Ухвала

від 13.03.2024 по справі 465/4220/18

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/4220/18

2/465/424/24

У Х В А Л А

судового засідання

13.03.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі судового засідання Сеньків А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Славкіної Марини до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «УРС «Єврогурт» про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про визнання договору поруки припиненою в частині зобов`язань, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває вище вказана цивільна справа.

21.02.2024 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про закриття провадження у справі. Клопотання мотивує, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі належить закрити, оскільки предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з ОСОБА_1 як поручителя згідно договору поруки від 23.08.2007 р. заборгованості, яка виникла з генеральної кредитної угоди №2 від 23.08.2007 р. та договору кредитної лінії № 125-08 від 30.09.2008 р., укладених між Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» «Єврогурт» та ПАТ «КБ «Хрещатик».

Договір поруки від 23.08.2007 р. ПАТ «КБ «Хрещатик» укладений з ОСОБА_1 як фізичною особою, та призначений для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи ПАТ «КБ «Хрещатик» та ДП ТзОВ «УРС «Єврогурт», дану справу відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України належить розглядати в порядку господарського судочинства.

ОСОБА_1 вважає, що з цих же підстав в порядку господарського судочинства належить розглядати і її зустрічну позовну заяву про визнання поруки припиненою в частині зобов`язань.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день час та місце повідомлялися належним чином.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст.19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особипідприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Таким чином, з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинностіЗаконом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів»до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається з урахуванням суб`єктного складу сторін основного зобов`язання, про що зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/1733/18 від 02.10.2018 року, № 753/12916/15ц від 31 жовтня 2018 року, № 161/6253/15-ц від 05 травня 2020 року.

За правилом ч.4ст.263ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із змісту вказаної норми, суд повинен враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2007 року укладено Генеральну угоду (договір) №2 між ВАТ КБ «Хрещатик» та ДП ТОВ «УРС» «Єврогурт».

Також 30.09.2008 року укладено Договір кредитної лінії №125-08 між ВАТ КБ «Хрещатик» та ДП ТОВ «УРС» «Єврогурт».

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань перед банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до генеральної угоди №2 від 23.08.2007 р. за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути банку, в строк по 22.08.2010 р. кредит в сумі 2000000,00 грн., сплатити відсотки за користування кредитом із розрахунку 19,00% річних, а у разі несвоєчасного повернення простроченої суми, повернути прострочену суму із сплатою всіх витрат та штрафних санкцій, що передбачені генеральною угодою №2 від 23.08.2007 було укладено договір поруки від 23.08.2007 р. між ВАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_1 .

За змістом частини першоїстатті 546 Цивільного кодексу Українивиконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей553,554,626 Цивільного кодексу Україниза договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу, змісту та підстав поданого позову ПАТ КБ «Хрещатик» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «Хрещатик» про визнання договору поруки припиненою в частині зобов`язань, який укладений на забезпечення зобов`язання Генеральної угоди №№2 від 23.08.2007 р., сторонами якого є юридичні особи.

Тобто між позивачем та відповідачем існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за Генеральною угодою №2 від 23.08.2007 р. , сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписамиГосподарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини другоїстатті 4 Господарського процесуального кодексу Україниправо на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Застаттею 45 Господарського процесуального кодексу Українисторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені встатті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначеністаттею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи викладене, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.03.2019 у справі №904/2530/18 додатково звернула увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуальногокодексу України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

В даній справі оспорюваний договір поруки, укладений для забезпечення основного зобов`язання, а саме зобов`язань перед банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до генеральної угоди №2 від 23.08.2007 року, сторонами якого є юридичні особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі за позовом ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Славкіної Марини до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «УРС «Єврогурт» про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про визнання договору поруки припиненою в частині зобов`язань слід закрити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.255,353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Славкіної Марини до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «УРС «Єврогурт» про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про визнання договору поруки припиненою в частині зобов`язань - закрити.

Роз`яснити позивачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Мартьянова С.М.