Рішення

від 29.02.2024 по справі 910/14867/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.02.2024Справа № 910/14867/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор"

про стягнення 17825551,70 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор"

про визнання недійсним договору

за участі представників:

від позивача (відповідача-1 за зустрічним позовом): Селянський Д.В.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Стеценко Т.М.

від третьої особи (відповідача-2 за зустрічним позовом): Ільяшов Б.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" про стягнення за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 № ФК01/04-01 тіла кредиту в сумі 13500000 грн. та відсотків у сумі 4325551,70 грн., право вимоги за яким позивачем отримано на підставі договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06.11.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор" про визнання недійсним договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1.

Під час підготовчого засідання 16.11.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" просив поновити пропущений процесуальний строк на подання зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" пропущений процесуальний строк на подання зустрічної позовної заяви. Суд зауважив, що незважаючи на наявність у матеріалах справи доказів отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" ухвали суду 09.10.2023, виходячи з принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" процесуальний строк на подання зустрічної позовної заяви. Прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" до розгляду (спільно з первісним позовом). Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, ухвалено підготовче засідання за зустрічним позовом провести разом із підготовчим засіданням за первісним позовом 07.12.2023 року.

Також, 15.11.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив: витребувати у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин громадянином України ОСОБА_1 державного кордону України з 02.04.2021 по теперішній час; витребувати у Публічного акціонерного товариство «БАНК ВОСТОК», Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» оригінали будь-яких документів, які містять зразки підписів та почерку директора ТОВ «Інвест Солюшинс Фактор» - ОСОБА_1 ; витребувати у Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» оригінали будь-яких документів які містять зразки підписів та почерку громадянина України - ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою суду від 07.12.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" про витребування доказів.

Суд звернув увагу, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 81 ГПК України в клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів).

Натомість, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" не зазначено, які саме докази заявник просить витребувати в Публічного акціонерного товариства «БАНК ВОСТОК» та Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК». До того ж, таке витребування може призвести до порушення банківської таємниці, у той час як відповідні докази не можуть бути зібрані в даній справі, що не пов`язана безпосередньо з вирішенням банківського спору.

11.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" через відділ діловодства та документообігу суду надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: інформації про перетин громадянином України ОСОБА_1 державного кордону України з 31.03.2021 по теперішній час.

Відмовляючи протокольною ухвалою суду від 11.01.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" про витребування доказів, суд зауважив на необхідності дотримання встановленого в частині 1 статті 81 ГПК України строку подання клопотання, а також вимог пунктів 2, 4, 5 частини 2 статті 81 ГПК України.

18.01.2024 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" надійшло клопотання, в якому відповідач за первісним позовом просив зобов`язати директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор" надати суду звірені копії закордонного паспорту з відмітками про перетин державного кордону України в період з 31.03.2021 по теперішній час.

Протокольною ухвалою суду від 18.01.2024 відмовлено в задоволенні відповідного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" із посиланням на частину 1 статті 81, пункти 2, 4, 5 частини 2 статті 81 ГПК України.

Суд наголосив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" після подання відзиву на позовну заяву неодноразово зверталося до суду з клопотаннями про витребування доказів, змінюючи лише дату, з якої просило надати відомості щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону України.

При цьому, представниками позивача та третіми особами під час розгляду справи не заперечувався факт перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор" ОСОБА_1 закордоном.

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" 05.12.2023 зверталося до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи № 910/17454/23, у межах якої оспорювалася дійсність договору про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 № ФК01/04-01.

Протокольною ухвалою суду від 07.12.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, з огляду на те, що відповідачем за первісним позовом не доведено наявності передбачених пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України обставин для зупинення провадження, зокрема, неможливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.01.2021 у справі № 904/8122/17, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 29.12.2021 у справі № 910/5610/21.

Натомість, відповідачем за первісним позовом не доведено, в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи, та чому зібрані у даній справі докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору.

На необхідності доведення відповідних обставин при розгляді клопотання про зупинення провадження у справі, предметом якої є стягнення заборгованості за правочином, дійсність якого оспорюється в межах іншої справи, наголошував Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі № 921/704/20, від 01.04.2021 у справі № 902/1177/15.

Одночасно, суд звертається до приписів статті 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена у статті 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).

При цьому, у разі визнання у подальшому договору, на підставі якого відбулося стягнення, у судовому порядку недійсним, зацікавлена сторона не позбавлена права на перегляд рішення суду про стягнення заборгованості за нововиявленими обставинами.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 07.12.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор" від 05.12.2023 про об`єднання даної справи та справи № 910/17454/23 в одне провадження.

Суд зауважив, що за положеннями частини 2 статті 173 ГПК України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Тобто, за наведеними положеннями закону питання щодо об`єднання справ в одне провадження належить до прав, а не обов`язків суду.

При цьому, об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, як передбачено частиною 3 статті 173 ГПК України.

У той же час, підготовче засідання у даній справі проведено 26.10.2023, що виключає можливість об`єднання справ в одне провадження.

Протокольною ухвалою суду від 01.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до частини 2 статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

У частині 1 статті 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У поданому клопотанні Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" на вирішення експерта просило поставити наступне питання: чи виконаний підпис у договорі факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1, особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" ОСОБА_1.

Разом із цим, суд дійшов висновку про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" сукупності визначених частиною 1 статті 99 ГПК України умов для призначення у справі судової експертизи.

Крім того, відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 з останніми змінами від 26.12.2012, для проведення почеркознавчих досліджень слід відбирати експериментальні зразки почерку.

Однак, як наголошено представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор", директор ОСОБА_1 знаходиться закордоном.

01.02.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.02.2024 року.

Під час судового засідання 29.02.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" подано заяву про відвід судді Полякової К.В. від розгляду справи № 910/14867/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" про відвід судді Полякової К.В. від розгляду справи № 910/14867/23 відмовлено.

У відзиві на первісний позов відповідач вказав, що не звертався до третьої особи за отриманням кредиту. При цьому, відступлення права вимоги за Договором №ФК01/04-01 від 01.04.2021 про надання фінансового кредиту здійснено всупереч забороні на розповсюдження інформації про відповідача. Крім того, підпис на договорі факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 здійснений не директором третьої особи.

У відповіді на відзив на первісний позов позивач наголосив, що відповідач отримав грошові кошти, відтак кредитор виконав свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01. До того ж, відповідач був повідомлений про відступлення права вимоги.

У поясненнях на первісний позов третя особа вказала, що відступила право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1. При цьому, відповідач не виконав зобов`язання за Договором №ФК01/04-01 від 01.04.2021 про надання фінансового кредиту, відтак вимоги позову є обґрунтованими.

У відзиві на зустрічний позов відповідач-1 зазначив, що третьою особою підтримано первісний позов, чим підтверджено факт укладення договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1. До того ж, посилання позивача на візуальну різницю в підписах на договорах, та неможливість підписання спірного договору через перебування директора третьої особи закордоном, є безпідставними.

У відзиві на зустрічний позов відповідач-2 наголосив на відсутності обґрунтування в зустрічному позові правових підстав для визнання договору недійсним. Також відповідач-2 підтвердив укладення спірного договору та його підписання директором відповідача-2.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" (кредитодавець) укладено Договір №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.2 якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові фінансовий актив шляхом відкриття кредитної лінії у сумі 13 500 000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язався згідно із цим договором повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.

У пункті 1.4 Договору сторонами погоджено, що строк користування кредитом (строк, на який надається кредит) становить 365 днів. У випадку якщо в момент закінчення строку дії договору позичальник не використає кредит повністю, невикористана частина ліміту кредитної лінії не надається (анулюється).

Кредит надається позичальнику для наступної цілі: поповнення обігових коштів (цільового використання) (п. 1.5 Договору).

У пункті 2.1 Договору за згодою сторін процентна (відсоткова) ставка за кредитом визначена як фіксована.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що проценти (відсотки) за користування кредитом встановлюються у розмірі 15% річних.

Нарахування процентів кредитодавцем здійснюється на суму фактично отриманого кредиту за фактичний строк користування кредитом в наступному порядку - щоквартально, станом на останній календарний день кожного поточного місяця. Нарахування процентів кредитодавцем та їх сплата позичальником здійснюється до повного повернення кредиту (п. 2.3 Договору).

У пункті 3.1 Договору вказано, що кредитодавець надає кредит позичальникові у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Датою видачі кредиту (його частини) позичальнику є дата зарахування коштів на банківський рахунок позичальника.

У пункті 4.1 Договору позичальник зобов`язався повністю повернути наданий кредит до закінчення строку, визначеного в п. 1.4 цього договору.

Проценти за користування кредитом, наданим за цим договором, сплачуються позичальником не пізніше кінцевого строку дії договору або не пізніше останнього дня повернення кредиту. У разі якщо останній день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, останнім днем сплати вважається наступний за вихідним, святковим або інший неробочим днем робочий день (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що позичальник повертає кредит та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом шляхом внесення коштів у безготівковій формі на поточний рахунок кредитодавця, зазначений в розділі 12 Реквізити Сторін договору.

Повернення кредиту кредитодавцеві та сплата відсотків здійснюється у такій черговості: у першу чергу позичальник сплачує прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; у другу чергу - проценти (відсотки) за користування кредитом; у третю чергу - заборгованість за кредитом; у четверту чергу - повернення кредиту (п. 4.5 Договору).

За умовами п.п. 9.1, 9.2 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії визначається в п. 1.4 договору.

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" в якості кредиту кошти в загальному розмірі 13 500 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1300 від 02.04.2021 на суму 4 500 000,00 грн. та №1307 від 07.04.2021 на суму 9 000 000,00 грн.

Судом ураховано, що в листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" про визнання недійсним укладеного сторонами Договору про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" про визнання недійсним договору відмовлено повністю.

Водночас, дане рішення суду станом на дату розгляду даного спору по суті законної сили не набрало.

З огляду на наведене, а також ураховуючи закріплену в статті 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, Договір про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 наразі є чинним.

У подальшому, 06.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» (новий кредитор) укладено договір факторингу (відступлення права вимоги) № ПВ-060723/1, за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги грошових зобов`язань, які належать Первісному кредитору, та стає кредитором за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Енерджі», код за ЄДРПОУ 39994967, за наступними договорами: Договір №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021; право вимоги (зобов`язання) на 06.07.2023 - тіло 13500000 грн., відсотки 4325551,70 грн., разом 17825551,70 грн.; вартість відступлення 17825551,70 грн.

Відповідно до пункту 1.2 договору до Нового кредитора переходить право вимоги грошового зобов`язання належне Первісному кредитору до Боржника в обсязі 17 825 551,70 грн.

У пункті 1.3 договору вказано, що право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання Сторонами і засвідчення печатками Сторін цього Договору та передачі усіх належних документів, що засвідчують право вимоги Первісного кредитора.

За змістом пункту 2.1 договору вартість відступлення права вимоги складає 17 825 551,70 грн., без ПДВ.

Новий кредитор повинен сплатити вартість відступлення права вимоги у розмірі відповідно до суми зазначеної в п. 2.1. цього Договору не пізніше 30 червня 2024 року шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Первісного кредитора, що зазначений в розділі 10 цього Договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору в момент підписання цього Договору Первісний кредитор передає Новому кредитору наступні завірені документи, що посвідчують право вимоги Первісного кредитора до Боржника: Договір №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору Новий кредитор зобов`язується письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги протягом 5 (п`яти) банківських дня з моменту переходу права вимоги до Нового кредитора.

Також, 06.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» (новий кредитор) підписано акт прийому-передачі до договору від 06.07.2023 № ПВ-060723/1, за яким первісним кредитором передано, а новим кредитором отримано право вимоги та пакет документів відповідно до пункту 3.1 договору.

Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

За положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, на підставі договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Енерджі» за договором №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 року.

Із матеріалів справи слідує, що 10.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Енерджі» з претензією від 10.07.2023 № 10072023/1 про негайну сплату заборгованості в сумі 17 825 551,70 грн. за договором №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 року.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінд Енерджі» вимогу залишило без задоволення, що зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» із даним позовом до суду.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" за договором від 01.04.2021 №ФК01/04-01 в якості кредиту грошових коштів у загальному розмірі 13 500 000,00 грн. двома траншами, а саме: платіжними дорученнями №1300 від 02.04.2021 на суму 4 500 000,00 грн та №1307 від 07.04.2021 на суму 9 000 000,00 грн.

У пункті 1.4 договору від 01.04.2021 №ФК01/04-01 сторонами погоджено, що строк користування кредитом (строк, на який надається кредит) становить 365 днів.

Натомість, доказів повернення 02.04.2022 та 07.04.2022 включно отриманих сум кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" не надано.

Виходячи з пунктів 2.2, 2.3 договору від 01.04.2021 №ФК01/04-01, нарахування процентів кредитодавцем здійснюється на суму фактично отриманого кредиту за фактичний строк користування кредитом в наступному порядку - щоквартально, станом на останній календарний день кожного поточного місяця. Нарахування процентів кредитодавцем та їх сплата позичальником здійснюється до повного повернення кредиту.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" зауважило, що нарахування відсотків тривало до 06.07.2023, тобто до дати відступлення права вимоги.

Як слідує з договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1, станом на 06.07.2023 розмір нарахованих відсотків становить 4325551,70 грн.

За арифметичним перерахунком суду, здійсненим з урахуванням дат надання кредитних траншів за договором від 01.04.2021 №ФК01/04-01, розмір пред`явлених до стягнення 15 % річних не перевищує розрахований судом граничний розмір процентів.

При цьому, суд зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" не скористалося процесуальним правом на надання контррозрахунку заборгованості.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" посилався на неможливість надання контррозрахунку заборгованості, оскільки розрахунок боргу не наданий позивачем.

Однак, відповідні заперечення не викладалися відповідачем у відзиві на первісний позов.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" проти вимог первісного позову ґрунтувалися, зокрема, на тому, що відповідач не звертався з вимогою про надання кредиту, та такі грошові кошти були перераховані за власною ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" без жодного зустрічного зобов`язання.

Разом із цим, суд звертає увагу, що враховуючи неспростовану в установленому законом порядку презумпцію правомірності договору про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01, а також факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" за вказаним договором грошових коштів у сумі 13 500 000,00 грн., останнє прийняло на себе відповідне зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До того ж, наголошуючи на відсутності вимоги щодо надання кредитних коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" у той же час не здійснило повернення грошових коштів у сумі 13500000 грн. після їх отримання.

При цьому, за змістом частини 1 статі 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Одночасно суд звертає увагу, за положеннями частини 1 статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" звертало увагу, що за змістом пункту 8.1 договору про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 кредитодавець може передавати і розкривати інформацію про позичальника, зміст та умови цього договору виключно на запити органів державної влади та управління відповідно до вимог закону.

Відтак, за доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі", відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 без його згоди, що свідчить про нікчемність такого правочину.

За положеннями ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини першої статті 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16, від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17.

Отже, у разі відступлення права вимоги всупереч установленої у законі або договорі згоди відповідний правочин може бути оспорюваним, проте не є нікчемним.

Проте, у положеннях договору про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 не передбачено такої умови, як отримання згоди позивача (як боржника за зобов`язанням) на заміну кредитора у цьому зобов`язанні у розумінні частини 1 статті 516 ЦК України.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів. Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №910/9828/17.

За висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі №905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад.

Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" не доведено, що внаслідок відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 відбулося порушення його прав, оскільки таке відступлення не призвело до погіршення його становища, та не призвело до змін у характері самого зобов`язання.

Більш того, положення статті 1080 ЦК України прямо передбачають, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Положеннями статті 516 ЦК України унормовано, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Також судом під час дослідження доказів у судовому засіданні 29.02.2024 оглянуто оригінали договорів, що засвідчують права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі", а саме договір про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 та договір факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1.

Також у матеріалах справи наявні докази направлення 06.07.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" листа-повідомлення від 06.07.2023 № 060723-1 із копією договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1, а також претензії від 10.07.2023 № 10072023/1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» про негайну сплату заборгованості в сумі 17 825 551,70 грн. за договором №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Одночасно судом прийняті до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" на те, що ОСОБА_1 був директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» з 02.11.2018 по 10.02.2022, а також є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" з 23.07.2019 року.

Разом із цим, договір факторингу (відступлення права вимоги) № ПВ-060723/1 від укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» 06.07.2023, станом на яке директором значився Фостенко Є.В.

Також, у запереченнях на відповідь на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" вказало, що позивачем не надано ліцензії на здійснення фінансової діяльності.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" у відзиві на первісний позов не заперечувало наявність у позивача відповідної ліцензії, та не просило суд відповідну ліцензію витребувати. Відповідні обставини також не покладені в якості підстав оспорювання дійсності договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 у межах зустрічного позову.

Ураховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку задовольнити вимоги первісного позову та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 основний борг у розмірі 13500000 грн. та 4325551,70 грн. 15 % річних.

Звернувшись із зустрічним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" зауважило, що договір про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 та договір факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 підписані зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" директором ОСОБА_1.

Однак, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі", підпис ОСОБА_1 на договорі факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 відрізняється від підпису на договорі про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01, що свідчить про підписання договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 іншою особою замість директора ОСОБА_1

До того ж, за наявною в Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" інформацією директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" ОСОБА_1 не знаходиться в Україні.

За наведених обставин позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсним договір про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01.

У частині 1 статті 203 ЦК України вказано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

Отже, заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" зводяться до того, що договір факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 не підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" ОСОБА_1.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав).

У той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" не зазначено в зустрічній позовній заяві, які саме права та охоронювані інтереси останнього порушуються оспорюваним договором факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1.

Як наголошено судом вище при розгляді заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" на вимоги первісного позову, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №910/9828/17).

Щодо зауважень Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" на тому, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" ОСОБА_1 перебуває закордоном, суд зауважує, що обставини перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" ОСОБА_1 закордоном сторонами не оспорювалися.

Судом ураховані також зауваження Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" про те, що через канцелярію суду надано клопотання за підписом ОСОБА_1, який через перебування закордоном не міг підписати та подати такий документ.

Разом із цим, судом відповідний документ отриманий через відділ діловодства та документообігу суду, яким не здійснюється встановлення особи, що подає документи через канцелярію суду. Так, відповідний документ після реєстрації відділом діловодства та документообігу суду долучений судом до матеріалів справи.

Одночасно суд звертає увагу, що під час розгляду даної справи судом не визнавалася обов`язковою явка директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" ОСОБА_1

До того ж, представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" у суді здійснює адвокат Ільяшов Богдан Миколайович на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги, в якому вказаний договір про надання правової допомоги від 04.12.2023 № 1-04/12.

У той же час, матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору про надання правової допомоги від 04.12.2023 № 1-04/12, та відповідні обставини щодо представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" не оспорювалися сторонами під час розгляду справи.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист за підписом ОСОБА_1, який свідчить про перебування вказаної особи закордоном. Даний лист посвідчений 29.11.2023 державним нотаріусом штату Невада, округ Кларк, США.

Проте, дані обставини не є безумовною підставою для визнання договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 недійсним, оскільки підписання договору може здійснюватися в тому числі шляхом передачі примірників договору засобами поштового зв`язку тощо.

До того ж, на договорі факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 наявний відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор", яким обставини укладення спірного договору не заперечувалися.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. На відповідні обставини щодо наявності печатки на оспорюваних правочинах звертав увагу Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20.

При цьому, доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати, звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, матеріали справи не матеріали справи не містять.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Таким чином, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні вимог зустрічного позову про визнання недійсним договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем за первісним позовом витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом. Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом залишаються за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Енерджі» (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, 41Д, офіс 13; ідентифікаційний код 39994967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» (01004, м. Київ, вул. Басейна, 9; ідентифікаційний код 41041038) 13500000 (тринадцять мільйонів п`ятсот тисяч) грн. основного боргу, 4325551 (чотири мільйона триста двадцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят одну) грн. 70 коп. відсотків, а також 267383 (двісті шістдесят сім тисяч триста вісімдесят три) грн. 28 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 18.03.2024 року.

Суддя К.В. Полякова