Постанова

від 29.05.2024 по справі 2-472/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-472/11 Номер провадження 22-ц/814/2351/24Головуючий у 1-й інстанції Сайко О.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник стягувача адвокат Нога А.П.

представник боржника адвокат Ковтун М.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Ноги Андрія Петровича

на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 березня 2024 року, постановлену суддею Сайко О.О., повний текст ухвали складено дата не вказана

за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Ноги Андрія Петровича про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу з урахуванням інфляції за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

07грудня 2023рокупредставник ОСОБА_1 адвокат Нога А.П. звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заява мотивована тим, що рішенням Пирятинськогорайонного судуПолтавської областівід 21.10.2011у справі№2-472/11було задоволенопозов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненняборгу зурахуванням інфляціїза договоромпозики.Судовим рішеннямстягнуто звідповідача боргв сумі199645,30грн.,а такожсудові витрати.Судове рішеннянабрало законноїсили тає обов`язковимдо виконання.Згідно рішенняу справі№2-472/2011Пирятинським районнимсудом Полтавськоїобласті 15.11.2011року буловидано виконавчийлист простягнення боргуз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28.11.2011року напідставі вищевказаного виконавчоголиста державнимвиконавцем Пирятинськогорайонного ВДВСГУЮ уПолтавській областібуло відкритовиконавче провадження№30052024.У процесівиконання рішеннясуду зарахунок реалізаціїмайна боржникабуло здійсненочасткове погашенняборгу. Залишок нестягнутого боргу на момент розгляду справи судом складає 114 674,06 грн.

Згідно відповіді Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області від 09.10.2023 року за вих. №14193 на адвокатський запит стало відомо, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2- 472/2011, який видано 15.11.2011 року, завершено 19.12.2016 року, з огляду на винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. З огляду на сплив встновленого строку зберігання матеріали виконавчого провадження №30052024 в 2020 році були знищені. Станом на дату звернення з адвокатським запитом вище вказаний виконавчий лист на виконанні не перебуває. Тобто, у відділі ДВС оригінал виконавчого листа №2-472/11, виданого 15.11.2011 року Пирятинським районним судом Полтавської області, про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 наразі відсутній. ОСОБА_1 не отримувала від Пирятинського відділу ДВС копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві разом з доданим до неї оригіналом виконавчого листа. Згідно вимог закону, постанова державного виконавця Пирятинського районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19.12.2016 року в рамах виконавчого провадження №30052024 разом з оригіналом виконавчого листа №2471/11 мала б бути направлена на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням. У листі Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області від 09.10.2023 року за вих. №14193 жодним чином не повідомляється про спосіб та реквізити, за якими було відправлено стягувачеві повернутий виконавчий лист. З огляду на вищевикладені факти можливо стверджувати, що виконавчий лист було втрачено при поштовому пересиланні від Пирятинського районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області до ОСОБА_1 . ОСОБА_1 як стягувач вважає, що видача дублікату виконавчого листа жодним чином не порушує права ОСОБА_2 та не покладає на нього будь-яких додаткових зобов`язань, оскільки згідно чинного законодавства дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, у тому числі містити й дату його видачі. ОСОБА_1 як стягувач не втратила свого майнового інтересу щодо остаточного виконання судового рішення й протягом перебування виконавчого листа на виконанні неодноразово зверталась до державного виконавця з приводу інформування про хід примусового стягнення боргу. Тривалий час (з початку пандемії коронавірусу в Україні, а потім й з початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну) ОСОБА_1 фактично була позбавлена можливості дізнатися про хід виконання судового рішення на її користь. Задля власної безпеки та безпеки своєї сім`ї ОСОБА_1 на деякий час виїзджала за межі України й не могла в повній мірі скористатись своїми процесуальними правами. Тобто, всі вказані обставини об`єктивно завадили ОСОБА_1 своєчасно вчинити дії, спрямовані на звернення виконавчого документа до виконання й, зокрема, подати заяву про видачу дубліката виконавчого листа в межах встановлених строків пред`явлення.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 березня 2024 року у задоволенні заявиадвоката НогиА.П., якийдіє вінтересах стягувача ОСОБА_1 , провидачу дублікатувиконавчого листата поновленнястроку дляпред`явленнявиконавчого документадо виконання-відмовлено.

Ухвала судупершої інстанціїмотивована тим,щожодних доказів, що стягувач ОСОБА_1 в межах розумних строків цікавилася про хід та результати виконавчого провадження, не надано. Звертаючись із заявою про видачу дублікату виконавчого документа, представник стягувача вказував, що стягувач не отримувала постанови про повернення виконавчого документу та оригіналу самого виконавчого листа. Враховуючи те, що оригінал виконавчого листа втрачено з причин, що не залежали від її волі та її винних дій, що унеможливило повторне пред`явлення його до виконання, заборгованість боржника фактично не погашена та остаточне рішення суду у справі залишається не виконаним, що свідчить про безпідставне порушення інтересів стягувача. Проте, у заяві про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем не наведено жодного належного обґрунтування причин такого значного пропуску строку, фактично обґрунтувавши необізнаністю про закінчення виконавчого провадження. Недбале ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача за таких обставин не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника. У даному випадку, оскільки стягувачем не було вжито усіх заходів, щоб з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у справі за власним позовом і вчасно пред`явити виконавчий лист до виконання, суд доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Також заявник не довела, яким чином пандемія коронавірусу та введення воєнного стану в країні вплинуло на її можливість отримати інформацію про хід виконання виконавчого листа, враховуючи можливість електронного звернення до державного виконавця та розташування відділу ДВС на території, де не ведуться бойові дії. Сама по собі збройна агресія не є підставою для поновлення строку у всіх випадках. Вказані представником стягувача причини пропуску строку не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача повторно подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Також суд першої інстанції враховував, що з дня відкриття відкриття виконавчого провадження сплинуло досить тривалий час, більше 12 років, з часу повернення виконавчого документа стягувачу пройшло більше 7 років. Отже, вказані обставини у своїй сукупності свідчать про незацікавленість стягувача у виконанні рішення суду на його користь. Враховуючи, що заявнику відмовлено у поновленні строку на пред`явлення виконавчого листа, суд також відмовляє у задоволенні вимоги про видачу дублікату виконавчого листа.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Нога А.П., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання. На час видачі виконавчого листа у цій справі (15 листопада 2011 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606- XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ від 02 червня 2016 року, згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Тобто, на час повернення виконавчого документа стягувачеві згідно постанови державного виконавця від 19.12.2016 року діяла вже нова редакція Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що в ухвалі від 06 березня 2024 року суд помилково поширює на виконавчий документ, який було повернуто без виконання 19 грудня 2016 року (в період дії нової редакції Закону), дію старої редакції Закону України «Про виконавче провадження» (ст. 22), з визначеним в ній строком пред`явлення виконавчого листа в один рік. Крім того, не зрозумілим є зазначення судом про те, що з моменту відкриття виконавчого провадження минуло 12 років, адже цей строк не має жодного вирішального значення щодо питання поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк. У поданій суду першої інстанції заяві було зазначено, що ОСОБА_1 як стягувач не втратила свого майнового інтересу щодо остаточного виконання судового рішення й протягом перебування виконавчого листа на. виконанні неодноразово в режимі телефонної розмови зверталась до державного виконавця з приводу інформування про хід примусового стягнення боргу. З урахуванням того, що виконавчий документ було повернуто ОСОБА_1 19.12.2016 року (хоча дізналась вона про це лише в 2023 році), то визначене Законом України «Про виконавче провадження» право повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання охоплювалось часовим інтервалом до 19.12.2019 року (ст.ст. 12,37 Закону). Також посилається на запровадження на всій території України карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу СОУГО-19, фактично карантинні заходи були скасовані лише 01 липня 2023 року. Через карантинні обмеження ОСОБА_1 була позбавлена можливості дізнатися про хід виконання судового рішення на її користь. Крім цього, з початком дії в Україні воєнного стану робота автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) була зупинена, тимчасово було заблоковано доступ до АСВП та Єдиного реєстру боржників. Ця обставина також вплинула на можливість ОСОБА_1 раніше звернутись до відділу ДВС щодо отримання інформації про хід виконання судового рішення й в подальшому звернутися до суду із заявою про поновлення пропущеного строку й видачу дубліката виконавчого листа. З початком широкомасштабного вторгнення військ РФ на територію України ОСОБА_1 на деякий, час виїжджала за межі України й не могла в повній мірі скористатись своїми процесуальними правами. Тобто, всі вказані обставини об`єктивно завадили ОСОБА_1 своєчасно вчинити дії, спрямовані на звернення виконавчого документа до виконання й, зокрема, подати заяву про видачу дубліката виконавчого листа в межах встановлених строків пред`явлення. Вказує, що ОСОБА_1 не отримувала від Пирятинського відділу ДВС копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві разом з доданим до неї оригіналом виконавчого листа, яка мала б бути направлена на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 21.10.2011 року у справі №2-472/11 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Судовим рішенням стягнуто з відповідача борг в сумі 199 645,30 грн., а також судові витрати (а.с. 38-40).

15.11.2011 представнику ОСОБА_1 були видані 2 виконавчих листа №2-472/11 (а.с. 41).

28.11.2011 року на підставі вищевказаного виконавчого листа державним виконавцем Пирятинського районного ВДВС ГУЮ у Полтавській області було відкрито виконавче провадження № 30052024 (а.с. 59-62).

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.12.2016 року ОСОБА_1 було повернуто виконавчий лист №2-472/11 з підстав п.7 ч.1 ст.37ЗУ «Провиконавче провадження» (боржник - фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку) (а.с. 59-62).

Згідно відповіді старшого державного виконавця Пирятинського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області №14193 від 09.10.2023 року, у відділі перебувало на виконанні ВП№30052024 з примусового виконання виконавчого листа №2-472/11, виданого Пирятинським районним судом, про стягнення про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , яке було відкрито 28.11.2011. 19.12.2016 року даний виконавчий лист був повернутий стягувачу з підстав п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».В процесівиконання рішеннясуду зарахунок реалізаціїмайна боржникабуло здійснено частковепогашення боргу. Залишок нестягнутого боргу на момент розгляду справи судом складає 114 674,06 грн. Повторно даний виконавчий лист станом на дату звернення не пред`являвся (а.с. 58).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні заяви.

За приписами ч. 1, 2 ст.433ЦПК України стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд поновляє пропущений строк з причин, визначених судом поважними.

Тобто, підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважні, об`єктивні причини пропуску такого строку.

Водночас, оскільки перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, суд, враховуючи вимоги ст. 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК Україниу разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Відповідно до п.п.17.4 п.17 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 23Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання, частковим виконанням рішення боржником. Згідно частини 3 указаної статті у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.22Закону України«Про виконавчепровадження» (в редакції чинній на момент повернення виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, суд поновлює строк виключно у випадку пропущення строку з поважних причин, а обов`язок доведення поважності причин пропуску строку лежить на особі, яка подає клопотання про поновлення строків.

Причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок про те, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до ч.1, 4 ст.19Закону України"Провиконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження").

Наведені норми права свідчать про те, що стягувач як сторона виконавчого провадження, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові Верховного Суду від 06.11.2019 року в справі №2-1053/10 (провадження №61-18169св18) зроблено висновок, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк на пред`явлення до виконання.

Колегія суддів звертає увагу, що на час набрання рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 21.10.2011 року законної сили, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (далі - Закон № 606-XIV), тоді, як на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, вже діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 22 Закону №606-XIV у редакції, що діяла на час набрання спірним рішенням законної сили виконавчі листи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі №3-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.

Таким чином, з врахуванням постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу від 19.12.2016 року, строк пред`явлення до виконання виконавчого документу за спірним рішенням становив до 19.12.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Звертаючись із заявою про видачу дублікату виконавчого документа, ОСОБА_1 вказувала, що вона не отримував постанови про повернення виконавчого документу та оригіналу самого виконавчого листа. Враховуючи те, що оригінал виконавчого листа втрачено з причин, що не залежали від її волі та його винних дій, що унеможливило повторне пред`явлення його до виконання, заборгованість боржника фактично не погашена та остаточне рішення суду у справі залишається не виконаним, що свідчить про безпідставне порушення інтересів стягувача.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що заявником не надано переконливих доказів поважності пропущення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому вказана вимога є такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому, матеріали справи не містять доказів щодо вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду від 21.10.2011 року, до звернення до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа. Відомості щодо наявності підстав для переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у матеріалах справи також відсутні та стягувачем не доведені.

У заяві про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання ОСОБА_1 не наведено жодного належного обґрунтування причин такого значного пропуску строку, фактично обґрунтувавши його лише необізнаністю про закінчення виконавчого провадження.

Крім цього,колегія суддівзвертає увагуна ту,обставину,що стягувач ОСОБА_1 мала ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, тобто мала доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження, матеріали якого співпадають з провадженням у паперовому варіанті, є ідентичними з матеріалами, завантаженими до Автоматизованої системи виконавчого провадження. Автоматизована система виконавчого провадження містить у хронологічному порядку процесуальні документи виконавчого провадження, які є доступними для ознайомлення учасниками виконавчого провадження.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посилання ОСОБА_1 на поважність причин пропуску не знайшло свого підтвердження при розгляді справи. Доводи ОСОБА_1 та її представника щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання з посиланням на карантинні обмеження і військову агресію РФ обґрунтовано відхилено судом першої інстанції і ці висновки суду заявником не спростовано.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо встановлення карантинних обмежень у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), оскільки такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права, вказані карантинні обмеження були встановлені в березні 2020 року, у той час, коли строк пред`явлення до виконання виконавчого документу за спірним рішенням становив до 19.12.2019 року.

Недбале ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача за таких обставин не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У даному випадку, оскільки стягувачем не було вжито усіх заходів, щоб з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у справі за власним позовом і вчасно пред`явити виконавчий лист до виконання, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №2-836/11 (пункт 35), якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

За відсутності підстав поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання відсутні і підстави для видачі дубліката виконавчого листа.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 -384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ноги Андрія Петровича залишити без задоволення.

Ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,касаційна скаргана неїподається протягомтридцяти днівз дняїї проголошеннябезпосередньо досуду касаційноїінстанції,у разіпроголошення лишевступної тарезолютивної частинисудового рішення,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Повний текст постанови складено 29 травня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов