Рішення

від 04.03.2024 по справі 134/1750/23

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 134/1750/23

2/134/35/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 березня 2024 року смт. Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю: секретаря судового засідання Франко О.Г.

представника позивача - адвоката Варцаби С.А.

представника відповідача - адвоката Довганя О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОВЖОК» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного користування та припинення іншого речового права щодо оренди земельної ділянки,

встановив:

29 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОВЖОК» (далі - СТОВ «ДОВЖОК») та, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, поданої його представником - адвокатом Варцабою С.А. 10 січня 2024 року, просить усунути йому перешкоди у користуванні належним йому майном шляхом повернення земельної ділянки площею 0,8002 га з кадастровим номером 0521986200:04:001:0398 з чужого незаконного користування від СТОВ «ДОВЖОК» з одночасним припиненням права оренди СТОВ «ДОВЖОК» цієї земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521986200:04:001:0398 площею 0,8002 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

21 вересня 2013 року він передав вищевказану земельну ділянку в оренду СТОВ «ДОВЖОК» строком на 5 років, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зроблено відповідний запис № 7652134 від 11.11.2014 року.

В подальшому він дізнався, що термін дії договору оренди збільшено з 5 до 10 років на підставі додаткової угоди від 01 лютого 2018 року, нібито укладеної між ним та відповідачем.

Однак, ніяких додаткових угод щодо збільшення строку дії договору оренди він з відповідачем не підписував, в зв`язку з чим звернувся до суду із позовом про визнання додаткової угоди недійсною.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2019 року (справа № 134/1323/18) у задоволенні його позову було відмовлено з підстав невірно обраного способу захисту порушеного права з огляду на встановлений факт відсутності оригіналу додаткової угоди від 01 лютого 2018 року.

Так, у постанові вказано, що враховуючи відсутність оригіналу додаткової угоди у сторін та у державного реєстратора, відсутні підстави стверджувати про укладення цієї угоди, відтак неможливо визнати недійсною угоду, яка не була укладена.

Посилаючись на те, що СТОВ «ДОВЖОК» користується належною йому земельною ділянкою без відповідної правової підстави, позивач просить усунути йому перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення з чужого незаконного користування з одночасним припиненням права оренди СТОВ «ДОВЖОК» на цю земельну ділянку.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 02 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

31 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить застосувати строки позовної давності до позовної заяви ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку позовної давності, мотивуючи тим, що позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав чи про особу, яка їх порушила, ще у 2018 році коли він звернувся до суду з позовом про визнання додаткової угоди від 01 лютого 2018 року недійсною, натомість даний позов він подав до суду 29 вересня 2023 року, тобто після спливу встановленого законодавством строку позовної давності.

Окрім того, вказує, що СТОВ «ДОВЖОК» є законним орендарем спірної земельної ділянки. Позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій, які б свідчили про небажання продовжувати орендні відносини зі СТОВ «ДОВЖОК», він не направляв жодних листів чи звернень щодо припинення орендних відносин або заперечень проти пролонгації терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Також просить врахувати, що намір припинити орендні відносини зі СТОВ «ДОВЖОК» міг виникнути у позивача, зокрема, через пропозицію іншої юридичної особи, зацікавленої в оренді землі для здійснення господарської діяльності, більш вигідних умов оренди спірної земельної ділянки.

До відзиву представник відповідача долучив заяву про застосування строків позовної давності, яка містить аналогічне прохання про відмову у задоволенні позову в зв`язку з пропуском позовної давності.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 10 січня 2024 року прийнято до розгляду заяву про зміну підстав позову, подану представником позивача - адвокатом Варцабою С.А.

14 лютого 2024 року ухвалою Крижопільського районного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Варцаба С.А. підтримав позовні вимоги з підстав та доводів, наведених в позовній заяві та у заяві про зміну підстав позову. Вказує, що спірна земельна ділянка безпідставно та незаконно перебуває в оренді у СТОВ «ДОВЖОК», що створює позивачу, як власнику, перешкоди вільно користуватись та розпоряджатись цією земельною ділянкою. Відносно посилання сторони відповідача на пропуск позовної давності зазначив, що у 2020 році на строк дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, трирічний строк позовної давності було продовжено. Постановою КМУ карантин відмінено з 01 липня 2023 року, а враховуючи, що 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який діє і по даний час, строки позовної давності продовжують, відтак позивачем не пропущено строк звернення до суду з даний позовом. До того ж, на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом позивач може звернутися у будь-який час поки існує порушення його прав як власника спірної земельної ділянки. Також просить здійснити розподіл судових витрат, докази на підтвердження яких будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення.

Представник відповідача - адвокат Довгань О.О. просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві та у заяві про застосування строків позовної давності. Вказав, що втрата СТОВ «ДОВЖОК» оригіналу додаткової угоди від 01 лютого 2018 року не свідчить про оренду земельної ділянки без правових підстав, оскільки право оренди за СТОВ «ДОВЖОК» було зареєстровано відповідно до вимог чинного в момент реєстрації законодавства, а сам договір відповідає вимогам щодо договорів такого типу та в судовому порядку не був визнаний недійсним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521986200:04:001:0398 площею 0,8002 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області (на даний час Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області).

На підставі договору оренди земельної ділянки від 21 вересня 2013 року ОСОБА_1 передав СТОВ «ДОВЖОК» вказану вище земельну ділянку в строкове платне користування на 5 років. Право оренди за даним договором зареєстровано 11 листопада 2014 року, номер запису про інше речове право 7652134.

Вказані обставини підтверджуються: копією Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯО № 550049 від 12 грудня 2012 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 29339224 від 11.11.2014 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.09.2023 року, відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 353832 від 07.12.2023.

Судом також встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 357478780 від 07.12.2023 року, державним реєстратором Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області Кучерявою К.О. 28 березня 2018 року було зареєстровано пролонгацію іншого речового права - оренди за СТОВ «ДОВЖОК» по укладеному між ним та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки від 21 вересня 2013 року, строком на десять років, на підставі додаткової угоди б/н від 01 лютого 2018 року.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Згідно ч. 5 ст. 126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованої відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обґрунтовуючи заявлені в цій справі вимоги, сторона позивача посилається на те, що додаткову угоду від 01 лютого 2018 року до договору оренди землі від 21 вересня 2013 року, згідно якої строк оренди належної позивачу земельної ділянки продовжено ще на 10 років, позивач з відповідачем СТОВ «ДОВЖОК» не укладав, а останній не може надати оригінал такої угоди для спростування даних доводів. За таких обставин користування СТОВ «ДОВЖОК» спірною земельною ділянкою понад строк дії договору оренди є незаконним. Тобто, належна позивачу земельна ділянка фактично є самовільно зайнятою відповідачем.

Ухвалами Крижопільського районного суду від 10 листопада 2023 року та від 07 грудня 2023 року було витребувано відповідно у СТОВ «ДОВЖОК» та у Тульчинської міської ради оригінал додаткової угоди від 01 лютого 2018 року, якою строк дії договору оренди земельної ділянки площею 0,8002 га, кадастровий номер 0521986200:04:001:0398, від 21.09.2013 року продовжено на 10 років.

Стороною відповідача оригінал додаткової угоди від 01 лютого 2018 року надано не було. Як пояснювали в судових засіданнях представники відповідача, оригінал додаткової угоди від 01 лютого 2018 року втрачено.

Згідно повідомлення Тульчинської міської ради від 12.12.2023 року № 04-06-4199, додаткова угоди від 01 лютого 2018 року про продовження на 10 років строку дії договору оренди земельної ділянки площею 0,8002 га, кадастровий номер 0521986200:04:001:0398, в Тульчинській міській раді відсутня, оскільки земельна ділянка з даним кадастровим номером не відноситься до земель комунальної власності Тульчинської міської ради.

Таким чином, оригінал спірної додаткової угоди відповідачем не наданий та у матеріалах справи відсутній.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Частиною 10 статті 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи наведені обставини, здійснивши розгляд справи за наявними в ній доказами, суд приходить до висновку, що у даній справі відповідач не спростував доводів позивача про те, що додаткова угода від 01 лютого 2018 року до договору оренди землі від 21 вересня 2013 року ним не укладалася.

На підставі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

В оцінці застосування положень статей 203, 205, 215, 229, 233, 627, 638 ЦК України та статей 14, 15, 18 Закону України «Про оренду землі» за подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, згідно з яким правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19).

Так, Велика Палата Верховного Суду у даній постанові констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків тощо.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю (негаторний позов).

У відповідності до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що використання земельної ділянки позивача ОСОБА_1 здійснюється відповідачем без належної правової підстави, порушення прав позивача як власника позбавляє його можливості вільно розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою, тому в порядку усунення перешкод позивачу у здійсненні права власності на належну йому земельну ділянку СТОВ «ДОВЖОК» має повернути позивачу належну йому земельну ділянку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на викладене, суд також дійшов висновку про припинення іншого речового права - права оренди СТОВ «ДОВЖОК» щодо належної позивачу земельної ділянки площею 0,8002 га з кадастровим номером 0521986200:04:001:0398, що зареєстроване державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області Фаренюком С.А. (номер запису про інше речове право: 7652134 від 11.11.2014), оскільки термін дії договору оренди землі від 21 вересня 2013 року закінчився 11 листопада 2019 року. Отже, на даний час СТОВ «ДОВЖОК» утримує та користується належною позивачу земельною ділянкою без жодних правових підстав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи сторони відповідача про порушення позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом суд не може взяти до уваги з огляду на наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Як встановлено судом, 25 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Крижопільського районного суду Вінницької області з позовною заявою до СТОВ «ДОВЖОК» про визнання додаткової угоди недійсною.

29 січня 2019 року рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області (справа № 134/1323/18) позовні вимоги було задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2019 року рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 січня 2019 року було скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до вищевказаної постанови підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стала відсутність оригіналу додаткової угоди до договору оренди землі (якою продовжено строк дії договору оренди) і суд дійшов висновку, що за обставин відсутності оригіналу оспорюваної додаткової угоди, якою продовжувалось право оренди земельної ділянки, у позивача, відповідача та державного реєстратора неможливо стверджувати, що вказаний договір взагалі укладався.

Оскільки у справі № 134/1323/18 обраний позивачем спосіб захисту не був належним, 29 вересня 2023 року позивач подав до суду позов про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного користування та припинення права оренди земельної ділянки

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, постанова від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

В даному випадку суд вважає за необхідне вказати, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29.09.2020 у справі № 648/533/16-ц.

Враховуючи викладене, суд вважає, що строк позовної давності при зверненні позивачем до суду не порушено, відтак підстави, передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України, для відмови в позові відсутні.

При розподілі судових витрат суд відповідно до положень ст. 141 ЦПК України враховує пропорційність задоволених вимог.

Встановлено, що ОСОБА_1 в зв`язку з розглядом даної справи поніс судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому зі СТОВ «ДОВЖОК» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1073,60 грн судового збору, сплаченого останнім при подачі позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним йому майном шляхом повернення земельної ділянки площею 0,8002 га з кадастровим номером 0521986200:04:001:0398 з чужого незаконного користування від СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОВЖОК» з одночасним припиненням права оренди СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОВЖОК» земельної ділянки площею 0,8002 га, кадастровий номер 0521986200:04:001:0398, зареєстрованим державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області Фаренюком Сергієм Анатолійовичем (номер запису про інше речове право: 7652134 від 11.11.2014).

Стягнути з СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОВЖОК» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 на 18 березня 2024 року о 14 год. 00 хв. в приміщенні Крижопільського районного суду Вінницької області (Вінницька область, Тульчинський район, смт. Крижопіль, вул. Героїв України, 23).

Встановити ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява щодо вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу залишається без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОВЖОК», місцезнаходження: с. Савинці, вул. Молодіжна, 23, Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 32148490.

Повний текст рішення складено 14 березня 2024 року.

Суддя: