Ухвала

від 25.03.2024 по справі 906/520/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"25" березня 2024 р. Справа № 906/520/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023

(ухвалене о 12:58 год. у м. Житомирі, повний текст складено 08.12.2023)

у справі №906/520/23 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до фізичної особи-підприємця Фисюк-Головко Ольги Анатоліївни

про скасування державної реєстрації прав, знесення самочинного будівництва та зобов`язання звільнити земельну ділянку,

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Фисюк-Головко Ольги Анатоліївни

до Житомирської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області рішенням від 30.11.2023 у справі №906/520/23 первісний позов задовольнив частково. Скасував державну реєстрацію прав власності Фисюк-Головко Ольги Анатоліївни на будівлю кафе з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2431768218101 (номер запису про право власності 43453194). Відмовив в задоволені первісного позову в частині вимоги про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва. Зустрічний позов задовольнив. Визнав за Фисюк-Головко Ольгою Анатоліївною право власності на нерухоме майно - будівлю кафе, загальною площею 136,9 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Скасував заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.04.2023 у справі №906/520/23 щодо накладення арешту на будівлю кафе по АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 16.02.2024 заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23, скасувати вказане рішення в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в зустрічному позові.

Мотивуючи прохання про поновлення строку на апеляційне оскарження, прокурор вказує на те, що повний текст оскаржуваного рішення від 30.11.2023 виготовлено 08.12.2023 та доставлено прокурору в особистий кабінет 09.12.2023.

Продовжує, що прокурор первісно 28.12.2023 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою і Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.01.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23 залишив без руху, оскільки її подано без доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

На виконання вказаної ухвали, 02.02.2024 до суду апеляційної інстанції направлено заяву про усунення недоліків та докази сплати судового збору в сумі 5 126 грн 40 коп., оскільки на переконання прокурора визначена ФОП Фисюк-Головко О.А. ціна позову в розмірі 2 899 098 грн 06 коп. вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна та має становити 227 840 грн, згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.08.2015 №ЖТ143152200005.

Однак, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.02.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури повернув без розгляду, оскільки вимоги ухвали від 26.01.2024 у цій справі не виконано та не усунуто недоліків поданої скарги.

Вказує, що судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо продовження строків усунення недоліків та зобов`язання прокурора доплатити судовий збір.

Зважаючи на ці обставини, Житомирською обласною прокуратурою невідкладно вирішено питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі, який визначено судом апеляційної інстанції та повторного її внесення.

З посиланням на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, зокрема щодо незастосування надмірного формалізму при вирішенні питання про доступ до правосуддя, виходячи з принципу верховенства права та враховуючи обставини повернення первинної апеляційної скарги поданої в передбачені строки, прокурор вважає, що ним з поважних причин пропущено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23.

При цьому, при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, прокурор просить врахувати, що апеляційну скаргу подано в найкоротший строк після того, як Житомирській обласній прокуратурі стало відомо про її повернення, згідно ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024.

Від представника фізичної особи-підприємця Фисюк-Головко Ольги Анатоліївни надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, котрі обґрунтовані тим, що прокурором не зазначені підстави здійснення представництва інтересів держави в частині зустрічного позову до Житомирської міської ради, а також не поважністю причин пропуску на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Тому, представник просить повернути апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.03.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23 залишив без руху. Зобов`язав скаржника протягом 10-днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду: мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших підстав; докази надіслання копій клопотання іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів. Роз`яснив скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали тягне за собою наслідки передбачені ст.ст.260, 261 ГПК України.

За змістом вказаної ухвали, суд визнав наведені прокурором підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 неповажними та такими, що виникли внаслідок дій самого скаржника.

В подальшому, від скаржника надійшло клопотання, про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Проаналізувавши зміст такого клопотання, суд вбачає, що прокурор повторно посилається на ті ж самі обставини, котрі вже були визнані неповажними, просить урахувати, що вдруге апеляційна скарга подана прокурором у максимально короткий строк з моменту повернення первісної апеляційної скарги.

Звертає увагу, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою, і при другому в діях прокурора убачається сумлінне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, ним вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Продовжує, що первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а повторне упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань.

Крім цього просить врахувати, що скаржником вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою.

Тому, у зв`язку з недопущенням тривалого зволікання із поданням другої апеляційної скарги та усуненням недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, дії прокурора є свідченням того, що ним не допущено невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

За наведеного, просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23.

Таким чином, суд зауважує, що скаржник повторно вказує ті ж підстави для поновлення строку, котрі вже були визнанні судом неповажними та просить врахувати його дії щодо скорішого подання повторної апеляційної скарги із одночасним усуненням обставин, котрі стали підставою для повернення первісної скарги.

Апеляційний господарський суд, розглядаючи вказане клопотання, бере до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постанові суду від 08.07.2021 по справі №910/17790/19, відповідно до яких сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку; а при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №280/4682/19, від 18.06.2020 у справі №400/524/19, від 17.06.2020 у справі №280/4951/19, від 15.05.2020 у справі №820/1212/17).

Також, усталеною є практика Верховного Суду, що суд має враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, на яку посилається прокурор, сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

-доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Крім того, у вищевказаній постанові, Верховний Суд зазначив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що оскаржене рішення постановлене 30.11.2023, його повний текст складено 08.12.2023, а тому, з урахуванням норм ст.256 ГПК України, останнім днем подання апеляційної скарги на вказане судове рішення було 28.12.2023.

Між тим, матеріалами справи підтверджується, що первісно прокурор подав апеляційну скаргу від 28.12.2023 на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23, котра надійшла до суду апеляційної інстанції 03.01.2024 (т. 2, а. с. 112-123).

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.01.2024 апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23 залишив без руху. Запропонував скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 65 229 грн 70 коп. (т. 2, а. с. 132-133).

В подальшому, від прокурора надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №151 від 01.02.2024 про сплату 5 126 грн 40 коп. судового збору (т. 2, а. с. 135-140).

За змістом такої заяви вбачається, що на думку прокурора фізичною особою-підприємцем Фисюк-Головко О.А. при поданні зустрічного позову невірно визначено його ціну, оскільки додана до матеріалів справи довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості з єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна України не може вважатись належним підтвердженням ціни позову, оскільки відповідні довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості застосовуються виключно в цілях оподаткування під час операцій з нерухомим майном. Крім того, фізична особа-підприємець Фисюк-Головко О.А. не є власником об`єкта щодо якого здійснено оцінку.

На думку прокурора, у матеріалах справи наявний документ, який підтверджує дійсну вартість спірного майна - будівлі кафе, загальною площею 136,9 кв. м, яке знаходиться за адресою м.Житомир, вул. Чуднівська, 109а - Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 10.08.2015 №ЖТ143152200005. Згідно вказаної декларації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становила 227 840 грн.

Таким чином, прокурор вважав, що ціна за зустрічним позовом повинна становити 227 840 грн.

Тому, з посилання на норми ч. 2 ст. 163 ГПК України, п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", прокурор вказував, що розмір судового збору за подання зустрічної позовної заяви становив 3 417 грн 60 коп., а за подання апеляційної скарги, в частині зустрічного позову, становив 5 126 грн 40 коп.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.02.2024 повернув без розгляду апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23 (т. 2, а. с. 141-142).

Постановляючи вказану ухвалу суд виходив з того, що вартість майна зазначена у довідці про оціночну вартість визначена позивачем за зустрічним позовом станом на момент пред`явлення такого позову та відповідає дійсній його вартості, а в якості доказу вартості майна суду можуть бути надані договори купівлі-продажу цього майна, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, довідки про ринкову вартість майна в даній місцевості.

Суд не взяв до уваги посилання прокурора на визначення ціни позову виходячи із кошторисної вартості будівництва, яка зазначена у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.08.2015 №ЖТ143152200005, оскільки така вартість визначена станом на 2015 рік, а не на момент пред`явлення позову. Крім того, суд вказав, що прокурор чітко посилається на "кошторисну вартість", в той час як при визначені ціни позову враховується дійсна, ринкова вартість нерухомого майна.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що незгода прокурора стосовно визначення вартості майна на підставі належних доказів, які передбачені статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не може бути підставою для застосування приписів ч. 2 ст. 163 ГПК України.

За таких обставин, суд констатував, що скаржником вимоги ухвали від 26.01.2024 у цій справі не виконано, не усунуто недоліків поданої апеляційної скарги у повному обсязі, а тому суд апеляційної інстанції прийшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 258 ГПК України, а відтак вважається неподаною та підлягає поверненню.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

ЄСПЛ зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

З аналізу викладеного вбачається, що повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок дій самого скаржника, котрий, розуміючи наслідки та несучи відповідні ризики, не виконав у повному обсязі вимог ухвали апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху, вони не обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, та не були такими, що не могли бути усунуті скаржником.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що повернення первісної апеляційної скарги відбулося унаслідок суб`єктивної причини - неналежної організації процесу щодо оскарження рішення суду першої інстанції з боку прокурора, який несе негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною та є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання процесуальних обов`язків.

З огляду на те, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, не усунення її недоліків у повному обсязі, та як наслідок, повернення скаржнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Тому, суд підсумовує, що наведені прокурором підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, є неповажними, виникли із суб`єктивних причин, внаслідок дій самого скаржника. Більше того, вони фактично базуються на підставах, викладених у апеляційній скарзі, котрі вже були визнані судом неповажними в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23.

Відповідно частин 3, 4 статті 261 ГПК України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 260, 234, 235, 261 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/520/23.

2. Апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами надіслати заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури.

3. Справу № 906/520/23 надіслати Господарському суду Житомирської області.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.