Постанова

від 22.02.2024 по справі 921/574/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р. Справа №921/574/20(921/420/22)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Гулик Н.

За участю представників сторін від:

відповідача Борова Л.В. в порядку самопредставництва (в режимі ВКЗ);

третьої особи - Смирнова К.М. (в режимі ВКЗ);

ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" - Маркєлов В.В. в порядку самопредставництва (в режимі ВКЗ);

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від

02.10.2023 (вх.ЗАГС №01-05/3093/23 від 04.10.2023)

на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 28.08.2023, повний текст-12.09.2023 (суддя Гевко В.Л.)

у справі№921/574/20(921/420/22)

за позовом: ОСОБА_1 , м. Почаїв

до відповідача:Дочірнього підприємства Тернопільський

облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Тернопіль

третя особа, яка заявляє

самостійні вимоги на предмет

спору на стороні відповідача:Державне агентство відновлення та розвитку

інфраструктури України, м.Київ

провизнання права власності на нерухоме майно за

набувальною давністю

в межах справи:№ 921/574/20

про банкрутствоДочірнього підприємства Тернопільський

облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Тернопіль

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

08.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - ДП "Тернопільський облавтодор" АТ ДАК "Автомобільні дороги України" про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 13.09.2022 відкрито провадження у цій справі в межах справи №921/574/20 про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" АТ ДАК "Автомобільні дороги України".

Водночас ухвалою від 13.09.2022 закрито провадження у справі №921/574/20 про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ АК "Автомобільні дороги України".

Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані тим, що позивач є працівником Філії «Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця» ДП "Тернопільський облавтодор" більше 40 років. З 1986 року він разом із сім`єю проживає у приміщенні дистанції (надалі -будинок, нерухоме майно), який знаходиться на балансі Філії «Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця» ДП "Тернопільський облавтодор". Вказаний будинок та господарські споруди позивач утримує за власні кошти, сплачує усі комунальні платежі з 1986 року. У зв`язку із необхідністю проведення капітального ремонту, необхідно отримати для цього право власності на вказане житло. Вважає, що таке право може отримати за набувальною давністю, оскільки він набув таке майно правомірно продовжує відкрито і безперервно володіти ним більше десяти років. Враховуючи положення ст. 344 Цивільного кодексу України, просить визнати за ним право власності на нерухоме майно (лінійна дистанція обладнана під житловий будинок) загальною площею 71,5 кв. м., житловою площею 38,3 кв. м., допоміжною 33,2 кв. м., позначено на плані літерою "Аl", прибудова літ «а», сходи літ. «сх», погріб літ. «Б», господарська будівля літ. «В», ворота з хвірткою №1, огорожа №2, огорожа №3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Господарський суд Тернопільської області рішенням від 28.08.2023 у справі №921/574/20(921/420/22) в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач знав, що вказане майно знаходиться у власності ДП "Тернопільський облавтодор" АТ ДАК "Автомобільні дороги України" та перебуває на балансі Філії «Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця» ДП "Тернопільський облавтодор", а отже, знав, що заволодів чужою річчю. Відтак ОСОБА_1 не може вважатися добросовісним набувачем в розумінні ст. 344 ЦК України. Спірний будинок був наданий позивачу як службове приміщення, яким він користується будучи працівником, а тому у вказаній справі відсутні безтитульність та безперервність володіння майном, як обов`язкові елементи набуття права власності за набувальною давністю.

Також суд вказав на те, що спірне майно належить до нежитлового фонду, а докази переведення такого у житловий фонд в матеріалах справи відсутні, як і акти відповідних органів про придатність спірного приміщення до проживання.

Окрім цього, порядок відчуження спірного майна регламентовано Положенням про порядок відчуження шляхом продажу майна АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та його дочірніх підприємств, який передбачає продаж такого на конкурентних засадах із обов`язковим наданням погодження Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про визнання права власності за набувальною давністю задовольнити. На думку скаржника, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на обставини, аналогічні тим, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України і АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» подали близькі за змістом письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просять відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін. Покликаються на обізнаність позивача про те, що він володіє чужим майном. Відсутній критерій «безтитульність», адже позивач володіє спірним майном через наявність трудових відносин із балансоутримувачем майна. Таким чином, відсутність добросовісності набуття спірного майна та його безтитульності виключає набувальну давність. Крім того, зазначають про наявність чітко визначеного порядку відчуження спірного майна, який у цій справі дотримано не було.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції заяву про залучення до участі у справі розпорядника майна ДП "Тернопільський облавтодор" АТ ДАК "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича, яке обґрунтоване сутнісним впливом результатів розгляду цієї справи на справу про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" АТ ДАК "Автомобільні дороги України" та можливістю виконання розпорядником його повноважень. Крім того, у вказаному клопотанні просить передати розгляд цієї справи на розгляд Господарського суду Тернопільської області в межах справи №921/534/23 про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" АТ ДАК "Автомобільні дороги України".

Розглянувши подану заяву, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частиною 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Відповідно до ч.1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 08.09.2023 відкрив провадження у новій справі № 921/534/23 про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено судом 28.08.2023, тобто до відкриття провадження у справі № 921/534/23.

Враховуючи те, що станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду провадження у справі про банкрутство ще відкрите не було, відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд суду в межах справи № 921/534/23, оскільки в силу ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення суду з урахуванням тих обставин, які існували на момент прийняття рішення.

З огляду на вказане, відсутні підстави для залучення до участі у справі розпорядника майна ДП "Тернопільський облавтодор" АТ ДАК "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Бриксу А.О.

11.12.2023 в системі «Електронний суд» відповідач - ДП "Тернопільський облавтодор" АТ ДАК "Автомобільні дороги України" подав відзив на апеляційну скаргу.

Судом встановлено, що вказаний відзив подано поза межами строку, встановленого судом на подання відзивів на апеляційну скаргу, який тривав до 20.11.2023. При цьому, відповідачем не заявлено клопотання про поновлення строку на його подання.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення поданого відзиву відповідача без розгляду.

22.02.2024 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли участь представники відповідача, третьої особи та АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», які заперечили вимоги апеляційного скарги. Просили в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився, водночас подав клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання обґрунтоване зайнятістю представника апелянта у слідчих діях на проведенні судової психолого - психіатричної експертизи підозрюваного у кримінальному провадженні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з аналізу положень ст. 202 ГПК України вбачається, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для чого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаного вище клопотання, оскільки наявних матеріалів справи є достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення у цій справі.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом, предметом спору є визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно (лінійна дистанція обладнана під житловий будинок) загальною площею 71,5 кв. м., житловою площею 38,3 кв. м., допоміжною 33,2 кв. м., позначено на плані літерою "А1", прибудова літ «а», сходи літ. «сх», погріб літ. «Б», господарська будівля літ. «В», ворота з хвірткою №1, огорожа №2, огорожа №3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач - ОСОБА_1 працює у Філії «Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця» ДП "Тернопільський облавтодор". Загалом загальний та безперервний стаж позивача в дорожній службі становить більше 40 років, а саме:

- з лютого 1982 р. по жовтень 2000 р. - шляховий майстер Кременецького районного шляхового ремонтно - будівельного управління;

- з жовтня 2000 р. по травень 2002 р. - шляховий майстер Кременецького районного дорожнього підприємства;

- з травня 2002 р. по вересень 2005 р. - шляховий майстер філії «Кременецький райавтодор»;

- з квітня 2011 р. по червень 2013 р. - шляховий майстер філії Кременецька «ДЕД»;

- з червня 2013 р. по серпень 2014 р. - виконавець робіт філії Кременецька ДЕД»;

- з серпня 2014 р. по цей час - шляховий майстер філії «Кременецька ДЕД».

Зазначені обставини підтверджуються витягом із наказу Кременецького районного ШРБУ №8-к від 08.02.1982 року, записами у трудовій книжці та характеристикою із місця роботи.

Позивач є багатодітним батьком і разом із своєю сім`єю проживає з 1986 року у приміщенні дистанції (надалі будинок/нерухоме майно) за вказаною вище адресою, що підтверджується довідкою про склад сім`ї Почаївського комбінату комунальних підприємств №834 від 18.08.2022.

Позивач утримує цей будинок та господарські споруди за власні кошти, сплачує усі комунальні платежі з 1986 року, що підтверджується довідкою Почаївського комбінату комунальних підприємств (код ЄДРСПОУ- 03353816) №821 від 16.08.202, довідкою філії «Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця» ДП "Тернопільський облавтодор" №29 від 17.08.2022, актом обстеження про факт проживання Почаївської міської ради від 23.08.2022 та особовим рахунком на оплату електроенергії.

Водночас спірне приміщення знаходиться на балансі Філії «Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця» ДП "Тернопільський облавтодор". Залишкова балансова вартість цього нерухомого майна станом на 2022 рік становить 83 865,00 грн, у тому числі: дистанція в м. Почаїв - 66 910,00 грн та підсобне приміщення в м. Почаїв - 16 955,00 грн. Вказане підтверджується довідкою Філії "Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Тернопільський облавтодор" №27 від 17.08.2022.

Як було зазначено вище, позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовуває тим, що він є добросовісним набувачем спірного майна, продовжує відкрито та безперервно ним володіти більше десяти років, а тому просить визнати за ним право власності на вказане майно за набувальною давністю.

Вказані доводи суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Таким чином, при вирішенні питання щодо можливості визнання права власності на майно за набувальною давністю обов`язковою є наявність сукупності наступних критеріїв, відсутність хоча б одного із яких виключає задоволення позову у аналогічних правовідносинах:

1)добросовісність володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

2)безтитульність це фактичне володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності;

3)відкритість володіння вважається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні;

4)безперервність це володіння протягом всього строку набувальної давності, якщо таке не переривалося.

При цьому, однією з обов`язкових умов набуття права власності за набувальною давністю є наявність у спірного майна правового режиму нерухомої речі, тобто об`єкта нерухомості, який прийнято в експлуатацію (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі №910/17274/17).

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 344 ЦК України.

Отже, встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення судового рішення (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №924/925/17 та від 22.05.2018 у справі №922/1574/17).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» створено на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 № 1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України», відповідно до постанови КМУ від 28.02.2002 № 221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"», якою встановлено, що засновником Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України.

Компанія є юридичною особою з дати її державної реєстрації (п. 4.1 Статуту) Статутом Компанії (п.п. 6.1, 6.2) визначено, що Компанія є правонаступником майнових прав та інших активів державних дорожніх підприємств, майно яких передано до статутного капіталу Компанії.

Статут відповідача, затверджений Головою Державного агентства автомобільних доріг України 29.11.2019 №484 (далі - Статут).

Так, згідно п. 1.1 Статуту ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» і наказу Державної служби автомобільних доріг України від 05.03.2002 №93.

Пунктом 1.4. Статуту ДП «Тернопільський облавтодор» визначено, що Засновником Підприємства є акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", ідентифікаційний код 31899285, 100% акцій якого належать державі.

Відповідно до п. 4.4 Статуту ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», підприємство має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном в порядку та з обмеженнями, установленими законодавством, Статутом Засновника, цим Статутом та внутрішніми (локальними) документами, затвердженими Засновником та п.4.5 Статуту ДП «Тернопільський облавтодор», у випадках, передбачених Статутом Засновника та внутрішніми (локальними) документами Засновника, Підприємство має право здійснювати операції з майном за обов`язкового погодження (з дозволу) Засновника та погодження Вищого органу Засновника.

Згідно акту передачі майна Кременецького райавтодору до статутного фонду ДАК "Автомобільні дороги України" від 17.06.2002 згідно розрахунку вартості майна для формування статутного фонду ДАК, акту прийому передачі майна Кременецького райавтодору "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" станом на 31.03.2002 та відповідного інвентаризаційного опису основних засобів (рах.10 суб.рах.103 Будинки та споруди) із зазначенням у п.8 та 11 дистанцій у м. Почаєві, до переліку майна, що було передано до статутного фонду АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" увійшло також спірне майно.

АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном відповідно до мети діяльності Компанії (п. 6.5. Статуту). Відповідно до п. 6.6. Статуту здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії.

Пунктом 4.7. Статуту АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» передбачено право Компанії утворювати в установленому законом порядку дочірні підприємства та відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва, відділення тощо) як на території України, так і за її межами.

Спірне приміщення, а саме: дистанція в м. Почаїв, підсобне приміщення в м. Почаїв та все інше нерухоме та рухоме майно, яке належить ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», було передано на баланс ДП «Тернопільський облавтодор», входить до статутного капіталу ДАК, є власністю товариства, перебуває у господарському віданні відповідача - ДП «Тернопільський облавтодор» і обліковується на балансі філії «Кременецька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» як виробниче (складське) приміщення, будинок майстра (службове). Відповідно саме Підприємство має право здійснювати операції з майном за обов`язкової згоди Засновника, як власника майна, закріпленого за Підприємством.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем ОСОБА_1 , останньому було добре відомо, що він володіє чужим майном і, що спірний об`єкт був наданий йому керівництвом районного шляхового ремонтно-будівельного управління облшляхбуду під час прийняття на роботу, на посаду майстра для використання у роботі під час виконання трудових обов`язків як службове приміщення, фактично як будинок майстра, який хоч і має умови для проживання, проте є виробничим приміщенням (із нежитлового у житлове приміщення не переведений у зв`язку із чим не є житловим приміщенням відповідно до вимог закону).

Також, як вбачається із довідки філії «Кременецька ДЕД», спірний об`єкт - це дистанція лінійна у м. Почаїв та підсобне приміщення 1969 року введення в експлуатацію з інвентарним номером 12,13 відповідно. Отже, майно, яке позивач просить передати йому у власність, належить до майна власника - АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», знаходиться в користуванні та на балансі філії «Кременецька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор».

Крім того, сам позивач у позовній заяві зазначив, що проживає у приміщенні дистанції, яка знаходиться на балансі філії «Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця ДП «Тернопільський облавтодор», проте відповідач право власності позивача на спірне майно не визнає.

Суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт того, що при зверненні до суду із вказаним позовом позивачу було достеменно відомо, що спірний об`єкт нерухомості знаходиться у власності Державної акціонерної компанії та перебуває на балансі філії ДП.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта щодо добросовісного володіння вказаним вище приміщення є такими, що суперечать матеріалам справи. Відтак зазначені обставини виключають можливість застосування норм про набувальну давність до спірного майна.

Апеляційний господарський суд вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності безперервності володіння як одного із критеріїв визнання права власності за набувальною давністю. Так, безперервність володіння може мати місце з моменту звільнення апелянта з роботи, і саме з моменту втрати права на службове приміщення бере свій відлік строк безперервності володіння.

Проте, безтитульність володіння чужим майном взагалі не має місця у даній справі, адже позивач, будучи працівником філії ДП, законно користується службовим приміщенням як будинком майстра при виконанні трудових обов`язків за згоди керівництва.

Стосовно тверджень апелянта, що спірне нерухоме майно є житловим приміщенням та посилання позивача на придатність нежитлового приміщення для проживання, то суд вважає їх безпідставними, оскільки жодних доказів того, що майно Компанії як виробниче (службове) приміщення, будинок майстра переведено із нежитлового у житловий фонд згідно встановлених вимог закону, суду не надано.

Як підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.03.2008, виданим на підставі рішення виконкому Почаївської міської ради 25.12.2007, приміщення лінійної дистанції та підсобне приміщення належать АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на праві власності.

Весь житловий фонд, наявний у державних дорожніх підприємствах на момент утворення ДАКу та все інше майно як нежитлове увійшло до статутного капіталу ДАКу, передане в користування та на баланс філій ДП, де і обліковується.

Статтею 85 Господарського кодексу України, ст. 115 ЦК України встановлено, що господарське товариство є власником: - майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; - продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; - доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; - іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Пунктом 4.2. Статуту ДП «Тернопільський облавтодор» визначено, що власником майна, переданого до господарського відання Підприємства Засновником, залишається Засновник, проте підприємство має вчиняти передбачені законодавством заходи для захисту такого майна.

Пунктом 4.6 Статуту встановлено, що відчуження, передача основних засобів в оренду (інше тимчасове користування третіми особами), передача їх у заставу (іпотеку), а також списання з балансу майна здійснюється Підприємством відповідно до чинного законодавства України, Статуту та внутрішніх (локальних) документів і рішень засновника і цього Статуту.

Відповідно до пункту 5.7. Статуту АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (нова редакція), затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України №Н-175 від 11.08.2022 (далі - Статут ДАК), майно Компанії, яке закріплено на праві господарського відання або передано дочірнім підприємствам Компанії на іншому праві не може бути об`єктом звернення стягнення за зобов`язанням дочірнього підприємства Компанії, передаватися в оренду, заставу, іпотеку чи іншим способом відчужено без дозволу Компанії.

Згідно з підп. 10.2 Статуту ДАК, до виключної компетенції Вищого органу належить погодження продажу, обміну та відчуження у інший спосіб нерухомого майна Компанії та її дочірніх підприємств за поданням Наглядової ради Компанії.

Відповідно до п. 1.11. Положення про порядок відчуження шляхом продажу майна АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та його дочірніх підприємств, затвердженого рішенням Наглядової ради АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» протокол від 14.09.2021 №30/2021 та погоджено листом Державного агентства автомобільних доріг України від 28.09.2021 №4345/1/10-02/16-4455/10-21 (далі - Положення), право власності на нерухоме майно та об`єкти незавершеного будівництва, що є предметом реалізації, до моменту такої реалізації має бути зареєстроване за Компанією в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 1.12. Положення, відчуження нерухомого майна та, у випадку передбаченому п.1.15. цього Положення, спеціалізованого майна, відбувається після отримання погодження Наглядової ради, Укравтодору та дозволу Компанії.

Пунктом 1.14. Положення встановлено, що пропозиції щодо доцільності відчуження майна подаються правлінням Компанії щодо майна, яке обліковується на її балансі чи власником якого є Компанія, або керівником Підприємства щодо майна, яке обліковується на його балансі.

Відповідно до пункту 2.1. Положення, відчуження майна здійснюється на конкурентних засадах, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

Пунктами 2.8 - 2.11 Положення передбачено, для отримання погодження на відчуження нерухомого майна (та, у визначених випадках, спеціалізованого майна) Компанія направляє на розгляд Наглядовій раді документи, визначені пунктом 2.3 Положення, які попередньо розглянуті та схвалені Правлінням Компанії. Після отримання погодження від Наглядової ради на відчуження майна Компанія звертається до Укравтодору листом, до якого додаються документи які передбачені пунктом 2.3 Положення. Укравтодор надає погодження або заперечення щодо відчуження нерухомого майна у формі листа за підписом Укравтодору. У випадку відмови Укравтодору (або Наглядової ради) Компанія письмово повідомляє Підприємство про це, та у разі необхідності повертає документи на доопрацювання.

Згідно з пунктами 2.13 2.15 Положення, встановлено, що стартова ціна визначається за результатами незалежної оцінки майна. Незалежна оцінка майна та рецензія на звіт про незалежну оцінку майна здійснюється суб`єктами оціночної діяльності, відібраними Наглядовою радою Компанії. Організатор має право покласти витрати з проведення незалежної оцінки на переможця аукціону. Дана інформація має бути зазначена в умовах аукціону, визначених в оголошенні, яке розміщується в ЕТС.

Тобто, Положенням встановлений чіткий порядок відчуження майна АТ ДАК «Автомобільні дороги України», який передбачає продаж на конкурентних засадах із обов`язковим наданням погодження Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що з моменту передачі майна до статутного фонду АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» таке нерухоме майно є власністю АТ «ПАК «Автомобільні дороги України» (ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 115, 324-327 ЦК України, ст.62, 85 ГК України, п.6.3 Статуту Компанії, Положення про порядок відчуження шляхом продажу майна АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та його дочірніх підприємств), форма власності державна.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право власності є непорушним, а власник не може бути протиправно позбавлений свого права власності.

Відчуження майна Компанії відповідно до цього Положення здійснюється шляхом його продажу на електронному аукціоні через електронні майданчики операторів електронного аукціону в електронній торговій системі Рrоzоrrо. Продажі.

Відчуження майна здійснюється на конкурентних засадах, за винятком випадків передбачених чинним законодавством (п. 2.1. Положення).

Враховуючи, що у справі відсутні докази відчуження майна, законним власником якого є відповідач, та яким користується позивач, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність звернення ОСОБА_1 із позовними вимогами щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно (лінійна дистанція обладнана під житловий будинок) загальною площею 71,5 кв. м.

На підставі наявних у справі доказів, судом першої інстанції встановлено, а апеляційним господарським судом перевірено, що спірне приміщення входить до статутного фонду ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" і є власністю товариства, перебуває у повному господарському віданні його дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор", а відтак лише підприємство має право здійснювати операції з майном за обов`язкового погодження (з дозволу) Засновника та погодження Вищого органу Засновника.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, заселення в спірну будівлю, яка не є житловим приміщенням, відбулося з дозволу керівництва філії Кременецького районного шляхового ремонтно-будівельного управління облшляхбуду під час прийняття на роботу, на посаду майстра для використання у роботі під час виконання трудових обов`язків як службове приміщення, фактично як будинок майстра, який хоч і має умови для проживання, проте є виробничим приміщенням (із нежитлового у житлове приміщення не переведений, у зв`язку із чим не є житловим приміщенням відповідно до вимог закону).

При цьому, майно, яке позивач просить передати йому у власність, належить до майна власника - АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», знаходиться у користуванні та на балансі філії «Кременецька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» і позивач знав про те, що даний об`єкт знаходиться у власності державної акціонерної компанії та на балансі філії ДП. Відтак, зазначене виключає можливість застосування норм про набувальну давність до вищезазначеного майна.

Тож, позивач був обізнаний про власника будівлі та звертався до нього з питанням приватизації майна, а отже знав, що заволодів чужою річчю, а тому суд вважає, що позивач не є добросовісним набувачем спірного приміщення, а відкритість і давність користування цим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами ст. 344 ЦК України. Володіння майном може вважатися добросовісним лише в тому випадку, якщо в момент набуття річчю її набувач не знав та не міг знати, що він володіє чужою річчю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чтном, скаржником в апеляційній скарзі не спростовано висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову та така не містить аргументації чи обґрунтувань щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що мало б наслідком прийняття неправомірного рішення.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Відтак, згідно із ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2023 у справі №921/574/20(921/420/22) - без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2024.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК