Ухвала

від 18.04.2024 по справі 906/520/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/520/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024

за первісним позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Фисюк-Головко Ольги Анатоліївни

про скасування державної реєстрації прав, знесення самочинного будівництва та зобов`язання звільнити земельну ділянку,

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Фисюк-Головко Ольги Анатоліївни

до Житомирської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 первісний позов задоволено в частині скасування державної реєстрації прав власності Фисюк-Головко Ольги Анатоліївни на будівлю кафе з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2431768218101; в частині вимоги про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва відмовлено; зустрічний позов про визнання права власності на нежитлове приміщення задоволено.

Не погоджуючись з рішенням заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник) подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, у якій просив поновити строк для подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 апеляційну скаргу прокурора залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 65 229,70 грн; роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 апеляційну скаргу прокурора повернуто без розгляду, оскільки вимоги ухвали від 26.01.2024 не виконано, не усунуто недоліків поданої апеляційної скарги у повному обсязі.

16.02.2024 прокурор повторно звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в зустрічному позові. Клопотання про поновлення строку мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення від 30.11.2023 виготовлено 08.12.2023 та доставлено прокурору в особистий кабінет 09.12.2023; первісно з апеляційною скаргою прокурор звернувся 28.12.2023 і суд апеляційної інстанції ухвалою від 26.01.2024 апеляційну скаргу прокурора залишив без руху, оскільки її подано без доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі; на виконання вказаної ухвали, 02.02.2024 до суду апеляційної інстанції направлено заяву про усунення недоліків та докази сплати судового збору в сумі 5 126,40 грн, оскільки на переконання прокурора визначена ФОП Фисюк-Головко О. А. ціна позову в розмірі 2 899 098,06 грн вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна та має становити 227 840 грн, згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.08.2015 №ЖТ143152200005, однак Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.02.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури повернув без розгляду, оскільки вимоги ухвали від 26.01.2024 у цій справі не виконано та не усунуто недоліків поданої скарги; вказував, що судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо продовження строків усунення недоліків та зобов`язання прокурора доплатити судовий збір; зважаючи на ці обставини, прокурором невідкладно вирішено питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі, який визначено судом апеляційної інстанції та повторного її внесення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 апеляційну скаргу прокурора залишено без руху, встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання заявнику можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку, оскільки зазначені ним причини пропуску строку не є такими, на підставі яких суд може поновити пропущений строк для оскарження рішення суду.

19.03.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява прокурора про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій прокурор повторно посилався на ті ж самі обставини, котрі вже були визнані неповажними, просив урахувати, що вдруге апеляційна скарга подана в максимально короткий строк з моменту повернення первісної апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, наведені прокурором підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, є неповажними, виникли із суб`єктивних причин, внаслідок дій самого скаржника; більше того, вони фактично базуються на підставах, викладених у апеляційній скарзі, котрі вже були визнані судом неповажними в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

09.04.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 з підстав порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частинами 2, 3 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначаються недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина 2 статті 256 ГПК України).

Згідно цієї норми суд апеляційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.

Водночас право на поновлення строку оскарження реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які однак скаржником не обґрунтовано.

Таким чином, законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

З огляду на те, що невиконання прокурором вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, не усунення її недоліків у повному обсязі, та як наслідок, повернення скаржнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції визнав зазначені прокурором підстави для поновлення пропущеного процесуального строку не поважними.

Відповідно до частини 4 статті 260 ГПК України, якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №906/520/23 за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024.

2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов