Ухвала

від 21.11.2024 по справі 913/156/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 913/156/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про відмову від позову

у справі за позовом ОСОБА_1

до: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"

про визнання права власності на частку у спільному майні, визнання незаконним рішення загальних зборів, скасування запису про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 ,

від відповідача-1: Базалюк О.Ю. ,

від відповідача-2: не з`явилися,

від відповідача-3: не з`явилися,

від третьої особи: Микитенко О.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» з вимогами:

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143187427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» (код ЄДРПОУ 00382987);

- визнати незаконними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» (код ЄДРПОУ 00382987), які оформлені протоколом №12 від 08.08.2013;

- скасувати запис №13811050001001642, вчинений 16.08.2013 Державним реєстратором Лисичанської міської ради Луганської області Власенко О.В. про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» (код ЄДРПОУ 00382987) та реєстрацію зміни складу засновників Товариства;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143187427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» (код ЄДРПОУ 00382987).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила про те, що:

- відчуження у будь-який спосіб спільного майна подружжя порушує права та законні інтереси одного з них, оскільки майно, придбане у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя, а тому будь-яке відчуження майна без згоди другого з подружжя, є незаконним та грубо порушує вимоги чинного законодавства. Оскільки перший відповідач не маючи права на відчуження частки у статутному капіталі ТОВ " Лисичанський пивоварний завод" без її згоди, все ж таки це зробив, чим порушив її право власності на 1/2 частину відповідної частки, позивачка має право на судовий захист своєї власності. Тому вважає належним способом захисту вимогу про визнання за ОСОБА_1 права власності на частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143187427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод";

- загальні збори ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" не були скликані у встановлений законом спосіб та порядок, про їх проведення ніхто не повідомлявся, а тому загальні збори ТОВ " Лисичанський пивоварний завод", що були проведені 08.08.2013 та всі прийняті на цих зборах рішення є незаконними, оскільки стосувалися майна, яким перший відповідач не мав права розпоряджатися самостійно, тому належним способом захисту є вимога про визнання незаконними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (код ЄДРПОУ 00382987), які оформлені протоколом №12 від 08.08.2013;

- внесення змін до статутних документів ТОВ " Лисичанський пивоварний завод" та зміна складу його засновників були проведені незаконно, державний реєстратор не мав законних прав для проведення відповідних реєстраційних дій на внесення до ЄДРПОУ відповідного запису, тому належним способом захисту буде похідна від вищевказаної вимога про скасування запису №13811050001001642, вчиненого 16.08.2013 державним реєстратором Лисичанської міської ради Луганської області Власенком О.В. про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (код ЄДРПОУ 00382987) та реєстрацію зміни складу засновників Товариства;

- позивачка вважає, що вона як власник, має право витребувати своє майно від другої відповідачки, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а тому належним способом захисту буде вимога про витребування з незаконного володіння другої відповідачки частини частки у статутному капіталі ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", що була придбана першим відповідачем за час шлюбу.

Господарський суд Луганської області рішенням від 30.03.2023 у справі № 913/156/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023, позов задовольнив повністю.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143187427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод». Визнав незаконними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод», які оформлені протоколом №12 від 08.08.2013. Скасував запис №13811050001001642, вчинений 16.08.2013 Державним реєстратором Лисичанської міської ради Луганської області Власенко О.В. про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» та реєстрацію зміни складу засновників Товариства. Витребував з незаконного володіння ОСОБА_3 частку, розміром 49,9996% номінальною вартістю 143187427,25 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод». Стягнув з ОСОБА_2 , з ОСОБА_3 та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі по 4981,00 грн з кожного.

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023, у якій просив їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Верховний Суд ухвалою від 19.09.2024 поновив ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 913/156/22, відкрив касаційне провадження за його касаційною скаргою та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.10.2024.

Ухвалою від 17.10.2024 у справі оголошено перерву на 07.11.2024, а також ухвалою від 07.11.2024 у розгляді справи № 913/156/22 оголошено перерву на 21.11.2024.

20.11.2024 позивачка ОСОБА_1 безпосередньо до Верховного Суду подала заяву про відмову від позову в порядку статей 191, 307 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 307 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі (частина 2 статті 307 ГПК України).

Відповідно до статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Розглянувши подану позивачкою заяву про відмову від позову, Верховний Суд встановив, що її підписано безпосередньо ОСОБА_1 .

У своїй заяві позивачка зазначила, що ознайомлена з правовими наслідками прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, передбаченими частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими повторне звернення до суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Оскільки заява про відмову від позову підписана безпосередньо позивачкою, зважаючи на те, що відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви позивачки про відмову від позову у цій справі.

У зв`язку із задоволенням заяви про відмову від позову, Верховний Суд визнає нечинними судові рішення та закриває провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Аналогічні положення закріплені у частині 2 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що скаржник (відповідач) в силу пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим при поданні касаційної скарги до Верховного Суду у справі № 913/156/22 ним судовий збір не сплачувався, відшкодування судового збору в порядку частини 2 статті 130 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

Керуючись статтями 191, 231, 234, 235, 307 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову у справі № 913/156/22 задовольнити.

2. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову у справі № 913/156/22.

3. Визнати нечинними рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 913/156/22.

4. Провадження у справі №913/156/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй