; визнано за ОСОБА_1 право власності на частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143 187 427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод"; визнано незаконними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод", які оформлені протоколом №12 від 08.08.2013; ухвалено скасувати запис №13811050001001642, вчинений 16.08.2013 Державним реєстратором Лисичанської міської ради Луганської області Власенко О.В. про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" та реєстрацію зміни складу засновників Товариства; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143 187 427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод"; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 4 981 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 4 981 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 4 981 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №913/156/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 залишено без змін.

16.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №913/156/22: апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 залишено без руху; встановлено апелянту 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду:

- клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надання на їх підтвердження належних доказів;

- доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 025 560,00 грн;

- роз`яснено апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи рішення про залишення без руху апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- оскаржуване рішення у справі №913/156/22 прийнято Господарським судом Луганської області 30.03.2023, повний текст рішення складено та підписано 10.04.2023. Отже, строк на подання апеляційної скарги в розумінні приписів статті 256 Господарського процесуального кодексу України закінчився 01.05.2023 (з урахуванням вихідних днів);

- скаржник, не будучи учасником справи, з апеляційною скаргою звернувся 16.02.2024. Разом з цим, апелянтом не надано доказів, що підтверджують доводи про отримання від стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" клопотання від 30.01.2024 разом із доданими до нього документами, за результатом ознайомлення з якими, як зазначав скаржник, приватний виконавець 31.01.2024 ознайомився з оскаржуваним рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень та, в подальшому, протягом 20-денного строку подав апеляційну скаргу;

- заявником не виконано вимоги пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі.

- зважаючи на предмет позовних вимог у справі (одна позовна вимога майнового характеру про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства номінальною вартість 143 187 427,25 грн та витребування цієї частки з незаконного володіння, а також дві вимоги немайнового характеру), суд дійшов висновку, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги становить 1 025 560,00 грн (з урахуванням часткової його сплати апелянтом у розмірі 22 414,50 грн та застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 за подання апеляційної скарги через "Електронний суд").

15.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від апелянта до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків, допущених при формуванні та поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2024. У якій апелянт повідомив суд, що під час формування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ним помилково долучено інше клопотання стягувача. Тому, в якості усунення недоліків апеляційної скарги скаржником надано копію клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" від 30.01.2024 про долучення копій документів до матеріалів виконавчого провадження №73823878 (вх. номер приватного виконавця №329 від 30.01.2024 на клопотанні стягувача), строк отримання яких апелянт пов`язував із строком подання апеляційної скарги.

Втім, доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому в ухвалі суду від 04.03.2024, апелянтом до заяви від 15.03.2024 не додав. Отже, вимоги ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 щодо усунення недоліків апеляційної скарги в частині необхідності доплати судового збору, у встановлений судом десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, скаржником виконані не були.

Апелянт зазначив, що при поданні позовної заяви у даній справі №913/156/22 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14 943,00 грн, з яких 7 443,00 грн - судовий збір за три вимоги немайнового характеру; 7 500,00 грн - за вимогу майнового характеру. Визначаючи ціну позову, для визначення розміру власної майнової вимоги позивач застосувала ціну, визначену сторонами Договору купівлі-продажу (відступлення) вкладу (частки) в статутному капіталі ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" від 12.03.2013, за яким ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_4 частку у статутному капіталі ТОВ "Лисичанський пивоварний завод»"у розмірі 99,9996% за ціною у розмірі 1 000 000,00 грн. Ціна позову не ставилась під сумнів учасниками справи та судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи.

На думку апелянта, позивачем наведено достатньо обґрунтоване пояснення неможливості визначення справжньої ціни її майнової вимоги та дійсної вартості статутного капіталу Товариства, з огляду на те, що майновий комплекс Товариства починаючи з літа 2022 року знаходиться на тимчасово окупованій території України в місті Лисичанськ; 02.03.2022 майновий комплекс Товариства зазнав прямого ракетного влучання та, вочевидь, вже тоді зазнав значних пошкоджень. З огляду на те, що майновий комплекс знаходиться в повністю окупованій території України, на якій ведуться активні бойові дії, вважає що реальна вартість статутного капіталу Товариства на сьогодні може становити навіть значно меншу вартість, ніж застосована позивачем при поданні позовної заяви. Посилаючись на наведені обставини, апелянт зазначав про неможливість визначити реальну вартість частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод", зважаючи на очевидність повного руйнування його майнового комплексу, а відтак, повне знецінення його чистих активів, які і є маркером визначення вартості частки у статутному капіталі Товариства. Також вважає, що застосування у даній справі критерія розрахунку, визначеного позивачем, є найбільш обґрунтованим.

Також апелянт стверджував, що вимога суду про необхідність сплати судового збору у розмірі, що у 75 разів перевищує сплачений позивачем судовий збір при поданні позову у даній справі, фактично позбавляє апелянта права на доступ до правосуддя на засадах рівності учасників спору та на засадах пропорційного визначення розміру судового збору, з урахуванням дійсної вартості майна (при умові повної руйнації єдиного майнового комплексу Товариства), з визначення вартості якого підлягає формуванню ціна позову.

Визначений апеляційним судом судовий збір також не відповідає обставинам справи, дійсній вартості частки у статутному капіталі ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" та є надмірним, неспівмірним, непропорційним розміром судових витрат, які апелянт не повинен зазнавати, зважаючи на принципи співмірності, пропорційності та рівності учасників спору, закріплені на рівні національного законодавства та практикою ЄСПЛ.

З огляду на зазначене, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів, які б надали можливість встановити дійсну ринкову вартість частки у статутному капіталі Товариства на сьогодні, а також з огляду на наявність переконливих публічно освітлених доказів знищення майнового комплексу Товариства ще на початкуповномасштабного вторгнення РФ в Україну, скаржник вважає, що правильним клопотати перед судом апеляційної інстанції визнати сплачений приватним виконавцем судовий збір належним виконанням даного обов`язку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024: повернуто апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 заявнику.

Приймаючи оскаржувану ухвалу Східний апеляційний господарський суд виходив з такого:

- Верховним Судом у даній справі №913/156/22 за наслідком розгляду матеріалів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 постановлено ухвалу від 03.08.2023, якою Суд залишив без руху касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №913/156/22, в тому числі, і з підстав несплати Товариством судового збору за подання касаційної скарги на вказані судові рішення у встановлених законом порядку і розмірі, а саме, у розмірі 1 746 624,00 грн;

- під час постановлення ухвали від 04.03.2024 про залишення апеляційної скарги без руху, судом апеляційної інстанції враховано застосований Верховним Судом підхід до розрахунку судового збору у даній справі з урахуванням характеру позовних вимог як майнового, так і немайнового характеру та визначено розмір судового збору саме з урахуванням висновків Верховного Суду, про що також повідомлено апелянту в ухвалі від 04.03.2024;

- за таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування іншого підходу для розрахунку судового збору за подання приватним виконавцем апеляційної скарги у даній справі, ніж визначений Верховним Судом як судом вищої інстанції у спірних правовідносинах даної справи;

- відповідно до частини четвертої статті 174, частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, у разі не усунення недоліків у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із апеляційною скаргою;

- станом на 18.03.2024 (кінцевий десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання ухвали суду від 04.03.2024), апелянтом не надано доказів усунення недоліків апеляційної скарги в повному обсязі та не надано доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому ухвалою від 04.03.2024. Отже, вимоги ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 заявником в повному обсязі не виконано;

- враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

12.04.2024 приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №913/156/22 в якій просило скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, а справу № 913/156/22 передати до Східного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного провадження.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Студенець В.І.)

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції:

- постановленням оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції грубо порушено норми статті 163 Господарського процесуального кодексу України та частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" та проігноровано правову позицію Верховного Суду щодо порядку застосування даних норм процесуального права;

- враховуючи очевидну неможливість визначити реальну вартість частки у статутному капіталі, зважаючи на очевидність повного руйнування майнового комплексу, а відтак повне знецінення його чистих активів, які і є маркером визначення вартості частки у статутному капіталі, застосування у даній справі критерія розрахунку визначеного позивачем при поданні позовної заяви (застосувала ціну визначену сторонами договору купівлі-продажу (відступлення) вкладу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" від 12.03.2013, за яким ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_4 частку у статутному капіталі у розмірі 99, 9996% за ціною у розмірі 1 000 000 грн.) є єдино доступним та найбільш обґрунтованим. Крім того, ціна позову не була спростована та навіть не ставилася під сумнів учасниками справи, не піддавалася сумніву судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 04.05.2023 про відкриття апеляційного провадження та ухваленні постанови від 07.06.2023;

- судом апеляційної інстанції порушено норми статей 55, 129 Конституції України, статей 2, 7, 9, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 2,7, 13 та 15 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначені розміри ставок судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на судові рішення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов у цій справі було подано у 2022 році.

За змістом статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" з 1 січня 2022 року розмір прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений у розмірі 2 481,00 гривні.

Отже, мінімальний розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у 2022 році, в якому був поданий позов у цій справі, становив 2 481,00 грн, а максимальний - 868 350,00 грн.

Предметом позову у цій справі є вимоги про:

- визнання права власності на частку в розмірі 49,9996% номінальною вартістю 143 187 427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод";

- визнання незаконними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод", оформлені протоколом №12 від 08 серпня 2013 року;

- скасування запису №13811050001001642, вчиненого 16 серпня 2013 року Державним реєстратором Лисичанської міської ради Луганської області Власенко О. В. про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" та реєстрацію зміни складу засновників Товариства;

- витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 частки розміром 49,9996% номінальною вартістю 143 187 427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод".

Відповідно до статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Отже, судовий збір за подання позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Таким чином, за подання до господарського суду першої інстанції позовної заяви, за якою було відкрите провадження у цій справі, судовий збір підлягав сплаті у розмірі 873 312,00 грн, з яких:

- 868 350,00 грн - судовий збір за подання позову майнового характеру (про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства номінальною вартість 143 187 427,25 грн та витребування цієї частки з незаконного володіння) - максимально гранична сума судового збору;

- 4 962,00 грн - судовий збір за подання двох позовних вимог немайнового характеру.

Господарський суд Луганської області рішенням від 30.03.2023 у цій справі, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023, позов задовольнив повністю та визнав за ОСОБА_1 право власності на частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143 187 427,25 грн у статутному капіталі ТОВ "Лисичанський пивоварний завод"; визнав незаконними рішення загальних зборів ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", оформлені протоколом № 12 від 08.08.2013; скасував запис №13811050001001642, вчинений 16.08.2013 Державним реєстратором Лисичанської міської ради Луганської області Власенко О. В. про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" та реєстрацію зміни складу засновників Товариства; витребував з незаконного володіння ОСОБА_3 частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143 187 427,25 грн у статутному капіталі ТОВ "Лисичанський пивоварний завод".

За змістом підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання приватним виконавцем апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 до сплати підлягав судовий збір у розмірі 1 047 974,40 грн, виходячи з такого розрахунку:

873 312,00 грн х 150% х 0,8 де:

- 873 312,00 грн - ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позовної заяви до господарського суду першої інстанції у цій справі;

- 150% - розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, встановлений підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір";

- 0,8 - понижуючий коефіцієнт за подання апеляційної скарги в електронній формі відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянтом до апеляційної скарги надано платіжну інструкцію №490 від 16.02.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 22 414,50 грн.

Зважаючи на здійснення часткової оплати судового збору у розмірі 22 414,50 грн, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що апелянт мав здійснити доплату судового збору у розмірі 1 025 560,00 грн.

Проте, оскільки в порушення пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі за подання апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою від 04.03.2024 апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 залишив без руху.

Відповідно до частини четвертої статті 174, частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, у разі не усунення недоліків у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із апеляційною скаргою.

Встановивши, що станом на 18.03.2024 (кінцевий десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024), апелянтом не надано доказів усунення недоліків апеляційної скарги в повному обсязі та не надано доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому ухвалою від 04.03.2024, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що апелянтом вимоги ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 в повному обсязі не виконано та ухвалою від 25.03.2024 повернув апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 заявнику.

Тобто суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 у даній справі з дотриманням зазначених процесуальних норм чинного законодавства викладених у частині четвертій статті 174 та частині другій статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали від 25.03.2024 про повернення апеляційної скарги приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 у справі №913/156/22 у даній справі.

Отже, правильне застосування Східним апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України під час прийняття оскаржуваної ухвали від 25.03.2024 у цій справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у цій справі на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 913/156/22 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Баранець

Судді О. А. Кролевець

В. І. Студенець