Постанова

від 03.07.2024 по справі 753/17916/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/17916/20 Головуючий у суді І інстанції: Трусова Т.О.

провадження №22-ц/824/11412/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Дуб С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2ФІНАНС» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а у подальшому - і до товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2ФІНАНС», з вимогою про усунення перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідачів відновити зовнішні межі суміжної земельної ділянки згідно правовстановлюючих документів та технічної документації із землеустрою, знести самочинно збудований паркан та звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0277 га.

На обґрунтування позову вказала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:90:282:0144, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка межує з сусідньою земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:282:0008. До 28.07.2020 року суміжна земельна ділянка належала відповідачу ОСОБА_1 , який без будь-яких законних підстав змінив її межі і звів бетонний паркан на відстані менше одного метра від будинку позивачки, тобто фактично захопив частину її земельної ділянки, що унеможливлює обслуговування будинку. Фактичне місце розташування земельної ділянки відповідача не відповідає межам (координатам), зазначеним у документації із землеустрою, на підставі якої виготовлялися правовстановлюючі документи. В свою чергу відповідач ОСОБА_3 , який набув право власності на суміжну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, також відмовився врегулювати спір щодо спільної межі з позивачкою, у зв`язку з чим позивачка і звернулась до суду з цим позовом.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «2Х2ФІНАНС» повернути у користування ОСОБА_2 самовільно зайняту частину належної їй земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:282:0144, площею 0,0285 га (285 кв.м.), яка у Додатку № 2 до висновку експерта № СЕ-12011-1296.22 від 15.05.2023 року зафарбована світло-жовтим кольором, шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок встановленого в її межах бетонного паркану (згідно з Додатком № 2 до висновку експерта № СЕ-12011-1296.22 від 15.05.2023 фактичні точки 12-13-14-15-16-17-18-19).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2ФІНАНС» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 17 452 грн 80 коп..

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що 28 липня 2020 року відповідач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі- продажу з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» придбав будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 .

В подальшому вказану земельну ділянку передав до статутного капіталу ТОВ «2X2 ФІНАНС», в якій являється кінцевим бенефіціаром.

Зазначив, що наразі, порядок та підстави набуття права власності оскаржується ОСОБА_1 у Дарницькому районному суді м. Києва справа № 753/15709/23.

Звернув увагу суду апеляційної інстанції, що відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ «2x2 Фінанс» пасивно приймали участь у справі, необізнані з історією набуття земельних ділянок у власність, а відтак не мали можливості ефективно захищати свої права.

Зокрема, ОСОБА_3 проігнорував запрошення землевпорядної організації та не приймав участі 25 березня 2020 року у відновленні меж, так само як не обізнаний з технічною документацію на земельну ділянку, власність на яку набув у 2020 році.

Відповідачі не заявляли будь-яких клопотань під час проведення судового провадження, зокрема не скористалися можливістю поставити свої питання на вирішення експерту, взагалі не надали будь-яких доказів тощо.

Апелянт вважає, що поки триватиме судове провадження за вказаним позовом, бетонний паркан, який становить предмет позову може бути знесений, що в майбутньому утруднить поворот виконання.

06 червня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Білоус Лариси Георгіївни, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

11 червня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «2х2 Фінанс» - адвокат Міньковська Анастасії Володимирівни, в якому просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача просила поновити строк на подачу відзиву як пропущеного з поважних причин, посилаючись на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 23.05.2024 року був встановлений строк на подачу відзиву до 06.06.2024 року, проте у зв`язку з постійними відключеннями світла, зокрема тривалою відсутністю енергопотсачання 06.06.2024 року, а коли врешті електропостачання з`явилося 06.06.2024 року зник доступ до електронного суду, що підтверджується повідомленням з офіційного телеграмканалу «Електронне судочинство»

З матеріалів справи вбачається, що супровідним листом від 24.05.2024 року направлено на електронну адресу ТОВ «2Х2ФІНАНС» копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги (а.с. 24 том 3), вказані документи відповідач отримав 24.05.2024 року, що підтверджується звітом про підтвердження отримання адресатом вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с. 28 том 3).

Представник відповідча подав відзив на апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку 07.06.2024 року, який надійшов до апеляційного суду 11 червня 2024 року та зареєстрований за вх. № 76279 (а.с. 66-81 том 3).

Суд апеляційної інстанції вважає наведені у відзиві обставини, як підставу пропуску строку поважними та приходить до висновку про поновлення строку представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «2х2 Фінанс» - адвокат Міньковська Анастасії Володимирівни для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що поновлення процесуального строку у даному випадку відповідає завданню цивільного судочинства та конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд доходить висновку, що інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись, як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ТОВ «2Х2ФІНАНС» підтримує апеляційну скаргу, оскільки також вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції необгрунтованим та незаконним, ухвалене із неправильним застосування норм матеріального права, судом не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновок суду не відповідають фактичним обставинам справи. Разом з тим, Товариство не погоджується з усіма обгрунтуваннями апеляційної скарги.

Представник відповідача вказував, що ні ОСОБА_3 , ні ТОВ «2Х2ФІНАНС» не встановлювали паркан на території земельної ділянки позивача, а також не набули права власності на вказану споруду, тому не є належними відповідачами в даній справі.

Також вказував, що в матеріалах справи не міститься будь-яких доказів, на підветрдження факту, що паркан встановлено саме ОСОБА_1 , а не позивачем або іншою особою.

Крім того вказував на те, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 816/02 складений 22.12.2011 року, яким виявлені порушення ст.ст. 126, 211 ЗК України. Тому представник відповідача вважає, що про порушення меж ОСОБА_1 позивач дізналась в 2011 році, а в 2020 році провівши топографічно-геодезичні роботи на земельній ділянці лише підтвердила триваюче порушення своїх прав ОСОБА_1 .. Проте з позовом звернулась лише в 2020 році.

24 червня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Білоус Л.Г., заперечувала проти вимог апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що незважаючи на подальшу зміну суб`єктного складу власників суміжної земельної ділянки, відновлення права власності позивачки на земельну ділянку не відбулося, перешкоди у здійсненні її законного права користування земельною ділянкою тривають і донині, а відтак суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позову про усунення таких перешкод є правомірним та ефективним способом захисту порушеного права. Внаслідок внесення майна до статутного капіталу юридичної особи право власності на суміжну земельну ділянку перейшло до ТОВ «2Х2ФІНАНС», яке і має відповідати за вимогами позивачки в силу свого зв`язку з предметом позову.

З огляду на зміст спірних правовідносин, характер порушення, спричинені цим порушенням наслідки та кінцеву мету, яку прагнула досягнути позивачка при зверненні до суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю, суд першої інстанції прийшов до винсовку про задоволення позову шляхом ухвалення рішення про зобов`язання ТОВ «2Х2ФІНАНС» повернути позивачці самовільно зайняту частину її земельної ділянки, межі якої визначені у Додатку № 2 до висновку експерта № СЕ-1201-1-1296.22, зі знесенням (демонтажем) влаштованого на ній бетонного паркану.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 106 Земельного кодексу України земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 91 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок.

Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 11.11.1990 року ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 вказаний житловий будинок успадкувала позивачка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05.02.2008, запис у реєстрі за № 1-318 (т. 1 а.с. 12).

Згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 033895 від 20.03.2012 року, виданого на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 № 825/6212, позивачці належить на праві особистої приватної власності земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:282:0144 (т. 1 а. 61, 62-64).

У власності відповідача ОСОБА_1 перебувала суміжна земельна ділянка з таким же цільовим призначенням площею 0,1000 га, розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:282:0008, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку КВ № 158332 виданим на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.1999 № 127-4/629 (т. 1 а.с. 83-84).

У грудні 2011 року посадовою особою Головного управління земельних ресурсів КМДА проводилась перевірка дотримання вимог земельного законодавства при використанні належної ОСОБА_1 земельної ділянки, за результатами якої складено акт від 22.12.2011 року № 816/02 (т. 1 а.с. 39).

Цим актом зафіксовано, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку і господарських будівель з порушенням вимог Земельного кодексу України, а саме: зайнято прилеглу земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею приблизно 0,0250 га, яка у відповідності до рішення Київської міської ради від 14.07.2011 року № 825/6212 надана у власність ОСОБА_2 ..

За наслідками проведених у 2020 року сертифікованим інженером-землевпорядником за замовленням позивачки топографо-геодезичних робіт щодо встановлення (відновлення) меж належної їй земельної ділянки в натурі (на місцевості) було складено кадастровий план земельної ділянки, її абрис та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 25.03.2020 року (т. 1 а.с. 108-114).

В акті зазначено, що межі належної ОСОБА_2 земельної ділянки в її поворотних точках № 7, 8, 9, 10, 11, 12 не вдалося закріпити межовими знаками, оскільки доступ до вказаних поворотних точок ускладнено парканом, що збудований на цій земельній ділянці суміжним землевласником/землекористувачем ОСОБА_1 , а на кадастровому плані та абрисі схематично зображено площу та конфігурацію самовільно зайнятої частини земельної ділянки.

18.05.2020 року позивачка звернувся до ОСОБА_1 з письмовою вимогою про знесення паркану та звільнення самовільно зайнятої частини її земельної ділянки, проте вказане поштове відправлення повернулось без вручення з відміткою про закінчення терміну зберігання (т. 1 а.с. 115-119).

Відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведеної у справі на підставі ухвали суду комплексної судової земельно-технічної експертизи (висновок № СЕ-12011-1296.22 від 15.05.2023 року, т. 1 а.с. 232-247), фактичні межі належної ОСОБА_2 земельної ділянки не відповідають її межам згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 20.03.2012 року серії ЯЖ № 033895, оскільки бетонний паркан з боку земельної ділянки по АДРЕСА_2 (фактичні точки 12-13-14-15-16-17-18-19) влаштовано на земельній ділянці позивачки, а саме на відстані (із заступом на) 0,62 м...21,77 м в різних точках, а саме:

відстань між фактичною межею земельної ділянки (в точках 1-19) та точкою 12 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 0,62 м;

відстань між фактичною точкою 18 земельної ділянки та точкою 12 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,87 м;

відстань між фактичною точкою 16 земельної ділянки та точкою 11 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,67 м;

відстань між фактичною межею земельної ділянки (в точках 16-15) та точкою 19 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,56 м;

відстань між фактичною точкою 14 земельної ділянки та точкою 9 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 17,55 м;

відстань між фактичною точкою 14 земельної ділянки та точкою 8 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 21,77 м.;

відстань між фактичною межею земельної ділянки (в точках 1-19) та точкою 12 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 0,62 м;

відстань між фактичною точкою 18 земельної ділянки ОСОБА_2 та точкою 12

межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,87 м;

відстань між фактичною точкою 16 земельної ділянки та точкою 11 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,67 м;

відстань між фактичною межею земельної ділянки (в точках 16-15) та точкою 19 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 2,56 м;

відстань між фактичною точкою 14 земельної ділянки ОСОБА_2 та точкою 9 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 17,55 м;

відстань між фактичною точкою 14 земельної ділянки та точкою 8 межі Е-Є відповідно до державного акту становить 21,77 м.

З висновку експерта вбачається, що внаслідок невідповідності розташування зазначеного бетонного паркану (фактичні точки 12-13-14-15-16-17-18-19) та межі Е-Є, визначеній державним актом на право власності на земельну ділянку від 20.03.2012 серії ЯЖ № 033895 (в точках 8-9-10-11-12-13), виникла накладка на площі 0,0285 га (285 кв.м.), а доступ ОСОБА_2 до зазначеної площі земельної ділянки на місцевості обмежено вказаним бетонним парканом.

У Додатку № 2 до висновку експерта «Схема взаємного розташування фактичних меж земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:282:0144, відносно меж вказаної земельної ділянки згідно з Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 20.03.2012 року серії ЯЖ № 033895 (зіставлення в одній схемі координат)» відповідні проміри зображено цифрами та стрілками чорного і червоного кольору, межі та поворотні точки цієї земельної ділянки згідно з державним актом зображено суцільними лініями червоного кольору, фактичні межі цієї земельної ділянки та контури інших будівель і споруд зображено суцільними лініями чорного кольору, а частину земельної ділянки, яка фактично перебуває у користуванні суміжного землевласника і має форму неправильного багатокутника, зафарбовано світло-жовтим кольором.

Встановлено, що належні ОСОБА_1 земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок були передані в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк» на підставі договору іпотеки від 13.12.2007 року № 72539 (т. 1 а.с. 120-121).

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2008 року право вимоги за вказаним іпотечним договором перейшло до ПАТ «Дельта Банк», а від нього - до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (договір купівлі-продажу майнових прав за іпотечним договором від 12.02.2018 року).

З підстав порушення основного зобов`язання ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернуло стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, а саме: за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 28.07.2020 року відчужило предмет іпотеки на користь ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 120-121, 122-123).

В свою чергу ОСОБА_3 за актом приймання-передачі майна від 06.07.2023 року вніс вказану земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «2Х2ФІНАНС».

Право власності ТОВ «2Х2ФІНАНС» на земельну ділянку зареєстроване у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав (т. 2 а.с. 60).

З урахуванням викладеного, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановивши, що ОСОБА_1 при встановленні паркану порушив визначену межу суміжних земельних ділянок і, як наслідок, порушив права ОСОБА_2 , як власника та користувача земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:282:0144, врахувавши, що внесення майна до статутного капіталу юридичної особи право власності на суміжну земельну ділянку перейшло до ТОВ «2Х2ФІНАНС», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, шляхом зобов`язання ТОВ «2Х2ФІНАНС» повернути у користування ОСОБА_2 самовільно зайняту частину належної їй земельної ділянки, шляхом знесення за власний рахунок встановленого в її межах бетонного паркану.

Доводи апеляційної скарги про те, що знесення частини самовільно збудованого бетонного паркану, якій розиташований на ділянці яка належить позивачу, в подальшому ускладнить поворот виконання рішення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до висновку судового експерта, неправомірними діями відповідача, які полягали у позбавленні доступу позивача до частини його ділянки внаслідок встановлення огорожі, було порушено право позивача на володіння та користування частиною своєї земельної ділянки, тому порушене право позивачки має бути відновлено.

Щодо заявленого в апеляційній скарзі клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи № 753/15709/23, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки апелянтом не наведено підстави та обгрунтування які слугували б для зупинення апеляційного провадження у даній справі. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «2Х2ФІНАНС» про витребування майна з чужого незаконного володіння у справі № 753/15709/23, не маю відношення до порушених ним меж земельної дліянки позивача у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

Що стосується твердження представника ТОВ «ФК «2Х2ФІНАНС» викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що ні ОСОБА_3 , ні ТОВ «2Х2ФІНАНС» не встановлювали паркан на території земельної ділянки позивача, а також не набули права власності на вказану споруду, тому не є належними відповідачами в даній справі, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що первісним власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:282:0008 був ОСОБА_1 , у подальшому право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3 , а останній на підставі акту приймання-передачі від 06.07.2023 передав земельну ділянку до статутного фонду ТОВ «2Х2ФІНАНС». В подальшому, право власності ТОВ «2Х2ФІНАНС» на вказану земельну ділянку зареєстроване у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що внаслідок набуття ТОВ «2Х2ФІНАНС» права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:282:0008 у нього виник зв`язок із предметом позову та відповідно правомірно залучив до участі у справі як співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «2Х2ФІНАНС».

Твердження представника ТОВ «ФК «2Х2ФІНАНС» про те, що в матеріалах справи не міститься будь-яких доказів, на підветрдження факту, що паркан встановлено саме ОСОБА_1 , а не позивачем або іншою особою, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалам справи доказами, а саме відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 816/02 від 22.12.2011, складений Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в результаті перевірки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , засвідчено, що під час перевірки земельної ділянки по АДРЕСА_2 , встановлено, що ОСОБА_1 використовує її для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель з порушенням вимог Земельного кодексу України, а саме зайнято прилеглу земельну дліянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0250 га, яка у відповідності до рішень Київської міської ради від 14.07.2011 року № 825/6212 надана у приватну власність ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 39).

Твердження представник ТОВ «ФК «2Х2ФІНАНС» про те, що позиваче порушено строк позовної давності, оскільки позивач про порушення меж ОСОБА_1 дізналась в 2011 році, а в 2020 році провівши топографічно-геодезичні роботи на земельній ділянці лише підтвердила триваюче порушення своїх прав ОСОБА_1 проте з позовом звернулась лише в 2020 році, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки слід врахувати, що право власності на земельну ділянку позивач отримала у 2012 році, що підтверджується державним актом на право власності на землю від 20.03.2012 року (т. 1 а. 61, 62-64). В подальшому 25.03.2020 року на замовлення позивача було проведено топографо-геодизичні роботи щодо кадастрової зйомки та встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:90:282:0144, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Тому саме у березні 2020 року позивач дізналась про наявність актів, схем, порушень її прав. З огляду на викладені обставини, строки звернення позивачем до суду не пропущені.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що право власності на землю позивача були порушені відповідачем.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 391 ЦК України, ст. ст. 91,106, 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «04» липня 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник