Постанова

від 13.03.2024 по справі 420/23131/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/23131/23

Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.

Дата і місце ухвалення 11.09.2023р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Рент» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Рент» до Одеської міської ради, керівника Труханова Геннадія Леонідовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ТОВ «Голден Рент» звернулось до суду першої інстанції з позовом до Одеської міської ради, керівника Труханова Геннадія Леонідовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просило суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 4438-V від 07.07.2009 року «Про скасування рішень Одеської міської ради від 04.07.2007 року № 1430-V «Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій скверів у м. Одесі» та № 1431-V «Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій парків у м. Одесі», затвердження переліку парків та скверів у м. Одесі, розробки проектів з їх організації (створення, благоустрою) та надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій рекреаційного призначення парків та скверів у м. Одесі» в частині визначення територією рекреаційного призначення сквером, території розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, між будинком вул. Скворцова, 2 та вул. Шота Руставелі, 5, частина якої знаходиться у користуванні ТОВ «Голден Рент»;

-визнати протиправним та скасувати пункт 56 додатку № 1 до рішення Одеської міської ради № 4438-V від 07.07.2009 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 917-VІІ від 30.06.2016 р. «Про проведення інвентаризації земель комунальної власності рекреаційного призначення парків та скверів» в частині визначення територією рекреаційного призначення сквером, території розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, між будинком вул. Скворцова, 2 та вул. Шота Руставелі, 5, частина якої знаходиться у користуванні ТОВ «Голден Рент»;

-визнати протиправним та скасувати пункт 56 додатку № 1 до рішення Одеської міської ради № 917-VІІ від 30.06.2016 р.;

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Скворцова, між будинками вул. Скворцова, 2 та вул. Шота Руставелі, 5, кадастровий номер: 5110137300:49:009:0003 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно даної земельної ділянки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Голден Рент» подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилався на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що спір який виник у даній справі не є публічно-правовим. Апелянт вважає, що допоки на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, який прийняв рішення щодо передачі земельної ділянки у власність особа не зареєструвала відповідне речове право на цю ділянку, за участю такого суб`єкта, існує публічно-правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду, крім випадку, якщо певне речове право на ту ж ділянку чи на її частину на момент прийняття вказаного рішення належить іншій особою. Апелянт вважає, що якщо на момент звернення до суду з позовом реєстрація земельної ділянки не була проведена та відсутня державна реєстрація речового права на цю земельну ділянку чи її частину за іншою особою, спір належить до юрисдикції адміністративного суду.

З огляду на викладене апелянт просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції посилався на те, що позивач оскаржує правомірність рішень Одеської міської ради № 4438-V від 07.07.2009 року, № 917-VІІ від 30.06.2016 р. та додатків до них в частині визначення територією рекреаційного призначення сквером, території розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, між будинком вул. Скворцова, 2 та вул. Шота Руставелі, 5, частина якої знаходиться у користуванні ТОВ «Голден Рент». Суд зазначив, що в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог представник позивача, серед іншого, вказує, що ТОВ «Голден Рент» є власником об`єкта нерухомого майна виробничо-складських будівель загальною площею 718,2 кв.м., розташованих за адресою Одеська область, м. Одеса, вул. Руставелі Шота, 5. Дата державної реєстрації права власності: 14.06.2017 рік. Розмір частки 1/1. При цьому, визнання оскаржуваними рішеннями сквером частини території, що знаходиться у користуванні ТОВ «Голден Рент» та на якій розміщені об`єкти нерухомого майна належні ТОВ на праві власності є вилученням земельної ділянки, оскільки земельна ділянка отримала статус земель загального користування, внаслідок чого ТОВ «Голден Рент» позбавлене можливості віднести частину земельної ділянки під належними йому об`єктами нерухомого майна в оренду та можливості подальшого користування нею, яке відбувалось на протязі тривалого часу. Оскаржуваним рішенням ОМР по суті ТОВ «Голден Рент» позбавляється права на частину земельної ділянки та порушується його право власності на об`єкти нерухомого майна. Накладення меж земельної ділянки у Національній кадастровій системі із земельною ділянкою свідчить про незаконність дій кадастрового реєстратора відповідача щодо реєстрації такої земельної ділянки та її незаконне формування з відкриттям поземельної книги. Дії кадастрового реєстратора порушують право власності ТОВ «Голден Рент» на земельну ділянку і свідчать про невизнання його права на неї.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що спірні правовідносини пов`язані з набуттям права власності та користуванням земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно ТОВ «Голден Рент», а тому спір не є публічно-правовим, оскільки не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин, а тому має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Крім того, суд вказав, що позивач, серед іншого, просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Скворцова, між будинками вул. Скворцова, 2 та вул. Шота Руставелі, 5, кадастровий номер: 5110137300:49:009:0003 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно даної земельної ділянки. На думку суду, позивач оскаржує дії щодо державної реєстрації земельної ділянки, що фактично стосується заявлених майнових прав позивача на таку земельну ділянку. Отже, спір стосується права власності (володіння, користування, розпорядження) на земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Таким чином визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 року у справі № 906/392/18 зробила такий правовий висновок: "Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".

Предметом спору у цій справі є рішення Одеської міської ради від 07.07.2009 року № 4438-V, як зазначив позивач, в частині визначення територією рекреаційного призначення - сквером, території розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, між будинком вул. Скворцова, 2 та вул. Шота Руставелі, 5, частина якої знаходиться у користуванні ТОВ «Голден Рент»; а також рішення Одеської міської ради № 917-VІІ від 30.06.2016 р. «Про проведення інвентаризації земель комунальної власності рекреаційного призначення парків та скверів» в частині визначення територією рекреаційного призначення - сквером, території земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, між будинком вул. Скворцова, 2 та вул. Шота Руставелі, 5, частина якої знаходиться у користуванні ТОВ «Голден Рент».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично основним мотивом звернення позивача до суду стало те, що внаслідок прийняття спірних рішень було визначено сквером територію земельної ділянки, частина якої знаходиться у користуванні ТОВ «Голден Рент» у зв`язку з розташуванням на ній об`єктів нерухомого майна, власником яких є товариство.

Позивач вказував на те, що він неодноразово звертався до Одеської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки в оренду, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова між будинком вул. Скворцова, 2 та вул. Шота Руставелі, 5, однак відповідний дозвіл наданий не був. Департамент земельних ресурсів ОМР повідомив товариство, що згідно інформації Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради питання щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 5, орієнтовною площею 0,7563 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку є неможливим. При цьому, як зазначив позивач, після звернення товариства до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, йому стало відомо, що на частині земельної ділянки, дозвіл на розробку технічної документації щодо якої просить товариство, передбачене розміщення скверу.

У поданому позові товариство зазначило, що оскаржувані рішення в частині визначення сквером території, що знаходиться у користуванні товариства, та на якій розміщені об`єкти нерухомого майна належні товариству на праві власності, є незаконним, грубо порушує права та законні інтереси товариства, перешкоджає на законних підставах користуватись земельною ділянкою.

Тобто зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається, що товариство звернулось за захистом свого майнового права - користування земельною ділянкою, набутого на підставі статті 120 ЗК України, у зв`язку з розміщенням на ній об`єктів нерухомості, належних товариству, та якій спірним рішенням Одеської міської ради надано статус скверу.

Більш того, в обґрунтування порушення прийнятими рішення права користування земельною ділянкою та права власності на об`єкти нерухомого майна, які на ній розміщені, товариство також посилалось на наявність рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2023 року у справі № 521/12946/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Рент» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 7563 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яким було задоволено поданий ТОВ «Голден Рент» позов та вирішено усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Рент» (код ЄДРПОУ 41373945) перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,7586 га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 5, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати самовільно зведену металеву огорожу (паркан), який було зведено суміжним землекористувачем ОСОБА_1 на території земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Рент» (за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі. 5. Також вказаним рішенням вирішено: відновити межі земельної ділянки площею 0,7586 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Рент» відповідно до висновку експерта судової земельно-технічної експертизи № 22-5782 від 21 березня 2023 року.

Таким чином спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав товариства у сфері публічно-правових відносин, адже подання цього позову спрямовано на захист порушеного, на думку позивача, його права як власника нерухомого майна і користувача земельною ділянкою, на якій таке нерухоме майно розташоване.

Оскільки в основі спору, що розглядається, лежать організаційні та майнові відносини, то спір в цій справі не є публічно-правовим, а отже, й не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини першої та другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України, господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Натомість, як вже зазначалось вище, згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із наведених норм права вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

З аналізу положень ГПК України та КАС України випливає, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку господарського судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення речових прав, в тому числі на землю, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У такому випадку спірні правовідносини врегульовано нормами господарського права.

Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування поглинається спором про речове, приватне право, яке як могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 19 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/8018/17).

Натомість, колегія суддів наголошує, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічні висновки Суду викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 902/517/17 (провадження № 12-78гс18).

Таким чином, оскільки позивач, звертаючись з даним позовом до адміністративного суду просить захистити своє майнове право (інтерес) на користування земельною ділянкою, то такий спір носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що віно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що спір у даній справі є публічно-правовим з огляду на те, що на момент подання позовної заяви у сторін відсутні зареєстровані речові права на земельні ділянки, оскільки виникнення права користування позивач пов`язує саме з набуттям права власності на нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці, тобто виникненням такого права в силу закону.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 26.09.2019 у справі №520/16157/15-а звертав увагу на те, що підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. При цьому Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю не визначає оформлення права на земельну ділянку.

Посилання апелянта на той факт, що аналогічна даній справа за № 522/609/15-а розглядалась за правилами адміністративного судочинства не заслуговують на увагу, з огляду на те, що при розгляді справи № 522/609/15-а судами не розглядалось та не вирішувалось питання щодо підсудності даної справи судам адміністративної юрисдикції. Сам факт її розгляду судами ще у 2017 році в порядку адміністративного судочинства, до початку роботи Верховного Суду та висловлення ним правових позицій з питань підсудності справ судам адміністративної, цивільної та господарської юрисдикції, не дає підстав для висновку про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про недотримання правил предметної підсудності.

Враховуючи все вищезазначене колегія суддів відхиляє аргументи позивача про відсутність майнового спору та констатує відсутність у даному випадку публічно-правового спору, що виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративної юрисдикції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вказані висновки суду першої інстанції.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Рент» залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя:О.А. Шевчук