Ухвала

від 15.04.2024 по справі 921/574/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/574/20(921/420/22)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.)

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2023 (суддя Гевко В.Л.)

у справі № 921/574/20(920/420/22)

за позовом ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства Тернопільський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України,

про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

в межах справи № 921/574/20

за заявою Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України''

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25.03.2024 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2023 у справі №921/574/20(920/420/22) разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, проведення судового засідання за участю представників позивача в режимі відеоконференції.

Здійснивши перевірку касаційної скарги ОСОБА_1 та доданих до неї матеріалів, Верховий Суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

На момент звернення з позовом до суду ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлений у розмірі 2481,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Предметом позову у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, ціна позову складає 83865,00 грн. Зазначена сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року (248100,00 грн). Вказана сума позову визначена самостійно позивачем - ОСОБА_1 , як вбачається із позовної заяви від 07.09.2022, поданої до Господарського суду Тернопільської області.

Разом з тим, у поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 не наводить обґрунтувань щодо наявності підстав, передбачених пп. "а - г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для прийняття та розгляду Верховним Судом касаційної скарги на судові рішення у справах за ціною позову, що не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 905/1818/19 зроблено висновок, що за розгляд у позовному провадженні у межах справи про банкрутство, провадження у якій регулюється нормами Кодексу України з процедур банкрутства, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору виходячи із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункти 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ціна позову у справі №921/574/20(920/420/22) складає 83865,00 грн. Отже, скаржник повинен був надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у розмірі 4962,00 грн ( 2481,00 х 200%).

Однак ОСОБА_1 до касаційної скарги не додав докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом обґрунтувань подання касаційної скарги з підстав, передбачених пп. "а - г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України та надання суду належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку в сумі 4962,00 грн.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку на касаційне оскарження та проведення судового засідання в режимі відеоконференції судом не розглядається, оскільки касаційна скарга залишена без руху.

Керуючись статями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2023 у справі №921/574/20(920/420/22) залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Картере