Постанова

від 28.02.2024 по справі 299/2637/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 299/2637/21

провадження № 61-10779св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальна установа «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у складі колегії суддів Готри Т. Ю., Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі - КУ «ЦОЗО») про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказувала, що вона працювала на посаді директора у Виноградівській загальноосвітній школі I-III ступенів № 3 імені Жігмонда Перені (далі - Виноградівська ЗОШ I-III ступенів), яка відповідно до Статуту, затвердженого рішенням четвертої сесії Виноградівської міської ради 8 скликання від 25 березня 2021 року № 60 (далі - Статут) підпорядковується КУ «ЦОЗО», а її керівником є ОСОБА_2 .

Відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2021 року управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області провело ревізію фінансово-господарської діяльності КУ «ЦОЗО» за період з 01 вересня 2019 року по 28 лютого 2021 року.

13 травня 2021 року у приміщенні школи відбулась особиста зустріч між позивачем та працівниками КУ «ЦОЗО», а саме: керівником ОСОБА_2 , головним бухгалтером ОСОБА_7, керівником структурного підрозділу -головним спеціалістом ОСОБА_5, бухгалтером централізованої бухгалтерії ОСОБА_3 .

Під час зустрічі ОСОБА_1 повідомили про те, що на ім`я керівника КУ «ЦОЗО» надійшли доповідні записки головного бухгалтера про здійснені позивачем численні та грубі порушення, а саме: встановлення понаднормового щотижневого навантаження заступнику директора з виховної роботи ОСОБА_4 ; списання понад норми продуктів харчування; нарахування водієві автобуса доплати за ненормований робочий час та надбавки за класність, що призвело до нераціонального використання бюджетних коштів.

Позивач стверджувала, що ОСОБА_5 дістала із папки попередньо підготовлені, підписані та скріплені печаткою накази від 13 травня 2021 року № 36к та 37к про оголошення ОСОБА_1 догани та наказ від 14 травня 2021 року № 38к про її звільнення згідно із пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (в подальшому цей наказ було скасовано та видано наказ від 13 травня 2021 року № 40к аналогічного змісту).

ОСОБА_1 звертала увагу на необґрунтованість доповідних записок головного бухгалтера, що стали підставою для оголошення їй доган та подальшого звільнення, та безпідставність викладених у них висновків.

Зауважувала, що для звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту повторного винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після застосування до цього працівника заходів дисциплінарного стягнення за вчинення таких дій раніше. Водночас, одночасно оголошено дві догани та наказ про звільнення.

Також зазначала, що ОСОБА_2 при обранні виду стягнення не врахував її тривалий педагогічний стаж, роботу на керівних посадах впродовж 17 років, наявність подяк і грамот від Верховної Ради України, Міністерства освіти і науки України та Департаменту освіти Закарпатської ОДА, позитивної характеристики за місцем проживання та роботи, успішне проходження у 2021 році чергової атестації, а також відсутність факту притягнення її до відповідальності в минулому.

Крім цього наголошувала, що застосовуючи до неї оскаржувані заходи дисциплінарного стягнення керівництво КУ «ЦОЗО» порушило її трудові права, а саме: їй не видано оригінали наказів про оголошення догани та наказу про звільнення, не видано трудову книжку, не надано письмового розрахунку, не забезпечено можливість для ознайомлення із доповідними записками головного бухгалтера, від неї не отримано письмових пояснень.

На переконання позивача, факт порушення відповідачем трудового законодавства при її звільненні підтверджується змістом доданого до позовної заяви листа Управління Держпраці в Закарпатській області від 28 травня 2021 року № 07-02/3815.

За твердженням позивача, внаслідок протиправного застосування до неї дисциплінарних стягнень у вигляді догани та подальшого звільнення, її позбавлено єдиного джерела доходу та завдано моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях у зв`язку із приниженням перед колегами, учнями та їх батьками, емоційних переживаннях, погіршенні стану здоров`я, необхідності витрачати час для поновлення порушених прав та перелаштовувати свій звичний ритм життя.

Посилаючись на вищевикладене, просила суд:

- визнати незаконними та скасувати накази директора КУ «ЦОЗО» ОСОБА_2 від 13 травня 2021 року №№ 36к, 37к про оголошення їй догани та № 40к про її звільнення;

- поновити її на посаді директора Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів;

- стягнути з КУ «ЦОЗО» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з КУ «ЦОЗО» на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 90 000 грн;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року у складі судді Бак М. Д. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази КУ «ЦОЗО» від 13 травня 2021 року № 36к «Про оголошення догани», № 37к «Про оголошення догани» та № 40к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Виноградівській ЗОШ І-ІІІ ступенів на посаді директора з 13 травня 2021 року. Стягнуто з КУ «ЦОЗО» на користь ОСОБА_1 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскаржувані накази не містять відомостей про порушення трудової дисципліни, які допустила позивач та які обов`язки, покладені на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, вона не виконувала. Відсутність даних щодо обставин проступку, в свою чергу, свідчить про безпідставність висновку, що такий проступок допущено позивачем. Наведене виключає можливість з`ясування того, чи при застосуванні дисциплінарних стягнень враховано ступінь тяжкості проступків, заподіяну шкоду, обставини, за яких їх вчинено, що передбачено статтею 149 КЗпП України.

Враховуючи характер порушення прав позивача, глибину її душевних страждань, посилаючись на засади розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди, яка підлягає частковому задоволенню в сумі 50 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, місцевий суд виходив з того, що позивач не надала докази щодо розміру її заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2022 року заяву КУ «ЦОЗО» про перегляд заочного рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року залишено без задоволення.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу КУ «ЦОЗО» задоволено.

Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до КУ «ЦОЗО» про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем доведено правомірність прийнятих ним наказів від 13 травня 2021 року № 36к та № 37к про оголошення ОСОБА_1 догани та наказу від 13 травня 2021 року № 40к про її звільнення. Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що обставини вчинення позивачем відповідних порушень підтверджуються доповідними записками головного бухгалтера КУ «ЦОЗО», а також актом управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області ревізії фінансово-господарської діяльності КУ «ЦОЗО» за період з 01 вересня 2019 року

по 28 лютого 2021 року, який позивачем не оскаржувався.

Апеляційний суд вказав, що дисциплінарні стягнення застосовані відповідачем з дотриманням процедури їх накладення за кожне вчинене ОСОБА_1 дисциплінарне порушення у межах строків для їх накладення: як шестимісячного строку з дня вчинення таких, так і у межах одного місяця з дня їх виявлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить:

- скасувати постанову суду апеляційної інстанції;

- рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення на її користь з КУ «ЦОЗО» середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її з Виноградівського районного суду Закарпатської області.

На підставі ухвали Верховного Суду від 26 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 26 лютого 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ситнік О. М.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження, зокрема, посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157 цс19), від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19), постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16-ц (провадження № 61-20068св18), від 22 липня 2019 року у справі № 363/4221/16-ц

(провадження № 61-28075св18), від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18), від 17 березня 2021 року у справі № 742/4121/18 (провадження № 61-15025св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 947/4648/20 (провадження № 61-16639св21), від 24 травня 2022 року у справі № 703/3231/20 (провадження № 61-6806св21) та інших.

Звертає увагу на формальність підстав, наведених в оскаржуваних наказах про оголошення позивачу доган та наказі про її звільнення, в яких відсутні вказівки на будь-які конкретні встановлені обставини, що могли б вказувати на порушення ОСОБА_1 вимог трудової дисципліни.

Наголошує на відсутності факту попереднього застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення у зв`язку із визнанням незаконним та скасуванням рішенням суду у іншій справі розпорядження голови Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року № 113 «К» «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». Зазначеним обґрунтовує безпідставність її звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вказує на помилковість висновку апеляційного суду про правомірність застосованих до позивача заходів дисциплінарного стягнення у вигляді доган та звільнення. Наведене пояснює тим, що помилки щодо складення меню харчування не можуть бути інкриміновані ОСОБА_1 , оскільки вона

не є відповідальною за його складання; введення додаткової години викладацького навантаження не є порушенням та здійснене у зв`язку із наявністю у школі лише одного вчителя фізики; нарахування водію шкільного автобуса доплат за ненормований робочий день та надбавок за класність здійснює відповідач згідно положень Статуту.

Посилаючись на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у випадку скасування попередньо застосованого до працівника заходу дисциплінарного стягнення на підставі рішення суду, яке ще не набрало законної сили на момент другого притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як на підставу для оскарження постанови суду апеляційної інстанції, позивач також посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує на безпідставне прийняття апеляційним судом нових доказів, що не були подані відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, за відсутності відповідного обґрунтування неможливості їх подання до стадії апеляційного перегляду заочного рішення місцевого суду.

Зазначає, що відповідач приймаючи оскаржувані накази не врахував ступінь можливої шкоди та міру відповідальності за інкриміновані позивачу порушення трудових обов`язків; не взяв до уваги її тривалий стаж роботи учителем, відсутність жодних зауважень та стягнень, позитивну характеристику за місцем роботи та проживання.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 зазначає про відсутність у неї станом на момент звернення до суду із позовом інформації про її середній заробіток та зволікання з боку відповідача у наданні такої. Зауважує, що має письмовий розрахунок про заробітну плату (який вона додала до апеляційної скарги), що дає підстави для прийняття судом відповідного рішення.

Відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року КУ «ЦОЗО» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач наголошує на правомірності врахування при звільненні ОСОБА_1 , серед іншого, діючої на час винесення оскаржуваних наказів від 13 травня 2021 року догани, оголошеної позивачу 30 липня 2020 року за порушення трудової дисципліни.

Зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції всебічно та повно з`ясовано в чому виявилось систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї контрактом та трудовим законодавством, що мало місце після застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Фактичні обставини справи

На підставі наказу відділу освіти Виноградівської РДА від 16 квітня 2009 року № 151-к у порядку переведення із посади заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 призначено на посаду директора цієї школи, про що свідчить відповідний запис в її трудовій книжці (т. 1 а. с. 31).

15 червня 2020 року Виноградівська районна рада Закарпатської області (засновник школи) та ОСОБА_1 (директор Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів) на підставі розпорядження голови ради від 12 червня 2020 року № 75 «К» уклали трудовий контракт № 32 строком з 15 червня 2020 року до 14 червня 2026 року (т. 5 а. с. 128-134), що також підтверджується записом в трудовій книжці від 15 червня 2020 року (т. 1 а. с. 32).

Згідно із пунктом 7.1 Статуту вищим органом управління Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів є Виноградівська міська рада Закарпатської області, уповноваженим її органом - КУ «ЦОЗО», виконавчим органом - директор. Згідно із пунктом 7.3 Статуту уповноважений орган (КУ «ЦОЗО»), серед іншого, вирішує питання притягнення керівника закладу освіти до дисциплінарної відповідальності та звільняє його з посади (т. 5 а. с. 113).

Спірними наказами відповідача від 13 травня 2021 року № 36к та № 37к ОСОБА_1 оголошено догани за порушення трудової дисципліни. У цих наказах зазначено, що підставою для їх видачі є доповідні записки головного бухгалтера КУ «ЦОЗО» від 11 травня 2021 року №1 та № 2, а також акти про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення від 13 травня 2021 року №1 і № 2. У цих наказах наявний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення із ними (т. 1 а. с. 33, 34, т. 2 а. с. 38, 53).

Наказом КУ «ЦОЗО» від 14 травня 2021 року № 38к ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Через допущення технічної помилки цей наказ скасований наказом відповідача від 13 травня 2021 року № 39к, та наказом КУ «ЦОЗО» від 13 травня 2021 року № 40к ОСОБА_1 звільнено з роботи згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Підставою для видачі цього наказу вказані, зокрема, накази КУ «ЦОЗО» від 13 травня 2021 року № 36к та № 37к, доповідна записка головного бухгалтера від 12 травня 2021 року № 3 та акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення від 13 травня 2021 року № 3 (т. 1 а. с. 35-37, т. 2 а. с. 58).

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом є складовими основних засад цивільного судочинства. Зокрема принцип змагальності сторін покладає на кожну із них обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд лише сприяє їм у реалізації процесуальних прав.

Принцип диспозитивності полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися

на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

При цьому під порушенням трудової дисципліни розуміється невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Відповідно до статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18).

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше). До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св23).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша та друга статті 78 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України (частина сьома статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З установлених судами обставин справи відомо, що підставою накладення дисциплінарних стягнень на позивача стала інформація, викладена у доповідних записках головного бухгалтера від 11 травня 2021 року № 1 та № 2, а також від 12 травня 2021 року № 3. При цьому оскаржувані накази про оголошення ОСОБА_1 доган та її звільнення не містять конкретизації інкримінованих ОСОБА_1 порушень трудової дисципліни.

Посилаючись на вищевикладене, а також відсутність у матеріалах справи достатніх доказів для встановлення у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, суд першої інстанції вказав на неможливість з`ясування тієї обставини, що такі проступки було допущено.

Водночас, апеляційний суд, постановляючи своє рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов висновку, що відповідачем доведено як факт порушення позивачем трудової дисципліни, так і правомірність прийнятих ним наказів від 13 травня 2021 року про оголошення ОСОБА_1 доган та про її звільнення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 761/7661/20 (провадження № 61-19038св20) зазначено, що «за передбаченими

пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі

пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної та громадської відповідальності, та порушив її знову».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17 (провадження № 61-46608св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 760/4126/18-ц та від 23 листопада 2023 року у справі № 464/2622/17 (провадження № 61-1278св23).

У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18 (провадження № 61-47950св18) зазначено, що «для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої

статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше». Такий висновок підтверджено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19).

Отже, обов`язковою умовою для звільнення працівника на підставі

пункту 3 статті 40 КЗпП України є систематичне невиконання покладених на нього трудових обов`язків. При цьому висновок про систематичне невиконання трудових обов`язків буде правомірним лише у випадку, коли після застосовуваного до нього раніше заходу дисциплінарного стягнення (який не скасований у встановленому законом порядку) такий працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вищенаведеного не врахував та не перевірив, чи наявна систематичність невиконання позивачем покладених на неї трудових обов`язків, з урахуванням того, що позивач звільнена на підставі оголошених їй цього ж дня двох доган.

При цьому колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що у наказі про звільнення як його підставу не зазначено раніше накладену на позивача догану за порушення трудової дисципліни згідно з розпорядженням голови Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року № 113 «К», а рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2020 року у справі № 299/2630/20, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 липня 2022 року, це розпорядження визнано незаконним та скасовано.

Отже, на час ухвалення оскаржуваної постанови, рішенням суду в іншій справі, яке набрало законної сили, встановлена незаконність попереднього наказу про оголошення ОСОБА_1 догани.

Отже, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів позивача про безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні позовної вимоги про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ці доводи підлягають перевірці судом апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року скасувати.

Справу № 299/2637/21 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький

Судді: В. М. Ігнатенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров О. М. Ситнік