Постанова

від 06.08.2024 по справі 921/574/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/574/20(921/420/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.)

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2023 (суддя Гевко В.Л.)

у справі №921/574/20(920/420/22)

за позовом ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

за участю третіх осіб, які заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; 2) Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України,

про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

в межах справи №921/574/20

за заявою Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України''

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Тернопільський облавтодор").

2. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.09.2022 закрито провадження у справі №921/574/20 про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор".

Стислий виклад позовних вимог

3. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ДП "Тернопільський облавтодор" про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є працівником Філії "Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Тернопільський облавтодор" більше 40 років. З 1986 року він разом із сім`єю проживає у приміщенні дистанції, яка знаходиться на балансі Філії "Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Тернопільський облавтодор". Вказаний будинок та господарські споруди позивач утримує за власні кошти, сплачує усі комунальні платежі з 1986 року. Позивач зазначив, що у зв`язку із необхідністю проведення капітального ремонту у цьому приміщенні, йому необхідно отримати для цього право власності на вказане житло. Вважає, що таке право може отримати за набувальною давністю, оскільки він набув таке майно правомірно та продовжує відкрито і безперервно володіти ним більше десяти років. Враховуючи положення ст. 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить визнати за ним право власності на нерухоме майно (лінійна дистанція обладнана під житловий будинок) загальною площею 71,5 кв.м, житловою площею 38,3 кв.м, допоміжною 33,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. ОСОБА_1 працює у Філії "Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Тернопільський облавтодор". Загалом загальний та безперервний стаж позивача в дорожній службі становить більше 40 років.

6. Позивач є багатодітним батьком і разом зі своєю сім`єю проживає з 1986 року у приміщенні дистанції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім`ї Почаївського комбінату комунальних підприємств №834 від 18.08.2022.

7. Позивач утримує цей будинок та господарські споруди за власні кошти, сплачує усі комунальні платежі з 1986 року, що підтверджується довідкою Почаївського комбінату комунальних підприємств №821 від 16.08.202, довідкою Філії "Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Тернопільський облавтодор" №29 від 17.08.2022, актом обстеження про факт проживання Почаївської міської ради від 23.08.2022 та особовим рахунком на оплату електроенергії.

8. Водночас спірне приміщення знаходиться на балансі Філії "Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Тернопільський облавтодор". Залишкова балансова вартість цього нерухомого майна станом на 2022 рік становить 83865,00 грн, у тому числі: дистанція в м. Почаїв - 66910,00 грн та підсобне приміщення в м. Почаїв - 16955,00 грн.

9. Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" створено на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", якою встановлено, що засновником Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України.

10. Компанія є юридичною особою з дати її державної реєстрації (п. 4.1 статуту). Статутом Компанії (п.п. 6.1, 6.2) визначено, що Компанія є правонаступником майнових прав та інших активів державних дорожніх підприємств, майно яких передано до статутного капіталу Компанії.

11. Згідно з п. 1.1 статуту відповідача, останній створений відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" і наказу Державної служби автомобільних доріг України від 05.03.2002 №93.

12. Пунктом 1.4 статуту ДП "Тернопільський облавтодор" визначено, що засновником підприємства є Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 100% акцій якого належать державі.

13. Відповідно до п. 4.4 статуту ДП "Тернопільський облавтодор" підприємство має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном в порядку та з обмеженнями, установленими законодавством, статутом засновника, цим статутом та внутрішніми (локальними) документами, затвердженими засновником. Згідно з п. 4.5 статуту ДП "Тернопільський облавтодор" у випадках, передбачених статутом засновника та внутрішніми (локальними) документами засновника, підприємство має право здійснювати операції з майном за обов`язкового погодження (з дозволу) засновника та погодження вищого органу засновника.

14. Згідно з актом передачі майна Кременецького райавтодору до статутного фонду ДАК "Автомобільні дороги України" від 17.06.2002 згідно з розрахунком вартості майна для формування статутного фонду ДАК, акта прийому-передачі майна Кременецького райавтодору "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" станом на 31.03.2002 та відповідного інвентаризаційного опису основних засобів із зазначенням у п. 8 та п. 11 дистанцій у м. Почаєві, до переліку майна, що було передано до статутного фонду АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" увійшло також спірне майно.

15. АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном відповідно до мети діяльності Компанії (п. 6.5 статуту). Відповідно до п. 6.6 статуту Компанії, здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії.

16. Пунктом 4.7 статуту АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" передбачено право Компанії утворювати в установленому законом порядку дочірні підприємства та відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва, відділення тощо) як на території України, так і за її межами.

17. Спірне приміщення, а саме: дистанція в м. Почаїв, підсобне приміщення в м. Почаїв та все інше нерухоме та рухоме майно, яке належить ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", було передано на баланс ДП "Тернопільський облавтодор", входить до статутного капіталу ДАК, є власністю товариства, перебуває у господарському віданні відповідача - ДП "Тернопільський облавтодор" і обліковується на балансі філії "Кременецька ДЕД" ДП "Тернопільський облавтодор" як виробниче (складське) приміщення, будинок майстра (службове). Підприємство має право здійснювати операції з майном за обов`язкової згоди засновника, як власника майна, закріпленого за підприємством.

18. Отже, майно, яке позивач просить передати йому у власність, належить до майна власника - АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", знаходиться в користуванні та на балансі філії "Кременецька ДЕД" ДП "Тернопільський облавтодор".

19. Позивач вважає, що він є добросовісним набувачем спірного майна, продовжує відкрито та безперервно ним володіти більше десяти років, а тому просить визнати за ним право власності на вказане майно за набувальною давністю.

20. У позовній заяві позивач зазначив, що проживає у приміщенні дистанції, яка знаходиться на балансі Філії "Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця ДП "Тернопільський облавтодор", проте відповідач право власності позивача на спірне майно не визнає.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

21. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.

22. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2023 залишено без змін.

23. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили з того, що позивач не міг не знати, що вказане майно знаходиться у власності відповідача та перебуває на балансі Філії "Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Тернопільський облавтодор", а отже, знав, що заволодів чужою річчю. Відтак, ОСОБА_1 не може вважатися добросовісним набувачем в розумінні ст. 344 ЦК України. Спірний будинок був наданий позивачу як службове приміщення, яким він користується будучи працівником, а тому у вказаній справі відсутні безтитульність та безперервність володіння майном, як обов`язкові елементи набуття права власності за набувальною давністю.

24. Також господарські суди зауважили, що спірне майно належить до нежитлового фонду, а докази переведення такого у житловий фонд в матеріалах справи відсутні, як і акти відповідних органів про придатність спірного приміщення до проживання. Окрім цього, порядок відчуження спірного майна регламентовано Положенням про порядок відчуження шляхом продажу майна АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та його дочірніх підприємств, який передбачає продаж такого на конкурентних засадах із обов`язковим наданням погодження Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

25. ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2023 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

26. У касаційній скарзі скаржник зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

27. Так, скаржник вказує, що господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.08.2018 у справі №201/12550/16-ц, від 14.05.2019 у справі №910/17274/17, від 28.04.2020 у справі №552/1354/18 щодо застосування ст.ст. 328, 335, 344, 392 ЦК України про добросовісне володіння майном у подібних правовідносинах.

28. Скаржник зазначає, що він не знав про відсутність у нього підстав для набуття права власності і що він добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним майном.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

29. До Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, а від Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та від Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшли пояснення на касаційну скаргу, які по суті є відзивами на касаційну скаргу, в яких треті особи та відповідач із посиланням на правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

30. Крім того, Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вважає, що постанови, на які посилається скаржник, є неподібними до правовідносин у справі, що переглядається, у зв`язку з чим просить закрити касаційне провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Касаційне провадження

31. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2023 у справі №921/574/20(920/420/22) в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Тернопільської області та/або Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №921/574/20(920/420/22).

32. Матеріали справи №921/574/20(920/420/22) надійшли до Верховного Суду 16.07.2024. Однак, суддя Пєсков В.Г. перебував у відпустці з 15.07.2024 по 19.07.2024 відповідно до наказу голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2024 №261-кв, а суддя Картере В.І. перебував у відпустці з 22.07.2024 по 05.08.2024 відповідно до наказу голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2024 №269-кв.

33. З огляду на викладені обставини касаційний перегляд справи 921/574/20(920/420/22) здійснюється у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

34. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

35. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

36. Згідно з положеннями частин 1 та 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

37. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

38. Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст. 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

39. У постанові від 01.08.2018 у справі №201/12550/16-ц, на яку посилається скаржник, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

40. Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності таких умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

41. Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17, на яку також посилається скаржник, погодилася з наведеним висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та виснувала, що за змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

43. Отже, під час вирішенні питання щодо можливості визнання права власності на майно за набувальною давністю обов`язковою є наявність сукупності таких критеріїв, відсутність хоча б одного із яких виключає задоволення позову у аналогічних правовідносинах:

- добросовісність - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- безтитульність - це фактичне володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності;

- відкритість - володіння вважається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні;

- безперервність - це володіння протягом всього строку набувальної давності, якщо таке не переривалося.

44. При цьому, однією з обов`язкових умов набуття права власності за набувальною давністю є наявність у спірного майна правового режиму нерухомої речі, тобто об`єкта нерухомості, який прийнято в експлуатацію (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі №910/17274/17).

45. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 344 ЦК України.

46. Отже, встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення судового рішення (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №924/925/17 та від 22.05.2018 у справі №922/1574/17).

47. Господарські суди встановили, що спірне приміщення як виробниче (складське) приміщення, будинок майстра (службове) передано до статутного фонду ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" і є власністю товариства, перебуває у повному господарському віданні його ДП "Тернопільський облавтодор", а відтак лише підприємство має право здійснювати операції з майном за обов`язкового погодження (з дозволу) засновника як власника майна та погодження вищого органу засновника. Обставини щодо права власності спірного приміщення за АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" додаткового підтверджуються свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.03.2008, виданим на підставі рішення виконкому Почаївської міської ради 25.12.2007, згідно з яким приміщення лінійної дистанції та підсобне приміщення належать АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на праві власності.

48. При цьому, господарські суди встановили, що ОСОБА_1 було добре відомо, що він володіє чужим майном і, що спірний об`єкт був наданий йому керівництвом районного шляхового ремонтно-будівельного управління облшляхбуду під час прийняття на роботу, на посаду майстра для використання у роботі під час виконання трудових обов`язків як службове приміщення, фактично як будинок майстра, який хоч і має умови для проживання, проте є виробничим приміщенням (із нежитлового у житлове приміщення не переведений у зв`язку із чим не є житловим приміщенням відповідно до вимог закону).

49. Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що проживає у приміщенні дистанції, яка знаходиться на балансі Філії "Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Тернопільський облавтодор", проте відповідач право власності позивача на спірне майно не визнає.

50. Отже, Верховний Суд погоджується з висновком обох судових інстанцій, що при зверненні до суду із вказаним позовом позивачу було достеменно відомо, що спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться у власності АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та перебуває на балансі Філії "Кременецька дорожня експлуатаційна дільниця". Крім того, позивач звертався до власника будівлі з питанням приватизації майна, а отже знав, що заволодів чужою річчю, а відкритість і давність користування цим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами ст. 344 ЦК України. Володіння майном може вважатися добросовісним лише в тому випадку, якщо в момент набуття річчю її набувач не знав та не міг знати, що він володіє чужою річчю.

51. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №552/1354/18, на яку посилається скаржник, позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна.

52. З урахуванням наведеного, доводи скаржника щодо добросовісного володіння вказаним вище приміщення є такими, що суперечать матеріалам справи. Відтак зазначені обставини виключають можливість застосування норм про набувальну давність до спірного майна.

53. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені ст. 344 ЦК України (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17, на яку посилається скаржник).

54. Однак, господарські суди додатково встановили, що в цій справі також відсутні обставини безперервності володіння як одного із критеріїв визнання права власності за набувальною давністю. Так, безперервність володіння може мати місце з моменту звільнення скаржника з роботи, і саме з моменту втрати права на службове приміщення бере свій відлік строк безперервності володіння. Також у цій справі відсутній такий критерій як безтитульність володіння чужим майном, адже позивач, будучи працівником філії дочірнього підприємства, законно користується службовим приміщенням як будинком майстра під час виконання трудових обов`язків за згоди керівництва. Більш того, в матеріалах справи відсутні докази, що майно компанії як виробниче (службове) приміщення, будинок майстра переведено із нежитлового у житловий фонд згідно з встановленими вимогами закону.

55. Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду в частині наявності підстав для скасування оскаржених судових рішень щодо відмови у задоволенні позову, які, за твердженням скаржника не були враховані судами попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що суди ухвалили оскаржувані рішення без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. Навпаки, судові рішення, які постановлені у справі, що переглядається, повністю узгоджуються з правовими позиціями на які посилається скаржник.

56. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних постанови та рішення, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.

57. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

58. У цьому ж зв`язку Верховний Суд залишає без задоволення клопотання Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про закриття касаційного провадження у справі та враховує доводи відповідача, Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", викладені ними у відзивах на касаційну скаргу про те, що господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального та матеріального права під час ухвалення оскаржуваних рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

60. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення господарської суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

61. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2023 у справі №921/574/20(920/420/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков