Ухвала

від 06.03.2024 по справі 2-472/11

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-472/11

пров. № 6/544/3/2024

У Х В А Л А

іменем України

06 березня 2024 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Сайко О.О.,

за участі секретаря Костенко Т.В.,

представника боржника адвоката Ковтуна М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Пирятині цивільну справу за заявою адвоката Ноги А.П., що діє в інтересах стягувача ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року адвокат НогаА.П.,що дієв інтересахстягувача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку на повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа. Свою заяву обґрунтував тим, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 21.10.2011 у справі №2-472/11 було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Судовим рішенням стягнуто з відповідача борг в сумі 199 645,30 грн, а також судові витрати. Судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Згідно рішення у справі № 2-472/2011 Пирятинським районним судом Полтавської області 15 листопада 2011 року було видано виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

28 листопада 2011 року на підставі вищевказаного виконавчого листа державним виконавцем Пирятинського районного ВДВС ГУЮ у Полтавській області було відкрито виконавче провадження № 30052024. В процесі виконання рішення суду за рахунок реалізації майна боржника було здійснено частковепогашення боргу. Залишок нестягнутого боргу на момент розгляду справи судом складає 114674,06 грн.

Згідно відповіді Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області від 09.10.2023 року за вих. № 14193 на адвокатський запит стало відомо, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2- 472/2011, який видано 15.11.2011 року, завершено 19.12.2016 року з огляду на винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. З огляду на сплив встновленого строку зберігання матеріали виконавчого провадження № 30052024 в 2020 році були знищені. Станом на дату звернення з адвокатським запитом вищевказаний виконавчий лист на виконанні не перебуває. Тобто, у відділі ДВС оригінал виконавчого листа № 2-472/11, виданого 15.11.2011 року Пирятинським районним судом Полтавської області, про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , наразі відсутній.

ОСОБА_1 не отримувала від Пирятинського відділу ДВС копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві разом з доданим до неї оригіналом виконавчого листа.

Згідно вимогзакону,постанова державноговиконавця Пирятинськогорайонного ВДВСГТУЮ уПолтавській областіпро поверненнявиконавчого документастягувачеві від19.12.2016року врамах виконавчогопровадження №30052024разом зоригіналом виконавчоголиста №2-471/11мала ббути направленана адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням. В листі Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області від 09.10.2023 року за вих. № 14193 жодним чином не повідомляється про спосіб та реквізити, за якими було відправлено стягувачеві повернутий виконавчий лист.

З огляду на вищевикладені факти можливо стверджувати, що виконавчий лист було втрачено при поштовому пересиланні від Пирятинського районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області до ОСОБА_1

ОСОБА_1 як стягувач вважає, що видача дублікату виконавчого листа жодним чином не порушує права ОСОБА_2 та не покладає на нього будь-яких додаткових зобов`язань, оскільки згідно чинного законодавства дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, у тому числі містити й дату його видачі.

ОСОБА_1 як стягувач не втратила свого майнового інтересу щодо остаточного виконання судового рішення й протягом перебування виконавчого листа на виконанні неодноразово зверталась до державного виконавця з приводу інформування про хід примусового стягнення боргу.

Тривалий час (з початку пандемії коронавірусу в Україні, а потім й з початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну) ОСОБА_1 фактично була позбавлена можливості дізнатися про хід виконання судового рішення на її користь. Задля власної безпеки та безпеки своєї сім`ї ОСОБА_1 на деякий час виїзджала за межі України й не могла в повній мірі скористатись своїми процесуальними правами. Тобто, всі вказані обставини об`єктивно завадили ОСОБА_1 своєчасно вчинити дії, спрямовані на звернення виконавчого документа до виконання й, зокрема, подати заяву про видачу дубліката виконавчого листа в межах встановлених строків пред`явлення.

У судове засідання стягувач та її представник не з`явилися, розгляд справи просили проводити без їх участі, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник боржника ОСОБА_2 адвокатКовтун М.В. усудовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви ОСОБА_1 ,просив відмовити вїї задоволенні. Пояснив,що виконавчепровадження завиконавчим листому справі №2-472/11 було завершене ще у 2016 році і з того часу стягувач не виявляла інтересу щодо його виконання. Доказів систематичного звернення до державного виконавця з приводу інформування про хід примусового стягнення боргу заявник не надала. Як і не надала доказів існування об`єктивних перешкод у здійсненні своїх процесуальних прав шляхом отримання інформації про хід виконавчого провадження.

Представник Пирятинського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області надала заяву про розгляд заяви без її участі.

Вивчивши заяву, дослідивши надані докази, матеріали справи, заслухавши доводи представника боржника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Пирятинськогорайонного судуПолтавської областівід 21.10.2011у справі№2-472/11було задоволенопозов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненняборгу задоговором позики.Судовим рішеннямстягнуто звідповідача боргв сумі199645,30грн,а такожсудові витрати (а.с. 38-40).

15.11.2011 заявнику був виданий виконавчий лист №2-472/11 (а.с. 41).

28 листопада 2011 року на підставі вищевказаного виконавчого листа державним виконавцем Пирятинського районного ВДВС ГУЮ у Полтавській області було відкрито виконавче провадження № 30052024 (а.с. 59-62).

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.12.2016 ОСОБА_1 було повернуто виконавчий лист №2-472/11 з підстав п.7 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (боржник - фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку)(а.с. 59-62).

Згідновідповіді старшого державного виконавця ПирятинськогоВДВС уЛубенському районіПолтавської області№14193від 09.10.2023у відділіперебувало навиконанні ВП№30052024 з примусового виконання виконавчого листа №2-472/11, виданого Пирятинським районним судом, про стягнення про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , яке було відкрито 28.11.2011. 19.12.2016 року даний виконавчий лист був повернутий стягувачу з підстав п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». В процесі виконання рішення суду за рахунок реалізації майна боржника було здійснено частковепогашення боргу. Залишок нестягнутого боргу на момент розгляду справи судом складає 114674,06 грн. Повторно даний виконавчий лист станом на дату звернення не пред`являвся (а.с. 58).

Так, за приписами ч. 1, 2ст. 433 ЦПК Українистягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд поновляє пропущений строк з причин, визначених судом поважними.

Тобто, підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважні, об`єктивні причини пропуску такого строку.

Водночас, оскільки перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, суд, враховуючи вимогист. 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1ст. 433 ЦПК Україниу разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Відповідно до п.п.17.4 п.17 п.1 РозділуХІІІПерехідних Положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання, частковим виконанням рішення боржником. Згідно частини 3 указаної статті у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції чинній на момент повернення виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, суд поновлює строк виключно у випадку пропущення строку з поважних причин, а обов`язок доведення поважності причин пропуску строку лежить на особі, яка подає клопотання про поновлення строків.

Причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок про те, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до ч.1, 4 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження").

Наведені норми права свідчать про те, що стягувач як сторона виконавчого провадження, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як убачається з наданих до заяви матеріалів, жодних доказів, що стягувач в межах розумних строків цікавилася про хід та результати виконавчого провадження, не надано.

Звертаючись із заявою про видачу дублікату виконавчого документа, представник стягувача вказував, що стягувач не отримувала постанови про повернення виконавчого документу та оригіналу самого виконавчого листа. Враховуючи те, що оригінал виконавчого листа втрачено з причин, що не залежали від її волі та її винних дій, що унеможливило повторне пред`явлення його до виконання, заборгованість боржника фактично не погашена та остаточне рішення суду у справі залишається не виконаним, що свідчить про безпідставне порушення інтересів стягувача.

Водночас у заяві про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем не наведено жодного належного обґрунтування причин такого значного пропуску строку, фактично обґрунтувавши необізнаністю про закінчення виконавчого провадження.

Недбале ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача за таких обставин не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника.

При цьому, суд враховує, що згідно рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У даному випадку, оскільки стягувачем не було вжито усіх заходів, щоб з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у справі за власним позовом і вчасно пред`явити виконавчий лист до виконання, суд доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Також заявник не довела яким чином пандемія коронавірусу та введення воєнного стану в країні вплинуло на її можливість отримати інформацію про хід виконання виконавчого листа, враховуючи можливість електронного звернення до державного виконавця та розташування відділу ДВС на території, де не ведуться бойові дії. Сама по собі збройна агресія не є підставою для поновлення строку у всіх випадках.

На переконання суду вказані представником стягувача причини пропуску строку не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача повторно подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Також суд враховує, що з дня відкриття відкриття виконавчого провадження сплинуло досить тривалий час, більше 12 років, з часу повернення виконавчого документа стягувачу пройшло більше 7 років. Отже, вказані обставини у своїй сукупності свідчать про незацікавленість стягувача у виконанні рішення суду на його користь.

Суд зазначає, що якщо законом визначений порядок та, зокрема, строки для вчинення певних дій, такі строки в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинні дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та підлягають доведенню в силу принципів змагальності та диспозитивності, визначених положеннями ст.12,13,82 ЦПК України.

Підсумовуючи вище викладене суд приходить до висновку, що заявником не надано переконливих доказів поважності пропущення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому вказана вимога є такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що заявнику відмовлено у поновленні строку на пред`явлення виконавчого листа, суд також відмовляє у задоволенні вимоги про видачу дублікату виконавчого листа.

Керуючись ст.259,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви адвоката Ноги А.П., що діє в інтересах стягувача ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку, передбаченомуЦПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя О.О.Сайко