Рішення

від 29.01.2024 по справі 753/17916/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17916/20

провадження № 2/753/1653/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2ФІНАНС»про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У травні 2020 р. ОСОБА_1 (далі також ? ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач 1) та ОСОБА_3 (далі також - ОСОБА_3 , відповідач 2), а у подальшому - і до товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2ФІНАНС»(далі також - ТОВ «2Х2ФІНАНС», товариство, відповідач 3), з вимогою про усунення перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідачів відновити зовнішні межі суміжної земельної ділянки згідно правовстановлюючих документів та технічної документації із землеустрою, знести самочинно збудований паркан та звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0277 га.

На обґрунтування позову вказала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:90:282:0144, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка межує з сусідньою земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:282:0008. До 28.07.2020 суміжна земельна ділянка належала відповідачу ОСОБА_2 , який без будь-яких законних підстав змінив її межі і звів бетонний паркан на відстані менше одного метра від будинку позивачки, тобто фактично захопив частину її земельної ділянки, що унеможливлює обслуговування будинку. Фактичне місце розташування земельної ділянки відповідача не відповідає межам (координатам), зазначеним у документації із землеустрою, на підставі якої виготовлялися правовстановлюючі документи. В свою чергу відповідач ОСОБА_3 , який набув право власності на суміжну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, також відмовився врегулювати спір щодо спільної межі з позивачкою, у зв`язку з чим позивачка і звернулась до суду з цим позовом.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що він не є належним відповідачем у цій справі, оскільки неправомірні дії щодо зайняття частини належної позивачці земельної ділянки вчинені колишнім власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 , який оспорює його право власності на земельну ділянку і не допускає до неї.

Відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ «2Х2ФІНАНС»належним чином повідомлялись про розгляд справи, проте в судове засідання не з`явились, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

ІІ. Процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою від 24.11.2020суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання 14.04.2021 (т. 1 а.с. 142-143).

В підготовчому засіданні 14.04.2021 представник позивачки ОСОБА_4 заявила клопотання про призначення комплексної судової земельно-технічної експертизи (т. 1 а.с. 150-152).

У зв`язку з неявкою відповідачів та відсутності даних про їх належне сповіщення про розгляд справи суд зобов`язав представника позивачки надіслати їм копію клопотання про призначення експертизи та відклав підготовче засідання на 10.06.2021 (т. 1 а.с. 156).

10.06.2021 від представника відповідача 2 ОСОБА_6 надійшла заява про відкладення розгляду справи, яку суд задовольнив та відклав підготовче засідання на 04.10.2021 (т. 1 а.с. 164, 168).

24.06.2021 від відповідача 2 в особі представника надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 171-172).

08.07.2021 від відповідача 2 в особі представника надійшла заява щодо клопотання про призначення експертизи (т. 1 а.с. 178).

Ухвалою від 28.10.2021 суд призначив у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручив експертам товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України», та зупинив провадження у справі (т. 1 а.с. 200-202).

22.05.2023 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи (т. 1 а.с. 232-250).

Ухвалою від 24.05.2023 суд поновив провадження у справі та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні 05.06.2023 (т. 2 а.с. 8).

В підготовче засідання 05.06.2023 учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим суд відклав підготовче засідання на 30.06.2023 (т. 2 а.с. 21).

30.06.2023 від представника позивачки надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у прийнятті якої суд відмовив з підстав її подання без додержання вимог ЦПК України на відклав підготовче засідання на 13.07.2023 (т. 2 а.с. 30-34, 41-42).

12.07.2023 від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2 а.с. 49).

13.07.2023 від відповідача 2 надійшло клопотання про заміну його як неналежного відповідача на ТОВ «2Х2ФІНАНС», а від ТОВ «2Х2ФІНАНС» - заява про залучення його до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог (т. 2 а.с. 59, 62).

Ухвалою від 13.07.2023 суд залучив ТОВ «2Х2ФІНАНС» до участі у справі як третю особу та у зв`язку з неявкою учасників справі відклав підготовче засідання на 30.08.2023 (т. 2 а.с. 95).

30.08.2023 від представника позивачки надійшла заява про відкладення розгляду справи, яку суд задовольнив та відклав підготовче засідання на 03.10.2023, яке не відбулося та було перенесене на 13.10.2023 (т. 2 а.с. 108, 109).

13.10.2023від представника позивачки надійшло клопотання про залучення ТОВ «2Х2ФІНАНС» до участі у справі як співвідповідача та заява, у якій вона просила розглянути вказане клопотання без її участі та відкласти підготовче засідання пославшись на те, що у подальшому має намір подати заяву про зміну предмета позову (т. 2 а.с. 129-130, 131-133).

Ухвалою від 13.10.2023суд залучив до участі у справі як співвідповідача ТОВ «2Х2ФІНАНС», встановив йому строк на подання відзиву на позовну заяву, додаткові строки на подання інших заяв по суті справи, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні 13.12.2023 (т. 2 а.с. 146-148).

13.12.2023 від представника позивачки надійшли письмові пояснення до позовної заяви (т. 2 а.с. 160-168).

13.12.2023 у зв`язку з неявкою відповідачів та відсутності відомостей про належне сповіщення відповідачів 1 та 3 про судове засідання суд відклав розгляд справи на 29.01.2024 (т. 2 а.с. 178-179)

29.01.2024 від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі, від відповідачів жодних заяв та клопотань не надходило, у зв`язку з чим суд визнав можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

На підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 11.11.1990 ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 вказаний житловий будинок успадкувала позивачка ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05.02.2008, запис у реєстрі за № 1-318 (т. 1 а.с. 12).

Згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 033895 від 20.03.2012, виданого на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 № 825/6212, позивачці належить на праві особистої приватної власності земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:282:0144 (т. 1 а. 61, 62-64).

У власності відповідача ОСОБА_2 перебувала суміжна земельна ділянка з таким же цільовим призначенням площею 0,1000 га, розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:282:0008, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку КВ № 158332 виданим на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.1999 № 127-4/629 (т. 1 а.с. 83-84).

У грудні 2011 р. посадовою особою Головного управління земельних ресурсів КМДА проводилась перевірка дотримання вимог земельного законодавства при використанні належної ОСОБА_2 земельної ділянки, за результатами якої складено акт від 22.12.2011 № 816/02 (т. 1 а.с. 39).

Цим актом зафіксовано, що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку і господарських будівель з порушенням вимог Земельного кодексу України, а саме: зайнято прилеглу земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею приблизно 0,0250 га, яка у відповідності до рішення Київської міської ради від 14.07.2011 № 825/6212 надана у власність ОСОБА_1 .

За наслідками проведених у 2020 р. сертифікованим інженером-землевпорядникомза замовленням позивачки топографо-геодезичних робіт щодо встановлення (відновлення) меж належної їй земельної ділянки в натурі (на місцевості) було складено кадастровий план земельної ділянки, її абрис та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 25.03.2020 (т. 1 а.с. 108-114).

В акті зазначено, що межі належної ОСОБА_1 земельної ділянки в її поворотних точках № 7, 8, 9, 10, 11, 12 не вдалося закріпити межовими знаками, оскільки доступ до вказаних поворотних точок ускладнено парканом, що збудований на цій земельній ділянці суміжним землевласником/землекористувачем ОСОБА_2 , а на кадастровому плані та абрисі схематично зображено площу та конфігурацію самовільно зайнятої частини земельної ділянки.

18.05.2020 позивачка звернувся до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про знесення паркану та звільнення самовільно зайнятої частини її земельної ділянки, проте вказане поштове відправлення повернулось без вручення з відміткою про закінчення терміну зберігання (т. 1 а.с. 115-119).

Відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведеної у справі на підставі ухвали суду комплексної судової земельно-технічної експертизи (висновок № СЕ-12011-1296.22 від 15.05.2023, т. 1 а.с. 232-247), фактичні межі належної ОСОБА_1 земельної ділянки не відповідають її межам згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 20.03.2012 серії ЯЖ № 033895, оскільки бетонний паркан з боку земельної ділянки по АДРЕСА_2 (фактичні точки 12-13-14-15-16-17-18-19) влаштовано на земельній ділянці позивачки, а саме на відстані (із заступом на) 0,62 м...21,77 м в різних точках, а саме:

?відстань між фактичною межею земельної ділянки (в точках 1-19) та точкою 12 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 0,62 м;

?відстань між фактичною точкою 18 земельної ділянки та точкою 12 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,87 м;

?відстань між фактичною точкою 16 земельної ділянки та точкою 11 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,67 м;

?відстань між фактичною межею земельної ділянки (в точках 16-15) та точкою 19 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,56 м;

?відстань між фактичною точкою 14 земельної ділянки та точкою 9 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 17,55 м;

?відстань між фактичною точкою 14 земельної ділянки та точкою 8 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 21,77 м.;

?відстань між фактичною межею земельної ділянки (в точках 1-19) та точкою 12 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 0,62 м;

?відстань між фактичною точкою 18 земельної ділянки ОСОБА_1 та точкою 12

межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,87 м;

?відстань між фактичною точкою 16 земельної ділянки та точкою 11 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,67 м;

?відстань між фактичною межею земельної ділянки (в точках 16-15) та точкою 19 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,56 м;

?відстань між фактичною точкою 14 земельної ділянки ОСОБА_1 та точкою 9 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 17,55 м;

?відстань між фактичною точкою 14 земельної ділянки та точкою 8 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 21,77 м.

З висновку експерта вбачається, що внаслідок невідповідності розташування зазначеного бетонного паркану (фактичні точки 12-13-14-15-16-17-18-19) та межі Е-Є, визначеній державним актом на право власності на земельну ділянку від 20.03.2012 серії ЯЖ № 033895 (в точках 8-9-10-11-12-13), виникла накладка на площі 0,0285 га (285 кв.м.), а доступ ОСОБА_1 до зазначеної площі земельної ділянки на місцевості обмежено вказаним бетонним парканом.

У Додатку № 2 до висновку експерта «Схема взаємного розташування фактичних меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:282:0144, відносно меж вказаної земельної ділянки згідно з Державним актом на право приватної власності на земельну ділянкувід 20.03.2012 серії ЯЖ № 033895 (зіставлення в одній схемі координат)» відповідні проміри зображено цифрами та стрілками чорного і червоного кольору, межі та поворотні точки цієї земельної ділянки згідно з державним актом зображено суцільними лініями червоного кольору, фактичні межі цієї земельної ділянки та контури інших будівель і споруд зображено суцільними лініями чорного кольору,а частину земельної ділянки, яка фактично перебуває у користуванні суміжного землевласника і має форму неправильного багатокутника, зафарбовано світло-жовтим кольором.

Судом установлено, що належні ОСОБА_2 земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок були передані в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк» на підставі договору іпотеки від 13.12.2007 № 72539 (т. 1 а.с. 120-121).

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2008 право вимоги за вказаним іпотечним договором перейшло до ПАТ «Дельта Банк», а від нього - до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (договір купівлі-продажу майнових прав за іпотечним договором від 12.02.2018).

З підстав порушення основного зобов`язання ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернуло стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, а саме: за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 28.07.2020 відчужило предмет іпотеки на користь ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 120-121, 122-123).

В свою чергу ОСОБА_3 за актом приймання-передачі майна від 06.07.2023 вніс вказану земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «2Х2ФІНАНС».

Право власності ТОВ «2Х2ФІНАНС» на земельну ділянку зареєстроване у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав (т. 2 а.с. 60).

IV. Зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.

У статтях 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 5 ЦПК України встановлює, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Конституція України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю(стаття 41).

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Разом з тим Основний Закон України гарантує не лише права власників, а й покладає на них певні обов`язки. Саме про це йдеться у частині третій статті 13 та частині сьомій статті 41 Конституції України, відповідно до яких власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства…

Вказані конституційні положення знайшли своє закріплення у ЦК України та Земельному кодексі України (далі - ЗК України) - спеціальному нормативно-правовому акті, предметом регулювання якого є земельні відносини.

За приписами статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до положень статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства…

Згідно з нормою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка як об`єкт права власності являє собою частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування і визначеними щодо неї правами.

Частина третя статті 1 ЗК Українивизначає, що використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі, а стаття 91 цього Кодексу зобов`язує власників земельних ділянок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Отже за змістом наведених нормативних положень реалізація прав власника земельної ділянки, до яких, зокрема належить право на зведення жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд (стаття 375 ЦК України, стаття 90 ЗК України), повинна здійснюватися у визначеному законом порядку та із додержанням прав власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма визначає право власника вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Особливістю такого позову є відсутність спору з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі, існування перешкод у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю, триваючий характер правопорушення і його наявність у момент подання позову.

Аналогічним чином регулює спірні правовідносини і ЗК України, стаття 152 якого визначає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Частина третя цієї норми містить перелік основних способів захисту прав на земельні ділянки, одним з яких є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Сукупністю досліджених та перевірених судом доказів знайшов підтвердження факт самовільного зайняття відповідачем ОСОБА_2 частини належної позивачці земельної ділянки шляхом зведення на ній бетонного паркану.

В результаті вказаних неправомірних дій частина належної позивачці земельної ділянки, розмір якої у кількісному вимірі (площа) становить 0,0285 га, фактично вибула з її користування та перейшла у користування власника суміжної земельної ділянки.

Незважаючи на подальшу зміну суб`єктного складу власників суміжної земельної ділянки, відновлення права власності позивачки на земельну ділянку не відбулося, перешкоди у здійсненні її законного права користування земельною ділянкою тривають і донині, а відтак вимоги позову про усунення таких перешкод є правомірним та ефективним способом захисту порушеного права.

Внаслідок внесення майна до статутного капіталу юридичної особи право власності на суміжну земельну ділянку перейшло до ТОВ «2Х2ФІНАНС», яке і має відповідати за вимогами позивачки в силу свого зв`язку з предметом позову.

Отже огляду на зміст спірних правовідносин, характер порушення, спричинені цим порушенням наслідки та кінцеву мету, яку прагнула досягнути позивачка при зверненні до суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю, суд вбачає підстави для задоволення позову шляхом ухвалення рішення про зобов`язання ТОВ «2Х2ФІНАНС» повернути позивачці самовільно зайняту частину її земельної ділянки, межі якої визначені у Додатку № 2 до висновку експерта № СЕ-1201-1-1296.22, зі знесенням (демонтажем) влаштованого на ній бетонного паркану.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Зважаючи на результат розгляду справи суд на підставі положень статті 141 ЦПК України покладає на ТОВ «2Х2ФІНАНС» сплачений позивачкою судовий збірв розмірі 840,80 грн та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в розмірі 16 612 грн.

Представником позивачки у заяві про розгляд справи без її участі було заявлено про намір надати докази витрат позивачки на професійну правничу допомогу у визначений процесуальним законом п`ятиденний строк, у зв`язку з чим питання про розподіл цих витрат між сторонами під час ухвалення рішення не вирішувалось.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «2Х2ФІНАНС»(код юридичної особи: 38618785, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12) повернути у користування ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) самовільно зайняту частину належної їй земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:282:0144, площею 0,0285 га (285 кв.м.), яка у Додатку № 2 до висновку експерта № СЕ-12011-1296.22 від 15.05.2023зафарбована світло-жовтим кольором, шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок встановленого в її межах бетонного паркану (згідно з Додатком № 2 до висновку експерта № СЕ-12011-1296.22 від 15.05.2023фактичні точки 12-13-14-15-16-17-18-19).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2ФІНАНС»(код юридичної особи: 38618785, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) судові витрати в розмірі 17 452 (сімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дві) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне рішення складене 15.03.2024.