Постанова

від 05.08.2024 по справі 910/14867/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2024 р. Справа№ 910/14867/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Селянський Д.В.;

від відповідача: Стеценко Т.М.,

від третьої особи: Ільяшов Б.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024

у справі № 910/14867/23 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор"

про стягнення 17825551,70 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" про стягнення за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 № ФК01/04-01 тіла кредиту в сумі 13 500 000 грн та відсотків у сумі 4 325 551,70 грн., право вимоги за яким позивачем отримано на підставі договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1.

06.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор" про визнання недійсним договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач вказує, що директор Чернобай Андрій Сергійович був відсутній в Україні та відповідно не міг укласти та підписати із ТОВ «Фінансова компанія «Солюшнс Фактор» будь-який договір, а його підпис на договорі кардинально відрізняється від підпису на договорі кредиту.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 позовні вимоги первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" задовольнено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Енерджі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» 13 500 00,00 грн. основного боргу, 4 325 551,70 грн відсотків, а також 267 383,28 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Вінд Енерджі» відповідно до договору отримало у кредит 13 500 000,00 грн та не здійснило повернення цих грошових коштів у встановленні строки, у зв`язку з чим, відповідно п.2.2, п.2.3 кредитного договору, станом на 06.07.2023 (день укладення договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1) розмір нарахованих відсотків складав 4 325 551,70 грн. Крім того, ТОВ "Вінд Енерджі" не доведено, що внаслідок відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 відбулося порушення його прав, оскільки таке відступлення не призвело до погіршення його становища, та не призвело до змін у характері самого зобов`язання.

Стосовно зустрічної позовної заяви суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "Вінд Енерджі" не зазначено в зустрічній позовній заяві, які саме права та охоронювані інтереси останнього порушуються оспорюваним договором факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1. Також суд встановив недоведеність реальних підстав, які могли би викликати сумнів щодо повноважень директора Товариства на час укладення договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/14867/23 від 29.02.2024 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт вказує, позивачем за первісним позовом обрано невірний спосіб захисту, оскільки відповідач самостійно здійснив перерахування грошових коштів на користь позивача за первісним позовом (а згідно п.3.2 договору такий обов`язок виникає у відповідача виключно після отримання під позивача письмової вимоги), тому відповідно таке перерахування, на його думку, є позадоговірним і до нього неможливо застосовувати умови договору про сплату 15% річних. У такому випадку, на переконання апелянта, позивач за первісним позовом повинен був заявити вимоги на підставі ст. 1212 ЦК України.

Скаржник також зазначає, що третьою особою, в порушення умов п.8.1 договору кредиту, без згоди апелянта протиправно розповсюджено інформацію про апелянта, зміст та умови договору кредиту. Тому, посилаючись на ст.ст. 220, 221,224,226,228 ЦК України, вважає, що договір кредиту є нікчемним з моменту його укладання.

Апелянт у апеляційній скарзі наголошує, що суд безпідставно не звернув увагу на доводи апелянта щодо фіктивності укладеного правочину між ТОВ «Фінансова компанія «Солюшнс Фактор» та ТОВ «Інвест Солюшнс Фактор», оскільки Чернобай А.С. був директором ТОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» з 02.11.2018 по 10.02.2022, а також є директором ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" з 23.07.2019, тобто на момент укладання договору кредиту (01.04.2021) Чернобай Андрій Сергійович , був директором як ТОВ «Фінансова компанія «Солюшнс Фактор», так і ТОВ «Інвест Солюшнс Фактор». Також вказує, що третя особа має три КВЕДи, це фінансові послуги, за які отримується плата, однак, третя особа безоплатно віддала позивачу за первісним позовом зобов`язання більше ніж на суму 17 млн.грн.

Крім того, апелянт зауважує, що директор Чернобай Андрій Сергійович був відсутній в Україні та відповідно не міг укласти, та підписати із ТОВ «Фінансова компанія «Солюшнс Фактор» будь-який договір. Також перебування Чернобая А.С. за кордоном (на час розгляду справи) підтвердили представники позивача за первісним позовом та третьої особи, та надали підтверджуючі документи. Водночас, наголошує на тому, що невідомі особи підробили підпис Чернобая А.С. на клопотанні від 24.10.2023 про розгляд справи без участі ТОВ «Інвест Солюшнс Фактор».

Узагальнені доводи відзиву ТОВ «Інвест Солюшнс фактор» на апеляційну скаргу позивача

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, представник третьої особи у своєму відзиві, наданому до суду 26.04.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

ТОВ «Інвест Солюшнс Фактор» вказує, що ТОВ «Вінд Енерджі» в порушення ст.ст. 526, 530 ЦК України, своє зобов`язання у встановлений строк не виконанало, прострочило виконання грошового зобов`язання, тому позивач за первісним позовом має право на судовий захист свого порушеного права, що і було ним здійснено.

Крім того, представник третьої особи наголошує, що внаслідок відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 № ФК01/04-01 не відбулося порушення прав ТОВ «Вінд Енерджі», оскільки таке відступлення не призвело до погіршення становища Товариства, та не призвело до змін у характері самого зобов`язання, тому суд першої інстанції правильно відмовив позивачу за зустрісничним позовом у його задоволенні.

Узагальнені доводи відзиву ТОВ «Фінансова компанія «Солюшнс фактор» на апеляційну скаргу позивача

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, представник позивача у своєму відзиві, наданому до суду 02.05.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Представник позивача за первісним позовом надав відзив аналогічний поясненням у відзиві ТОВ «Інвест Солюшнс Фактор».

Крім того, 17.06.2024 ТОВ «Інвест Солюшнс Фактор» надав письмові пояснення, в яких зазначило, що вже встановленим є факт того, що ТОВ «ФК «Солюшнс Фактор» мав «законні очікування на відповідну добросовісну поведінку ТОВ «Вінд Енерджі», якої не сталося. Так, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі № 910/17484/23, яке набрало законної сили, та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, суди встановили недоведеність належними та допустими доказами факту недобросовісної або нерозумної поведінки відповідача; недоведеність реальних підстав, які могли би викликати сумнів щодо повноважень директора Товариства на час укладення договору. Крім того, суди зазначили, що дії сторін спірного договору, у даному випадку, не свідчать про відсутність реального наміру його укладання і виконання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024, справу № 910/14867/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя; суддів - Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі №910/14867/23 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для надання доказів сплати судового збору у розмірі 405 100,92 грн та докази отримання оскаржуваного рішення 20.03.2024.

11.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 405 100,92 грн та докази отримання оскаржуваного рішення 20.03.2024

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі №910/14867/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі №910/14867/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі №910/14867/23 та призначено розгляд справи на 03.06.2024

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у задоволенні клопотань представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" (адвоката Стеценка Тараса Миколайовича) про витребування доказів та призначення судово-подчеркознавчої експертизи відмовлено. Оголошено перерву у розгляді справи № 910/14867/23 до 24.06.2024.

У судовому засіданні 24.06.2024 відмовлено у клопотанні про зупинення провадження у справі та протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді справи № 910/14867/23 до 08.07.2024

Судове засідання 08.07.2024 не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07. 2024 розгляд справи перепризначено на 29.07.2024 .

У судовому засіданні 29.07.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді справи № 910/14867/23 до 05.08.2024

Позиції учасників справи

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 29.07.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення яким, у задоволенні первісним позовних вимог відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 29.07.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи у судовому засіданні 29.07.2024 також заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" (кредитодавець) укладено договір №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.2 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові фінансовий актив шляхом відкриття кредитної лінії у сумі 13 500 000,00 грн на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язався згідно із цим договором повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно з п. 1.4 договору сторонами погоджено, що строк користування кредитом (строк, на який надається кредит) становить 365 днів. У випадку якщо в момент закінчення строку дії договору позичальник не використає кредит повністю, невикористана частина ліміту кредитної лінії не надається (анулюється).

Кредит надається позичальнику для наступної цілі: поповнення обігових коштів (цільового використання) (п. 1.5 договору).

У пункті 2.1 договору за згодою сторін процентна (відсоткова) ставка за кредитом визначена як фіксована.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що проценти (відсотки) за користування кредитом встановлюються у розмірі 15% річних.

Нарахування процентів кредитодавцем здійснюється на суму фактично отриманого кредиту за фактичний строк користування кредитом в наступному порядку - щоквартально, станом на останній календарний день кожного поточного місяця. Нарахування процентів кредитодавцем та їх сплата позичальником здійснюється до повного повернення кредиту (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору кредитодавець надає кредит позичальникові у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Датою видачі кредиту (його частини) позичальнику є дата зарахування коштів на банківський рахунок позичальника.

У пункті 4.1 договору передбачено, що позичальник зобов`язався повністю повернути наданий кредит до закінчення строку, визначеного в п. 1.4 цього договору.

Проценти за користування кредитом, наданим за цим договором, сплачуються позичальником не пізніше кінцевого строку дії договору або не пізніше останнього дня повернення кредиту. У разі якщо останній день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, останнім днем сплати вважається наступний за вихідним, святковим або інший неробочим днем робочий день (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено, що позичальник повертає кредит та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом шляхом внесення коштів у безготівковій формі на поточний рахунок кредитодавця, зазначений в розділі 12 «Реквізити сторін договору».

Повернення кредиту кредитодавцеві та сплата відсотків здійснюється у такій черговості: у першу чергу позичальник сплачує прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; у другу чергу - проценти (відсотки) за користування кредитом; у третю чергу - заборгованість за кредитом; у четверту чергу - повернення кредиту (п. 4.5 договору).

За умовами п.п. 9.1, 9.2 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії визначається в п. 1.4 договору.

На виконання умов договору ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" перерахувало ТОВ "Вінд Енерджі" в якості кредиту кошти в загальному розмірі 13 500 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1300 від 02.04.2021 на суму 4 500 000,00 грн. та №1307 від 07.04.2021 на суму 9 000 000,00 грн.

Судом встановлено, що 10.07.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» звернулося до ТОВ «Вінд Енерджі» з претензією від 10.07.2023 № 10072023/1 про негайну сплату заборгованості в сумі 17 825 551,70 грн за договором №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021.

Проте, ТОВ «Вінд Енерджі» вимогу залишило без задоволення, у зв`язку з чим, ТОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» звернулось до суду з даним позовом.

Судом першої інстанції також враховано, що в листопаді 2023 року ТОВ "Вінд Енерджі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" про визнання недійсним, укладеного сторонами договору про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у задоволенні позову ТОВ "Вінд Енерджі" до ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 відмовлено повністю.

Станом на дату розгляду даного спору по суті та час винесення рішення судом першої інстанції, дане рішення суду законної сили не набрало.

З огляду на наведене, а також ураховуючи закріплену в статті 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, договір про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 наразі є чинним.

У подальшому, 06.07.2023 між ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" (первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» (новий кредитор) укладено договір факторингу (відступлення права вимоги) № ПВ-060723/1, за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги грошових зобов`язань, які належать первісному кредитору, та стає кредитором за зобов`язаннями ТОВ «Вінд Енерджі», код за ЄДРПОУ 39994967, за наступними договорами: договір №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021; право вимоги (зобов`язання) на 06.07.2023 - тіло 13 500 000,00 грн, відсотки 4 325 551,70 грн, разом 17 825 551,70 грн; вартість відступлення 17 825 551,70 грн.

Відповідно до пункту 1.2 договору до нового кредитора переходить право вимоги грошового зобов`язання належне первісному кредитору до боржника в обсязі 17 825 551,70 грн.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами і засвідчення печатками сторін цього договору та передачі усіх належних документів, що засвідчують право вимоги первісного кредитора.

За змістом пункту 2.1 договору вартість відступлення права вимоги складає 17 825 551,70 грн, без ПДВ.

Новий кредитор повинен сплатити вартість відступлення права вимоги у розмірі відповідно до суми зазначеної в п. 2.1. цього договору не пізніше 30 червня 2024 року шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора, що зазначений в розділі 10 цього договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору в момент підписання цього договору первісний кредитор передає новому кредитору наступні завірені документи, що посвідчують право вимоги первісного кредитора до боржника: договір №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору новий кредитор зобов`язується письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту переходу права вимоги до нового кредитора.

Також, 06.07.2023 ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" (первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» (новий кредитор) підписано акт прийому-передачі до договору від 06.07.2023 № ПВ-060723/1, за яким первісним кредитором передано, а новим кредитором отримано право вимоги та пакет документів відповідно до пункту 3.1 договору.

Отже, на підставі договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 до ТОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» перейшло право вимоги до ТОВ «Вінд Енерджі» за договором №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 року.

Звернувшись із зустрічним позовом до суду, ТОВ "Вінд Енерджі" зауважило, що договір про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 та договір факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 підписані зі сторони ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" директором Чернобаєм Андрієм Сергійовичем .

Однак, за твердженнями ТОВ "Вінд Енерджі", підпис Чернобая А.С. на договорі факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 відрізняється від підпису на договорі про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01, що свідчить про підписання договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 іншою особою замість директора Чернобая А.С .

До того ж, за наявною у ТОВ "Вінд Енерджі" інформацією директор ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" Чернобай А.С. не знаходиться в Україні.

За наведених обставин позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсним договір факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 за №ПВ-060723/1.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор", за своєю правовою природою відноситься до кредитних договорів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" перерахувало ТОВ "Вінд Енерджі" в якості кредиту кошти в загальному розмірі 13 500 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1300 від 02.04.2021 на суму 4 500 000,00 грн. та №1307 від 07.04.2021 на суму 9 000 000,00 грн.

У пункті 1.4 договору від 01.04.2021 №ФК01/04-01 сторонами погоджено, що строк користування кредитом (строк, на який надається кредит) становить 365 днів.

Натомість, доказів повернення 02.04.2022 та 07.04.2022 включно отриманих сум кредиту ТОВ "Вінд Енерджі" не надано.

Виходячи з пунктів 2.2, 2.3 договору від 01.04.2021 №ФК01/04-01, нарахування процентів кредитодавцем здійснюється на суму фактично отриманого кредиту за фактичний строк користування кредитом в наступному порядку - щоквартально, станом на останній календарний день кожного поточного місяця. Нарахування процентів кредитодавцем та їх сплата позичальником здійснюється до повного повернення кредиту.

У позовній заяві ТОВ "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" зауважило, що нарахування відсотків тривало до 06.07.2023, тобто до дати відступлення права вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

За положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, на підставі договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Енерджі» за договором №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021.

Як вбачається з договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1, станом на 06.07.2023 розмір нарахованих відсотків становить 4 325 551,70 грн.

За арифметичним перерахунком, здійсненим судом першої інстанції та перевіреним судом апеляційної інстанції, з урахуванням дат надання кредитних траншів за договором від 01.04.2021 №ФК01/04-01, розмір пред`явлених до стягнення 15 % річних не перевищує розрахований судом граничний розмір процентів.

При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що ТОВ "Вінд Енерджі" не скористалося процесуальним правом на надання контррозрахунку заборгованості.

Стосовно доводів ТОВ "Вінд Енерджі", що відповідач не звертався з вимогою про надання кредиту, та такі грошові кошти були перераховані за власною ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" без жодного зустрічного зобов`язання, колегія суддів зазначає таке.

Враховуючи неспростовану в установленому законом порядку презумпцію правомірності договору про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01, а також факт отримання ТОВ "Вінд Енерджі" за вказаним договором грошових коштів у сумі 13 500 000,00 грн, останнє прийняло на себе відповідне зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До того ж, наголошуючи на відсутності вимоги щодо надання кредитних коштів, ТОВ "Вінд Енерджі", у той же час, не здійснило повернення грошових коштів у сумі 13 500 000,00 грн після їх отримання.

При цьому, за змістом частини 1 статі 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Одночасно суд звертає увагу, що за положеннями частини 1 статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача за первісним позовом, що відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 без його згоди є порушенням п.8.1 договору, що свідчить про нікчемність такого правочину.

Так, згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини першої статті 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16, від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17.

Отже, у разі відступлення права вимоги всупереч установленої у законі або договорі згоди відповідний правочин може бути оспорюваним, проте не є нікчемним.

Проте, у положеннях договору про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 не передбачено такої умови, як отримання згоди позивача (як боржника за зобов`язанням) на заміну кредитора у цьому зобов`язанні у розумінні частини 1 статті 516 ЦК України.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів. Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №910/9828/17.

За висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі №905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад.

Тобто, ТОВ "Вінд Енерджі" не доведено, що внаслідок відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 відбулося порушення його прав, оскільки таке відступлення не призвело до погіршення його становища та не призвело до змін у характері самого зобов`язання.

Більш того, положення статті 1080 ЦК України прямо передбачають, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Також судом першої інстанції досліджено та оцінено такі докази, як оригінали договорів, які засвідчують право вимоги до ТОВ "Вінд Енерджі", а саме договір про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 та договір факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1.

Крім того, судом першої інстанції досліджено та оцінено докази направлення 06.07.2023 ТОВ "Вінд Енерджі" листа-повідомлення від 06.07.2023 № 060723-1 із копією договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 та претензії ТОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» від 10.07.2023 № 10072023/1 про негайну сплату заборгованості в сумі 17 825 551,70 грн за договором №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021.

Водночас, колегія суддів вважає неспроможними доводи ТОВ "Вінд Енерджі" про те, що Чернобай А.С. був директором ТОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» з 02.11.2018 по 10.02.2022, а також є директором ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" з 23.07.2019, оскільки договір факторингу (відступлення права вимоги) № ПВ-060723/1 укладений між ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" та ТОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» 06.07.2023, станом на яке директором значився Фостенко Є.В .

Таким чином, з огляду вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог за первісним позовом та стягнення з ТОВ "Вінд Енерджі" за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 основного боргу у розмірі 13 500 000,00 грн та 4 325 551,70 грн - 15 % річних.

У свою чергу, ТОВ "Вінд Енерджі" звернулось до суду із зустрічним позовом, в якому зазначило, що договір про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01 та договір факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 підписані зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" директором Чернобай А.С . Проте, за твердженнями ТОВ "Вінд Енерджі", підпис Чернобая А.С. на договорі факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 відрізняється від підпису на договорі про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 №ФК01/04-01, що свідчить про підписання договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 іншою особою замість директора Чернобая А.С .

До того ж, за наявною у ТОВ "Вінд Енерджі" інформацією директор ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" Чернобай А.С. не знаходиться в Україні.

За наведених обставин позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсним договір факторингу від 06.07.2023.

Ті з самі доводи, викладені ТОВ "Вінд Енерджі" і в апеляційній скарзі.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Суд вважає необхідним зазначити, що в будь-якому разі визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що як у суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції доводи ТОВ "Вінд Енерджі" зводяться до того, що договір факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 підписаний не директором ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" Чернобаєм А.М .

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав).

Водночас, ТОВ "Вінд Енерджі" не зазначено у зустрічній позовній заяві, які саме права та охоронювані інтереси останнього порушуються оспорюваним договором факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1.

Частиною першою статті 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Відповідно до частини другою статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено існування між сторонами відносин, спрямованих на виконання договору.

Щодо доводів ТОВ "Вінд Енерджі" про те, що директор ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" Чернобай А.С. перебуває закордоном сторонами не оспорюється.

Крім того, судом враховані зауваження ТОВ "Вінд Енерджі" про те, що через канцелярію суду надано клопотання за підписом Чернобая А.С. , який через перебування закордоном не міг підписати та подати такий документ.

Разом із цим, як вірно було зазначено судом першої інстанції, відповідний документ отриманий через відділ діловодства та документообігу суду, яким не здійснюється встановлення особи, що подає документи через канцелярію суду. Так, відповідний документ після реєстрації відділом діловодства та документообігу суду був долучений судом до матеріалів справи.

Водночас, суд першої інстанції звернув увагу, що під час розгляду даної справи судом не визнавалася обов`язковою явка директора ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" Чернобая А.С.,а представництво інтересів ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" у суді здійснює адвокат Ільяшов Богдан Миколайович на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги, в якому вказаний договір про надання правової допомоги від 04.12.2023 № 1-04/12.

У той же час, матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору про надання правової допомоги від 04.12.2023 № 1-04/12, та відповідні обставини щодо представництва інтересів ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор" не оспорювалися сторонами під час розгляду справи.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист за підписом Чернобая А.С. , який свідчить про перебування вказаної особи закордоном. Даний лист посвідчений 29.11.2023 державним нотаріусом штату Невада, округ Кларк, США.

Проте, дані обставини не є безумовною підставою для визнання договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 недійсним, оскільки підписання договору може здійснюватися в тому числі шляхом передачі примірників договору засобами поштового зв`язку, тощо.

До того ж, на договорі факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 № ПВ-060723/1 наявний відбиток печатки ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор", яким обставини укладення спірного договору не заперечувалися.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. При цьому, доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати, звернення до правоохоронних органів, у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, матеріали справи не матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів встановила недоведеність реальних підстав, які могли би викликати сумнів щодо повноважень директора Товариства на час укладення договору. Також колегія суддів вважає, що дії сторін спірного договору у даному випадку не свідчать про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/17454/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного Господарського суду від 14.05.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вінд Енерджі» про визнання недійсним договору №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021.

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, колегія суддів виснувала: «з огляду на принципи добросовісності, колегією суддів враховано поведінку відповідача, як кредитора, який надав у користування грошові кошти на підставі спірного договору, а тому мав «законні очікування» на відповідну добросовісну поведінку боржника (позивача) щодо погашення заборгованості, а також діям позивача, який відповідні грошові кошти прийняв, користувався ними з квітня 2021 року, не вчиняв жодних дій щодо повернення таких коштів, а лише після пред`явлення до нього позову про їх стягнення вчинив дії з оспорення відповідного правочину.

Також, колегією суддів враховано, що заявляючи позов про визнання договору недійсним, позивач не ставить питання про застосування наслідків недійсності правочину та не стверджує про намір повернути отримані грошові кошти, що також суперечать його попередній поведінці про отримання та користування коштами з квітня 2021 року.

А тому, оцінивши матеріали справи та аргументи сторін, колегія суддів встановила недоведеність належними та допустимими доказами факту недобросовісної або нерозумної поведінки відповідача; недоведеності реальних підстав, які могли би викликати сумнів щодо повноважень директора товариства на час укладення договору. Крім того, колегія суддів вважала, що дії сторін спірного договору у даному випадку не свідчать про відсутність реального наміру його укладення і виконання».

Колегія суддів також погоджується з даними висновками з огляду на те, що після відкриття провадження у справі №910/17454/23 ТОВ "Вінд Енерджі" було ініційовано питання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/17454/23.

Тому, колегія суддів вважає, що подача позову у справі №910/17454/23 обумовлена виключно надходженням позову у даній справі про стягнення коштів, а подача зустрічного позову з іншими підставами і предметом, дають підстави вважати, що у позичальника наявний намір скористатися процесуальними можливостями задля спроби зупинення розгляду справи про стягнення коштів та відтермінування прийняття в межах справи №910/14867/23 рішення суду по суті позовних вимог.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

На підтвердження своїх доводів позивач не подав жодних належних та допустимих доказів. Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/14867/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/14867/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/14867/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/14867/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/14867/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 06.08.2024

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк