Ухвала

від 09.09.2024 по справі 910/14867/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14867/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2024 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор"

до Товариства

про стягнення 17 825 551,70 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор" та

за зустрічним позовом Товариства

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор"

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство 21.08.2024 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень до неї, які подані у строк на касаційне оскарження), в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024, а справу № 910/14867/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до частини третьої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

За приписами частини третьої статті 1312 Конституції України (в редакції Закону № 1401) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року.

Згідно з частиною третьою статті 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України.

Касаційна скарга подана до Верховного Суду через систему "Електронний суд" та підписана від імені Товариства Сичовим О.О. на підставі довіреності, виданої керівником Товариства у порядку передоручення та сформованої за допомогою вказаної підсистеми.

Однак зі змісту вказаної довіреності не вбачається, що поіменована особа представляє інтереси Товариства саме як адвокат, який діє на підставі такої довіреності, оскільки до скарги не додано документів, що підтверджують право у поіменованої особи на зайняття адвокатською діяльністю, а також вказана довіреність (в порядку передоручення) не містить повної інформації щодо обсягу повноважень представника Товариства.

При цьому, Суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що з огляду на системний аналіз змісту приписів Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, що визначає, зокрема, вчинення процесуальних дій в електронній формі свідчить про те, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, не позбавлена можливості завантажити разом з касаційною скаргою на підтвердження повноважень на її підписання відповідний документ (довіреність/ордер), що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) такого паперового документа, який, в свою чергу, містить повну інформацію щодо обсягу повноважень представника (адвоката) на представництво інтересів довіреної особи.

Отже, до касаційної скарги Товариства не додано ні довіреності, яка містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) з необхідними підписами уповноважених осіб та повною інформацією щодо обсягу повноважень Сичова О.О. на підписання цієї касаційної скарги, ані документів, що підтверджують наявність у поіменованої особи, яка діє на підставі такої довіреності, права на зайняття адвокатською діяльністю, або ж документів, які б свідчили б про те, що поіменована особа має право представляти інтереси Товариства в порядку самопредставництва юридичної особи згідно з приписами статті 56 ГПК України.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам частини третьої статті 290 названого Кодексу, оскільки до скарги не додано належних документів на підтвердження обсягу повноважень на її підписання.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі, що відповідає пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду із формулюванням самого висновку щодо застосування такої норми.

Однак скаржником у скарзі не конкретизовано норм права, порушення або неправильного застосування яких припустилися, на його думку, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень та щодо застосування яких (норм) не було враховано висновків Верховного Суду, а саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, такий висновок не був врахований, не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Також скаржник у скарзі зазначає про необхідність у наданні Верховним Судом висновку щодо можливості застосування статті 516 Цивільного кодексу України до договірних правовідносин, які містять заборону щодо розкриття конфіденційної інформації.

Однак вказана скаржником необхідність наведена без взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, а Суд не вправі доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не були наведені скаржником.

Разом з тим у касаційній скарзі (та доповненнях до неї) скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню відповідно до вимог частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи для об`єктивного встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зауважує, що випадки, передбачені частиною третьою статті 310 ГПК України не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки вказаний пункт наведеної норми є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а підставою касаційного оскарження у такому випадку має бути відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України, тобто вказана незгода скаржника із судовим рішенням наведена також без взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України та без зазначення чи є наведене порушення підставою для касаційного оскарження судового рішення відповідно до приписів частини другої статті 287 цього Кодексу.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок і розмір сплати судового збору, встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпунктів 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року визначений у розмірі 2 684,00 грн.

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 6 Закону за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного

Предметом спору у цій справі є стягнення 17 825 551,70 грн, з яких 13 500 000 грн тіло кредиту та 4 325 551,70 грн відсотків за договором про надання фінансового кредиту (за первісним позовом) та визнання недійсним договору факторингу (відступлення права вимоги) за зустрічним позовом.

Отже, враховуючи викладене, судовий збір з цієї касаційної скарги мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону як за майнову та немайнову вимоги у розмірі 432 107,64 грн {(17 825 551,70*1,5% +2 684,00)*200%*0,8}.

Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі; не зазначено про наявність таких доказів і в додатках до касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати Суду довіреність, яка містить візуальне подання паперового документа, отриманого шляхом сканування (фотографування), та підписи уповноважених осіб з повною інформацією щодо обсягу повноважень у Сичова О.О. на право підписання цієї касаційної скарги, а також документи, що підтверджують у поіменованої особи наявність права на зайняття адвокатською діяльністю або ж документи, що підтверджують у нього право представляти інтереси скаржника в порядку самопредставництва згідно з приписами статті 56 ГПК України;

- належним чином обґрунтувати підстави для касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог цієї ухвали;

- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 432 107,64 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях" із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку не розглядається до усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 зі справи № 910/14867/23 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова