Постанова

від 30.07.2024 по справі 299/2637/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/2637/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 липня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович та Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року, ухвалене головуючою суддею Бак М.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

встановив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі - КУ «ЦОЗО») про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказувала, що вона працювала на посаді директора у Виноградівській загальноосвітній школі I-III ступенів № 3 імені Жігмонда Перені (далі - Виноградівська ЗОШ I-III ступенів), яка відповідно до Статуту, затвердженого рішенням четвертої сесії Виноградівської міської ради 8 скликання від 25 березня 2021 року № 60 (далі - Статут) підпорядковується КУ «ЦОЗО», а її керівником є ОСОБА_2 .

Відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2021 року управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області провело ревізію фінансово-господарської діяльності КУ «ЦОЗО» за період з 01 вересня 2019 року по 28 лютого 2021 року.

13 травня 2021 року у приміщенні школи відбулась особиста зустріч між позивачем та працівниками КУ «ЦОЗО», а саме: керівником ОСОБА_2 , головним бухгалтером ОСОБА_3 , керівником структурного підрозділу -головним спеціалістом ОСОБА_4 , бухгалтером централізованої бухгалтерії ОСОБА_5 .

Під час зустрічі ОСОБА_1 повідомили про те, що на ім`я керівника КУ «ЦОЗО» надійшли доповідні записки головного бухгалтера про здійснені позивачем численні та грубі порушення, а саме: встановлення понаднормового щотижневого навантаження заступнику директора з виховної роботи ОСОБА_6 ; списання понад норми продуктів харчування; нарахування водієві автобуса доплати за ненормований робочий час та надбавки за класність, що призвело до нераціонального використання бюджетних коштів.

Позивач стверджувала, що ОСОБА_4 дістала із папки попередньо підготовлені, підписані та скріплені печаткою накази від 13 травня 2021 року № 36к та 37к про оголошення ОСОБА_1 догани та наказ від 14 травня 2021 року № 38к про її звільнення згідно із пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (в подальшому цей наказ було скасовано та видано наказ від 13 травня 2021 року № 40к аналогічного змісту).

ОСОБА_1 звернула увагу на необґрунтованість доповідних записок головного бухгалтера, що стали підставою для оголошення їй доган та подальшого звільнення, та безпідставність викладених у них висновків.

Зауважувала, що для звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту повторного винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після застосування до цього працівника заходів дисциплінарного стягнення за вчинення таких дій раніше. Водночас, одночасно оголошено дві догани та наказ про звільнення.

Також зазначала, що ОСОБА_2 при обранні виду стягнення не врахував її тривалий педагогічний стаж, роботу на керівних посадах впродовж 17 років, наявність подяк і грамот від Верховної Ради України, Міністерства освіти і науки України та Департаменту освіти Закарпатської ОДА, позитивної характеристики за місцем проживання та роботи, успішне проходження у 2021 році чергової атестації, а також відсутність факту притягнення її до відповідальності в минулому.

Крім цього наголошувала, що застосовуючи до неї оскаржувані заходи дисциплінарного стягнення керівництво КУ «ЦОЗО» порушило її трудові права, а саме: їй не видано оригінали наказів про оголошення догани та наказу про звільнення, не видано трудову книжку, не надано письмового розрахунку, не забезпечено можливість для ознайомлення із доповідними записками головного бухгалтера, від неї не отримано письмових пояснень.

На переконання позивача, факт порушення відповідачем трудового законодавства при її звільненні підтверджується змістом доданого до позовної заяви листа Управління Держпраці в Закарпатській області від 28 травня 2021 року № 07-02/3815.

За твердженням позивача, внаслідок протиправного застосування до неї дисциплінарних стягнень у вигляді догани та подальшого звільнення, її позбавлено єдиного джерела доходу та завдано моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях у зв`язку із приниженням перед колегами, учнями та їх батьками, емоційних переживаннях, погіршенні стану здоров`я, необхідності витрачати час для поновлення порушених прав та перелаштовувати свій звичний ритм життя.

Посилаючись на вищевикладене, просила суд:

- визнати незаконними та скасувати накази директора КУ «ЦОЗО» ОСОБА_2 від 13 травня 2021 року №№ 36к, 37к про оголошення їй догани та № 40к про її звільнення;

- поновити її на посаді директора Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів;

- стягнути з КУ «ЦОЗО» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з КУ «ЦОЗО» на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 90 000 грн;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано накази КУ «ЦОЗО» від 13 травня 2021 року № 36к «Про оголошення догани», № 37к «Про оголошення догани» та № 40к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Виноградівській ЗОШ І-ІІІ ступенів на посаді директора з 13 травня 2021 року. Стягнуто з КУ «ЦОЗО» на користь ОСОБА_1 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскаржувані накази не містять відомостей про порушення трудової дисципліни, які допустила позивач та які обов`язки, покладені на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, вона не виконувала. Відсутність даних щодо обставин проступку, в свою чергу, свідчить про безпідставність висновку, що такий проступок допущено позивачем. Наведене виключає можливість з`ясування того, чи при застосуванні дисциплінарних стягнень враховано ступінь тяжкості проступків, заподіяну шкоду, обставини, за яких їх вчинено, що передбачено статтею 149 КЗпП України.

Враховуючи характер порушення прав позивача, глибину її душевних страждань, посилаючись на засади розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди, яка підлягає частковому задоволенню в сумі 50 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, місцевий суд виходив з того, що позивач не надала докази щодо розміру її заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2022 року заяву КУ «ЦОЗО» про перегляд заочного рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач КУ «ЦОЗО» посилався на незаконність та необґрунтованість цього заочного рішення місцевого суду внаслідок порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином не враховано того, що директором КУ «ЦОЗО», на підставі трьох доповідних записок від головного бухгалтера цієї комунальної установи про виявленні порушення з боку ОСОБА_1 під час ревізії, 13.05.2021 було запропоновано позивачці надати письмові пояснення з приводу виявлених порушень, однак вона відмовилась надати такі, а тому і були складені відповідні акти №№ 1-3 та як наслідок, ОСОБА_1 правомірно, з урахуванням положень ст. 149 КЗпП України, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення доган та звільнення.

КУ «ЦОЗО» зазначило, що інспектором із кадрів ОСОБА_7 своєчасно пропонувалося ОСОБА_1 отримати трудову книжку, однак остання від одержання такої без оригіналу наказу № 40к від 13.05.2021 відмовилася, а тому після виготовлення на протязі дня 13.05.2021 належної копії цього наказу, позивачка за трудової книжкою і копією наказу так і не з`явилася. До того ж 13.05.2021 ОСОБА_1 по пошті направлявся лист за № 01-10/24 про необхідність отримати трудову книжку, а відтак комунальною установою вимоги ч. 1 ст. 47 КЗпПУ є дотриманими.

Посилався апелянт і на те, що за результатами розгляду судом протоколу про адміністративне правопорушення від 26.05.2021 № ЗК 205/285/АВ/П/ПТ, складеного Управлінням Держпраці у Закарпатській області відносно керівника КУ «ЦУЗО» ОСОБА_2 , постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.07.2021 провадження у справі (№ 299/2815/21) про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП, закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Також є відкритим провадження в адміністративній справі, яка знаходиться на розгляді в Закарпатському окружному адміністративному суді, за позовом КУ «ЦОЗО» до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування припису.

Стверджувала комунальна установа і про не доведеність ОСОБА_1 належними і допустимими доказами про заподіяну їй моральну шкоду та її розмір, а тому судом безпідставно стягнуто на її користь 50 000 грн цієї шкоди.

З огляду на наведені вище обставини апелянт просив оскаржене заочне рішення суду першої інстанції скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача КУ «ЦОЗО» представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Нечаєв В.В. посилався на її безпідставність і надуманість, просив у задоволенні такої відмовити.

Не погоджуючись із заочним рішенням місцевого суду в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Нечаєв В.В., подала апеляційну скаргу.

Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у вимозі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки безпосередньо в позовній заяві зазначалося про відсутність у неї відомостей про її розмір заробітної плати, відповідач такі дані на вимогу їй не надав, до справи не додав, а судом самостійно не було вирішено питання про їх витребування від КУ «ЦОЗО».

Посилаючись на вказані вище обставини, а також ураховуючи не виконання дотепер рішення суду щодо поновлення її на роботі, просила оскаржене заочне рішення змінити в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.05.2021 по день прийняття рішення у справі, виходячи із середньоденної її заробітної плати в розмірі 933,38 гривень.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу КУ «ЦОЗО» задоволено.

Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до КУ «ЦОЗО» про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем доведено правомірність прийнятих ним наказів від 13 травня 2021 року № 36к та № 37к про оголошення ОСОБА_1 догани та наказу від 13 травня 2021 року № 40к про її звільнення. Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що обставини вчинення позивачем відповідних порушень підтверджуються доповідними записками головного бухгалтера КУ «ЦОЗО», а також актом управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області ревізії фінансово-господарської діяльності КУ «ЦОЗО» за період з 01 вересня 2019 року по 28 лютого 2021 року, який позивачем не оскаржувався.

Апеляційний суд вказав, що дисциплінарні стягнення застосовані відповідачем з дотриманням процедури їх накладення за кожне вчинене ОСОБА_1 дисциплінарне порушення у межах строків для їх накладення: як шестимісячного строку з дня вчинення таких, так і у межах одного місяця з дня їх виявлення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року скасовано. Справу № 299/2637/21 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова мотивована тим, що скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не врахував та не перевірив, чи наявна систематичність невиконання позивачем покладених на неї трудових обов`язків, з урахуванням того, що позивач звільнена на підставі оголошених їй цього ж дня двох доган.

При цьому колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що у наказі про звільнення як його підставу не зазначено раніше накладену на позивача догану за порушення трудової дисципліни згідно з розпорядженням голови Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року № 113 «К», тоді як рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2020 року у справі № 299/2630/20, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 липня 2022 року, це розпорядження визнано незаконним та скасовано.

Отже, на час ухвалення оскаржуваної постанови, рішенням суду в іншій справі, яке набрало законної сили, встановлена незаконність попереднього наказу про оголошення ОСОБА_1 догани.

В дане судове засідання Комунальна установа «Центр з обслуговування закладів освіти» не з`явилась. Від керівника даної установи ОСОБА_2 надійшло до апеляційного суду клопотання зі змісту якого слідує, що просить розглядати справу в даному судовому засіданні без участі відповідача та представника відповідача.

А звідси, виходячи з вимог частини другої статті 372 ЦПК України неявка Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» чи її представника, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційних скарг, доводи відзиву на скаргу, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є частково підставною, тоді як апеляційна скарга Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» не являється підставною за наступних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Та ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено без законної на те підстави. Підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в суду відсутні у зв`язку із тим, що позивачка не надала доказів щодо розміру її заробітної плати. Незаконне звільнення позивачки з роботи мало наслідком заподіяння їй моральних страждань, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, які підлягають частковому задоволенню.

Проте з таким висновком суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступних доводів. В іншій частині, висновки суду першої інстанції є правомірними і з такими погоджується апеляційний суд.

У ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що на підставі наказу відділу освіти Виноградівської РДА від 16 квітня 2009 року № 151-к у порядку переведення із посади заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 призначено на посаду директора цієї школи, про що свідчить відповідний запис в її трудовій книжці (т. 1 а. с. 31).

15 червня 2020 року Виноградівська районна рада Закарпатської області (засновник школи) та ОСОБА_1 (директор Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів) на підставі розпорядження голови ради від 12 червня 2020 року № 75 «К» уклали трудовий контракт № 32 строком з 15 червня 2020 року до 14 червня 2026 року (т. 5 а. с. 128-134), що також підтверджується записом в трудовій книжці від 15 червня 2020 року (т. 1 а. с. 32).

Згідно із пунктом 7.1 Статуту вищим органом управління Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів є Виноградівська міська рада Закарпатської області, уповноваженим її органом - КУ «ЦОЗО», виконавчим органом - директор. Згідно із пунктом 7.3 Статуту уповноважений орган (КУ «ЦОЗО»), серед іншого, вирішує питання притягнення керівника закладу освіти до дисциплінарної відповідальності та звільняє його з посади (т. 5 а. с. 113).

Спірними наказами відповідача від 13 травня 2021 року № 36к та № 37к ОСОБА_1 оголошено догани за порушення трудової дисципліни. У цих наказах зазначено, що підставою для їх видачі є доповідні записки головного бухгалтера КУ «ЦОЗО» від 11 травня 2021 року №1 та № 2, а також акти про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення від 13 травня 2021 року №1 і № 2. У цих наказах наявний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення із ними (т. 1 а. с. 33, 34, т. 2 а. с. 38, 53).

Наказом КУ «ЦОЗО» від 14 травня 2021 року № 38к ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Через допущення технічної помилки цей наказ скасований наказом відповідача від 13 травня 2021 року № 39к, та наказом КУ «ЦОЗО» від 13 травня 2021 року № 40к ОСОБА_1 звільнено з роботи згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Підставою для видачі цього наказу вказані, зокрема, накази КУ «ЦОЗО» від 13 травня 2021 року № 36к та № 37к, доповідна записка головного бухгалтера від 12 травня 2021 року № 3 та акт про відмову ОСОБА_8 надати письмові пояснення від 13 травня 2021 року № 3 (т. 1 а. с. 35-37, т. 2 а. с. 58).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

При цьому під порушенням трудової дисципліни розуміється невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Відповідно до статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18).

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше). До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св23).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша та друга статті 78 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України (частина сьома статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За матеріалами справи є встановленим те, що підставою накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 стала інформація, що викладена у доповідних записках головного бухгалтера від 11 травня 2021 року за № 1 та № 2, а також від 12 травня 2021 року за № 3. При цьому оскаржувані накази про оголошення ОСОБА_1 доган та її звільнення не містять конкретизації інкримінованих ОСОБА_1 порушень трудової дисципліни.

Посилаючись на вищевикладене, а також відсутність у матеріалах справи достатніх доказів для встановлення у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, суд першої інстанції вказав на неможливість з`ясування тієї обставини, що такі проступки було допущено.

Згідно положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 761/7661/20 (провадження № 61-19038св20) зазначено, що за передбаченими

пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної та громадської відповідальності, та порушив її знову.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17 (провадження № 61-46608св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 760/4126/18-ц та від 23 листопада 2023 року у справі № 464/2622/17 (провадження № 61-1278св23).

У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18 (провадження № 61-47950св18) зазначено, що «для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше». Такий висновок підтверджено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19).

Отже, обов`язковою умовою для звільнення працівника на підставі

пункту 3 статті 40 КЗпП України є систематичне невиконання покладених на нього трудових обов`язків. При цьому висновок про систематичне невиконання трудових обов`язків буде правомірним лише у випадку, коли після застосовуваного до нього раніше заходу дисциплінарного стягнення (який не скасований у встановленому законом порядку) такий працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

У ході судового розгляду судом першої інстанції в порядку статей 234, 230 ЦПК України допитано в якості свідка ОСОБА_1 , яка суду дала покази про те, що з 16.04.2009 року до 13.05.2021 року вона працювала на посаді директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Жігмонда Перені Виноградівської міської ради Закарпатської області. 13.05.2021 року близько 08:10 год. до школи прибули директор КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради ОСОБА_2 та ще троє працівників даної комунальної установи, а саме: головний бухгалтер ОСОБА_3 , головний спеціаліст ОСОБА_4 та бухгалтер централізованої бухгалтерії ОСОБА_5 , які в усній формі повідомили їй про допущення нею ряду порушень та запропонували надати усні пояснення. Вона не відмовилася від надання пояснень, однак висловила бажання попередньо ознайомитися з доповідними записками про виявлені порушення, оскільки не розуміла, що саме порушила. У зв`язку з тим, що вона не отримала відповідні письмові документи, то не могла надати письмові пояснення з цього приводу. Їй повідомили про те, що у закладі мало місце списання продуктів харчування понад норму, за що відповідає заступник директора школи з навчально-виховної роботи. Також їй інкримінували те, що навантаження вчителя фізики перевищило визначені норми, десять годин замість дев`яти. Керівник закладу має право збільшувати навантаження в разі виробничої необхідності, яка існувала, оскільки у школі тільки один вчитель фізики. Третє порушення, про яке їй повідомили, стосувалося нарахування заробітної плати водієві автобуса, який не працював під час карантину, автобус на деякий час був переданий Виноградівській районній державній адміністрації Закарпатської області. Нарахування заробітної плати водієві автобуса, контроль за фінансово-господарською діяльністю школи здійснюється КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради.

У ОСОБА_4 були з собою три акти, написані від руки, з приводу того, що вона, відмовилась від надання пояснень. Після того ОСОБА_4 оголосила їй наказ про звільнення. Наказ про звільнення їй надали тільки для фотографування за умови попереднього проставлення нею підпису, що вона і зробила. У наказі про звільнення було вказано дату 14.05.2021 року.

Через 15 хвилин після розміщення нею даного документа у соціальній мережі "Фейсбук" до неї прийшла працівник відділу кадрів КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради ОСОБА_4 і ОСОБА_7 із виправленим наказом, який вона не підписала. Згодом до неї знову прийшли двоє працівників КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради ОСОБА_4 і ОСОБА_9 , які принесли трудову книжку і наказ про звільнення, які їй на руки не видали.

13.05.2021 року до кінця робочого дня вона перебувала в приміщенні школи, щоб передати заклад, який залишився без керівника, однак працівники КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради більше не приходили. Документи про притягнення до дисциплінарної відповідальності, трудову книжку, письмовий розрахунок при звільненні вона не отримала.

В подальшому їй було повідомлено листом про можливість отримання трудової книжки.

Завдана їй моральна шкода полягає в тому, що 13.05.2021 року зранку було перекреслено всю її освітню кар`єру при тому, що в неї не було недоліків в роботі, попереджень, неодноразово отримувала подяки та грамоти, порушень не допустила. Заклад, який вона очолювала, завжди був одним із найкращих серед закладів освіти. В результаті незаконного застосування дисциплінарних стягнень та звільнення вона пережила душевні переживання, будучи прикладом для колег та учнів школи, не могла пояснити їм причину свого звільнення. Крім того, вона втратила джерело доходу при тому, що має на утриманні двох малолітніх дітей.

Згідно положень частини першої, пункту три частини другої статті 76 ЦПК України - покази ОСОБА_1 як свідка є доказами, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до наказів КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області від 13.05.2021 року № 36к та № 37к "Про оголошення догани" в описових частинах таких міститься посилання зокрема на статті 147 - 149 КзпП України, доповідні записки головного бухгалтера від 11.05.2021 р. за №1 та за №2, акти відмови ОСОБА_1 надати письмові пояснення від 13.05.2021 р. за №1 та за №2, якими оголошено догану ОСОБА_1 , директору Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Жігмонда Перені Виноградівської міської ради Закарпатської області за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до наказу КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області від 14.05.2021 року № 38к "Про звільнення ОСОБА_1 " в описовій частині такого міститься посилання зокрема на статті 40, 83, 116 КзпП України, накази КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області від 13.05.2021 року за № 36к та № 37к "Про оголошення догани", доповідної записки від 12.05.2021 р. за №3, акту про відмови ОСОБА_1 надати письмові пояснення від 13.05.2021 р. за №3, яким звільнено ОСОБА_1 , директору Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Жігмонда Перені Виноградівської міської ради Закарпатської області з роботи днем 13 травня, згідно пункту третього частини першої статті 40 КзпП України.

Наказом КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області від 13.05.2021 року № 39к "Про скасування наказу" у зв`язку з допущеною технічною помилкою, скасовано наказ КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області від 14.05.2021 року № 38к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Та згідно наказу КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області від 13.05.2021 року № 40к "Про звільнення ОСОБА_1 " в описовій частині такого міститься посилання зокрема на статті 40, 83, 116 КзпП України, накази КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області від 13.05.2021 року за № 36к та № 37к "Про оголошення догани", доповідної записки від 12.05.2021 р. за №3, акту про відмови ОСОБА_1 надати письмові пояснення від 13.05.2021 р. за №3, яким звільнено ОСОБА_1 , директору Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Жігмонда Перені Виноградівської міської ради Закарпатської області з роботи днем 13 травня, згідно пункту третього частини першої статті 40 КзпП України.

Проаналізувавши зміст зазначених наказів, колегія суддів встановила, що в таких не міститься посилання на те, в чому полягає порушення трудової дисципліни, немає вказівки на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Відсутнє посилання на наявність факту повторного допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до працівника уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Також відсутні підписи працівника, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що з такими наказами був ознайомлений.

Крім цього, колегія суддів зауважує на тім, що КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області не надано суду доказів щодо нагальної необхідності негайного притягнення до дисциплінарної відповідальності одночасно, зокрема і до накладення двох доган і до звільненні з роботи, що також є додатковим свідченням того, що такі квапливі дії відповідача не виступали гарантією дотримання трудових прав позивача в контексті можливого захисту працівника від поспішних дій роботодавця.

У відповіді Управління Держпраці у Закарпатській області народному депутату України ОСОБА_10 від 28.05.21р. за №07-02-/3815, Управління зазначило, що директор Комунальної Установи ОСОБА_2 виносив рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, які приймав поспіхом та виключно на підставі необґрунтованих доповідних записок головного бухгалтера Комунальної Установи ОСОБА_3 , чим порушив статтю 148 КЗпП України.

А згідно письмових пояснень директора Комунальної Установи ОСОБА_2 та керівника структурного підрозділу - головного спеціаліста Комунальної Установи ОСОБА_4 , 13.05.2021 р. вони в усній формі ознайомили ОСОБА_1 за місцем її роботи із змістом доповідних записок ОСОБА_3 від 11.05.2021 р. за №№ 1, 2, та від 12.05.2021 р. за № 3 і по яких було запропоновано надати письмове пояснення. Проте, як зазначено ОСОБА_1 у своїй скарзі від 14.05.2021 р. на її вимогу працівники Комунальної Установи не надали можливості ознайомитися з доповідними записками, які стали причиною оголошення їй догани та звільнення і не надали достатньо часу для написання обґрунтованого пояснення, чим було порушено частину 1, 4 статті 149 КЗпП України.

Управління також констатувало, що звільнення ОСОБА_1 із посади директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Жігмонда Перені Виноградівської міської ради за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відбулося всупереч положень пункту третього частини першої статті 40 КЗпП України.

Між тим для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту третього частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної та громадської відповідальності, та порушив її знову.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17 (провадження № 61-46608св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 760/4126/18-ц та від 23 листопада 2023 року у справі № 464/2622/17 (провадження № 61-1278св23).

КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області стверджувала, що притягнула ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді накладення доган, а також у виді звільнення з роботи через те, що остання допустила порушення, які полягали в тім, що було встановлено доплату за ненормований робочий день та надбавки за класність водію ОСОБА_11 . Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Жігмонда Перені; неправильність списання продуктів харчування за 2020-2021 роки у загальноосвітньому навчальному закладі; керівником закладу освіти подавались до оплати за години викладацької роботи (табелі обліку робочого часу та накази) на заступника ОСОБА_6 понад норму. Зазначені порушення було встановлено проведеною ревізією фінансово-господарської діяльності КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області за період 01.09.2019 по 28.02.2021 р. та за наслідками якої Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Закарпатській області складено акт від 21.05.2021 р. за №13-07.03/03 (Т.2, а.с. 14-24-37), а тому враховуючи ступінь тяжкості вчинених проступків і заподіяну шкоду, ОСОБА_1 було притягнено до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з роботи.

У матеріалах справи відсутні докази і таких не здобула колегія суддів у ході перегляду судового рішення на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 як директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Жігмонда Перені було ознайомлена в письмовій формі під розпис з результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області за період 01.09.2019 по 28.02.2021 р.

Відносно обставин наведених в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області за період 01.09.2019 по 28.02.2021 р., ОСОБА_1 зазначала таке, що встановлення педагогічного навантаження заступнику директора школи з навчально-виховної роботи ОСОБА_6 в розмірі 10 годин на тиждень, хоча максимально допустимо тільки 9 годин на тиждень не являється порушенням. Бо згідно пункту 91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 року № 102 керівним працівникам закладів освіти дозволяється вести викладацьку роботу в цьому закладі, але не більше 9 годин на тиждень, якщо вони за основною посадою отримують повний посадовий оклад. Проте, цей же пункт даної Інструкції передбачає, що за години викладацької роботи, виконані, як виняток, у зв`язку з виробничою необхідністю, понад норму, проводиться погодинна оплата за фактичну кількість годин, але не більше 240 годин на рік. Виробнича необхідність полягала в тому, що в школі є тільки один фізик ОСОБА_6 , яка була змушена проводити уроки з фізики більше 9 годин на тиждень. Стосовно списання продуктів харчування понад норму, то позивач не відповідає за процес харчування, оскільки меню складає кухар із медсестрою закладу, а за процес харчування відповідає заступник директора школи із виховної роботи. На балансі школи перебуває автобус марки "Hyundai", який з 04.04.2020 року до 06.09.2020 року був переданий Виноградівській районній державній адміністрації Закарпатської області. Звинувачення в тім, що водій автобуса з квітня 2020 року не здійснював виїзди, однак йому виплачувалася заробітна плата з врахуванням доплат за ненормовані години та класність є неправомірним. Дана обставина не свідчить про систематичне порушення позивачем умов трудового договору, оскільки подорожні листи виписувалися не школою, а КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області, до школи не передавалися, оскільки згідно пункту 4.3 статуту КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області саме комунальна установа забезпечує довіз учасників освітнього процесу до закладів та установ освіти.

У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18 (провадження № 61-47950св18) зазначено, що «для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше». Такий висновок підтверджено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19).

Отже, обов`язковою умовою для звільнення працівника на підставі

пункту третього частини першої статті 40 КЗпП України є систематичне невиконання покладених на нього трудових обов`язків. При цьому висновок про систематичне невиконання трудових обов`язків буде правомірним лише у випадку, коли після застосовуваного до нього раніше заходу дисциплінарного стягнення (який не скасований у встановленому законом порядку) такий працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради доводило той факт, що в діях ОСОБА_1 наявна систематичність невиконання трудових обов`язків, які зафіксовано в наказах КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області від 13.05.2021 року за № 36к та № 37к "Про оголошення догани".

За хронологією подій, такі накази прийнято в один день - 13 травня 2021 року в проміжку часу одразу після того як були складені о 08:25 год і о 08:33 год. акти за №№ 1, 2 від 13.05.2021 р. про начебто відмову ОСОБА_1 від надання пояснень стосовно обставин наведених у доповідних записках за №№ 1, 2 від 11.05.2021 р. Також наказ про звільнення ОСОБА_1 було прийнято в цей же день одразу після того як було складено о 08:38 год. акт за № 3 від 13.05.2021 р. про начебто відмову ОСОБА_1 від надання пояснень стосовно обставин наведених у доповідній записці за № 3 від 12.05.2021 р., Т.4, а.с. 96, 101, 126.

Стосовно актів за №№ 1, 2, 3 від 13.05.2021 р., які складено директором КУ «ЦОЗО» ОСОБА_2 , головним бухгалтером КУ «ЦОЗО» ОСОБА_3 і керівником структурного підрозділу - головного спеціаліста КУ «ЦОЗО» ОСОБА_4 стосовно того, що ОСОБА_1 відмовилась надати письмові пояснення щодо виявлених порушень в ході ревізії, які були викладені в доповідних записках за №№ 1, 2 від 11.05.2021 р. та за № 3 від 12.05.2021 р. головного бухгалтера КУ «ЦОЗО» ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає таке.

Аналіз даних актів вказує не те, що зміст таких не передбачає посилання на те, що ОСОБА_1 надавались для ознайомлення доповідні записки за №№ 1, 2 від 11.05.2021 р. та за № 3 від 12.05.2021 р., що написані головним бухгалтером КУ «ЦОЗО» ОСОБА_3 , якими стверджується невиконання нею трудових обов`язків і вона при цьому відмовилась від ознайомлення з такими. А звідси, видаються правдивими покази ОСОБА_1 в контексті того, що зазначені особи не реалізували її законне право на безпосереднє ознайомлення зі змістом таких доповідних записок, що за своєю суттю позбавило її можливості надати повноцінні пояснення з цього приводу, та за необхідності скористатись правовою допомогою.

Окрім цього, зазначені акти підписано безпосередньо директором КУ «ЦОЗО» ОСОБА_2 , головним бухгалтером КУ «ЦОЗО» ОСОБА_3 , які за оспорюваних правовідносин являються зацікавленими особами, що впливає на об`єктивність таких і викликає сумнів у правдивості змісту даних актів.

Відтак, зазначені акти на думку колегії суддів належить оцінювати критично як такі, що не підтверджують беззаперечно наявність обставини по встановленню мотивів об`єктивності ненадання ОСОБА_1 пояснень щодо виявлених порушень в ході ревізії, що викладено в доповідних записках.

Зазначене у своїй сукупності не дає підстави для висновку про те, що одночасне застосування двох дисциплінарних стягнень до працівника підряд в один і той же день не може бути свідченням застосовування до такого працівника раніше заходу дисциплінарного стягнення (який не скасований у встановленому законом порядку) та після цього такий працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. 13 травня 2021 року директор КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області виніс тільки два накази про оголошення догани за різні дисциплінарні проступки (ч.2 ст.149 КЗпП України), однак це не вважається систематичним невиконання трудових обов`язків та не породжує правову підставу для систематичності в контексті положень пункту третього частини першої статті 40 КЗпП України бо відсутня правова складова, така як застосовування до працівника раніше заходу дисциплінарного стягнення (який не скасований у встановленому законом порядку).

Посилання КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області на розпорядження голови Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року № 113 «К» «Про оголошення догани ОСОБА_1 » є безпідставним. Бо рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2020 року у справі № 299/2630/20, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 липня 2022 року, це розпорядження визнано незаконним та скасовано. Відтак, ОСОБА_1 не є тим працівником до якого раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, тому відсутня складова систематичності невиконання трудових обов`язків.

Колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідально на підставі інформації, яка містилась в доповідних записках та базувалась на обставинах встановлених проведеною ревізією фінансово-господарської діяльності КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області за період 01.09.2019 по 28.02.2021 р., тоді як станом на 13 травня 2021 р. час накладення на ОСОБА_1 двох доган і зразу здійснення її звільнення, висновки за наслідками проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Комунальної Установи ще не були викладені, а тільки згодом в Акті Управління Західного офісу Держаудитслужби у Закарпатській області складено від 21.05.2021 р. за №13-07.03/03.

Тобто, на час накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, результати проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області за період 01.09.2019 по 28.02.2021 р. не були відомі бо висновки по такій Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Закарпатській області станом на 13 травня 2021 року ще не були ухвалені.

Дана обставина вказує на наявність з боку директора КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області умисних дій, які призвели до невиправданого порушення трудових прав позивача. Зазначене спростовує твердження відповідача про те, що останнім законно оформлено прийняте рішення про звільнення позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що директор КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області ОСОБА_2, звільнив ОСОБА_1 з посади директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Жігмонда Перені незаконно за пунктом третім частини першої статті 40 КЗпП України не маючи на те законних підстав бо відсутня така кваліфікуюча складова як систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов`язків.

Доводи апеляційної скарги КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області вище встановленого не спростовують, тому підлягають відхиленню як безпідставні.

Щодо відшкодування роботодавцем моральної шкоди

Будучи допитаною в якості свідка у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 показала, що внаслідок її звільнення з посади директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Жігмонда Перені їй заподіяно моральних страждань.

Такі проявились в тім, що 13.05.2021 року зранку було перекреслено всю її освітню кар`єру при тому, що в неї не було недоліків в роботі, попереджень, неодноразово отримувала подяки та грамоти, порушень не допускала. Заклад освіти, який вона очолювала, завжди був одним із найкращих серед закладів освіти. В результаті незаконного застосування дисциплінарних стягнень та звільнення вона пережила душевні переживання, наявність нервових зривів та стресу, будучи прикладом для колег та учнів школи, не могла пояснити їм причину свого звільнення. Крім того, вона втратила джерело доходу при тому, що має на утриманні двох малолітніх дітей. Необхідність перелаштовувати свій звичайний ритм життя внаслідок звільнення, оскільки була позбавлена можливості працювати, брати участь в шкільних заходах, конкурсах та професійно розвиватись. Через неправомірне звільнення перебувала в стресі та при цьому соромилась осуду мешканців міста бо була звільнена з роботи "по статті". Відновлення нею звичного ритму життя, вимагало від неї значних зусиль та часу. В процесі цього вимушена була застосовувати додаткові механізми та витрачати у зв`язку із цим додатковий час для здійснення захисту та поновлення порушених прав.

Окрім наведеного позивачкою, колегія суддів у порядку інформації зазначає про те, що станом на час апеляційного перегляду судового рішення ОСОБА_1 не є поновленою на роботі не дивлячись на те, що рішення в цій частині підлягає до негайного виконання, та те, що таке може бути оскаржене в апеляційному порядку.

У відповідності до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За загальним правилом, що передбачено статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2); у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п.4 ч.2). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абз.2 ч.3).

Зокрема у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В абзаці 2 пункту 9 цієї Постанови викладено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з цього, ОСОБА_1 визначила розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 90 000,00 гривень.

Колегія суддів зазначає, що незаконне звільнення ОСОБА_1 з посади директора закладу освіти було для неї наслідком її моральних страждань, негативних емоцій, погіршення стану здоров`я, втрати джерела доходу та нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд першої інстанції визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконним звільненням врахував характер порушення прав позивача, глибину її душевних страждань, застосував засади розумності та справедливості, та прийшов до висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди є підставним та підлягає частковому задоволенню - в сумі 50.000,00 гривень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та з огляду на те, що позивачка так і не була поновлена на роботі станом на період апеляційного розгляду, надмірна тривалість порушення трудових прав позивача з боку відповідача не дає колегії суддів вагомих підстав для зменшення розміру моральної шкоди. А звідси, рішення суду першої інстанції з цієї позовної вимоги є правомірним та законним.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ОСОБА_1 наряду з вимогою про поновлення на роботі заявила також і вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.05.2021 року і по час ухвалення судового рішення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У першому реченні частини першої статті 27 Закону № 108/95-ВР зазначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. за № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок - 100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо

і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі

№ 760/2881/19 вказано, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку № 100. Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом другим пункту 8 вказаного Порядку встановлено, що в разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Також у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі

№ 758/10562/19 вказано, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку № 100).

Визначаючи розмір середньомісячної зарплати ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку № 100, колегія суддів виходить з наступного.

Так останніми двома календарними місяцями, які передували події звільнення позивача 13 травня 2021 р. були місяці березень і квітень 2021 року.

Згідно довідки про нарахування заробітної плати за період з 01 січня 2021 року по 13 березня 2021 року, ОСОБА_1 така була нарахована у березні в сумі - 20534,36 грн., та в квітні у сумі - 20534,36 грн., що сукупно становить - 41 068,72 гривень, Т.2, а.с. 164.

У місяці березні - 22 р.д., а у місяці квітні - 22 р.д., що сукупно становить - 44 робочі дні.

Тож, 41 068,72 : 44 = 933,38 грн., що становить розмір середньоденної заробітної плати.

За період з 14 травня 2021 р. по 12 серпня 2021 р. було 63 робочі дні.

Тому, 933,38 грн. х 63 р.д. = 58 802,94 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Оскільки суд першої інстанції поновив ОСОБА_1 на посаді директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Жігмонда Перені з 12 серпня 2021 року то саме по цю дату і належить здійснювати розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В супереч зазначеному суд першої інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_1 у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що не надала суду довідки про нараховану заробітну плату.

А звідси, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення такої позовної вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток у розмірі 58 802,94 гривні.

Та позаяк, інших доводів, які б давали підставу для висновків, що рішення суду першої інстанції ухвалене в супереч вимог норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга відповідача не містить, то звідси, слід визнати, що така не є обґрунтованою у спірних правовідносинах, тоді як апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Разом з наведеним, слід наголосити на тім, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

А звідси, доводи апеляційної скарги КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області не являються тими обставинами, які б слугували підставою для колегії суддів стосовно відхилення заявлених позовних вимог, та не впливають на правові висновки у спірних правовідносинах і не спростовують викладеного вище, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково належними бо спростовують висновок суду першої інстанції в частині відхиленої позовної вимоги.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню в частині відхиленої вимоги та ухвалення з цієї вимоги нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1 362,00 грн. Оскільки позовна вимога про стягнення середнього заробітку за прогул хоч і задоволена частково, проте сума судового збору підлягає стягненню в повній мірі. Відтак, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статті 368, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області, залишити без задоволення.

Заочне рішення Виноградівського районного суду від 12 серпня 2021 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення даної вимоги.

Стягнути з Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 58 802,94 гривні середнього заробітку за час вимушеного прогулу з якої підлягають відрахуванню обов`язкові податки і збори.

У решті, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1362,00 гривні судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 08 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: