Рішення

від 13.02.2024 по справі 569/12121/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/12121/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року місто Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа №569/12121/20

учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання майном та відновлення становища ,

в с т а н о в и в:

29 липня 2020 року позивач ОСОБА_5 звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_6 в якій просить визнати протиправним будівництво об`єкта за адресою АДРЕСА_1 , усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_5 права користування та розпоряджання своїм майном та відновити становище, яке існувало до порушення шляхом приведення об`єкту будівництва за адресою АДРЕСА_1 у відповідність до вимог Державних будівельних норм України.

В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_5 зазначила, що вона є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29 грудня 2018 року № 4621, виданим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М., а відповідач - власником суміжної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 . На межі їх земельних ділянок зі сторони відповідача на початку липня 2020 року почалося будівництво об`єкта за адресою АДРЕСА_1 яке за зовнішніми характеристиками нагадує садибний будинок. Даний будинок розташований впритул до земельної ділянки позивача на відстані менше одного метра, що у свою чергу порушує право ОСОБА_5 на забудову власної земельної ділянки, оскільки близька відстань об`єкта будівництва робить неможливим забудову, будь який об`єкт, який може бути утворено на частині її земельної ділянки не зможе відповідати Державним будівельним нормам України. Вказує, що дії забудовника порушують ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», а саме, відповідно до пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019, для нової садибної та дачної забудови відстань від межі суміжної земельної ділянки слід встановлювати не менше 3 метрів. Окрім того відповідачем порушено також встановлені ДБН Б. 2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», допустимі відстані між житловим будинком, який є об`єктом будівництва та господарською будівлею. Згідно пункту 6.1.41 та таблицею 6.7 ДБН Б.2.2.-12:2019, допустима відстань від житлового будинку до господарської будівлі становить 15 метрів. Також, відповідачем порушено протипожежні вимоги щодо допустимих відстаней від будівлею та іншими спорудами. Зокрема, згідно пункту 15.2.2 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», в умовах забудови, що склалася, протипожежні відстані між житловими будинками та від житлових будинків до будівель і споруд іншого призначення (зокрема і до господарських споруд) слід визначати згідно з протипожежними вимогамиданих норм,наведеними утаблиці 15.2.Згідно даноїтаблиці,мінімальна відстаньміж будинкамиіз ступенемвогнестійкості І,IIдо будівельзі ступенемвогнестійкості IIIстановить 8-9 метрів.

08 жовтня 2020 року представником відповідача ОСОБА_7 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вона зазначає, що 16.11.1981 року ОСОБА_8 , чоловіку відповідача, видано ордер на житлове приміщенння, згідно якого він був основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_4 . Після отримання ордеру на житлове приміщення, для покращення житлових умов ОСОБА_8 , у період з 1982 по 1989 роки було здійснено реконструкцію вказаної квартири та побудовано гараж та сарай. 16.01.2006 р. Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради надано Висновки про можливість експлуатації самочинного будівництва №76, згідно яких встановлено, що самочинно добудовані до квартири АДРЕСА_4 приміщення, а також гараж «Б» та сарай «В» - придатні для експлуатації. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28.03.2006 р. у справі №2- 4788 визнано правомірними проведену реконструкцію квартири АДРЕСА_5 загальною площею 83,5 кв.м.. житловою площею 15.3 кв.м.. допоміжною площею 68,2 кв.м. в житловому будинку та будівництво гаража «Б» і сараю «В» на земельній ділянці на АДРЕСА_1 . Рішенням суду підтверджено, що домоволодіння складається з квартири, гаража ОСОБА_9 та сараю ОСОБА_10 », реконструкція квартири відповідає вимогам державних будівельних норм і правил, не порушує права інших осіб. 18.12.2006 р. Виконавчим комітетом Рівненської міської ради видано ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 83,5 кв.м., з яких житлова площа - 15,3 кв.м. Складовою частиною вказаного свідоцтва є технічний паспорт від 28.11.2006 р., у якому вказано технічні характеристики квартири. Згідно вказаних документів вбачається, що на земельній ділянці розміщені житлові та нежитлові споруди. Земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_1 межує із земельною ділянкою ОСОБА_12 , по межах від В до Г по металевій огорожі. При обстеженні і погодженні меж земельної ділянки в натурі заперечень і зауважень з боку представників, землекористувачів та суміжних землекористувачів не було, що засвідчено підписами на Протоколі обстеження та погодження меж земельної ділянки, яка передається у власність від 15.02.2010 р., зокрема підписом ОСОБА_12 - суміжного землекористувача. Згідно наданих позивачем документів вбачається, що ОСОБА_12 є матір`ю ОСОБА_5 у даній справі. В подальшому, на підставі рішення Рівненської міської ради від 22.07.2010 р. №3725 Відповідач отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №554669 від 21.06.2012 р., згідно якого ОСОБА_6 є співвласницею земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:040:0225. За результатами технічної інвентаризації 05.08.2020 р. виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 . У вказаному технічному паспорті визначено, що до складу квартири належить гараж «Б» цегляний, площею 18,2 кв.м. та сарай «В» - із піноблоків площею 79,8 кв.м. Вказане кореспондується із рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28.03.2006 р. у справі №2-4788. Представник відповідачів зазначає, що вказані господарські споруди були побудовані задовго до встановлення меж земельної ділянки, яка знаходиться у власності Відповідача та відділені металевою огорожею, при розробці та затвердженні проекту землеустрою було враховано розміщення таких господарських споруд. Також, як вже було зазначено вище при розробці проекту землеустрою, у встановленому законом порядку, були встановлені межові знаки та отримано згоду суміжних землекористувачів. Таким чином, йменований позивачем у позовній заяві «об`єкт будівництва, що нагадує садовий будинок» був збудований ще до 1990 року, наявність вказаних господарських споруд рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28.03.2006 р. у справі 2-4788 та не є об`єктом нового будівництва. Будівельними роботами, про які зазначає Позивач, є заміна існуючих заповнень віконних та дверних прорізів. Такі роботи, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 07.06.2017 р. №406 відносяться до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

23 жовтня 2020 року представником позивача ОСОБА_5 ОСОБА_13 до суду подано відповідь на відзив, у якому вона зазначає, що подані відповідачем на підтвердження своїх заперечень докази не є достовірними та не дають можливості встановити наявність чи відсутність будівлі на частині земельної ділянки, що межує із ділянкою позивача, а більше того встановити площу такої будівлі.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 21 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 11 литопада 2020 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Левченко К.В. про витребування доказів. Зобов"язано Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради надати належним чином завірену копію топографо-геодезичної зйомки М 1:500 з архівних паперових носіїв, де знаходяться суміжні земельні ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:040:0126 ( АДРЕСА_2 ) та надати інформацію щодо останнього коригування запитуваного фрагменту.

Ухвалою суду від 11 листопада 2020 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено ПП "Експерт-Рівне-Консалт" (33013, м. Рівне, проспект Миру, 15). Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 25 лютого 2021 року поновлено провадженняу справі. Підготовче судове засідання призначено на 22 березня 2021 року в приміщенні Рівненського міського суду (м. Рівне, вул. Шкільна, 1) з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката Кисельової М.І. про витребування доказів. Зобов"язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (33017, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 37) надати належним чином завірену копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність громадянам (зокрема ОСОБА_6 ) в АДРЕСА_1 (квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 ), розроблену ПП "Зембудпроект" 2010 року.

Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката Кисельової М.І. про витребування доказів. Витребувано з канцелярії Рівненського міського суду Рівненської області матеріали справи №2-4788/2006 для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 09 грудня 2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про закриття провадження у справі у зв`язку із смертю ОСОБА_6 відмовлено. Задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном та відновлення становища, яке існувало до порушення, до залучення до участі у справі правонаступника.

Ухвалою суду від 11 липня 2022 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Ухвалою суду від 11 липня 2022 року витребувано у приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк О.А. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована у спадковому реєстрі за номером 69250585.

Ухвалою суду від 02 грудня 2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_14 задоволено. Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном та відновлення становища, яке існувало до порушення, до залучення до участі у справі правонаступника позивача.

Ухвалою суду від 16 травня 2023 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Ухвалою суду від 01 червня 2023 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном та відновлення становища, яке існувало до порушення правонаступників позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01 червня 2023 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном та відновлення становища, яке існувало до порушення правонаступників відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, позивач ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_14 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, представники відповідачів ОСОБА_15 та ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з"ясувавши фактичні обставини, допитавши свідків, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст. ст.11,15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбаченізакономспособи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріпленізакономматеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Як встановлено судом, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці ОСОБА_5 є власниками земельної ділянки в АДРЕСА_2 .

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як спадкоємці ОСОБА_6 є співвласниками суміжної земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_3 .

Як встановлено із копії технічного паспорта житлового будинку по АДРЕСА_2 від 04 березня 2004 року, у який внесені зміни при поточній інвентаризації 21.11.2016 року на земельній ділянці з кадастровим номером 56:101:000:00:01:040:0126 розміщено житловий будинок А-1 та господарські споруди, серед яких сарай Б-1.

Як зазначається у позовній заяві та підтверджується копією договору дарування частки квартири та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно , що видане 22.08.2008 року ОСОБА_6 на праві власності належить 3/5 частки квартири за номером АДРЕСА_4 . Окрім того, ОСОБА_6 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/5 частина зазначеної квартири відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18 грудня 2006 року.

Як встановлено судом із копії ордера, що міститься в матеріалах оглянутої в судовому засіданні цивільної справи №2-4788/06 ОСОБА_8 на склад сім"ї із дружини ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_6 16 листопада 1981 року відповідно до ордеру №918 виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 15,3 кв.м.

Копією технічного паспорта, що міститься в матеріалах згаданої справи стверджується, що 22 листопада 2005 року ОСОБА_8 було проведено самовільне будівництво приміщень Аз-2, що складаються із приміщень І - площею 11,1 квм.м., ІІ - площею 1,7 кв.м., ІІІ - площею 3,1 кв.м. у цокольному поверсі, а також приіщень ІV - площею 3,6 кв.м., V - площею 8,3 кв.м. та VІ - площею 5,8 кв., які станом на день інвентаризації були незавершені будівництвом.

Таким чином, приміщення, що є предметом спору, побудовані до 22 листопада 2005 року.

Рішенням Рівненського міського суду від 28 березня 2006 року позов ОСОБА_8 задоволено повністю. Визнано правомірними проведену реконструкцію квартири АДРЕСА_7 . Судом у даному рішенні встановлено, що самочинно проведена реконструкція квартири відповідає вимогам державних будівельних норм і правил, що стверджується відповідним висновком управління містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому від 16 січня 2006 року і не порушує права інших осіб, оскільки не обмежує житлові права власників суміжних квартир.

Як вбачається із копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 , що виготовлений 05 серпня 2020 року ФОП ОСОБА_16 склад та розміри добудованих приміщень не змінились.

Відповідно до копії протоколу обстеження та погодження меж земельної ділянки від 15 лютого 2009 року, яка передається у власність ОСОБА_17 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в АДРЕСА_1 та міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність громадянам, на плані межі земельної ділянки розташовані, зокрема від В до Г (т.8-т.10) межа проходить по суміжності із землями ОСОБА_12 : від т.8 до т.9 - в південно-західному напрямку по металевій огорожі протяжністю 2,07 м, від т.9 до т. 10 - в південно-західному напрямку по металевій огорожі протяжністю 29,10 м. У даному протоколі також зазначено, що при обстеженні і погодженні меж земельної ділянки в натурі зауважень з боку представників, землекористувача і суміжних землекористувачів не було. Окрім того зазначений проект землеустрою містить зокрема копію технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_4 від 28.11.2006 року, план І поверху у якому ідентичний за розмірами і складом плану І поверху у технічному паспорті на зазначену квартиру від 05.08.2020 року. План приміщення цокольного поверху у даних технічних паспортах відрязняється лише відсутністю внутрішньої стіни між приміщеннями 1 та 2 у 2020 році.

Рішенням Рівненської міської ради від 22 липня 2010 року №3725 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 (квартира АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 ) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 (квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 ) громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Як встановлено судом із показів свідка ОСОБА_26 , яка є подругою ОСОБА_5 вона почала помічати новий будинок у якому є другий поверх і балкон, який на думку свідка, буде нависати над ділянкою позивача. У 1982-1989 році будинку не було, вікна і балкон розміщені зі сторони позивача. Про конфліктну ситуацію їй нічого не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка є донькою ОСОБА_6 показала, що вона, мама, батько переїхали на проживання у спірне помешкання у 1982 році, там була одна кімната, добудували частину квартири, гараж і допоміжні приміщення. Сарай був двоповерховий. Все будівництво погоджувалось із матір`ю ОСОБА_5 . Будівництво велось із газоблоків. В 2005 році гараж і сарай, в 2006 році з газоблоків.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_27 , яка є подругою ОСОБА_5 показала, що вони із ОСОБА_5 живуть недалеко один від одного з 2000 року, того ж року і з`явилась спірна будівля. Пояснила, що раз в місяць вона бувала у ОСОБА_5 , будівлі вище паркану, який висотою в її зріст, не було. Паркан не прозорий, він не перед будівлею, а збоку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_6 суду дав покази про те, що він народився і проживав у спірній будівлі до 2007 року. Будівля існувала до 2001 року, з того часу її почали перебудовувати та удосконалювати. До 1989 року вона була одноповерхова, потім двохповерхова. Паркан був, вони поставили металеві щити на окремій ділянці. Відносини між сторонами були добросусідські, погіршились вони після смерті батька. Сарай був на ділянці з 1989 року, будівля існує в такому вигляді як зараз з 2005 року.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, яка була проведена згідно ухвали суду від 11.11.2020 року, що складений 08.02.2021 року судовим експертом Фурсовичем М.О. об`єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам ДБН Б2.2-12:2019 «Планування та забудова території» та ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва» та правилам забудови м.Рівне, в числі щодо дотримання пожежних норм не дотримана протипожежна відстань від об`єкта будівництва до сараю (літера Б-1), що розташований на земельній ділянці ОСОБА_5 . На запитання 2 «Визначити період, коли було зведену спірну будівлю: у 1982-1989 роках чи у 2020 році?» експерт вказав, що спірну будівлю було зведено у 2020 році.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_28 надав роз`яснення з приводу свого висновку, та зазначив, що будівля була зведена після 1982-1989 років, точний час він не встановлював, оскільки питання в ухвалі таким чином сформульовано не було. При огляді ним встановлена наявність старої будівлі і старої цегли. ДБН були діючі на час складання висновку та діючі на даний час. Самбуд також не відповідав будівельним нормам.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (частина перша статті 13 ЦПК України).

Приписами статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині другій статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з предмета та підстав позову на позивачів у цій справі згідно з вимогами процесуального права покладено обов`язок доведення факту порушення їх законних прав неправомірними діями відповідачів при здійсненні самовільного будівництва на суміжній земельній ділянці.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 по справі №921/591/20 зазначив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу);

порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача;

належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність);

Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Ефективність юридичного засобу захисту права людини це така його властивість, яка полягає у теоретичній спроможності та реальній здатності цього засобу забезпечити досягнення його соціальної мети захистити право людини.

Відповідно до висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.22 (справа №908/976/19) застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (пункт 5.6).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (пункти 5.6, 5.9).

Таким чином, критеріями ефективності судового рішення є: судове рішення забезпечить захист/відновлення порушеного/оспорюваного права/інтересу; у позивача не буде потреби ще раз звертатися до суду з іншими вимогами (виконання завдання судочинства); судове рішення можливо виконати.

Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в межах заявлених вимог у даній справі, не доведено належними, достовірними та достатніми доказами наявність перешкод у здійсненні їх прав, які створює їм об`єкт в АДРЕСА_1 , у позові не зазначено, яким саме чином слід усунути перешкоди позивачам у здійсненні їх прав. Позивачі не довели в ході судового розгляду, що відповідачами здійснюється таке використання земельної ділянки, при якому позивачам, як власникам сусідньої земельної ділянки, завдаються відповідні незручності, порушуються, не визнаються їхні права. Суд при ухваленні рішення враховує також те, що проведена реконструкція квартири АДРЕСА_4 рішенням Рівненського міського суду від 28 березня 2006 року, яке набрало законної сили, визнана правомірною, позивачі не надали доказів того, що вони звертались до відповідних контролюючих інстанцій з приводу перевірки законності побудови та відповідності будівельним нормам спірного приміщення, на підставі чого суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, надавши правову оцінку доводам та доказам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, належних та допустимих доказів на підтвердження вимог позивачів суду не подано, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст. ст.4,5,12,13,18,76-81,89,141,258,259,263-265,273,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання майном та відновлення становища - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивачі - ОСОБА_1 , АДРЕСА_8

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

відповідачі - ОСОБА_3 , АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_4 АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_2

Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2024 року.

Суддя -