Ухвала

від 08.03.2024 по справі 906/520/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"08" березня 2024 р. Справа № 906/520/23

Головуючий суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Петухов М.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023

(ухвалене о 12:58 год. у м. Житомирі, повний текст складено 08.12.2023)

у справі №906/520/23 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до фізичної особи-підприємця Фисюк-Головко Ольги Анатоліївни

про скасування державної реєстрації прав, знесення самочинного будівництва та зобов`язання звільнити земельну ділянку,

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Фисюк-Головко Ольги Анатоліївни

до Житомирської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області рішенням від 30.11.2023 у справі №906/520/23 первісний позов задовольнив частково. Скасував державну реєстрацію прав власності ОСОБА_2 на будівлю кафе з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2431768218101 (номер запису про право власності 43453194). Відмовив в задоволені первісного позову в частині вимоги про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва. Зустрічний позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - будівлю кафе, загальною площею 136,9 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Скасував заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.04.2023 у справі №906/520/23 щодо накладення арешту на будівлю кафе по вул. Чуднівська, 109-а в м. Житомирі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 16.02.2024 заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23, скасувати вказане рішення в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в зустрічному позові.

Мотивуючи прохання про поновлення строку на апеляційне оскарження, прокурор вказує на те, що повний текст оскаржуваного рішення від 30.11.2023 виготовлено 08.12.2023 та доставлено прокурору в особистий кабінет 09.12.2023.

Продовжує, що прокурор первісно 28.12.2023 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою і Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.01.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23 залишив без руху, оскільки її подано без доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

На виконання вказаної ухвали, 02.02.2024 до суду апеляційної інстанції направлено заяву про усунення недоліків та докази сплати судового збору в сумі 5 126 грн 40 коп., оскільки на переконання прокурора визначена ФОП Фисюк-Головко О.А. ціна позову в розмірі 2 899 098 грн 06 коп. вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна та має становити 227 840 грн, згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.08.2015 №ЖТ143152200005.

Однак, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.02.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури повернув без розгляду, оскільки вимоги ухвали від 26.01.2024 у цій справі не виконано та не усунуто недоліків поданої скарги.

Вказує, що судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо продовження строків усунення недоліків та зобов`язання прокурора доплатити судовий збір.

Зважаючи на ці обставини, Житомирською обласною прокуратурою невідкладно вирішено питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі, який визначено судом апеляційної інстанції та повторного її внесення.

З посиланням на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, зокрема щодо незастосування надмірного формалізму при вирішенні питання про доступ до правосуддя, виходячи з принципу верховенства права та враховуючи обставини повернення первинної апеляційної скарги поданої в передбачені строки, прокурор вважає, що ним з поважних причин пропущено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23.

При цьому, при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, прокурор просить врахувати, що апеляційну скаргу подано в найкоротший строк після того, як Житомирській обласній прокуратурі стало відомо про її повернення, згідно ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024.

Від представника фізичної особи-підприємця Фисюк-Головко Ольги Анатоліївни надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, котрі обґрунтовані тим, що прокурором не зазначені підстави здійснення представництва інтересів держави в частині зустрічного позову до Житомирської міської ради, а також не поважністю причин пропуску на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Тому, представник просить повернути апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржене рішення постановлене 30.11.2023, його повний текст складено 08.12.2023, 08.07.2021, а тому, з урахуванням норм ст.256 ГПК України, останнім днем подання апеляційної скарги на вказане судове рішення було 28.12.2023.

Між тим, матеріалами справи підтверджується, що первісно прокурор подав апеляційну скаргу від 28.12.2023 на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23, котра надійшла до суду апеляційної інстанції 03.01.2024 (т. 2, а. с. 112-123).

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.01.2024 апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23 залишив без руху. Запропонував скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 65 229 грн 70 коп. (т. 2, а. с. 132-133).

В подальшому, від прокурора надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №151 від 01.02.2024 про сплату 5 126 грн 40 коп. судового збору (т. 2, а. с. 135-140).

За змістом такої заяви вбачається, що на думку прокурора фізичною особою-підприємцем Фисюк-Головко О.А. при поданні зустрічного позову невірно визначено його ціну, оскільки додана до матеріалів справи довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості з єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна України не може вважатись належним підтвердженням ціни позову, оскільки відповідні довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості застосовуються виключно в цілях оподаткування під час операцій з нерухомим майном. Крім того, фізична особа-підприємець Фисюк-Головко О.А. не є власником об`єкта щодо якого здійснено оцінку.

На думку прокурора, у матеріалах справи наявний документ, який підтверджує дійсну вартість спірного майна - будівлі кафе, загальною площею 136,9 кв. м, яке знаходиться за адресою м.Житомир, вул. Чуднівська, 109а - Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 10.08.2015 №ЖТ143152200005. Згідно вказаної декларації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становила 227 840 грн.

Таким чином, прокурор вважав, що ціна за зустрічним позовом повинна становити 227 840 грн.

Тому, з посилання на норми ч. 2 ст. 163 ГПК України, п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", прокурор вказував, що розмір судового збору за подання зустрічної позовної заяви становив 3 417 грн 60 коп., а за подання апеляційної скарги, в частині зустрічного позову, становив 5 126 грн 40 коп.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.02.2024 повернув без розгляду апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23 (т. 2, а. с. 141-142).

Постановляючи вказану ухвалу суд виходив з того, що вартість майна зазначена у довідці про оціночну вартість визначена позивачем за зустрічним позовом станом на момент пред`явлення такого позову та відповідає дійсній його вартості, а в якості доказу вартості майна суду можуть бути надані договори купівлі-продажу цього майна, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, довідки про ринкову вартість майна в даній місцевості.

Суд не взяв до уваги посилання прокурора на визначення ціни позову виходячи із кошторисної вартості будівництва, яка зазначена у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.08.2015 №ЖТ143152200005, оскільки така вартість визначена станом на 2015 рік, а не на момент пред`явлення позову. Крім того, суд вказав, що прокурор чітко посилається на "кошторисну вартість", в той час як при визначені ціни позову враховується дійсна, ринкова вартість нерухомого майна.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що незгода прокурора стосовно визначення вартості майна на підставі належних доказів, які передбачені статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не може бути підставою для застосування приписів ч. 2 ст. 163 ГПК України.

За таких обставин, суд констатував, що скаржником вимоги ухвали від 26.01.2024 у цій справі не виконано, не усунуто недоліків поданої апеляційної скарги у повному обсязі, а тому суд апеляційної інстанції прийшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 258 ГПК України, а відтак вважається неподаною та підлягає поверненню.

Вищевказані обставини щодо руху первісної апеляційної скарги покладенні прокурором в обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023, під час подання повторної апеляційної скарги.

В силу норм ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому, з огляду на вимоги статей 13, 74 ГПК України заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає підстави, котрі покладенні в обґрунтування поновлення підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постанові суду від 08.07.2021 по справі №910/17790/19, відповідно до яких сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку; а при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №280/4682/19, від 18.06.2020 у справі №400/524/19, від 17.06.2020 у справі №280/4951/19, від 15.05.2020 у справі №820/1212/17).

Також, усталеною є практика Верховного Суду, що суд має враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

З встановлених обставин вбачається, що прокурор подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023, однак оскільки апеляційна скарга була подана без додержання вимог ст. 258 ГПК України (відсутні докази сплати судового збору), суд апеляційної інстанції таку скаргу залишив без руху та запропонував прокурору сплати судовий збір у розмірі 65 229 грн 70 коп.

Однак, прокурор фактично не погодився із розміром судового збору, котрий підлягає до сплати за подання відповідної апеляційної скарги, а тому сплатив його частково, навівши суду свої доводи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу прокурора, що він сплачуючи судовий збір в розмірі, менше ніж встановлений судом в ухвалі, не просив суд, у випадку непогодження із твердженнями прокурора щодо розміру судового збору, вчинити дії щодо встановлення додатково строку для надання можливості доплати судового збору у повному розмірі.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Апеляційний господарський суд враховує статус прокурора та вимоги, котрі встановлюються до кандидатів на посаду прокурора (ст. 27 Закону України "Про прокуратуру"), зокрема, наявність вищої юридичної освіти.

Тому, прокурор не виконуючи у повному обсязі вимог ухвали суду апеляційної інстанції, ніс ризики вчинення ним такої дії, а також мав розуміти і їх наслідки, котрі передбачені ст. 260 ГПК України - повернення апеляційної скарги.

Крім того, суд вказує, що позиція прокурора відносно судового збору ґрунтувалася на незгоді із його визначенням в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху та подальшій ухвалі про повернення апеляційної скарги.

Однак, після повернення апеляційної скарги, прокурор не оскаржив відповідну ухвалу суду апеляційної інстанції, у встановленому законом порядку, а лише доплатив судовий збір та звернувся із повторною апеляційною скаргою.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, наведені прокурором підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 є неповажними та такими, що виникли внаслідок дій самого скаржника.

Щодо посилання прокурора на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), апеляційний господарський суд враховує, що зі змісту Конвенції вбачається, що вона має на меті забезпечення, ефективний захист, а також гарантування прав людини, проголошених у Загальній декларації прав людини від 10.12.1948, які в у випадках визначених Конвенцією теж розповсюджуються на юридичних осіб, а не на державні органи та прокурора, котрий фактично є посадовою особою державного органу.

В той же час, суд вважає за необхідне вказати, що посилаючись на практику ЄСПЛ, прокурор не враховує інші його висновки, зокрема, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

ЄСПЛ зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Також, повертаючись до подачі прокурором первісної апеляційної скарги, апеляційний господарський суд враховує і те, що ЄСПЛ в своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (ч. 2 ст. 260 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги ч.3 ст.260 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, суд бере до уваги, що клопотання про поновлення строку, в силу вимог ст. 258 ГПК України, є додатком до апеляційної скарги, а тому має бути надіслане іншим учасникам справи, а докази такого надіслання, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів - подані суду.

Отже, скаржнику необхідно подати до суду апеляційної інстанції мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому вказати інші підстави та докази надіслання копій клопотання іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23 - залишити без руху.

2. Зобов`язати скаржника - заступника керівника Житомирської обласної прокуратури протягом 10-днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду: мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших підстав; докази надіслання копій клопотання іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.

3. Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали тягне за собою наслідки передбачені ст.ст.260, 261 ГПК України.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя-доповідач Петухов М.Г.